Ухвала суду № 41127614, 21.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6677/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

21 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дієса» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області про визнання дій щодо винесення постанови про накладення штрафних санкцій №180 від 06 грудня 2013 року в сумі 6800 грн. протиправними; скасування постанови № 180 від 06 грудня 2013 року про накладення штрафних санкцій на ТОВ «ДІЄСА» в сумі 6800, 00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати його та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Інспекцією з питань захисту прав споживачів в Дніпропетровській області проведено виїзну позапланову перевірку характеристик продукції у магазині «Ельдорадо» за адресою: м. Нікополь, вул. Івана Богуна 2, що належить ТОВ «Дієса», за результатом якої складено акт перевірки від 28 листопада 2013 року № 100296.

При цьому, перевірка проведена на підставі згоди Держінспекції України з питань захисту прав споживачів від 26 листопада 2013 року № 5469-2-7/6 (копія у справі), направлення від 27 листопада 2013 року № 302 та у зв'язку з отриманням звернення Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району м. Києва від 405/01-01 від 26 листопада 2013 року.

Так, Актом перевірки встановлено, що на апаратуру, електрообладнання не нанесено Національного знаку відповідності, апаратура не супроводжується інформацією про найменування та адресу імпортера. Зазначено також, що на час перевірки суб'єкт господарювання не надав документації, що дає змогу ідентифікувати будь-який суб'єкт господарювання, який поставив відповідну продукцію.

На цій підставі, Інспекція дійшла до висновку про порушення п. 17, 24, 27 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою КМ України від 29.07.2009 р. № 785, п. 7, 10 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою КМ України від 29.10.2009 р. № 1149.

За результатами перевірки Інспекцією прийнято рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів. В обґрунтування рішення зазначено про розповсюдження продукції, що не відповідає вимогам Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою КМ України від 29.07.2009 р. № 785 та Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою КМ України від 29.10.2009 р. № 1149.

Згідно з цими рішенням застосовано заходи - обмеження надання продукції на ринку шляхом заборони надання продукції на ринку та обмеження надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами. Строк виконання - 29 грудня 2013 року.

Крім того, 06 грудня 2013 року Інспекцією прийнято постанову № 180 про накладення на позивача штрафних санкцій у розмірі 6800,00 грн.

Санкції застосовано на підставі п. 1 ч. 3 ст. 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", відповідно до якого до розповсюджувача застосовуються штрафні санкції у разі розповсюдження продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, - у розмірі від ста п'ятдесяти до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від двохсот до трьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Не погоджуючись з такими діями відповідача та прийнятою ним постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем введено в обіг продукцію, яка на час перевірки не відповідала встановленим вимогам законодавства, у зв'язку з чим, дії відповідача є правомірними, у вигляді застосування санкцій до позивача.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до ч.1 статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.

Згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року у справі № 826/18856/13-а за позовом ТОВ «Дієса» до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів та її територіальних відділень в областях (у т.ч. до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області) про визнання протиправними (незаконними) та скасування згоди Держінспекції, про визнання протиправними та скасування направлень на проведення перевірки, про визнання незаконними дій посадових осіб Інспекцій щодо проведення перевірки на підставі звернення Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району м. Києва, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Так, відповідно до вказаної постанови Київського апеляційного адміністративного суду, при наданні згоди на проведення позапланової перевірки на підставі звернення Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району м. Києва, Держспоживінспекція України діяла у відповідності з вимогами ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та пп. а п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Виходячи з цього, колегія суддів дійшла до висновку, що перевірка позивача була призначена у відповідності із встановленими вимогами законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно із положеннями ст. 1 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності», технічний регламент, це закон України або нормативно-правовий акт, прийнятий Кабінетом Міністрів України, у якому визначено характеристики продукції або пов'язані з нею процеси чи способи виробництва, а також вимоги до послуг, включаючи відповідні положення, дотримання яких є обов'язковим. Він може також містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи способу виробництва.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 зазначеного Закону відповідність введених в обіг в Україні продукції, процесів та послуг технічним регламентам є обов'язковою.

Згідно з п. 7 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1149 від 29 жовтня 2009 року, перед введенням в обіг на електрообладнання повинен бути нанесений національний знак відповідності, який підтверджує відповідність електрообладнання вимогам цього Технічного регламенту, включаючи виконання процедури оцінки відповідності (внутрішній контроль виробництва) згідно з додатком 3 до цього Технічного регламенту.

Відповідно до п. 10 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, національний знак відповідності має відповідати вимогам, наведеним у додатку 4 до цього Технічного регламенту. Національний знак відповідності наноситься виробником чи уповноваженим представником виготовлювача продукції в Україні на кожний виріб електрообладнання або, якщо це неможливо, на пакування, інструкцію або документ, в якому визначені гарантійні зобов'язання, у спосіб, що забезпечує його видимість, розбірливість та незмивність.

При цьому, згідно з п. 17 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою КМУ № 785 від 29.07.2009, на апаратуру, відповідність якої цьому Технічному регламенту було доведено із застосуванням процедури, установленої у пунктах 13 або 14 цього Технічного регламенту, наноситься національний знак відповідності. За нанесення національного знака відповідності відповідає виробник або уповноважений представник.

Пунктом 19 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою КМУ № 785 від 29.07.2009, встановлено, що Національний знак відповідності наносять на апаратуру або на табличку з її технічними даними згідно з правилами застосування національного знака відповідності, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 р. N 1599.

В свою чергу, пунктом 5 Правил застосування національного знаку відповідності, затвердженого Постановою KMУ від 29.11.2001 № 1599, передбачено, що Національний знак відповідності наноситься на виріб та/або на етикетку, тару, пакування, експлуатаційну та товаросупровідні документацію тощо, якщо інше не передбачено відповідним технічним регламентом.

Місце та спосіб нанесення (друкування, наклеювання, гравірування, травлення, штампування, лиття тощо) знака відповідності визначається виробником продукції.

У той же час, відповідальність суб'єктів господарювання за порушення правил застосування і нанесення Національного знака відповідності, встановлена статтею 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" № 2735-VI від 02.12.2010.

Так, відповідно до п. 1 ч. 3 статті 44 вказаного Закону до розповсюджувача застосовуються штрафні санкції у разі: розповсюдження продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції.

При цьому, згідно з п. 24. Технічного регламенту № 785, на порушення якого посилається відповідач, кожна одиниця апаратури повинна супроводжуватися інформацією про найменування та адресу виробника і, якщо він не є резидентом України, - найменування та адресу уповноваженого представника, а у разі, коли уповноважений представник відсутній, - найменування та адресу імпортера.

У взаємозв'язку з наведеним та щодо підстав для прийняття рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам, тобто і вимогам Технічних регламентів.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 22 зазначеного Закону заходами ринкового нагляду є обмежувальні (корегувальні) заходи, що включають: а) обмеження надання продукції на ринку б) заборону надання продукції на ринку; в) вилучення продукції з обігу; г) відкликання продукції; 3) контроль стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів; 4) попередження органами ринкового нагляду споживачів (користувачів) про виявлену цими органами небезпеку, що становить продукція.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 зазначеного Закону у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

Частиною 3 цієї статті встановлено, що у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, зокрема, що неналежне застосовано Національний знак відповідності, не нанесено Національний знак відповідності, якщо його нанесення передбачено технічним регламентом на відповідну продукцію, орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 зазначеного Закону обмеження надання продукції на ринку здійснюються шляхом: 1) приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами (згідно з частинами першою і третьою статті 29 цього Закону); 2) тимчасової заборони надання продукції на ринку.

Згідно з ч. 5. ст. 30 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» тимчасова заборона надання продукції на ринку застосовується органами ринкового нагляду у разі прийняття ними рішення про приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами - на строк дії відповідного обмеження.

Враховуючи вищезазначені правові норми, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що враховуючи зміст Акту перевірки, який є носієм доказової інформації, відсутність з боку позивача належних та допустимих доказів (супровідної документації, результатів фото-фіксації під час перевірки) наявності під час перевірки на продукції або у супровідній документації, на упаковці Національного знаку відповідності, ті обставини, що у зв'язку з виявленими Інспекцією порушеннями Інспекцією були вжиті обмежувальні заходи, рішення щодо чого не оскаржуються позивачем, що по суті свідчить про визнання позивачем факту порушення та подальше вжиття заходів щодо усунення виявленого порушення, доведеним є факт вчинення позивачем виявленого Інспекцією порушення, а саме: факт відсутності під час перевірки на продукції та супровідній документації Національного знаку відповідності.

При цьому, наявність в матеріалах справи декларацій про відповідність продукції не спростовує факт відсутності під час перевірки на продукції та супровідній документації Національного знаку відповідності.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість висновків Акту перевірки та, відповідно, оскаржуваного рішення.

За ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність свого рішення.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.В. Федотов

.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.