Ухвала суду № 41129883, 15.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2014 року м. Київ К/800/36711/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо»

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013

у справі № 810/492/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо»

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013, відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо» (надалі - позивач, ТОВ «Маядо») до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, Броварська ОДПІ Київської області ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.01.2013 № 0000012202 та № 0000022202.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 і задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Броварською ОДПІ Київської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Онбоард» за період з 01.12.2011 по 31.01.2012, за результатами якої складено акт від 11.01.2013 № 15/2237495729.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.01.2013: № 0000022202, яким зменшено суму від'ємного значення з ПДВ у розмірі 110 404 грн. за січень 2012 року; № 0000012202, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 552 021 грн. за IV квартал 2011 року.

Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 138.8 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.2, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Такий висновок ґрунтується на тому, що господарські операції позивача з ТОВ «Онбоард» не мали реального характеру внаслідок відсутності у ТОВ «Онбоард» адміністративно-господарських можливостей для їх здійснення, управлінського та технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів, складських приміщень, що встановлено актом ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Онбоард» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків за грудень 2011 року, червень 2012 року, від 09.11.2012 № 4750/22-2/35851540.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що господарські операції позивача з ТОВ «Онбоард» фактично не здійснювались, що не спростовано позивачем.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно ст. 1 даного Закону господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкової ознаки господарської операції, кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що вступив в дію з 01.01.2011, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п.138.1 ст.138 Кодексу встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Договором поставки від 01.12.2011 № 1604, укладеним позивачем з ТОВ «Онбоард», передбачено, що товар поставляється на склади покупця; поставка здійснюється транспортом покупця (позивача).

ТОВ «Маядо» отримано від ТОВ «Онбоард» видаткову накладну № 26 від 01.12.2011 на загальну суму 662 425,72 грн., в т.ч. ПДВ - 110 404,28 грн.; податкові накладні від 01.12.2011 № 34 та № 35.

Розрахунки між сторонами договору за реалізовані товари проводились у безготівковій формі. В рахунок оплати ТОВ «Маядо» перераховано грошові кошти на рахунок ТОВ «Онбоард» згідно банківських виписок.

Водночас, позивачем не надано на вимогу суду апеляційної інстанції доказів перевезення товару, зазначеного у видатковій накладній та податкових накладних, як і не надано доказів зберігання, обліку на складі, руху та використання цього товару у власній господарській діяльності у взаємозв'язку з фактом придбання.

Наявні у справі договір, податкові та видаткові накладні не містять ні прізвища, ні посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції від імені продавця - ТОВ «Онбоард», що не дає змоги ідентифікувати особу, яка фактично брала участь у здійсненні вказаних операцій.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із позицією судів першої та апеляційної інстанцій про те, що наявність договору поставки, видаткових та податкових накладних, підписаних з боку продавця невстановленою особою, не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій, оскільки фактично учасниками договірних відносин було здійснено лише обмін документами, матеріали не переміщувались, їх відвантаження, передачу та зберігання не підтверджено.

Доводи касаційної скарги не наводять достатньо підстав для спростування висновків судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позиції податкового органу щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат відповідних періодів.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо» залишити без задоволення.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 у справі № 810/492/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна