Ухвала суду № 41145652, 14.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 р. № 876/10411/13 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Рибачука А.І., Ніколіна В.В.

за участю секретаря судових засідань: Щерби С.Б.

представника позивача - Рабана М.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 5 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталь-Едель» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

05.06.2013 позивач - ТОВ «Сталь-Едель» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача - Луцької ОДПІ у якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.05.2013 № 0003622205.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що виходячи з інформації, зазначеної в акті перевірки, під час проведення такої не надано пояснення та документальне підтвердження того, як фактично здійснювалося завантаження та розвантаження придбаного у ТОВ «Паладій» металопрокату, яким транспортом здійснювалося перевезення вантажу. У акті вказано, що неможливо встановити фактичне здійснення господарських операцій ТОВ «Сталь-Едель» з ТОВ «Паладій» за період з 01.08.2012 по 31.01.2013. Проте, відсутність у позивача транспортних документів пояснюється тим, що придбаний у ТОВ «Паладій» товар був реалізований на ПрАТ «Металіст», яке отримало вантаж у місці завантаження ТОВ «Паладій», про що відповідача було повідомлено листом від 19.02.2013 № 6, та підтверджується подорожніми листами вантажного автомобіля. Крім того, відсутність товарно-транспортних накладних (ТТН) не може бути підставою для визнання господарської операції безтоварною або такою, що не відбулася. Податковий орган при проведенні перевірки використав матеріали актів перевірок ТОВ «Паладій» від 07.03.2013 № 1367/22.5-31011625, ТОВ «Феміда-Інтер» від 04.12.2012 № 6754/22-6/20136463, ПрАТ «Металіст» від 20.03.2013 № 1559/22.5/21750320, проте, вказані акти не мають відношення до господарських операцій ТОВ «Сталь-Едель» та ТОВ «Паладій», які є реальними, оформлені належним чином складеними первинними документами.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05.07.2013 позов задоволено повністю.

Із цією постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що у ході позапланової перевірки ТОВ «Сталь-Едель» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Паладій» за період з 01.08.2012 по 31.01.2013 встановлено, що ТОВ «Паладій» здійснювало операції з продажу металопрокату (труба е/з профільна) ТОВ «Сталь-Едель» на загальну суму 417331,30 грн, у т.ч. ПДВ 69555,19 грн. Під час перевірки позивачем не було надано ТТН, з урахуванням висновку акту перевірки ТОВ «Паладій» від 07.03.2013 № 1367/22.5-31011625, в ході перевірки неможливо встановити реальне здійснення вищевказаних операцій. До заперечення на акт перевірки були надані дорожні листи, проте, у них не конкретизовано шлях прямувань вантажу, та відсутні ТТН, до яких видані дорожні листи.

Представник апелянта у судове засідання не прибув, хоча належним чином повідомлений про його дату, час та місце, що підтверджується розпискою.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив та просить залишити її без задоволення.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у період з 19.04.2013 по 25.04.2013 Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Сталь-Едель» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Паладій» за період з 01.08.2012 по 31.01.2013, про що складено акт № 2670/22.5/34310462 від 30.04.2013 (а. с. 8-13).

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення:

- статей 134-137 ПК України, в результаті чого ТОВ «Сталь-Едель» завищено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 9 місяців 2012 року на загальну суму 347880 грн;

- статей 134, 138, 139 ПК України, в результаті чого ТОВ «Сталь-Едель» завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 9 місяців 2012 року на загальну суму 347775 грн.

Позивачем на вказаний акт перевірки були подані письмові заперечення від 14.05.2013 № 8 разом з копіями подорожніх листів (а.с. 14-15), які відповідачем не взяті до уваги, про що платника податків повідомлено листом Луцької ОДПІ Волинської області ДПС від 20.05.2013 (а. с. 16-18).

На підставі акта перевірки, Луцькою ОДПІ 23.05.2013 прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003622205, яким позивачу зменшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на 22 грн, у т.ч.: за основним платежем - 22 грн (а.с. 6). Як слідує із розрахунку до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, позивачу зменшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на 22 грн за 9 місяців 2012 року (а.с. 50).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, позивачем дотримані умови формування доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток у третьому кварталі 2012 року по операціях поставки та реалізації товару з контрагентами ТОВ «Паладій» та ПрАТ «Металіст». Відповідач належними та допустимими доказами не спростував доводи позивача про реальний характер господарських операцій з вказаними контрагентами, а висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

перелічені в ПК України витрати банківських установ.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК України).

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів Луцької ОДПІ Волинської області ДПС, судом при розгляді справи підлягають з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій з ТОВ «Паладій» та ПрАТ «Металіст», за якими позивачем сформовані доходи та витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Сталь-Едель» мало взаємовідносини з ТОВ «Паладій» у серпні 2012 року. Так, згідно із договором поставки, укладеним між ТОВ «Паладій» (постачальник) та ТзОВ «Сталь-Едель» (покупець) 28.08.2012 року, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю матеріли (товар), а покупець зобов'язується прийняти його (а.с. 19).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Паладій» поставило позивачу товар (труба е/з профільна) на загальну суму 417331,13 грн (в т.ч. ПДВ 69555,19 грн), про що постачальником виписані видаткова накладна від 30.08.2012 № РН-0000002 (а.с. 22) та податкова накладна від 30.08.2012 № 2 (а.с. 23), вказані операції відображені в податковому обліку позивача, що підтверджується прихідною накладною № ПН-0000006 від 30.08.2012, даними картки рахунку 631 (а. с. 24-25). Оплата за поставлений товар проведена згідно з платіжними дорученнями від 06.09.2012 № 58, від 19.09.2012 № 66 (а.с. 26-27). При цьому, як слідує із акта перевірки № 2670/22.5/34310462 від 30.04.2013 (а.с. 10), при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток за ІІІ кв. 2012 року позивачем включено до витрат собівартість ТМЦ, придбаних у ТОВ «Паладій» в сумі 347775,94 грн (а.с. 115-116).

Крім того, судом на підставі пояснень представника позивача та наданих первинних документів встановлено, що при поставці товару товарно-транспортні накладні не оформлялися, оскільки придбаний у ТОВ «Паладій» товар був реалізований позивачем на ПрАТ «Металіст» на підставі договору поставки від 10.07.2012 № 3 (а.с. 113-114), про що виписано видаткову накладну № РН-0000016 від 31.08.2012 на суму 417458,18 грн (у т.ч. ПДВ 69576,36 грн) (а.с. 28) та податкову накладну № 4 від 31.08.2012 (а.с. 29), проведена оплата згідно з платіжним дорученням від 19.09.2012 № 471 (а.с. 31), і вказаний товар транспортувався безпосередньо ПрАТ «Металіст» згідно із подорожніми листами (а.с. 32-24).

Суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги доводи відповідача на акти перевірок ТОВ «Паладій» від 07.03.2013 № 1367/22.5-31011625, ПрАТ «Металіст» від 20.03.2013 № 1559/22.5/21750320 (а.с. 51-73), оскільки зазначені платники не погодилися із висновками актів перевірок, подавши письмові заперечення на них та оскарживши у судовому порядку винесені на їх підставі податкові повідомлення-рішення (а.с. 129-136). Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23.05.2013 по справі № 803/1047/13а, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013, позов ПрАТ «Металіст» задоволено та скасовано податкові повідомлення-рішення, які прийняті на підставі зазначеного вище акта.

Суд також не бере до уваги акт перевірки ТОВ «Феміда-Інтер» від 04.12.2012 № 6754/22-6/20136463 (а.с. 74-97), листи ДПС у Волинській області від 13.02.2013 № 758/7/22.7-11 та Луцької ОДПІ Волинської області ДПС від 31.01.2013 щодо відпрацювання операцій між ТОВ «Феміда-Інтер» та ТОВ «Сталь-Едель» (а.с. 98-102), оскільки вказані документи не мають відношення до господарських операцій ТОВ «Сталь-Едель» з ТзОВ «Паладій», які відбулися у серпні 2012 року.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання апелянта на наявність недоліків у подорожніх листах (а.с. 32-34), оскільки представлені позивачем подорожні листи підтверджують реальність придбання товару, а відповідачем цю реальність не спростовано. Сама собою наявність або відсутність окремих документів, зокрема, і ТТН, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Посилання відповідача щодо відсутності сертифікатів на товар (катки чавунні), як на підставу збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом частин 1 та 2 ст. 666 ЦК України єдиними правовими наслідками невиконання продавцем обов'язку передати покупцеві документи, що стосуються товару, є право (а не обов'язок) покупця відмовитись від договору купівлі-продажу та повернути товар покупцеві.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 13 Закону України «Про підтвердження відповідності», виробник зобов'язаний надавати постачальнику інформацію про сертифікацію продукції шляхом зазначення реєстраційних номерів сертифікатів відповідності в документах, згідно з якими передається відповідна продукція. Постачальник зобов'язаний: реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності; припиняти реалізацію продукції, якщо вона не відповідає вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності.

Отже, з системного аналізу зазначених норм вбачається, що постачальника не зобов'язано мати та, відповідно, передавати покупцям продукції сертифікати відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності. Законом визначений лише обов'язок постачальника надавати інформацію про сертифікацію продукції.

Суд враховує, що відсутність у позивача сертифікатів на товар (катків чавунних) не є підставою для не включення сплачених за товар сум до витрат з податку на прибуток, адже такі сертифікати не фіксують факт здійснення господарської операції, а лише підтверджують, що продукція відповідає встановленим вимогам.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем дотримані умови формування доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток у третьому кварталі 2012 року по операціях поставки та реалізації товару з контрагентами ТОВ «Паладій» та ПрАТ «Металіст», відповідач належними та допустимими доказами не спростував доводи позивача про реальний характер господарських операцій з вказаними контрагентами, висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження у процесі судового розгляду справи. Тому податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ Волинської області ДПС від 23.05.2013 року № 0003622205 є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 5 липня 2013 року у справі № 803/1296/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів, з дня набрання нею законної сили, може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: А.І. Рибачук

В.В. Ніколін

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 17.10.2014.