Постанова № 41134376, 15.10.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 1417/139/12

Категорія: 10.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Терентьєв Геннадій Вікторович

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Шеметенко Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського районного суду Миколаївської області від 14 лютого 2012 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання дій протиправними, зобов'язання провести перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -

ВСТАНОВИВ:

22 грудня 2011 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1, звернувшись до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області, просила визнати її право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, і стягнути цю допомогу в розмірі 6 327,44 грн.; зобов'язати відповідача надалі виплачувати щомісячну державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення рею трирічного віку у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років, встановлений законодавством; стягнути з відповідача недоплачену допомогу на дітей одиноким матерям в сумі 1 185 грн.; зобов'язати відповідача надалі виплачувати допомогу на дітей одиноким матерям у розмірі не меншому за прожитковий мінімум встановлений законодавством.

Постановою від 14 лютого 2014 року, ухваленою в порядку скороченого провадження, Миколаївський районний суд Миколаївської області відмовив у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що вона є особою, застрахованою у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, та перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років з 12 травня 2011 року по 08 березня 2012 року, а тому розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має бути не меншим за прожитковий мінімум для дітей віком до шести років, встановлений законом.

Також апелянт посилається на те, що і допомога на дітей одиноким матерям має виплачуватись у розмірі не меншому за прожитковий мінімум встановлений законодавством.

Оскільки при ухваленні оскарженої постанови, суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, апелянт вважає, що ця постанова має бути скасована, а її позов задоволений в повному обсязі.

Управління праці та соціального захисту населення Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області надало письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову без змін. При цьому управління посилається на те, що позивачу, яка є особою, застрахованою у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, та яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років з 12 травня 2011 року по 08 березня 2014 року, правильно нараховані та виплачену всі соціальні виплати відповідно до вимог Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Ухвалюючи постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції встановив, що на спірні правовідносини поширює дію Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», позивач в період отримання допомоги у мінімальному розмірі не надавала всіх необхідних документів для отримання цієї допомоги у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга може бути задоволена частково.

Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, має дочку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 5), з 12 травня 2011 року перебуває на обліку в управління праці та соціального захисту населення Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області, як застрахована особа в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років з 12 травня 2011 року по 08 березня 2014 року, що сторонами по справі не оспорюється, та про що сторони зазначили у своїх письмових документах.

Відповідно до заперечень на позов та заперечень на апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області, позивачу з 12 травня 2011 року по 08 березня 2014 року призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у мінімальному розмірі 130 грн., відповідно до ст. 15 Закону України «Про допомогу сім'ям з дітьми» та Порядку призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого Постановою КМУ від 27.12.2001 р. № 1751.

З 01 листопада 2011 року ОСОБА_1 призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з урахуванням доходів, з 01.11.2011 р. по 30.11.2011 року в розмірі 323,78 грн., з 01.12.2011 р. по 30.04.2012 р. у розмірі 342,78 грн.

Перевіряючи питання дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, апеляційний суд встановив, що ухвалою від 30 січня 2012 року суд першої інстанції залишив без розгляду позовні вимоги за період з 08 березня 2011 року по 21 червня 2011 року (а.с. 11-12). Зазначена ухвала у встановленому порядку до апеляційного суду не оскаржена, а тому набрала законною сили та є обов'язковою для апеляційного суду.

Як встановлено апеляційним судом позивач є особою, застрахованою у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, якій надана відпустка для догляду за дитиною віком до 3-х років в період з 12 травня 2011 року по 08 березня 2014 року.

На відносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 1 січня по 31 грудня 2009 року особі, яка застрахована у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування поширювалися норми Закону України від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 11.06.2013 р. ЄДРСР № 32348472; від 18.06.2013 р. ЄДРСР № 32213972; від 02.07.2013 р. ЄДРСР № 32532880; від 09.07.2013 р. ЄДРСР № 32532872.

У 2011-2014 (березень 2014 р.) роках на відносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особі, застрахованій у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, також поширюються норми спеціального Закону (яким є Закон України від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Застосування до таких правовідносин положень Закону України від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751, є помилковим.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 11.12.2012 р. ЄДРСР № 28332586 та відповідно від 25.12.2012 р. ЄДРСР № 28332590.

Таким чином, при вирішенні спору по справі суд першої інстанції помилково послався на норми Закону України від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Враховуючи викладене апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відновлення порушених прав позивача шляхом зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату позивачу за період, з 21 червня 2011 року по 08 березня 2014 року, допомоги по догляду за дитиною (дочкою ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н.) до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру цієї допомоги, який дорівнює прожитковому мінімуму встановленому законом для дітей віком до шести років, відповідно до ст. 43 Закону України від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Також апеляційний суд встановив, що позивачу, на підставі заяви від 25 березня 2011 року, призначена допомога одиноким матеріям у мінімальному розмірі (а.с. 56).

Питання призначення та виплати цієї допомоги регулюються ст. ст. 181 - 184 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Розмір допомоги однаким матерям відповідно до ст. 183 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Зазначена норма закону неконституційною не визнавалась, а тому вимога про сплату допомоги одиноким матерям в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, не ґрунтується на нормах Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Апеляційний суд дійшов висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, це є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскарженої постанови та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ч. 10 ст. 183-2, ст. 195, п. 3 ч. 1 ст. 197, п. 4 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, . ст. 207, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Миколаївського районного суду Миколаївської області від 14 лютого 2012 року скасувати та ухвалити нову постанову.

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період, з 21 червня 2011 року по 08 березня 2014 року, допомоги по догляду за дитиною (дочкою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н.) до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру цієї допомоги, який дорівнює прожитковому мінімуму встановленому законом для дітей віком до шести років, відповідно до ст. 43 Закону України від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», з урахуванням виплачених сум за цей період, та розміру прожитковому мінімуму встановленому для дітей віком до шести років, встановленого законами в період з 21 червня 2011 року по 08 березня 2014 року.

У задоволенні інших позовних ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий: суддя С.Д Домусчі

суддя О.О.Кравець

суддя Л.П.Шеметенко