Ухвала суду № 41150812, 09.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/5903/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.10.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011

у справі № 2а/0570/11353/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-ремонтно-будівельне обладнання 1»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-ремонтно-будівельне обладнання 1» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Дорожньо-ремонтно-будівельне обладнання 1») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Київському районі м. Донецька) про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.06.2011 №0001932340 та №0001942340.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06.10.2011, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011, позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питання правомірності сплати податку на додану вартість за серпень 2010 року та податку на прибуток за 3 квартал 2010 року по відносинам з ТОВ «Афамант», за результатами якої складено акт перевірки від 10.06.2011 №2714/23-2/32388610.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.06.2011: №0001932340, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 72836,00 грн., у тому числі за основним платежем 58269,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14567,00 грн.; №0001942340, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 197916,00 грн., у тому числі за основним платежем 158333,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 39583,00 грн.

Підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі по тексту - Закон №334/94-ВР), підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі по тексту - Закон №168/97-ВР), позивачем завищена сума валових витрат на 233076,41 грн. за 3 квартал 2010 року, внаслідок чого занижений податок на прибуток в сумі 58269,00 грн.; завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму на суму 158333,00 грн. за серпень 2010 року за рахунок чого зменшено податкові зобов'язання по сплаті податку до бюджету на вказану суму.

При цьому, податковий орган виходив з того, що у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум, сформованих за договором укладеним з ТОВ «Афамант», з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, нікчемності вказаного правочину.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону №334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи є в наявності у позивача.

Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону №334/94-ВР встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту - Закон №996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Поряд з цим, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичне виконання договору підтверджується належним чином оформленими рахунками, платіжними документами щодо перерахування коштів, видатковими накладними, податковими накладними.

До складу податкового кредиту, в свою чергу, позивачем включено суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у ТОВ «Афамант» - запасних частин до вантажних автомобілів, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особою, яка має статус платника податку на додану вартість.

Що стосується доводів податкового органу про нікчемність договору, то відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідачем не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій за спірним договором, узгодженості дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника.

А тому, твердження відповідача про нікчемність договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Афамант», є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями, оскільки, позиція податкового органу щодо суперечності спірної угоди інтересам держави не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.10.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)О.В. Карась (підпис)М.О. Федоров