Рішення № 41138202, 22.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18106/14 22.10.14

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м.Київ, ЄДРПОУ 20474912

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», м.Київ, ЄДРПОУ 23734213

про стягнення 8 922,20 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Башинський В.Ю. - по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», м.Київ про стягнення 8 922,20 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на виплату Публічному акціонерному товариству «Київський завод шампанських вин «Столичний» страхового відшкодування на підставі договору №2297031/05АВ від 31.01.2013р. добровільного страхування наземного транспорту, внаслідок чого до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» перейшло право вимоги до відповідача.

Відповідач у відзиві №8698 від 29.09.2014р. проти позовних вимог надав заперечення з огляду на ненадання позивачем належних доказів визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки Skoda, державний номер НОМЕР_1 під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 06.11.2013р.

В судове засідання 22.10.2014р. відповідач не з'явився, представника не направив, своїм правом на участь у розгляді справи не скористався.

За висновками суду, Приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, виходячи з наступного:

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 03056, м.Київ, Солом'янський район, вул.Борщагівська, буд.145. Будь-яких інших адрес Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» матеріали справи не містять.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвали від 29.08.2014р., від 24.09.2014р., від 29.09.2014р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Про отримання відповідачем наведених процесуальних документів свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення №0103031123058, №0103031125255, №0103031125735.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також наявність в матеріалах справи доказів отримання відповідачем ухвал суду, суд дійшов висновку про належне повідомлення вказаного учасника про дату, час і місце розгляду справи.

З приводу неявки предствника Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» у судове засідання 22.10.2014р. господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Наразі, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи 22.10.2014р. не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, враховуючи відсутність клопотань з боку сторін про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового процесу не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Крім того, судом враховано, що відповідачем було висловлено свою правову позицію по суті спору у відзиві №8698 від 29.09.2014р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені учасниками судового процесу документи, господарський суд встановив:

Згідно із ст.16 «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як свідчать матеріали справи, 31.01.2013р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (страховик) та Публічним акціонерним товариством «Київський завод шампанських вин «Столичний» (страхувальник) було укладено договір №2297031/05АВ добровільного страхування наземного транспорту, зокрема:

марка/модель: Skoda,

реєстраційний номер: НОМЕР_1,

рік випуску: 2006р.

За змістом п.23.2 вказаного договору страховим випадком вважається, зокрема, збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, тобто будь-яке пошкодження або знищення транспортного засобу, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

У п.3 договору №2297031/05АВ від 31.01.2013р. вигодонабувачем визначено Публічне акціонерне товариство «Київський завод шампанських вин «Столичний».

Вищазазначеним правочином встановлено франшизу внаслідок дорожньо-транспорної пригоди в розмірі 0,5 % від страхової суми згідно з додатком №2 до вказаного договору, що складає 422,01 грн.

Строк дії договору встановлено з 04.02.2013р. до 03.02.2014р.

Виходячи зі змісту довідки №9296893 про дорожньо-транспортну пригоду, 06.11.2013р. о 18 год. 10 хвил. в Подільському районі міста Києва по вул.Копилівська, 67/5 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів 1.Skoda, державний номер НОМЕР_1, що належав Публічному акціонерному товариству «Київський завод шампанських вин «Столичний», яким керував ОСОБА_2, 2.Renault, державний номер НОМЕР_2, що належав ОСОБА_3, який і здійснював керування транспортним засобом під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

Частиною 2 ст.1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 990 вказаного кодексу встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

За змістом п.23.1 договору №2297031/05АВ від 31.01.2013р. страховик зобов'язаний компенсувати страхувальнику прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, які носять ознаки ймовірності та випадковості, а також компенсувати понесені страхувальником додаткові витрати в результаті настання страхового випадку.

При цьому, п.27.1 зазначеного правочину встановлено, що страхове відшкодування виплачується страховиком згідно з договором на підставі повідомлення про подію, письмової заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування і страхового акту, який складається страховиком.

07.11.2013р. до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» Публічним акціонерним товариством «Київський завод шампанських вин «Столичний» подано повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку та заяву про виплату страхового відшкодування згідно з договором №2297031/05АВ від 31.01.2013р. добровільного страхування наземного транспорту на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Прага Авто на Кільцевій».

Відповідно до акту б/н від 08.11.2013р. огляду транспортного засобу автомобілю Skoda, державний номер НОМЕР_1, було заподіяно наступні пошкодження: пошкодження лакофарбного покриття заднього бамперу, деформація та пошкодження лакофарбного покриття переднього правого крила, пошкодження лакофарбного покриття та деформація передніх правих дверей, пошкодження структури правих передніх дверей, пошкодження лакофарбного покриття та структури дверей задніх правих, пошкодження лакофарбного покриття заднього правого крила та заднього бамперу, руйнування ковпака колеса переднього правого.

Згідно рахунку №САСТ-335264 від 11.11.2013р., складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Прага Авто на Кільцевій» на замовлення Публічного акціонерного товариства «Київський завод шампанських вин «Столичний», вартість відновлюваного ремонту складала 10 414,21 грн.

17.01.2014р. представниками позивача було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт №1.001.13.16702/VESKO1638 від 17.01.2014р., за змістом яких страхувальнику підлягає виплата страхового відшкодування в розмірі 9 992,20 грн.

Згідно з платіжним дорученням №84623 від 21.01.2014р. на підставі страхового акту №1.001.13.16702/VESKO1638 від 17.01.2014р. та рахунку №САСТ-335264 від 11.11.2013р. позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 9 992,20 грн. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Прага Авто на Кільцевій».

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами ст.228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

За змістом п.25.3.10 договору №2297031/05АВ від 31.01.2013р. добровільного страхування наземного транспорту після виплати страхового відшкодування страховик має право пред'являти право вимоги відшкодування збитків до осіб, що винні в настанні страхового випадку (право регресу).

Наявність вини водія автомобіля Renault, державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_3 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди 06.11.2013р. встановлена постановою від 20.11.2013р. Подільського районного суду міста Києва.

Наразі, в матеріалах справи міститься поліс №АЕ/2415237 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та довідка №7/2-5/24202 від 04.09.2014р. Моторного (транспортного) страхового бюро України, відповідно до яких цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки Renault, державний номер НОМЕР_2 прийнята на страхування Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія». При цьому, вказаними документами встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну в розмірі 50 000 грн., а також франшизу в розмірі 1000 грн.

07.05.2014р. представниками позивача було скеровано на адресу Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» претензію №ЛВ3166 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, в якій Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» просило відшкодувати 9 992,20 грн. Вказану вимогу було отримано представником відповідача 14.05.2014р., про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №0304903004800.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, перерахування відповідачем страхового відшкодування не здійснено.

Як зазначалось вище, у відзиві №8698 від 29.09.2014р. відповідач надав заперечення проти задоволення позовних вимог з огляду на відсутність у позивача передбаченого Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звіту про оцінку майна, а також неврахування позивачем при розрахунку розміру страхового відшкодування коефіцієнту фізичного зносу, оскільки, на думку відповідача, застрахований у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «АХА Страхування» транспортний засіб марки Skoda, держаний номер НОМЕР_1 був учасником декількох дорожньо-транспортних пригод.

Проте, дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд вважає, що заперечення Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» є безпідставними з огляду на наступне:

Як вбачається з Преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

За приписами п.22.1 вищезазначеного Закону при настанні страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.

Вказаними правовими нормами врегульовано правовідносини, пов'язані із визначення розміру збитків саме у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У свою чергу, правовідносини позивача і страхувальника, Публічного акціонерного товариства «Київський завод шампанських вин «Столичний», виникли на підставі договору добровільного страхування наземного транспортну, які не регулюються нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Таким чином, суд дійшов висновку, що застосування приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до наведених вище правовідносин є безпідставним.

Крім того, як вже зазначалось, нормами ст.25 Закону України «Про страхування» та ст.990 Цивільного кодексу України визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно із договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що визначається страховиком.

Статтею 9 згаданого вище Закону України передбачено, що розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Одночасно, умовами договору №2297031/05АВ від 31.01.2013р. добровільного страхування наземного транспорту обумовлено, що при пошкодженні транспортного засобу розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначеному в кошторисі, за вирахуванням встановленої франшизи по відповідному ризику, але не більше страхової суми.

При цьому, розмір збитків визначається з урахуванням положень, закріплених в додатку №2 до вказаного правочину на наступних умовах: на базі авторизованої станції технічного обслуговування; на базі станції технічного обслуговування за вибором страховика; з урахуванням зносу або з урахуванням зносу та без відшкодування вартості ремонтних робіт.

Як вбачається з додатку №2 до договору №2297031/05АВ від 31.01.2013р., виплата страхового відшкодування за збитки, що завдані автомобілю марки Skoda, держаний номер НОМЕР_1, має здійснюватись на підставі п.27.11.2 зазначеного договору, тобто, на базі станції технічного обслуговування на вибір страховика.

За таких обставин, обов'язкове проведення оцінки завданої транспортному засобу шкоди, а також застосування коефіцієнту фізичного зносу при визначення вартості страхового відшкодування за збитки, завдані транспортному засобу Skoda, держаний номер НОМЕР_1, договором не передбачено.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток (ст.27 Закону України «Про страхування»).

Отже, норми вказаних нормативно-правових актів не містить положень, які б зобов'язували страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням саме автотоварознавчої експертизи, проведеної суб'єктом оціночної діяльності та на підставі звіту про оцінку транспортного засобу. Аналогічна правова позиція містяться, також, у постанові від 10.02.2014р. Вищого господарського суду України по справі №5011-47/16703-2012.

Крім того, посилання відповідача на те, що транспортний засіб Skoda, держаний номер НОМЕР_1 був учасником інших дорожньо-транспортних пригод, які стались до 06.11.2013р., судом до уваги не приймаються, оскільки згідно з відомостями, що містяться в матеріалах справи, учасником дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась до спірної, був транспортний засіб з державним номером НОМЕР_1, проте іншого типу та марки, ніж автомобіль Skoda з номером кузова (шасі) TMBDG4IU27B008699, який був прийнятий на страхування позивачем за договором №2297031/05АВ від 31.01.2013р.

При цьому, в додатку №2 до договору №2297031/05АВ від 31.01.2013р. закріплено, що на момент укладення вказаного правочину пошкодження та некомплектність (у тому числі, пошкодження нез'ємних частин та деталей, які були наявні раніше та відремонтовані згодом) при огляді застрахованого у позивача транспортного засобу відсутні. В той же час, в матеріалах справи відсутні відомості щодо участі автомобіля марки Skoda, державний номер НОМЕР_1 дорожньо-транспортних пригодах, а також щодо пошкоджень, отриманих при цьому зазначеним транспортним засобом в період з часу укладення вищезазначеного договору до 06.11.2013р.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Проте, належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів невірного визначення позивачем розміру завданих під час дорожньо-транспортної пригоди 06.11.2013р. збитків відповідачем до матеріалів справи не представлено. Крім того, жодних інших підстав для відмови в задоволенні позовних вимог відповідачем не надано, а судом не встановлено.

За таких обставин, твердження відповідача про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» на підставі відсутності в матеріалах справи звіту про оцінку розміру матеріального збитку власнику автомобіля марки Skoda, держаний номер НОМЕР_1, а також незастосування позивачем при розрахунку страхового відшкодування коефіцієнту фізичного зносу судом до уваги не приймаються.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, що позов повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, з огляду на те, що виконання зобов'язання з оплати страхового відшкодування Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» виконано не було, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» про стягнення 8 992,20 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі. Крім того, судом прийнято до уваги, що під час визначення розміру позовних вимог позивачем було враховано встановлений вище ліміт відповідальності та франшизу.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України належить стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м.Київ до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», м.Київ про стягнення 8 922,20 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056, м.Київ, Солом'янський район, вул.Борщагівська, буд.145, ЄДРПОУ 23734213) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м.Київ, Подільський район, вул.Іллінська, 8, ЄДРПОУ 20474912) суму страхового відшкодування у розмірі 8 992,20 грн., а також судовий збір в сумі 1 827 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 22.10.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 27.10.2014р.

Суддя М.О. Любченко