Ухвала суду № 41129830, 22.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/69850/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В., Бухтіярової І.О., Костенка М.І.,

при секретарі судового засідання Єгоровій І.В.

за участю представників сторін: позивача - Царук Ю.В., Кошової В.В.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Шинна компанія»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 р.

у справі № 2а-3189/12/1070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Шинна компанія»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Шинна компанія» (далі - позивач, ТОВ «Шинна компанія») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.07.2012 р. № 0000792300.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.08.2012 р. позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 02.07.2012 р. № 0000792300; вирішено питання про судові витрати.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 р. постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.08.2012 р. скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 р. та залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.08.2012 р.

Відповідач у судове засідання 22.10.2014 р. не з'явився, своїм процесуальним правом надати заперечення на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 10.05.2012 р. по 07.06.2012 р., на підставі направлень від 10.05.2012 р. № 273, № 274, № 275, № 276, № 277, № 278 та згідно із підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, посадовими особами ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Шинна компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2012 р., за результатами якої складено акт від 14.06.2012 р. № 162/22-2/30367798 та встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог пунктів 44.1, 44.3, 44.6 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено валові витрати на загальну суму 1 760 914,52 грн. та занижено податок на прибуток на загальну суму 405 010,34 грн., в тому числі: - ІІІ квартал 2011 року - 365 288,28 грн.; - IV квартал 2011 року - 39 722,06 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 02.07.2012 р. було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000792300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 405 010 грн.

Як вбачається з акту перевірки № 162/22-2/30367798 від 14.06.2012 р., перевіряючими встановлено, що між позивачем та ТОВ «Торгово-промислова компанія «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА» укладено договір поставки автомобільних шин до вантажної та сільськогосподарської техніки від 02.01.2011 р. № 044155.

Із досліджених оборотно-сальдових відомостей підприємств за ІІІ та IV квартали 2011 року податковим органом встановлено: - витрати позивача по ТОВ «Торгово-промислова компанія «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА» за ІІІ квартал 2011 року становлять 11 110 804,54 грн., проте, відповідно до первинних документів (видаткових накладних) наданих до перевірки, витрати по ТОВ «Торгово-промислова компанія «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА» за ІІІ квартал 2011 року становлять 9 522 594,62 грн.; - витрати позивача за IV квартал 2011 року по ТОВ «Торгово-промислова компанія «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА» становлять 10 245 608,89 грн., а відповідно до первинних бухгалтерських документів (видаткових накладних) наданих до перевірки, витрати по вказаному контрагенту становлять 10 072 904,29 грн.

Таким чином, зазначені обставини слугували підставою для висновку відповідача про те, що ТОВ «Шинна компанія» завищено валові витрати у ІІІ кварталі 2011 року - 1 588 209,92 грн. та у IV кварталі 2011 року - 172 704,60 грн.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність спірного податкового повідомлення-рішення. Крім того, судом зазначено, що в акті перевірки податковим органом не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження порушення позивачем податкового законодавства, а висновки акту є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях

Скасовуючи рішення суду першої інстанції і відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем положень податкового законодавства в частині формування витрат за період, що перевірявся по взаємовідносинах з ТОВ «Торгово-промислова компанія «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА» є обґрунтованими, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до статі 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Відповідно до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, витрати.

Слід зазначити, що й надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: - неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; - відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; - облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; - здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; - відсутність первинних документів обліку.

Ухвалюючи судові рішення по справі, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій (виконання робіт, придбання товарів), а відтак і обґрунтованість визначення показника витрат позивача, який, між іншим, безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування.

Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

В даному випадку судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентом - ТОВ «Торгово-промислова компанія «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА».

Касаційна ж інстанція згідно з частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Шинна компанія» задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.08.2012 р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 р. у справі № 2а-3189/12/1070 - скасувати.

Справу № 2а-3189/12/1070 направити на новий судовий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя підпис І.В. Приходько Судді підпис І.О. Бухтіярова підпис М.І. Костенко