Ухвала суду № 41132506, 22.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2014 року Справа № 876/6668/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,

з участю секретаря судових засідань Гелецького П.В.,

представника позивача Масич І.В.,

представника відповідача Поліводи С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року у справі за позовом виробничо-торгового товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Театральний» Лтд до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

У лютому 2013 року виробничо-торгове товариство з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Театральний» Лтд (далі - Ресторан) звернулося до суду з адміністративним позовом, у просило визнання нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - ОДПІ) № 0000642201 від 05.02.2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 315073,50 грн., з яких 210049,00 грн. за основним платежем та 105024,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року у справі № 803/326/13-а вказаний позов задоволено.

У поданій апеляційній скарзі ОДПІ просить вказану постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог Ресторану відмовити.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що виїзною плановою перевіркою позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.10.2011 по 30.09.2012 (акт № 421/22.1/13360467 від 22.01.2013 року) ОДПІ було виявлено непідтвердження суми податкового кредиту у 210 049,00грн. податковими накладними.

При цьому судом першої інстанції було не вірно застосовано приписи пп. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та не взято до уваги приписи п.п. 44.6, 44.7 ПК України.

Представник відповідача у ході апеляційного розгляду підтримала апеляційну скаргу, просила задовольнити її у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду заперечила обґрунтованість доводів апелянта, просила залишити оскаржуване судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що вимоги апелянта не підлягають задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи позов Ресторану, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки працівниками відповідача у відповідності до п. 85.6 ст. 85 ПК України не складався акт про відмову у наданні документів, а позивачем до заперечень до акту перевірки №421/22.1/13360467 від 22.01.2013 року ОДПІ було додано копії відповідних податкових накладних, то висновки податкового органу про порушення позивачем п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ за період жовтень, грудень 2011 року, січень-червень, вересень 2012 року всього в сумі 210049,00 грн., не відповідають фактичним обставинам справи і при винесенні податкового повідомлення-рішення № 0000642201 від 05.02.2013 року відповідачем не було дотримано вимог чинного законодавства України.

Такі висновки судді першої інстанції, на думку апеляційного суду, є правильними,виходячи з таких міркувань.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ОДПІ було проведено виїзну планову перевірку Ресторану з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.10.2011 року по 30.09.2012 року, на підставі якої було складено акт №421/22.1/13360467 від 22.01.2013 року.

У ході перевірки податковим органом було зроблено висновок про порушення позивачем п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ за період жовтень, грудень 2011 року, січень-червень, вересень 2012 року всього в сумі 210049,00 грн. Вказані висновки були зроблені у зв'язку із тим, що позивачем всупереч вимогам закону було віднесено суми ПДВ у вказаних податкових періодах за відсутності податкових накладних.

Позивачем 22.01.2013 року на акт перевірки було подано заперечення, до якого було додано копії відповідних податкових накладних.

Рішенням від 04.02.2013 №2234/10/221 позивачу було відмовлено в задоволенні заперечення.

05.02.2013 року відповідачем було винесено оспорювань податкове повідомлення-рішення № 0000642201 від 05.02.2013 року.

Відповідно до приписів пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 85.4 статті 85 ПК України визначено, що при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 85.6 статті 85 ПК України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Таким чином, приписами ПК України встановлено чіткий порядок дій посадових осіб податкового органу у разі ненадання платником податків необхідних документів.

Судом було встановлено, що під час здійснення перевірки позивача зазначений акт про ненадання документів не складався.

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що акт про результати перевірки №421/22.1/13360467 від 22.01.2013 року був підписаний директором позивача із застереженням про незгоду із п. 2 акту, яким зафіксовано заниження позивачем ПДВ, а також те, що копії вказаних податкових накладних позивачем було надано відповідачу при поданні заперечень на акт про результати перевірки №421/22.1/13360467 від 22.01.2013 року.

Відповідно до приписів пункту 44.6. статті 44 ПК у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Разом із тим, частиною другою того ж пункту передбачено, що якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Таким чином, оскільки позивачем до заперечення на акт перевірки у передбачений законом 5-денний строк було додано копії відповідних податкових накладних, то відповідач був зобов'язаний врахувати їх під час розгляду ним питання про прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року у справі № 803/326/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Дякович

Л.П.Іщук

Ухвала у повному обсязі складена 23 жовтня 2014 року.