Ухвала суду № 41150811, 09.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/4155/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області

на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.02.2011

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2011

у справі № 2а-4135/10/1970

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атіква»

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області

про скасування податкових повідомлень рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Атіква» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Атіква») звернулось до суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області (далі по тексту - відповідач, Тернопільська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень рішень від 24.09.2010 №0006811602/0, від 20.12.2010 №0000171601/0.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.02.2011, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 30.04.2010, за результатами якої складено акт від 09.09.2010 №9228/16-02/32736727.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі по тексту - Закон №168/97-ВР).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.09.2010 №0006811602/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 260359,50 грн., з них 173573,00 грн. - основний платіж, 86786,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

07.12.2010 відповідачем знову було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.05.2010 по 30.09.2010, за результатами якої складено акт №12608/16-02/32736727.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.12.2010 №0000171601/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 219543,50 грн., з них 149533,00 грн. - основний платіж, 70010,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, а пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту, а також передбачено умови, за яких платник податку отримає право на податковий кредит навіть при відмові продавця надати йому податкову накладну. Тобто, на дату визначену пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168/97-ВР, продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, а якщо ця вимога Закону не дотримана, отримувач товарів (послуг) вправі вимагати її надання, а у випадку відмови - звертатися зі скаргою на такого постачальника до органу податкової служби відповідно до вимог пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР.

Зокрема абз. 2 пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР визначено, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Судами вірно зазначено, що даною нормою встановлено право, а не обов'язок на подання скарги, тобто не заборонено можливості для платника податків приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит.

Таким чином, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що оформленні належним чином податкові накладні є підставою для формування податкового кредиту, а тому законом не заборонено включення до складу податкового кредиту податкових накладних минулих періодів в межах термінів позовної давності.

Відповідно до пп. 9.2 п. 9 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 №244, зі змінами та доповненнями, отримані податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників, вантажні митні декларації, а також інші подібні документи (згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР) відображаються у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за датою отримання зазначених документів.

Отже, у разі отримання податкових накладних, що виписані в різних податкових періодах, а надійшли із запізненням в одному періоді (за наявності документального підтвердження такого запізнення), платник податку - покупець товарів (робіт, послуг) повинен на дату отримання зазначених документів відобразити їх у графі 2 реєстру отриманих та виданих податкових накладних затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 №244 «Про порядок ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», із змінами та доповненнями та за умови виконання норм пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР має право відобразити такі податкові накладні в податковій декларації з податку на додану вартість у поточному періоді.

Судами зазначено, що з реєстру отриманих та виданих податкових накладних слідує, що позивачем відображено отримання податкових накладних, які виписані в різних податкових періодах, а надійшли із запізненням в одному періоді.

Крім того, позивачем надано журнал реєстрації вхідної кореспонденції за 2010 рік, оглядом якого встановлено надходження на адресу позивача протягом квітня-вересня 2010 року податкових накладних, що виписані в попередніх податкових періодах.

Отже, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що відповідач прийшов до необґрунтованого висновку про завищення позивачем податкового кредиту, оскільки нереалізація позивачем права, передбаченого пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», фактично не призвела до негативних наслідків: заниження податкових зобов'язань та завищення податкового кредиту у будь-якому звітному періоді, тому позов задоволено правомірно.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області відхилити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.02.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)О.В. Карась (підпис)М.О. Федоров