Ухвала суду № 41129879, 27.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/7015/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - Волчецький І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області в особі Нетішинського відділення

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014

у справі № 822/3732/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалбуд"

до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області в особі Нетішинського відділення

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішенння, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.11.2013 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 скасовано постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.11.2013 та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.03.2013 №0000122201.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте, від нього через відділ документального забезпечення надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке колегією суддів залишено без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012, за результатами якої складено акт №240/22/32987115 від 18.03.2013, у висновках якого встановлено порушення позивачем пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ всього на суму 1096040,00 грн.

Зазначені порушення виникли внаслідок здійснення Позивачем взаємовідносин з контрагентами - ТОВ "Оллерус-Буд", ТОВ "Проммаст-стандарт", ТОВ "Респект-2000", ПП "Фірма "Володар" та " ТК "Юнітекс-Трейд".

На підставі акта перевірки, відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 26.03.2013 №0000122201, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1363343,50 грн., в тому числі за основним платежем - 1096040,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 267303,50 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи та податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано спірну суму податкового кредиту, виготовлені з метою надання вигляду легальності безтоварним фінансово-господарським операціям, а не у зв'язку з реальним виконанням робіт, а тому не можуть буди підставою для формування позивачем спірних сум податкового кредиту.

Суд апеляційної інстанції не погодився з наведеними висновками суду першої інстанції, зазначивши, що правочини, укладені позивачем з його контрагентами відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача із вказаними підприємствами.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений та підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судам, при вирішенні даної справи, слід звернути увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому, приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За наведених обставин, судам слід взяти до уваги наведені вище обставини та з'ясувати характер та зміст спірних операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Оллерус-Буд", ТОВ "Проммаст-стандарт", ТОВ "Респект-2000", ПП "Фірма "Володар" та " ТК "Юнітекс-Трейд", дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області в особі Нетішинського відділення задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.11.2013 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль