Рішення № 41127062, 22.10.2014, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 2/331/1581/14

331/5700/14-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2014 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Скользнєвої Н.Г.,

при секретарі Постарнак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, третя особа: Інспекція з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області, про розірвання договору, стягнення коштів за договором та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, третя особа: Інспекція з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області, про визнання правочину недійсним, застосування наслідків недійсності правочину та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 21 травня 2014 року між ним та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір № ВІ-590, за умовами якого ФОП ОСОБА_2 взяла на себе зобов'язання організувати роботи по виготовленню та передачі йому у власність ПВХ конструкції (віконної системи), а він, як замовник, зобов"язався сплатити та прийняти готові вироби та роботу.

Відповідно до п. 2.1 Договору, вартість ПВХ конструкції (віконної системи) складає 3018,00 грн., які він фактично сплатив при укладенні зазначеного договору в якості завдатку, тобто виконав умови договору, передбачені п.п. 2.1, 2.2, 2.3.

Згідно п. 3.2 зазначеного договору, після виконання п. 3.1 Довогору, виконавець зобов'язався передати у власність замовника виготовлені вироби протягом 21 робочого дня . У випадку, якщо виріб має нестандартну комплектацію (ламінація, непрямі кути, шпроси, тонування, арочний вигіб, тощо), строк передачі у власність замовника виготовлених виробів збільшується до 40 робочих днів.

Проте, в порушення умов договору, ФОП ОСОБА_2 протягом 21-го робочого дня з моменту підписання договору не виготовила, не доставила та не встановила йому вироби, зазначені у договорі № ВІ-590 від 21.05.2014р..

Станом на 28 липня 2014 року ФОП ОСОБА_2 умов договору не виконала, у зв'язку з чим він вимушений був звернутися до суду із позовною заявою про захист його порушених прав.

Крім того, вважає, що діями відповідача з приводу невиконання умов договору № ВІ-590 від 21.05.2014р. йому завдано моральну шкоду у розмірі 3000,00 грн., яка полягає у душевних хвилюваннях, погіршення стосунків з оточуючими родичами, і як наслідок, погіршення стану здоров'я, оскільки він є людиною похилого віку та ветераном війни - учасником війни.

На підставі викладеного, просить суд визнати недійсним договір № ВІ-590 від 21 травня 2014 року, укладений між ним та ФОП ОСОБА_2; застосувати до сторін договору № ВІ-590 від 21 травня 2014 року, укладений між ним та ОСОБА_2, наслідки недійсності правочину; стягнути з ФОП ОСОБА_2 на його користь сплачені кошти за договором № ВІ-590 від 21 травня 2014 року у розмірі 3018 гривень 00 копійок, моральну шкоду в розмірі 3000 гривень 00 копійок.

В процесі розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги та остаточно просив суд: розірвати договір № ВІ-590 від 21 травня 2014 року, укладений між ним та ФОП ОСОБА_2; стягнути з ФОП ОСОБА_2 на його користь сплачені кошти за договором № ВІ-590 від 21 травня 2014 року у розмірі 3018 гривень 00 копійок, моральну шкоду в розмірі 3000 гривень 00 копійок.

Позивач ОСОБА_1 надав суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити, посилаючись на їх обґрунтованість та доведеність. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, просив суд ухвалити по справі заочне рішення.

Відповідач ФОП ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Причини своєї неявки суду не повідомила. Заяв або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи за її відсутності не надала.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини своєї неявки суду не повідомив. Заяв або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи за його відсутності не надав.

Статтею 157 ЦПК України визначено, що суд розглядає справу протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на п»ятнадцять днів.

Крім того, однією з основних вимог до поведінки судді, закріплених у ст. 6 Закону України « Про статус суддів» : - при здійсненні правосуддя дотримуватися вимог Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об»єктивний розгляд судових справ з дотриманням установлених законом строків.

Виходячи з зазначених нормативно-правових актів України та з урахуванням того, що справа перебуває в провадженні суду значний час, її розгляд неодноразово відкладався у зв'зку з неявкою у судове засідання відповідача по справі, взявши до увагу заяву позивача, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін по справі та ухвалою від 22 жовтня 2014 року ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, вивчивши позовні вимоги позивача, перевіривши наявні в матеріалах справи докази, взявши до уваги заяву позивача, приходить до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що 21 травня 2014 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір № ВІ-590, за умовами якого ФОП ОСОБА_2 взяла на себе зобов'язання організувати роботи по виготовленню та передачі замовнику у власність ПВХ конструкції (віконної системи), а ОСОБА_1, як замовник, зобов"язався сплатити та прийняти готові вироби та роботу. (а.с. 13)

Відповідно до п. 2.1 Договору, вартість ПВХ конструкції (віконної системи) складає 3018,00 грн., які ОСОБА_1 фактично сплатив при укладенні зазначеного договору в якості завдатку, тобто виконав умови договору, передбачені п.п. 2.1, 2.2, 2.3.

Згідно п. 3.2 зазначеного договору, після виконання п. 3.1 Довогору, виконавцеь зобов'язався передати у власність замовника виготовленні вироби протягом 21 робочого дня . У випадку, якщо виріб має нестандартну комплектацію (ламінація, непрямі кути, шпроси, тонування, арочний вигіб, тощо), строк передачі у власність замовника виготовлених виробів збільшується до 40 робочих днів.

Проте, в порушення умов договору, ФОП ОСОБА_2 протягом 21-го робочого дня з моменту підписання договору не виготовила, не доставила та не встановила ОСОБА_1 вироби, зазначені у договорі № ВІ-590 від 21.05.2014р..

Станом на 28 липня 2014 року ФОП ОСОБА_2 умов договору не виконала, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із позовною заявою про захист його порушених прав.

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або окремих її етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, Замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналізуючи зазначені норми матеріального права, заяву позивача, надані докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про розірвання договору, стягнення коштів за договором є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог позивача щодо стягнення на його користь з відповідача по справі моральної шкоди у розмірі 3000,00 грн., суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, відшкодування моральної шкоди може здійснюватися не тільки в силу договору, але й закону.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.3 постанови "«Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995р. № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством (п.5 Постанови).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.2 постанови "«Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995р. № 4, спори про відшкодування моральної шкоди розглядаються судами, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством (п.5 Постанови).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Як на спричинення відповідачем позивачу моральної шкоди, останній посилається на те, що діями відповідача з приводу невиконання умов договору № ВІ-590 від 21.05.2014р. йому завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних хвилюваннях, погіршення стосунків з оточуючими родичами, і як наслідок, погіршення стану здоров'я, оскільки він є людиною похилого віку та ветераном війни - учасником війни, та яку він оцінює у 3000 гривень.

За подібних обставин та, керуючись принципом розумної достатності, суд вважає за розмір відшкодування моральної шкоди з відповідача на користь ОСОБА_1 в розмірі 3000,00 грн. є співмірним, адекватним та таким, що може задовольнити потреби позивача у зв'язку з невиконанням умов договору.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивач на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Оскільки мінімальна заробітна плата на 1 січня 2014 року становить 1218,00 грн., то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру в розмірі 243,60 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 530, 651, 626, 846, 849 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», суд

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Розірвати договір № ВІ-590 від 21 травня 2014 року, укладений між фізичною особою ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем Терновим ОСОБА_2.

Стягнути з фізичної особою-підприємця ОСОБА_2, яка фактично знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (ІПН: НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (ІПН: НОМЕР_2) сплачені кошти за договором № ВІ-590 від 21 травня 2014 року у розмірі 3018 (три тисячі вісімнадцять) гривень 00 копійок, моральну шкоду в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок, а всього 6018 (шість тисяч вісімнадцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з фізичної особою-підприємця ОСОБА_2, яка фактично знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (ІПН: НОМЕР_1) на користь держави (Державний бюджет Жовтневого району м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ: - 38025440, Банк одержувача: - ГУДКСУ у Запорізькій обл.., МФО: 813015, рахунок: 31214206700003, код бюджетної кодифікації: 22030001) судовий збір в розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня отримання копії рішення апеляційної скарги, тобто в порядку ч. 1 ст. 294 ЦПК України.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя : Н.Г.Скользнєва

22.10.2014