Постанова № 41143168, 21.10.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 р. Справа № 820/12393/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бартош Н.С. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2014р. по справі № 820/12393/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Флешком"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, головного державного ревізора-інспектора Ананьєвої Оксани Євгенівни, головного державного ревізора-відділу перевірок платника податків управління податкового аудиту Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області Нікітчук Ірини Юріївни

про визнання дій протиправними та скасування наказу,

ВСТАНОВИЛА:

01.07.2014 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Флешком" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач),головного державного ревізора-відділу перевірок платника податків управління податкового аудиту Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області Нікітчук Ірини Юріївни (далі - відповідач-1), головного державного ревізора-інспектора Ананьєвої Оксани Євгенівни (далі - відповідач-2), в якому просить визнати дії посадових осіб відповідача по проведенню планової перевірки позивача протиправними; скасувати наказ відповідача №650 від 01.04.2014 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2014 року позов задоволено частково.

Визнані дії посадових осіб відповідача по проведенню планової перевірки позивача за період з 01.01.2011 року по 01.04.2011 року протиправними.

Скасовано наказ відповідача №650 від 01.04.2014 року в частині проведення планової перевірки за період з 01.01.2011 року по 01.04.2011 року.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2014 року скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позову.

Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, приписи статті 102 Податкового кодексу України, фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідачем 01.04.2014 року прийнято наказ №650 від 01.04.2014 року "Про проведення планової виїзної перевірки позивача".

Позивачем отриманий наведений вище наказ та повідомлення від 01.04.2014 року №43 про проведення перевірок податковим органом.

11.04.2014 року відповідачем складений акт №1591/20/30-22-01/35477142 "Про неможливість розпочати планову виїзну перевірку позивача та неможливість підписання протоколів про адміністративні правопорушення".

11.04.2014 року листом №6104 позивач повідомив відповідача про те, що направлення на проведення планової виїзної перевірки є недійсним.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку про невідповідність оскаржуваного наказу відповідача від 01.04.2014 року вимогам статті 102 ПК України.

Протиправністю вказаного наказу суд першої інстанції обгрунтував свій висновок про протиправність дій відповідача по проведенню перевірки, які були вчинені для його реалізації.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

В силу приписів статті 195 КАС України колегія суддів, переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги, тобто в межах частини задоволенних позовних вимог.

У відповідності до пп.62.1.3 п.62.1ст.62 ПК України,перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин

Податковий контроль здійснюється шляхом:перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згдіно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України,контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не є предметом документальної планової перевірки питання трансфертного ціноутворення, визначені статтею 39 цього Кодексу.

На підставі ст.102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Позивач в своїй позовній заяві вказує на неправильне застосування відповідачем правил статті 102 ПК України про застосування строку 1095 днів, для визначення суми грошового зобов"язання відповідачем під час прийняття оскаржуваного наказу.

Так, відповідач приймаючи 11.04.2014 року наказ може проводити планову перевірку позивача за період з 01.03.2011 року, а не як зазначена в самому наказі з 01.01.2011 року по 31.12.2013 рік.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції помилково підтвердив обгрунтованність даного висновку, оскільки правила статті 102 ПК України містять посилання виключно на випадки визначення суми грошового зобов"язання та самостійної сплати грошових зобов"язань перед державою платниками податків.

Періодичність проведення документальних планових перевірок визначена в статті 77 ПК України.

Абзац 2 п.77.2 наведеної вище статті каже, що до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Колегія суддів, проаналізував викладені вище норми ПК України не вбачає пдістав для скасування оскаржуваного наказу, оскільки діюче податкове законодавство не містить зазначених позивачем обмежень.

Судом першої інстанції неправильно застосовані норми Податкового кодексу України, тому судове рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Відповідно ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду, а апеляційну скаргу - задовольнити.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2014р. по справі № 820/12393/14 скасувати в частині задоволення позову.

В цій частині прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2014 року по справі №820/12393/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бартош Н.С. Мельнікова Л.В. Повний текст постанови виготовлений 27.10.2014 р.