Ухвала суду № 41150818, 09.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/32634/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Рава-Руський спиртовий завод»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2012

у справі №2а-10887/11/1370

за позовом Державного підприємства «Рава-Руський спиртовий завод»

до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Рава-Руський спиртовий завод» (далі по тексту - позивач, ДП «Рава-Руський спиртовий завод») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Жовківському районі Львівської області) про скасування податкових повідомлень-рішень №000353/2300/5917/00374769 та №000354/2300/5917/00374769 від 29.04.2011.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2011 позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2012 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Рава-Руський спиртовий завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої встановлено порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі по тексту - Закон №168/97-ВР) та п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі по тексту - Закон №334/94-ВР).

На підставі вказаних висновків відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 29.04.2011 №000354/2300/5917/00374769, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 33003,00 грн. за основним платежем та 8252,75 за штрафними (фінансовими) санкціями, №000353/2300/5917/00374769, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 52942,00 грн. за основним платежем та 13235,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції та помилково не погодився суд апеляційної інстанції.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону №334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи є в наявності у позивача, а саме - договір поставки з додатками до нього, податкові накладні, рахунки-фактури, видаткові накладні, виписки із банківського рахунку, товарно-транспортні накладні, книга реєстрації ввезених матеріальних цінностей, лімітно-забірні карти, акти списання котельного палива, картка № 1 складського обліку матеріалів, виробничий звіт.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 Закону №334/94-ВР встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Крім того, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (п. 1.7 ст. 1 Закону №168/97-ВР).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судом першої інстанції встановлено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР, що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період. Жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договорів публічного порядку, відповідачем не надано. На час укладання договорів із позивачем, його контрагент був платником ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мав достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентом, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.

Крім того, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету зумовлює відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасовано або змінено помилково.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2012 та залишення в силі постанови Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2011.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державного підприємства «Рава-Руський спиртовий завод» задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2012 скасувати та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2011.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)О.В. Карась (підпис)М.О. Федоров