Ухвала суду № 41150653, 06.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/20140/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Сватко А.О.

за участю представника відповідача - Борсенка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Вуд»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013

у справі № 2а-3319/10/0770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Вуд»

до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліт Вуд» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області від 28.05.2010 № 27/17-2/33868861; від 31.05.2010 № 000243/23-1/33868861/0/2405, № 244/23-1/33868861/0/2406, № 000245/33868861/23-1/0/2409, № 000243/23-1/33868861/1/2405; від 03.08.2010 № 000243/23-1/33868861/1/2405, № 244/23-1/33868861/1/2406, № 27/17-2/33868861/1, № 000344/33868861/23-1/0/3578 та рішення від 03.08.2010 № 3567/10/10-024 про результати розгляду первинних скарг.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.07.2011 закрито провадження у справі в частині визнання протиправними та скасування рішення Ужгородської МДПІ від 03.08.2010 № 3567/10/10-024 про результати розгляду первинних скарг та податкових повідомлень-рішень від 28.05.2010 № 27/17-2/33868861, від 31.05.2010 № 000243/23-1/33868861/0/2405, № 244/23-1/33868861/0/2406, № 000245/33868861/23-1/0/2409.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.07.2011 позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції від 03.08.2010 № 000243/23-1/33868861/1/2405, № 244/23-1/33868861/1/2406, № 27/17-2/33868861/1, № 000344/33868861/23-1/0/3578, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013 постанову суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, з мотивів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ «Еліт Вуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 31.12.2009, складено акт № 79/23-1/33868861 від 20.05.2010, в якому зафіксовані порушення: ч. 1, ч. 3 ст. 203, ч. 2 ст. 215, ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в загальній сумі 1 251 026 грн. (в т.ч.: за IV квартал 2008 року - в сумі 437 254 грн., за 2009 рік у сумі 813 772 грн.) та заниження податку на прибуток всього на суму 1 927 046 грн. (в т.ч.: за IV квартал 2008 на суму 330 051 грн., за I квартал 2009 року на суму 217 705 грн., за II квартал 2009 року у сумі 160 622 грн., за III квартал 2009 року у сумі 623 095 грн., за IV квартал 2009 року на суму 595 573 грн.); ч. 1, ч. 3 ст. 203, ч. 2 ст. 215, ч. 2 ст. 228 ЦК України, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого перевіркою встановлено: заниження суми нарахування ПДВ, що підлягав сплаті до бюджету за період з 01.10.2008 по 31.12.2009, в розмірі 103 132 грн. (в т.ч.: за листопад 2008 року 11 322 грн., за вересень 2009 року 6 925 грн., за жовтень 2009 року 47 459 грн., за листопад 2009 року 8 104,00 грн., за грудень 2009 року 29 322 грн.); завищення суми податку, що підлягала бюджетному відшкодуванню за період з 01.10.2008 по 31.12.2009, в розмірі 545 647 грн. (в т.ч.: за жовтень 2008 року 27 743 грн., за листопад 2008 року 34 680 грн., за грудень 2008 року 77 165 грн., за січень 2009 року 35 750 грн., за лютий 2009 року 23 619 грн., за березень 2009 року 9 474 грн., за вересень 2009 року 56 957 грн., за жовтень 2009 року 98 820 грн., за листопад 2009 року 35 670 грн., за грудень 2009 року 145 769 грн.); завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2009 року, в розмірі 217 160 грн.; п. п. 1.1, 1.15 ст. 1, п. 3.4 ст. 3, пп. 4.2.9 «г» п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 53 220,39 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки та процедури адміністративного оскарження, 03.08.2010 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 000243/23-1/33868861/1/2405 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3 567 744 грн., в т.ч.: 1 927 046 грн. основного платежу та 1 640 698 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 244/23-1/33868861/1/2406 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 154 698 грн., в т.ч.: 103 132 грн. основного платежу та 51 566 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 27/17-2/33868861/1 про визначення суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 159 661,17 грн., в т.ч.: 53 220,39 грн. основного платежу та 106 440,78 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 000344/33868861/23-1/0/3578 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 545 647 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 69 000,50 грн.

Висновок про заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток, податку на додану вартість та завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню податковий орган зробив з посиланням на нікчемність договорів укладених ТОВ «Еліт Вуд» з контрагентами ТОВ «Бердо», ТОВ «ТВП «Артіс», оскільки такі були направлені на незаконне заволодіння майном держави несплатою ПДВ та податку на прибуток, одержання бюджетного відшкодування ПДВ, а не для настання реальних господарських результатів, передбачених договорами.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 03.08.2010 № 000243/23-1/33868861/1/2405, № 244/23-1/33868861/1/2406, № 000344/33868861/23-1/0/3578 виходив з підтвердження реальності здійснення господарських операцій з закупівлі сировини, використання придбаної сировини у виробництві, правомірність віднесення вартості закупленої сировини (запаси) до складу валових витрат та формування податкового кредиту з ПДВ із сум, сплачених у вартості отриманої сировини; порушення при оподаткуванні, допущені контрагентами позивача, не впливають на права чи обов'язки позивача та не можуть бути підставою для визнання угод нікчемними.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в цій частині та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що господарські операції в рамках угод між ТОВ «Еліт Вуд» та ТОВ «ТВП «Атріс», ТОВ «Бердо» виражалися у наданні товариством вигодонабувачу - ТОВ «Еліт Вуд» податкових накладних (інших первинних документів) внаслідок виконання угод, які фактично не виконувались, що призвело до безпідставного формування податкового кредиту.

В судовому порядку встановлено, що ТОВ «Еліт Вуд» здійснює господарську діяльність у сфері вироблення виробів з деревини (основний вид діяльності підприємства), придбана за договорами сировина використана в господарській діяльності, сировина реально отримана та оприбуткована на балансі підприємства як «запаси».

ТОВ «Еліт Вуд» укладено договори поставки товарів від 01.10.2006 № 1/10-06 з ТОВ «Бердо» та від 14.04.2009 № 1/4Д з ТОВ «ТВП «Аттіс».

Факт виконання умов зазначених договорів підтверджено матеріалами справи, а саме: видатковими накладними, бухгалтерськими проводками, оборотно-сальдовими відомостями, звітами, актами переробки, актами списання, накладними на внутрішнє переміщення, ВМД, податковими накладними

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно з пп. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 зазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Норми вказаного Закону передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових платіжних документів, а тому неможливість віднесення до валових витрат підприємства сум, що не підтверджені будь-якими документами взагалі.

Однак, як встановлено в судовому порядку всі необхідні первинні бухгалтерські документи на оплату поставки товарів були у позивача в наявності та надані для перевірки; договори, укладені між позивачем та контрагентами про поставку товарів не були визнані недійсними в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1.7. ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 вказаного Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами. При цьому, будь-які порушення такими контрагентами вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку - покупця отримати бюджетне відшкодування за умови дотримання останнім цих вимог.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 27/17-2/33868861/1 від 03.08.2010 судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для нарахування податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб стали висновки податкового органу, що протягом перевіряємого періоду ТОВ «Еліт Вуд» здійснювало перевезення (доставку) працівників на роботу та з роботи на підставі договорів з перевізниками СПД ФО. На виконання умов договорів та на підставі актів виконаних робіт, ТОВ «Еліт Вуд» перераховано перевізникам СПД ФО кошти в загальній сумі 301 702,90 грн., які, згідно висновків перевірки, є додатковим благом робітників - отриманим від працедавця, та нараховано ТОВ «Еліт Вуд» (як податковому агенту) податок з доходів фізичних осіб у сумі 53 220,39 грн. (301 702,90 грн. * 1,176 *15 %).

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2, 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди). Дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами. Дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України.

Згідно з пп. 4.2.12 п. 4.2 ст. 4 цього Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, зокрема, інші доходи (крім зазначених у п. 4.3 цієї статті).

При цьому, для цілей цього Закону під терміном «заробітна плата» розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом (абзац третій п. 1.1 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).

Згідно з п. 3.21 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 № 5, зареєстрованої в Мін'юсті України 27.01.2004 за № 114/8713, витрати на перевезення працівників до місця роботи як власним, так і орендованим транспортом (крім оплати праці водіїв) не належать до фонду оплати праці.

Таким чином, як додаткові блага мають розглядатися виплати, які мають пільговий характер, містять істотний особистий елемент та надання яких особі не пов'язане з виконуваною ним працею, а проводиться на будь-якій іншій підставі.

Питання обкладання прибутковим податком з громадян (чи не обкладання) оплати будь-яких виплат за рахунок юридичної особи (підприємства, установи, організації) слід розглядати з урахуванням ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» згідно пп. 5.2.1 - вартість сплачених підприємством транспортних послуг для перевезення працівників є витратами платника податку на прибуток, які пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, вартість яких включається до складу валових витрат у порядку, передбаченому цим підпунктом.

Оскільки, витрати на перевезення працівників не мають індивідуального характеру та не розподіляються між працівниками вартість перевезення не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Викладене дозволяє погодитись з висновком суду першої інстанції про неправомірне нарахування податковим органом позивачу грошових зобов'язань спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Вуд» підлягає задоволенню, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013 - скасуванню, а постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.07.2011 - залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Вуд» задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013 скасувати та залишити в силі постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.07.2011.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний