Рішення № 41149726, 23.10.2014, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/4006/14-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

23 жовтня 2014 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Декаленко В. С. ,

при секретарі - Кравцовій Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 25.07.2008 року відповідачка отримала кредит у розмірі 3000, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Зазначає, що відповідно до умов укладеного між сторонами Договору, він складається з Заяви позичальника, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою.

Посилається на те, що згідно статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Вказує на те, що в порушення зазначених норм закону та умов Договору, відповідачка зобов'язання за Договором належним чином не виконала у зв'язку з чим станом на 06.03.2014 року має заборгованість в розмірі 22 752, 57 грн., яка складається з: 3000, 00 грн. - заборгованість за кредитом; 11547, 92 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 6645, 00 - заборгованість по комісії за користування кредитом, а також штрафи відповідно до п. 8.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500, 00 грн. - штраф (фіксована частина); 1059, 65 грн. - штраф (процентна складова).

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України звертається з даним позовом до суду та просить стягнути з відповідачки на їх користь зазначену заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

В судове засідання представник позивача та відповідачка не з'явились, про день час та місце слухання справи повідомлені вчасно та належним чином, представником позивача до суду надано заяву, згідно якої просить провести розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі і проти ухвалення заочного рішення не заперечує. Причини неявки відповідачки суду невідомі.

Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності зазначених осіб та ухвалити рішення при заочному розгляді справи відповідно до вимог ст.ст. 169, 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.07.2008 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК», із Заявою про надання кредиту (а.с. 6).

Як вбачається зі змісту зазначеної заяви відповідачки, остання містить графу 5 «Банківські послуги» згідно якої кредитний ліміт становить - 3000, 00 грн., валюта - гривня, базова процентна ставка за кредитом 2% на місяць на залишок заборгованості, щомісячна комісія - 3, 5%.

Крім того судом встановлено, що зазначена Заява відповідачки містить застереження наступного змісту: «Я ознайомився та згодний з Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді. Своїм підписом я підтверджую факт отримання мною інформації про умови кредитування у А-Банку….Я згодний з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та банком договір про надання банківських послуг (зворотна сторона а.с. 6).

Статті 202, 203 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.ст. 205, 207 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Крім того, згідно ст.ст. 626, 628, 638 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При системному аналізі зазначених норм чинного цивільного законодавства України з врахуванням тих відносин які виникли між позивачем та відповідачкою, суд приходить до висновку, що Заява відповідачки разом з Умовами і правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, дійсно складає кредитний Договір, який вважається укладеним 25.07.2008 року між ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» та ОСОБА_1, у зв'язку з чим до відносин, які склалися між сторонами підлягають застосуванню норми ст.ст. 1054-1056-1 Параграфа 2 ЦК України (Кредит).

Так стаття 1054 ЦК України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як вже зазначалося вище, сторони в укладеному між ними кредитному Договорі погодили, що Банк надає Позичальникові кредит у розмірі 3000, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Згідно п. 6.5 Умов і правил надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною укладеного між сторонами Договору, Клієнт зобов'язується погашати заборгованість по Кредиту, процентам за його використання та ін….

Судом встановлено, а відповідачкою в порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України не спростовано, що остання отримала кредитні кошти у встановленому кредитним Договором розмірі, а саме 3000, 00 грн., що підтверджується наданою суду Випискою по особовому рахунку (а.с. 42-47) та Розрахунком заборгованості станом на 06.03.2014 року (а.с. 2-5), який суд визнає правильним, оскільки він не спростований відповідачкою в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про доведеність посилань представника позивача про належне виконання Банком своїх зобов'язань за кредитним Договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вже зазначалося вище, судом встановлено, що відповідачкою грошові кошти (кредит) були отримані в повному обсязі.

Також судом встановлено, а відповідачкою не спростовано, що останньою свої зобов'язання за Договором, які стосуються повернення кредиту, процентів за його користування, не виконано, а саме з моменту отримання кредитних коштів останньою не було здійсненого жодної проплати в рахунок повернення кредитних коштів, процентів за його користуванням, а також комісії за користування кредитом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про доведеність порушення права позивача, як Кредитора та необхідності задоволення його вимог про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитом в розмірі 3 000, 00 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 11 547, 92 грн. та заборгованості про комісії за користування кредитом в розмірі 6 645, 00 грн.

Крім того, стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статті 546, 548 ЦК України визначають, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено, що п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг передбачена відповідальність Позичальника у вигляді штрафів за неналежне виконання своїх зобов'язань, а оскільки судом встановлено факт їх порушення, суд приходить до висновку про доведеність також позовних вимог позивача про стягнення з відповідачки на його користь штрафу (фіксована частина) в розмірі 500, 00 грн. та штрафу (процентна складова - 5% від суми позову) в розмірі 1059, 65 грн.

Стаття 11 ЦПК України визначає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того в силу ст.ст. 79, 88 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 243, 60 грн.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 16, 525, 526, 536, 546, 548, 549, 610, 611, 612, 634, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 79, 88, 208, 209, 213-215, 217- 218, 223, 224, 226 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», код ЄДРПОУ 14360080:

- аборгованість за кредитним Договором № б/н від 25.07.2008 року в загальному розмірі 22 752, 57 грн.;

- удовий збір в розмірі 243, 60 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя В. С. Декаленко