Ухвала суду № 41132947, 21.10.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 р.Справа № 524/3518/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10.09.2014р. по справі № 524/3518/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі-позивач), звернулася до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

- визнати незаконними дії Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 в 2009 році матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не в розмірі середньомісячної заробітної плати, як визначено в колективному договорі на 2006-2009 роки, а в розмірі посадового окладу.

- зобовязати Виконавчий комітет Автозаводської районної ради м. Кременчука нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за 2009 рік матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати, з урахуванням виплаченої в 2009 році суми допомоги.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10.09.2014 р. у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10.09.2014 р. та винести нове рішенням, яким позов задовольнити.

В обґрунтування посилається на неправильне застосування судом першої інстанції ст. 1, 13 Закону України «Про оплату праці», ст. 1,5 Закону України «Про колективні договори і угоди», ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Сторони повідомлені належним чином про дату, час та місце судового засідання, однак до суду не прибули, поважних причин неявки не встановлено, сторонами подано клопотання про розгляд без їх присутності, у зв'язку із чим, справа розглянута в порядку письмового провадження згідно ст. 197 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 09.07.2007 р. по 11.02.2011р. працювала в Виконавчому Комітеті Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області на посаді спеціаліста ІІ категорії по роботі з населенням за місцем проживання. Звільнена з посади у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування та виходом на пенсію згідно ст. 18 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», що підтверджується копією трудової книжки позивача.

Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 зазначила, що в2009р. відповідач виплатив їй матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань не в розмірі середньомісячної заробітної плати, як визначено в колективному договорі на 2006-2009 роки, а в розмірі посадового окладу,що порушує її право на належну оплату праці.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що права позивача не порушені.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Згідно ч. 2 ст.33 Закону «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Згідно п. 2.3. Постанови КМУ від 09.03.2006 р. № 268 «Про упорядкування структури та умов праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» керівниками таких органів надано право в межах затвердженого фонду оплати праці: надавати працівникам матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки в розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» джерелом формування фонду оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування є місцевий бюджет.

Судом встановлено, що трудові та соціально-економічні відносини між адміністрацією та трудовим колективом Автозаводської районної ради та виконавчим комітетом м. Кременчука Полтавської області були врегульовані, в тому числі колективним договором на 2006-2009р. Відповідпідно до п. 5.3 Колективного договору Автозаводської районної ради та Виконкому с. Кременчука Полтавської області, передбачена виплата матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати за наявності коштів на відповідні цілі. (а.с.3-8)

Згідно листів Виконавчого комітету Автозаводської районної ради вбачається, що в бюджеті Автозаводського району на 2009 рік матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань по виконавчому комітету району не планувалася і рішенням сесії Автозаводської районної ради від 29.01.2009 р. «Про районний бюджет на 2009 рік» не затверджувалась (а.с. 47-48).

Доказів виплати позивачу матеріальної допомоги в 2009р. матеріали справи не містять, проте судом встановлено, що допомога на вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік не виплачувалася жодному працівнику виконавчого комітету, в зв'язку з відсутністю планування цих коштів в бюджеті Автозаводського району, що також підтверджується листом Виконком Автозаводської районної ради м. Кременчука . (а.с. 48)

Доводи апеляційної скарги, що матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань є обов'язковою, тому як передбачена умовами колективного договору , колегія суддів вважає помилковими, оскільки відповідно до п. 5.3 Колективного договору Автозаводської районної ради та Виконкому с. Кременчука Полтавської області, виплата матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати передбачена лише за наявності коштів на відповідні цілі.

З огляду на зазначене у відповідача відсутній обов'язок проводити ці виплати за відсутності коштів .

Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції неправильне застосування судом першої інстанції ст. 1, 13 Закону України «Про оплату праці», ст. 1,5 Закону України «Про колективні договори і угоди», ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» з вищезазначених підстав колегія суддів вважає необґрунтованими.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доказів на спростовування висновків суду до суду апеляційної інстанції не надано, а тому підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції відсутні.

Відповідно ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10.09.2014р. по справі № 524/3518/14-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Русанова В.Б.Судді Курило Л.В. Присяжнюк О.В.