Ухвала суду № 4112896, 11.06.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ    АДМІНІСТРАТИВНИЙ   СУД 

     Справа № 22-а-20070/2008 р.                                                     Головуючий 1-ої інстанції – Будішевська Л.О.

                                                                                                                                             Суддя-доповідач - Попович О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

11червня 2009 року                                                                                  м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

Головуючого судді                        Попович О.В.

Суддів                                             Земляної Г.В., Кузьменка В.В.,

при секретарі                                             Романовій Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Відкритого акціонерного товариства «Пинязевицький кар’єр» на Постанову Господарського суду Житомирської області від 17.03.2008 року по справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Пинязевицький кар’єр» до Державної податкової інспекції у Малинському районі Житомирської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення №0002461540/0 від 04.09.2006 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Господарського суду Житомирської області від 17.03.2008 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства «Пинязевицький кар’єр» до Державної податкової інспекції у Малинському районі Житомирської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення №0002461540/0 від 04.09.2006 року.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати, та постановити нову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт стверджує, що оскаржувана Постанова Господарського суду Житомирської області, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

До суду апеляційної інстанції сторони не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 04.09.2006 року головним державним податковим інспектором відділу оподаткування юридичних осіб ДПІ у Миронівському районі було проведено камеральну перевірку декларації (розрахунку).

За її результатами складено відповідний Акт від 04.09.2006 року №15-3/26/01374553.

Актом перевірки встановлено, що розмір податкового зобов’язання по платі за користування надрами для видобування корисних копалин, зазначеної ВАТ «Пинязевицький кар’єр» у податковому розрахунку, є меншим, ніж визначено за результати камеральної перевірки, оскільки при задоволенні податкового розрахунку платником податку до базового нормативу плати за користування надрами для видобування каменю будівельного, в результаті чого позивачу донарахований зобов’язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 2004 рік на суму 726180,00 грн.

На підставі згаданого Акта перевірки ДПІ у Малинському районі Житомирської області винесено податкове повідомлення-рішення від 04.09.2006р. № 0002461540/0, яким АТВТ «Пинязевицький кар’єр»  визначено податкове зобов'язання на суму 762489,00 грн., з яких 726180,00 грн. - сума основного платежу, а 36309,00 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства «Пинязевицький кар’єр», суд першої інстанції виходив з того, що висновку, що положення статті 6 Закону N 1344-IV, якою запроваджено нові базові нормативи плати за користування надрами, повинні бути застосовані до спірних правовідносин.

Із зазначеним висновком не можна не погодитися, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 28 Кодексу України "Про надра" користування надрами є платним. Плата справляється у вигляді:

1) платежів за користування надрами;

2) відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

3) збору за видачу спеціальних дозволів;

4) акцизного збору.

Статтями 29 - 32 названого Кодексу визначені умови звільнення від плати за користування надрами, порядок справляння відповідних платежів, а також їх розподіл та форми внесення такої плати. Зокрема, згідно з частиною 6 статті 30 нормативи плати за користування надрами та порядок її справляння встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою 12 вересня 1997 року N 1014 «Про затвердження базових нормативів плати за користування надрами для видобування корисних копалин та Порядку справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин» затверджені базові нормативи плати за користування надрами для видобування корисних копалин та порядок її справляння, а Постановою від 31 березня 2003 року N 427 «Про застосування коефіцієнта до базового нормативу плати за користування надрами для видобування каменю будівельного» установлено, що на період із 1 квітня 2003 року до 1 січня 2005 року до базового нормативу плати за користування надрами для видобування каменю будівельного застосовується коефіцієнт 0,3.

Статтею 6 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» від 27 листопада 2003 року N 1344-IV, введеного в дію з 1 січня 2004 року, у зазначеному році було запроваджено нові базові нормативи плати за користування надрами для видобування корисних копалин згідно з додатком N 9, у тому числі каменю будівельного - 2 грн. за кубічний метр.

Враховуючи викладене, колегія суддів уважає, що зазначений Закон має пріоритетне значення відносно нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України. Оскільки положення Постанов КМ України N 1014 від 12.09.1997 року та N 427 від 31.03.2003 року суперечать статті 6 цього Закону, то під час його дії мали застосовуватися нормативи, встановлені саме ним, а не зазначеними постановами.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності пливаче своїх позовних вимог.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постановляючи рішення по справі, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про скасування податкового повідомлення-рішення, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі, були досліджені судом першої інстанції та їм дана належна правова оцінка.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 212, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Відкритого акціонерного товариства «Пинязевицький кар’єр» на Постанову Господарського суду Житомирської області від 17.03.2008 року – залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Житомирської області від 17.03.2008 року – залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця.

(Повний текст Ухвали виготовлено 17.06.2009 року.)

                                   Головуючий суддя                                                 О.В. Попович

                                   Судді                                                                         Г.В. Земляна

                                                                                                                      В.В. Кузьменко