Ухвала суду № 41134011, 22.10.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/4131/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Мадюді В. В.,

за участю представника позивача Подольної Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ван Телеком» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Ван Телеком» (далі ТОВ «Ван Телеком») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 червня 2014 року № 0002712202 та № 0002722202.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 08 по 15 травня 2014 року посадовою особою ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01 липня 2012 року по 31 березня 2014 року. За результатами перевірки складено акт від 22 травня 2014 року за № 1079/22-02/35049144, в якому зазначено про порушення позивачем пунктів 138.1, 138.2, 138.8 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на 237016 грн., а також пунктів 198.3 та 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 280754 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 24 червня 2014 року № 0002712202, яким ТОВ «Ван Телеком» визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 237016 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 118508 грн., а також № 0002722202, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в 280754 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 140377 грн.. На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам Податкового кодексу України, а тому прийняті відповідачем на його підставі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року позовні вимоги ТОВ «Ван Телеком» задоволено у повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 24 червня 2014 року № 0002712202 та № 0002722202.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, і, крім того, порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги вимоги ст. ст. 44, 138, 139, 185, 198 Податкового кодексу України, ст. ст. 1, 3, 4, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 року № 88, щодо необхідності належного підтвердження позивачем фактичного здійснення господарської операції з контрагентом під час визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника позивача про залишення оскарженого судового рішення без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 08 по 15 травня 2014 року посадовою особою ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01 липня 2012 року по 31 березня 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 22 травня 2014 року за № 1079/22-02/35049144, в якому зазначено про порушення позивачем пунктів 138.1, 138.2, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на 237016 грн., а також пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 280754 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 24 червня 2014 року № 0002712202, яким ТОВ «Ван Телеком» визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 237016 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 118508 грн., а також № 0002722202, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в 280754 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 140377 грн..

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем не доведено фактів порушення ТОВ «Ван Телеком» норм Податкового кодексу України при формуванні валових витрат та податкового кредиту протягом перевіреного періоду за господарськими операціями з контрагентами.

Так, відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (п. п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Згідно пунктам 138.2, 138.4, 138.6 ст. 138 названого Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено матеріалами справи, основним видом діяльності ТОВ «Ван Телеком» є діяльність у сфері проводового електрозв'язку (т. 1 а. с. 48).

При цьому позивачем протягом перевіреного податковим органом періоду укладено договори з контрагентами ТОВ «Аксон-Групп» та ТОВ «Інтерія ЛТД», а саме:

- договір надання послуг з технічного обслуговування мереж волоконно-оптичних ліній зв'язку (ВОЛЗ) від 01 лютого 2013 року за № 6, відповідно до якого Замовник (позивач) здає, а Виконавець (ТОВ «Аксон-Групп») приймає на технічне обслуговування мережу волоконно-оптичних ліній зв'язку в м. Одесі. Перелік напрямків ВОЛЗ та ціна на послуги визначаються додатками № 1 та № 2 до цього договору (т. 1 а. с. 168-172);

- договір надання телекомунікаційних послуг від 01 лютого 2013 року за № 8, відповідно до якого Виконавець (ТОВ «Аксон-Групп») зобов'язаний надати, а Замовник (позивач) прийняти та своєчасно оплатити телекомунікаційні послуги (канал Київ-Одеса) (т. 1 а. с. 204-206);

- договір підряду від 02 грудня 2013 року за № 18, відповідно до якого Підрядник (ТОВ «Інтерія ЛТД») зобов'язаний виконати, а Замовник (позивач) прийняти та своєчасно оплатити пуско-налагоджувальні роботи слабострумних систем та додаткові монтажні роботи на об'єкті за адресою: м. Одеса, пров. Чайковського 10 (т. 1 а. с. 234-236);

- договір підряду від 10 грудня 2013 року № 17, відповідно до якого Підрядник (ТОВ «Інтерія ЛТД») зобов'язаний виконати, а Замовник (позивач) прийняти та своєчасно оплатити роботи по прокладці волоконно-оптичних ліній зв'язку (ВОЛЗ) (т. 1 а. с. 241-243);

- договір підряду від 07 травня 2012 року № 16, відповідно до якого Замовник (позивач) доручає, а Підрядник (ТОВ «Інтерія ЛТД») зобов'язаний виконати роботи по поточному ремонту волоконно-оптичних ліній зв'язку (ВОЛЗ) відповідно до додаткових угод до Договору (т. 1 а. с. 246-250, т. 2 а. с. 1-6).

Витрати в розмірі 1247452 грн. 15 коп., понесені позивачем у зв'язку з оплатою послуг (робіт), отриманих від ТОВ «Аксон-Групп» та ТОВ «Інтерія ЛТД», віднесено позивачем до складу валових витрат (т. 1 а. с. 35).

В акті перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області зроблено висновок, що позивачем занижено суму податку на прибуток внаслідок віднесення до складу валових витрат (витрат операційної діяльності) вартості товарів та послуг, придбаних у постачальників ТОВ «Аксон-Групп» та ТОВ «Інтерія ЛТД», угоди з якими укладались з метою надання податкової вигоди третім особам. В обґрунтування названого висновку відповідач посилається на акт неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Аксон-Групп» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами від 01 квітня 2014 року № 1812/15-53-22-3/38295684, складений ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, а також на акт цього ж податкового органу щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтерія ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами від 01 квітня 2014 року № 1812/15-53-22-3/38018040, в яких зазначено про наявність ознак відсутності фактів реального здійснення названими підприємствами господарських операцій з контрагентами-постачальниками.

Проте, всупереч висновкам податкового органу, витрати по вказаним вище угодам, укладеним з ТОВ «Аксон-Групп» та ТОВ «Інтерія ЛТД», безпосередньо пов'язані з основною статутною діяльністю позивача та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, витрати за названими вище угодами з ТОВ «Аксон-Групп» та ТОВ «Інтерія ЛТД» включено позивачем до складу валових витрат на підставі первинних документів - договорів підряду та договорів про надання послуг з додатками до них, актів виконаних робіт (наданих послуг), видаткових та податкових накладних, платіжних доручень (т. 1 а. с. 168-250, т. 2 а. с. 1-20, т. 2 а. с. 87-124), оформлених відповідно до наведених вимог чинного законодавства України, що не спростовується висновками акта перевірки.

Подальше використання позивачем отриманих послуг за названими вище угодами з ТОВ «Аксон-Групп» та ТОВ «Інтерія ЛТД» у власній господарській діяльності, а саме реальність фактичного використання певних послуг, що свідчить про наявність мети на отримання доходу, підтверджується наданими ТОВ «Ван Телеком» до суду першої інстанції первинними документами. При цьому податковим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірними угодами та обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства його контрагентами.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно п. 16.1 ст. 16 Кодексу платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України вбачається, що обов'язок щодо звітування перед податковим органом та сплати податкового зобов'язання покладено на платників податків, якими в даному випадку є ТОВ «Аксон-Групп» та ТОВ «Інтерія ЛТД». При цьому можливе невиконання такими контрагентами своїх зобов'язань по сплаті податків до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку (ТОВ «Ван Телеком») права на віднесення сум витрат до складу валових, якщо останній виконав весь перелік умов щодо підтвердження розміру витрат та їх пов'язаності з господарською діяльністю підприємства.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що на час здійснення спірних господарських операцій постачальники послуг (ТОВ «Аксон-Групп» та ТОВ «Інтерія ЛТД») були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин покупець (позивач) не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Із врахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про правомірність включення до складу валових витрат (витрат операційної діяльності) позивача витрат у сфері проводового електрозв'язку за названими вище договорами з ТОВ «Аксон-Групп» та ТОВ «Інтерія ЛТД».

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 названого Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 275040 грн. 67 коп. за основним платежем визначено позивачу податковим органом у зв'язку зі зменшенням відповідачем підприємству суми валових витрат (витрат операційної діяльності) по названим вище угодам з ТОВ «Аксон-Групп» та ТОВ «Інтерія ЛТД».

Оскільки, як зазначено вище, витрати по вказаним угодам правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат (витрат операційної діяльності), всі розрахунки позивача підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства, то і формування позивачем податкового кредиту з включенням до нього суми в 275040 грн. 67 коп. є правомірним.

Крім того, податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5713 грн. 33 коп. за основним платежем визначено позивачу податковим органом за господарською операцією з ТОВ «Інтер-Імпрекс», яка, за висновками податкового органу, не спричиняє реального настання правових наслідків (т. 1 а. с. 42).

При цьому в акті перевірки не розкрито суть допущеного позивачем порушення податкового законодавства.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем протягом перевіреного податковим органом періоду укладено договір поставки з ТОВ «Інтер-Імпрекс» від 03 березня 2014 року за № 03/03, відповідно до якого Постачальник (ТОВ «Інтер-Імпрекс») продає, а Покупець (позивач) приймає та оплачує товар (комп'ютерна техніка та комплектуючі до неї) на умовах договору. Асортимент, кількість, ціна товару зазначаються у накладних, що є невід'ємною частиною договору (т. 1 а. с. 197-198).

Витрати по вказаній вище угоді безпосередньо пов'язані з основною статутною діяльністю позивача та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами - податковою та видатковою накладними, товарно-транспортною накладною, рахунком на оплату, платіжним дорученням (т. 1 а. с. 197-203, т. 2 а. с. 125), оформленими відповідно до наведених вище вимог чинного законодавства України, що не спростовується висновками акта перевірки.

За таких обставин включення позивачем до складу податкового кредиту суми в 5713 грн. 33 коп. за результатами названої господарської операції з ТОВ «Інтер-Імпрекс» також є правомірним.

На підставі частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на приписи наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. При цьому можливе невиконання контрагентами своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Оскільки визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за основними платежами є необґрунтованим, то і застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 123 Податкового кодексу України, є неправомірним.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 24 червня 2014 року № 0002712202 та № 0002722202 є правильним.

Враховуючи, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 27 жовтня 2014 року.

Головуючий:

Судді: