Вирок № 4114733, 01.04.2008, Тульчинський районний суд Вінницької області

№1-30

2008

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2008 року Тульчинський районний суд Вінницької області

В складі головуючого судді Берегового О.Ю.

при секретарі Носулько К.П.

з участю прокурора Грималюка В.В.

адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тульчина кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, українця, гр. України, уродженця та жителя м. Тульчина Вінницької області, АДРЕСА_1, з середньою освітою, не одруженого, раніше судимого 25.03.2006 року Тульчинським районним судом по ст.ст. 185 ч. 3, 186 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, у вчиненні злочину передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у скоєнні ним злочину передбаченого ст.. 185 ч. 3 КК України

В судовому засіданні державним обвинувачем обвинувачення ОСОБА_1 було змінено в зв'язку чим він обвинувачується в тому, що будучи засудженим 25.03.2006 року Тульчинським районним судом за ст.ст. 185 ч.3, 186 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі та на підставі ст.. 75 КК України звільненого від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки на шлях виправлення не став і знову скоїв злочин.

Так, 17.06.2007 року йдучи по вул. Пестеля, з метою крадіжки чужого майна звернув на вул. Лобача де зайшовши на подвір'я житлового будинку ОСОБА_3, шляхом відгину цвяхів вийняв скло з вікна біля дверей, просунув руку всередину, де відкривши ключем залишеним господарем накладний замок проник в квартиру і з кімнат, повторно, таємно викрав мобільний телефон марки «ЛЖ» вартістю 225 грн., мобільний телефон марки «Соні-Еріксон» вартістю 250 грн, дві сім-картки вартістю 15 грн. кожна на суму 30 грн., 500 російських рублів, що згідно офіційного курсу валют до української гривні, встановленого Національним банком України становить 96, 94 грн., 200 грн. та гаманець вартістю 30 грн., а всього викрав на загальну суму 831, 94 грн., чим завдав потерпілій ОСОБА_3майнової шкоди на вказану суму.

В подальшому ОСОБА_1 викрадені мобільні телефони продав своїм знайомим ОСОБА_4 та ОСОБА_5, отримавши від них кошти в сумі 130 грн., а викрадені гроші потратив на власні потреби.

Підсудній ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України визнав повністю і суду пояснив, що 17 червня 2007 року він відпочивав в кафе «Русь». Навпроти нього сиділа компанія, з якою була ОСОБА_3. Вони познайомились, потанцювали, між ними виникла симпатія. Через деякий час він вийшов на вулицю, щоб купити цигарок, по дорозі зустрів знайомого і розговорився з ним. Коли повернувся, то ОСОБА_3 вже не було. Він вирішив піти до неї додому, бо знав де вона проживає. Приблизно о пів на шосту ранку він підійшов до будинку та постукав у вікно її кімнати, однак вона не прокинулась. Тоді він вирішив проникнути до неї в кімнату щоб розбудити її та поспілкуватись з нею. Через вікно в дверях він побачив, що ключ в дверях в замку. Ві відчинив двері за допомогою перочинного ножика, яким витягнув цвяхи та витягнув скло та зайшов до її кімнати де намагався розбудити ОСОБА_3, однак вона не прокинулась. Тоді він побачив мобільний телефон, який вирішив викрасти, а в іншій кімнаті ще один мобільний телефон та гаманець, які забрав з собою. На другий день, біля 11 години він прийшов до будинку, щоб повернути ОСОБА_3 речі, але не застав її вдома. Запитавши сусідку де ОСОБА_3, та відповіла, що вона поїхала в Київ. Потім телефони він продав. В скоєному щиро кається, завдані збитки відшкодував повністю, просить суд суворо його не карати та не позбавляти волі, так як у нього на утриманні знаходяться матір та сестра, які є інвалідами і більше доглядати та утримувати їх немає кому крім нього.

Потерпіла в судове засідання не з'явилась. Згідно довідки квартального комітету вул. Лобача м. Тульчина,ОСОБА_3знаходиться на заробітках в м. Москва. Згідно заяви та розписки /а.с. 102-103/ ОСОБА_3, приєднаних до матеріалів справи шкода їй відшкодована в повному обсязі, матеріальних претензій до ОСОБА_1 вона не має, останній просив у неї вибачення. Просить його суворо не карати.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 пояснив, що в кінці липня 2007 року він йшов з роботи та зустрів ОСОБА_1 Вони з ним розговорились і він запропонував купити у нього телефон «Соні Еріксон» за 60 грн. він погодився і вони домовились через пів години зустрітись біля церкви. Він віддав йому телефон і взяв гроші. Через деякий час працівники міліції вилучили в нього вказаний телефон і тоді він дізнався, що він крадений. Претензій до ОСОБА_1 він ніяких немає.

Свідок ОСОБА_5 показала, що приблизно в серпні 2007 року вона зустріла ОСОБА_1, який запропонував їй купити в нього мобільний телефон. Вона запитала в нього чи він не крадений, на що ОСОБА_1 відлповів що ні. Вони домовились і вона за 70 грн. придбала в нього телефон. Пізніше його вилучили працівники міліції.

Вина підсудного також підтверджується матеріалами справи: протоколом огляду місця події, /а.с.3-4/, протоколами огляду /а.с. 19-20/, протоколом відтворення обстановки і обставин події /а.с.43-44/, висновком судової дактилоскопічної експертизи /а.с.50-63/ та іншими матеріалами справи.

Дослідивши зібрані докази, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_1 в таємному викраденні чужого майна, скоєного повторно доведена в судовому засіданні в повному обсязі і його дії слід кваліфікувати за ст. 185 ч. 2 КК України.

Вирішуючи питання про призначення покарання підсудному ОСОБА_1, суд враховує суспільну небезпеку скоєного злочину, особу підсудного, який за місцем проживання характеризуються позитивно.

До обставин, що пом'якшують відповідальність підсудного суд відносить щире каяття в скоєному злочині та відшкодування завданих збитків, знаходження на утриманні матері та сестри - інвалідів 2 та 3 групи відповідно, що підтверджується наявними справі довідками МСЕК та Тульчинської ЦРЛ /а.с. 105-106, 111-112/.

До обтяжуючих вину обставин, суд відносить вчинення підсуднім злочину в стані алкогольного сп"яніння.

Згідно акту обстеження стану здоров'я призовників /а.с.104/ ОСОБА_1 хворіє на виразкову хворобу 12-палої кишки. Разом з тим він являється потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС 4-ї категорії /а.с. 114/.

З врахуванням вищевказаних пом'якшуючих та інших обставин, які на думку суду істотно знижують ступінь тяжкості вчиненного злочину, з урахуванням особи ОСОБА_1, який на даний час має постійне місце роботи дефростатником в ТОВ «Тульчинський маслосирзавод», суд вважає за можливе при призначенні покарання застосувати стосовно підсуднього ст. 69 КК України і перейти до покарання більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті 185 ч. 2 КК України, у вигляді штрафу.

Речові докази у справі - мобільні телефони «LG» B67 та "Sony Ericson" підлягають поверненню власнику.

Стосовно запобіжного заходу обраного стосовно підсудного у вигляді підписки про невиїзд, суд вважає, що до вступу вироку в законну силу його необхідно залишити без змін.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд вважає, що їх слід стягнути з підсудного ОСОБА_1, за проведення дактилоскопічної експертизи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 93, 321-324 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України та застосувавши ст. 69 КК України призначити йому покарання більш м'якого виду основного покарання не зазначеного в санкції інкримінованої статті, у виді штрафу в сумі 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області, код - 24525055 банк - УДК у Вінницькій області, рахунок 35227002000019 МФО 802015 судові витрати за проведення дактилоскопічної експертизи в сумі 470, 78 грн.

Речові докази - мобільні телефони «LG» B67 та "Sony Ericson" - повернути власнику - ОСОБА_3

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити без змін - підписку про невиїзд.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Вінницької області протягом п'ятнадцяти діб з дня його проголошення.