Ухвала суду № 41136217, 28.10.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/13905/14-ц

Провадження № 22-ц/779/2270/2014

Категорія 50

Головуючий у 1 інстанції Бойчук О. В.

Суддя-доповідач Соколовський В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Соколовського В.М.,

суддів: Проскурніцького П.І., Бойчука І.В.,

секретаря Турів О.М.,

з участю: апелянта ОСОБА_2, позивача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 06 жовтня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, посилаючись на те, що з 08.11.2006 року зареєструвала шлюб з відповідачем, у якому в них народився син - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спільне подружнє життя у них не склалося і рішенням Івано-Франківського міського суду від 23.04.2013 року шлюб між ними було розірвано, сина залишено проживати з нею. Відповідач ухиляється від надання коштів на утримання своєї неповнолітньої дитини. Їй відомо, що відповідач неофіційно працює, отримує достатні доходи для сплати аліментів на утримання дитини в твердій грошовій сумі по 800 грн. щомісяця.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 06 жовтня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Присуджено стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі по 800 гривень щомісячно.

Стягнення аліментів вирішено розпочати з 17.09.2014 року і проводити щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання розподілу судових витрат.

На вказане рішення відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невстановлення обставин, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, апелянт зазначає, що розмір аліментів позивачкою необґрунтовано та не враховано судом при його визначенні того, що багато необхідного дитині купує саме він, син ходить в садочок, гуртки не відвідує, позивачка працює, а в нього немає постійного місця роботи. Також суд не врахував того, що на його утриманні перебувають батьки похилого віку, батько хворіє і потребує постійно додаткового лікування. А тому вважає, що рішення суперечить вимогам ч.1 ст.182 СК України. Також стверджує, що судом не враховано і вимоги ч.2 ст.182 СК України, якою передбачено, що розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. З цих підстав просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з нього аліментів в розмірі 400 грн. щомісячно.

В судовому засіданні ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав з наведених у ній мотивів та просив її задовольнити.

Позивачка та її представник заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили її відхилити, оскільки рішення суду є законним та обґрунтованим.

Вислухавши доповідача, пояснення осіб, що беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 08.11.2006 року між позивачем і відповідачем зареєстровано шлюб, який було розірвано в судовому порядку 23.04.2013 року (а.с.4).

Від шлюбу сторони по справі мають спільну неповнолітню дитину - сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження неповнолітньої дитини (а.с.6).

Про способи виконання обов'язку утримувати дитину в досудовому порядку сторони не домовилися, нотаріальних договорів не укладали.

За змістом ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст.ст.1, 2 Закону України «Про охорону дитинства», батьки зобов'язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.

Згідно ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Статтею 182 Сімейного кодексу передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Правильно встановивши вищезазначені обставини та застосувавши норми матеріального права, суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач має змогу сплачувати аліменти в розмірі по 800 грн. щомісячно на утримання свого неповнолітнього сина.

Такий розмір судом визначено правильно, з урахуванням прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, потреб дитини, матеріального становища та стану здоров'я відповідача.

Що стосується доводів, викладених в апеляційній скарзі, про те, що при визначенні розміру аліментів судом не враховано обставини, передбачені ст.182 Сімейного кодексу України, то такі є безпідставними з огляду на те, що відповідач не надав доказів наявності обставин, передбачених вказаною статтею, які б не давали йому змоги сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. Зокрема, не можуть бути взяті до уваги посилання апелянта на те, що він сам купує багато необхідного дитині та на його утриманні перебувають батьки похилого віку, батько хворіє і потребує постійно додаткового лікування, так як такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

Що ж до того, що розмір аліментів позивачкою необґрунтовано і такий розмір є завищений, оскільки неповнолітній син ходить в садочок, гуртки не відвідує, а позивачка працює, то такі доводи апелянта є голослівними та не можуть братися до уваги з огляду на закріплений законом обов'язок батьків утримувати дитину, забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку, що не обмежується тільки прожитковим мінімумом для дитини відповідного віку.

Колегія суддів відхиляє також доводи апелянта про те, що він не має змоги сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі у зв'язку з відсутністю постійного місця роботи. При цьому колегія враховує згоду відповідача сплачувати аліменти в розмірі 400 грн. щомісячно, пояснення останнього в засіданні суду апеляційної інстанції про те, що він їздить за кордон на роботу, що, з урахуванням того факту, що відповідач є молодою та працездатною людиною, не має інших утриманців, свідчить про його змогу сплачувати аліменти в розмірі по 800 грн. на місяць.

Колегія відхиляє також доводи апелянта про те, що судом не враховано вимоги ч.2 ст.182 СК України, якою передбачено, що розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки дана норм не є правилом і підлягає застосуванню у виключних випадках. У даній же справі посилатись на цю норму закону, з урахуванням вищенаведеного, не має підстав.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 06 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий В.М. Соколовський

Судді: П.І. Проскурніцький

І.В. Бойчук