Ухвала суду № 41150489, 01.10.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

01 жовтня 2014 року Справа № 5017/3297/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіМачульського Г.М.,суддів:Волковицької Н.О., Грейц К.В., Добролюбової Т.В., Черкащенка М.М.,розглянувши заявуТовариства з обмеженою відповідальністю "Євро Сервіс"про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 01.07.2014за скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Євро Сервіс"на діїДругого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиціїу справі№ 5017/3297/2012за позовомДержавного підприємства "Одеський морський торговельний порт"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Євро Сервіс"простягнення 58 747,10 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" звернулося до господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Сервіс" про стягнення заборгованості в сумі 58 747,10 грн. за договором №КД-15396 від 01.11.2011 про спільне використання електричних мереж.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.12.2012 у справі № 5017/3297/2012 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Сервіс" звернулося до господарського суду зі скаргою на дії Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.03.2014 скаргу задоволено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.04.2014 ухвалу Господарського суду Одеської області від 31.03.2014 скасовано, в задоволенні скарги відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2014 у даній справі постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.04.2014 залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Сервіс" звернулося з заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 01.07.2014 у справі № 5017/3297/2012, у якій просить указану постанову та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.04.2014 скасувати, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 31.03.2014 залишити без змін.

Заяву з посиланням на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.07.2014, на постанову Вищого господарського суду України від 10.07.2014 у справі № 5004/16/11 та на ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.05.2014 у справі № К/800/57101/13, від 02.07.2014 у справі № К/800/62594/13 мотивовано неоднаковим застосуванням судами одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України вважає за необхідне відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої статті 11116 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові від 01.07.2014 у справі № 5017/3297/2012, про перегляд якої просить заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення скарги на дії відділу державної виконавчої служби щодо накладення арешту та заборони відчуження нежилих будівель, що належать на праві власності боржнику (відповідачу), виходячи із встановлених судом обставин справи стосовно того, що винесення виконавчою службою постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, враховуючи невиконання боржником рішення суду, спрямоване на реальне виконання рішення суду та відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження".

Водночас в ухвалі від 22.05.2014 у справі № К/800/57101/13 Вищий адміністративний суд України погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог про скасування акта державного виконавця про опис та арешт майна від 18.09.2012, виходячи із встановлених судом обставин справи стосовно того, що: договори купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та земельної ділянки, що укладені між позивачем та третьою особою, а також посвідчені приватним нотаріусом, не пройшли державної реєстрації, а тому не є укладеними; позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що майно, на яке накладено арешт в межах виконавчого провадження, а саме, домоволодіння та земельна ділянка, є його власністю, а тому його права, свободи чи інтереси жодним чином не порушені.

В ухвалі від 02.07.2014 у справі № К/800/62594/13 Вищий адміністративний суд України погодився з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування постанов про розшук майна боржника, та про арешт майна і оголошення заборони на його відчуження, виходячи із встановлених судом обставин справи стосовно того, що оскаржувані постанови прийняті виконавцем із порушенням Закону України "Про виконавче провадження", оскільки арештоване майно є власністю третьої особи згідно з договором комісії та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суди касаційної інстанції дійшли відповідних правових висновків.

Крім того, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.07.2014 та постанова Вищого господарського суду України від 10.07.2014 у справі № 5004/16/11 не можуть бути враховані як доказ неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, оскільки у згаданих рішеннях суди дійшли аналогічних висновків щодо відмови у задоволенні скарги на дії державної виконавчої служби, що й у постанові, про перегляд якої подано заяву.

Так, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.07.2014 суд виходив з того, що підстави для задоволення скарги щодо визнання неправомірними дій державного виконавця та скасування постанови про накладення арешту на належне боржнику нерухоме майно відсутні, оскільки при винесенні постанови про арешт майна боржника і оголошення заборони на його відчуження державний виконавець діяв відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

У постанові Вищого господарського суду України від 10.07.2014 у справі № 5004/16/11 суд касаційної інстанції виходив з того, що скаржником не доведено порушень діючого законодавства з боку органу примусового виконання рішень при здійсненні опису та арешту майна.

За таких обставин відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Євро Сервіс" у допуску справи № 5017/3297/2012 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя Г. Мачульський Судді Н. Волковицька К. Грейц Т. Добролюбова М. Черкащенко