Вирок № 41147815, 22.10.2014, Пулинський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Червоноармійський районний суд Житомирської області)

Справа №292/1/14-к

Номер провадження 1/292/1/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2014 року смт.Червоноармійськ Червоноармійський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді Кулика П.О.

при секретарі Бойко М.В.

за участю:

прокурорів Кучер Л.П., Бенедисюка С.В.

потерпілого ОСОБА_1

захисника підсудного ОСОБА_2

підсудного ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Червоноармійську кримінальну справу

по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та

жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з середньою

спеціальною освітою, одруженого, має на утриманні одну неповнолітню

дитину, раніше не судимого

за ч. 1 ст. 365, ч.1 ст. 146, КК України,

В С Т А Н О В И В :

Підсудний ОСОБА_3 згідно наказу начальника УМВС України в Житомирській області №165 о/с від 23.09.2005 року, був призначений на посаду старшого інспектора режимно-секретного сектору Черняхівського РВ УМВС України в Житомирській області.

Відповідно до ст. 29 Контитуції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Згідно зі статтями 5, 10, 11 Закону України "Про міліцію", міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Одним з обов'язків міліції є забезпечення безпеки громадян і громадського порядку, вона має право затримувати осіб і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях у передбачених законом випадках.

24 липня 2009 року ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 263 КУпАП строком на 3 доби та поміщено до кімнати затриманих і доставлених чергової частини Черняхівського РВ УМВС України в Житомирській області.

27 липня 2009 року в після обідній час, ОСОБА_3, перебуваючи на посаді старшого інспектора режимно-секретного сектору Черняхівського РВ УМВС України в Житомирській області зі спеціальним званням - лейтенант міліції, діючи умисно, явно перевищивши повноваження, надані йому ст.ст. 5, 10,11 Закону України "Про міліцію", всупереч вимогам ст. 29 Конституції України та своїм посадовим обов'язкам, повноваженням та інтересам служби, достовірно знаючи, що строк затримання ОСОБА_4 в адміністративному порядку закінчився, не надав можливості останньому залишити приміщення Черняхівського РВ УМВС України в Житомирській області та завів ОСОБА_4 до коридору на другому поверсі адміністративного приміщення Черняхівського РВ УМВС України в Житомирській області, посадивши останнього на стілець у цьому ж коридорі, безпідставно, без складання будь-яких процесуальних документів та пояснень наказав ОСОБА_4 сидіти на стільці та чекати, де останній пробув до 29.07.2009 року. ОСОБА_4 не бажав там перебувати, однак не мав можливості залишити приміщення коридору, оскільки двері, що ведуть з даного коридору ОСОБА_3 замкнув, тим самим незаконно позбавив ОСОБА_4 волі.

ОСОБА_3 своїми діями здійснив підрив авторитету та престижу органів державної влади, а також заподіяв істотну шкоду правам та законним інтересам ОСОБА_4

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 винним себе в інкримінованих злочинах не визнав та пояснив, що 27.07.2009 року він, працюючи на посаді старшого інспектора режимно-секретного сектору Черняхівського РВ УМВС України в Житомирській області, перебував у складі оперативно-слідчої групи. В цей же день заступник начальника Черняхівського РВ УМВС України в Житомирській області ОСОБА_5 дав йому усну вказівку, що після того, як до нього зателефонує черговий по райвідділу спуститись в чергову частину, де потрібно буде забрати якогось чоловіка та завести його на другий поверх і посадити в коридорі, щоб там він дочекався працівника міліції, який буде з ним працювати.

Після дзвінка чергового ОСОБА_6 о 21 год. 30 хв. 27.07.2009 року, він, виконуючи усну вказівку свого безпосереднього начальника, яку вважав обов"язковою для виконання, спустився в чергову частину, де побачив ОСОБА_4, якого привів на другий поверх райвідділу міліції і сказав йому присісти в коридорі на стілець та чекати працівника міліції. Після цього, він зайшов до свого кабінету, що також знаходиться на другому поверсі райвідділу, де перебував до 8 год. ранку слідуючого дня. Звільнившись вранці 28.07.2009 року від виконання службових обов"язків в оперативно-слідчій групі, він залишив райвідділ міліції і пішов додому відпочивати, повернувся на службу 29.07.2009 року. Починаючи з того моменту коли посадив ОСОБА_4 на стілець він ним не цікавився і де той був весь цей час не знав.

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні інкримінованого злочину не визнав, його винність підтверджується зібраними досудовим слідством та дослідженими в судовому засіданні показаннями потерпілого, свідків та іншими матеріалами справи.

Так, потерпілий ОСОБА_4 змінене прокурором у судовому засіданні обвинувачення не підтримав, а просив суд визнати підсудного винним в раніше пред"явленому обсязі , а саме у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 365 та ч.1 ст. 146 КК України і при цьому пояснив, що 24.07.2009 року він був затриманий працівниками Черняхівського РВ УМВС України в Житомирській області і поміщений на 72 години в кімнату для затриманих та доставлених. Після спливу цього терміну 27.07.2009 року, в другій половині дня, його вивели з камери в чергову частину, де ОСОБА_3 надів на його руки наручники і наказав піднятися на другий поверх райвідділу міліції, де в малому коридорі, відокремленому від загального дверима, наказав сісти на стілець і чекати, після чого зняв з нього наручники, а потім закрив на замок двері і всю ніч здійснював за ним контроль через відкриті двері службового кабінету, в якому перебував до ранку. В цьому коридорі він пробув троє суток і лише 29.07.2009 року був затриманий слідчим і поміщений в ІТТ, а потім відправлений в слідчий ізолятор м. Житомира. За час незаконного утримання в райвідділі міліції йому були спричинені душевні страждання, так як він був позбавлений волі, нормального сну та їжі, що вплинуло на погіршення стану здоров"я.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що 26.07.2009 року він був затриманий працівниками міліції за підозрою у вчиненні крадіжки і доставлений в Черняхівського РВ УМВС України в Житомирській області, де в коридорі другого поверху перебував до 29.07.2009 року. Починаючи з 27.07.2009 року, разом з ним весь цей час в коридорі РВ знаходився і ОСОБА_4, якого привів і посадив на стілець співробітник міліції ОСОБА_3 Протягом трьох днів перебування в коридорі адмінприміщення Черняхівського РВ, ОСОБА_4 обурювався тим, що його незаконно утримують, скаржився на стан свого здоров"я, вимагав до себе лікарів, але на це ніхто з працівників міліції не реагував. Коли його 29.07.2009 року відпустили додому, то ОСОБА_4 залишався в райвідділі.

Із показань свідка ОСОБА_8 вбачається, що коли її чоловік 29.07.2009 року повернувся додому, то розповів, що він протягом трьох діб просидів в коридорі другого поверху Черняхівського РВ на стільці. Весь цей час разом з ним знаходився і ОСОБА_4, якого також нікуди не відпускали.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що він підтверджує дані ним під час досудового слідства показання в тій частині, що в період з 27.07.2009 року по 29.07.2009 року він неодноразово бачив ОСОБА_4 в коридорі другого поверху райвідділу міліції, де той сидів на стільці.

Вина ОСОБА_3 підтверджується даними на досудовому слідстві та оголошеними в судовому засідання показаннями свідків, а саме:

- ОСОБА_9, що в липні 2009 року вона відбувала в Черняхівському РВ покарання у вигляді 15 діб адміністративного арешту. За час перебування в міліції вона залучалась на прибирання службових приміщень та інші роботи. В один із днів вона вранці мила підлогу на другому поверсі адмінбудівлі і там бачила двох чоловіків, які сиділи на стільцях у малому коридорі, який відокремлений від загального металевими дверима. На її запитання чому вони тут перебувають, чоловіки відповіли, що їм наказали чекати. Потім одного з них, який був високого зросту, вона бачила затриманим в камері ІТТ (а.с.237 т.1);

- ОСОБА_10, що вона є матір"ю ОСОБА_4, з яким проживає в одному будинку. про його затримання працівниками міліції Черняхівського РВ дізналася 24.07.2009 року і з того часу періодично приносила сину продуктові передачі, але з ним не бачилась і не спілкувалась, оскільки їй забороняли це робити. А на початку серпня черговий міліції по телефону їй повідомив, що сина переводять в СІЗО м. Житомира. (а.с.240 т.1);

- ОСОБА_11 та ОСОБА_12, що 28 чи 29 липня 2009 року вони, перебуваючи в коридорі другого поверху адмінбудівлі Черняхівського РВ, бачили двох невідомих чоловіків, які сиділи, присівши навприсядки, спиною до стіни, тут же біля них лежав пакет з печивом та цукерками (а.с. 238-239 т.1);

- ОСОБА_13, що вона, як слідча Черняхівського РВ, 29.07.2009 року отримала від свого керівництва матеріали для вирішення питання стосовно порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4 та інших за незаконний обіг наркотичних засобів. В той же день вона вперше побачила в коридорі ОСОБА_4 і з ним проводила процесуальні дії. Хто його викликав і як він прибув в райвідділ міліції вона незнає (а.с.284 т.1).

Крім того, вина підсудного підтверджується також:

- протоколом пред"явлення фотознімків для впізнання від 10.02.2010 року, згідно якого, потерпілий ОСОБА_4 серед наданих йому фотографій впізнав ОСОБА_3, як особу, яка 27.07.2009 року з чергової частини Черняхівського РВ УМВС України в Житомирській області відвела його на другий поверх цього відділу, посадила на стілець і наказала чекати (а.с.268-269 т.1);

- протоколами пред"явлення фотознімків для впізнання від 11.03.2010 року та 12.03.2010 року, відповідно до яких, свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 впізнали ОСОБА_4, як особу, яку вони бачили 28 чи 29 липня 2009 року на другому поверсі адмінбудівлі Черняхівського РВ (а.с.271-272, 276-277 т.1);

- протоколом пред"явлення фотознімків для впізнання від 19.03.2010 року, згідно якого, свідок ОСОБА_9 впізнала ОСОБА_4, як особу, яку вона бачила в липні 2009 року на другому поверсі адмінбудівлі Черняхівського РВ (а.с.296-297 т.1);

- протоколом пред"явлення фотознімків для впізнання від 13.03.2010 року, відповідно до якого, свідок ОСОБА_7 серед наданих йому для впізнання фотографій впізнав ОСОБА_3, як особу, що 27.07.2009 року, в післяобідню пору привела ОСОБА_4 до коридору на другому поверсі Черняхівського РВ і наказала сидіти на стільцях (а.с.280-281 т.1);

- протоколом огляду місця події від 19.10.2009 року, згідно якого на стіні в коридорі другого поверху Черняхівського РВ, який знаходиться праворуч від сходів та відділяється від загального коридору металевими дверима, виявлено напис "2009-26-27-28-29", як пояснив ОСОБА_4, цей напис він зробив з ОСОБА_7, коли вони перебували там три доби (а.с. 76-80 т.1);

- витягом з книги обліку осіб, що доставлені в Черняхівський РВ, відповідно до якого ОСОБА_4 о 21 год. 15 хв. 24.07.2009 року доставлено за ст. 263 КУпАП до Черняхівського РВ та звільнено 27.07.2009 року (а.с. 37-39 т.1);

- наказом начальника УМВС України в Житомирській області № 165 о/с від 23.09.2005 року про те, що ОСОБА_3, був призначений на посаду старшого інспектора режимно-секретного сектору Черняхівського РВ УМВС України в Житомирській області (а.с. 302 т.1);

- витягом з книги служби нарядів Черняхівського РВ, що 27.07.2009 року до складу добового наряду входив разом з іншими працівниками і ОСОБА_3 (а.с.72 т.1);

- посадовою інструкцієї старшого інспектора (з режиму секретності) - режиму секретного сектору Черняхівського РВ, згідно якої ОСОБА_3 не мав права затримувати та утримувати фізичних осіб в рамках адміністративних та кримінальних провадженнях, та проводити з ними будь-які процесуальні дії (а.с. 309-310 т.1).

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину доведена повністю і кваліфікує його дії за ст. 365 ч. 1 КК України, як перевищення службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межи наданих їй прав та повноважень, що заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам громадянина ОСОБА_4 та у підриві авторитету, та престижу органів державної влади.

Судом встановлено, що обвинувачення потерпілого у вчиненні ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч.1 ст. 146 КК України, в судовому засіданні свого підтвердження не знайшло, оскільки суб"єктом незаконного позбавлення волі, згідно цієї норми закону є лише приватна особа, що досягла 16 років. Службові особи за подібного роду дії несуть відповідальність за перевищення влади або службових повноважень.

Виходячи з викладеного ОСОБА_3, як службова особа не є суб"єктом злочину, а тому в його діях відсутній склад злочину, передбачений ч.1 ст. 146 КК України.

При обранні виду і міри покарання підсудному за ч. 1 ст. 365 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу та обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.

Відповідно до ст. 12 КК України підсудний вчинив злочин середнього ступеня тяжкості.

Обставинами, які пом'якшують та обтяжують покарання підсудного судом не встановлено.

Як особа підсудний за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, на утриманні має одну неповнолітню дитину, тому суд вважає призначити йому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 365 КК України у виді обмеження волі з позбавленням права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах.

Відповідно до ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальнсті, якщо з дня вчинення нею злочину середньої тяжкості і до дня набрання вироком законної сили минуло 5 років.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 вчинив злочин, який відноситься до середнього ступеня тяжкості, в період з 27.07.2009 року по 29.07.2009 року і з того часу минуло більше 5 років, тому він підлягає звільненню від призначеного покарання, відповідно до ч.5 ст. 74 КК України.

Заявлений потерпілим ОСОБА_4 цивільний позов про відшкодування моральної шкоди підлягає до часткового задоволення, оскільки знайшов своє підтвердження під час розгляду справи і доведений матеріалами справи. Разом з тим сума моральної шкоди, яку просить стягнути потерпілий, є явно завищеною, тому виходячи з принципу розумності та справедливості, суд вважає зменшити її і задовільнити позов в сумі 8 000 грн.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України (1960 року), суд -

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 365 КК України і призначити йому покарання за цим Законом у вигляді 2 (двох) років обмеження волі з позбавленням права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах строком на 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України ОСОБА_3 звільнити від призначеного покарання у зв"язку з закінченням строків давності.

ОСОБА_3 визнати невинуватим у пред"явленому обвинуваченні, передбаченому ч.1 ст. 146 КК України та виправдати.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 8 000 (вісім тисяч) грн. моральної шкоди.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 залишити попередню - підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу.

Вирок може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Червоноармійський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя П. О. Кулик