Постанова № 41125764, 29.09.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2014 р. Справа№ 910/4467/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Власова Ю.Л.

Ільєнок Т.В.

при секретарі судового засідання - Натха М.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Яців О.Г. - за довіреністю

від відповідача: Каплуненко А.С. - за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2014р. (дата підписання 26.05.2014р.)

по справі № 910/4467/14 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк"

до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"

про стягнення 273 087,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.05.2014р. позов задоволено повністю; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" 273 087,11 грн. страхової виплати та 5 461,74 грн. судового збору.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2014р. у справі №910/4467/14 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що місце де померла застрахована особа не визначене як небезпечне для життя. Крім того, вказує на те, що на визначення події, як не страхового випадку впливає не міра і оцінка стану алкогольного сп'яніння, а саме факт наявності у крові застрахованої особи етилового спирту.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2014р. у справі №910/4467/14 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Власов Ю.Л., Станік С.Р., апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2014р. у справі №910/4467/14 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 05.08.2014р.

29.07.2014 позивачем через відділ документального забезпечення суду подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2014р., у зв'язку із перебуванням судді Власова Ю.Л. у відпустці, а судді Станіка С.Р. на лікарняному, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Корсакова Г.В., судді: Хрипун О.О., Шаптала Є.Ю.

В судовому засіданні 05.08.2014 оголошено перерву до 18.08.2014.

15.08.2014 відповідачем через відділ документального забезпечення суду надана заява про долучення додатків (матеріалів) до справи.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2014, у зв'язку із перебуванням судді Хрипуна О.О. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Корсакова Г.В., судді: Ільєнок Т.В., Шаптала Є.Ю.

В судовому засіданні 18.08.2014 оголошено перерву до 23.09.2014.

04.09.2014 позивачем через відділ документального забезпечення суду подано письмові пояснення на заяву відповідача про долучення додатків (матеріалів).

23.09.2014 відповідачем через відділ документального забезпечення суду надано письмові додаткові пояснення.

У судовому засіданні 23.09.2014 оголошено перерву до 29.09.2014.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2014, у зв'язку із перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Корсакова Г.В., судді: Власов Ю.Л., Ільєнок Т.В.

В судове засідання 29.09.2014р. представники сторін з'явилися.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 12.04.2012 року між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк Укргазбанк" (банк) та ОСОБА_4 (позичальник) укладено Кредитний договір №5-Ф/28-12 (надалі за текстом - Кредитний договір).

Згідно п.1.1. Кредитного договору банк надає позичальнику кредит на загальну суму 300 000,00 грн. зі строком кредитування з 12.04.2012 по 09.04.2027 (пп. 1.3.1. Кредитного договору) та із встановленою процентною ставкою за користування кредитними коштами в межах строку користування кредитними коштами - 16,8% річних (п.п.1.4.1. Кредитного договору).

Відповідно до п.п.4.1.1. Кредитного договору банк зобов'язується відкрити позичальнику позичковий рахунок №2233101139444 та рахунок №3739301139444.980 для внесення планових платежів по кредиту, дострокового погашення заборгованості по кредиту, процентів за користування кредитними коштами та всіх комісійних платежів, передбачених Кредитним договором.

Відповідно до п. 3.1. Кредитного договору повернення суми кредиту здійснюється на рахунок №3739301139444.980 відкритий в АБ "Укргазбанк" МФО 320478, щомісячно з 1-ого (першого ) по 10-те (десяте) число кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, в розмірі не менше 1/180 від суми отриманого кредиту, що становить 1667,00 грн. (надалі - плановий платіж), а останній платіж сплачується у сумі 1607,00 грн. не пізніше 09.04.2027 року. Якщо останній день для сплати планового платежу припадає на вихідний або святковий день, то сплата чергового планового платежу по кредиту здійснюється у день, що передує такому вихідному або святковому дню.

Згідно п.3.2. Кредитного договору щомісячно, один раз на місяць, не пізніше 10-го числа місяця наступного за місяцем користування кредитом (окрім останнього місяця користування кредитом) та у день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.3. цього договору, а також у день дострокового повного погашення заборгованості по кредиту сплачувати проценти за користування кредитними коштами, виходячи з процентної ставки зазначеної в п. 1.4. цього договору, на рахунок №3739301139444.980, відкритий в АБ "Укргазбанк".

Відповідно до п. 3.4. Кредитного договору, у разі ненадходження платежів від позичальника у встановлені цим договором строки, суми непогашених у строк платежів визнаються простроченими та наступного банківського дня переносяться на рахунки простроченої заборгованості.

Згідно п.п. 4.3.6. Кредитного договору, позичальник зобов'язався одночасно з укладанням Кредитного договору надати до банку укладені у відповідності до вимог Банку, у т.ч. внутрішніх нормативних актів договір страхування власного життя позичальника/страхування позичальника від нещасного випадку та договір страхування майна, яке береться в іпотеку, визначеного п.1.2. цього договору, а також надати банку докази сплати страхових платежів, що підтверджують дію страхового покриття за вказаними договорами страхування на строк, не менший, ніж один рік.

На виконання умов Кредитного договору між позичальником (застрахована особа) та Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування від нещасних випадків серії ГН №027/000/802968 від 08.04.2013 (далі - Договір страхування).

Квитанцію №2964281 від 08.04.2013 підтверджується оплата застрахованою особою страхового платежу, за умовами Договору страхування за перший період страхування, який визначено з 12.04.2013 по 11.04.2014.

Як вбачається зі свідоцтва серії НОМЕР_1 від 08.07.2013, ОСОБА_4 (застрахована особа, позичальник) ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.

Відповідно до висновку експерта №194тр.-2013 смерть застрахованої особи наступила від механічної асфіксії в результаті утоплення.

Згідно Постанови слідчого СВ Вишгородського РВ ГУМВС України в Київській області від 08.07.2013 кримінальне провадження, що було відкрито у зв'язку зі смертю застрахованої особи, було закрито на підставі ч.1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (встановлена відсутність події кримінального правопорушення).

Відповідач листом №4979 від 26.12.2013, посилаючись на п. п. 15.3.5. Договору страхування та зазначаючи, що смерть ОСОБА_4 настала внаслідок купання в не відведеному для цього місці, та за наявності алкогольного сп'яніння, повідомив банк (вигодонабувача) та чоловіка застрахованої особи ОСОБА_5 (спадкоємця) про відсутність підстав для проведення страхової виплати.

У зв'язку з відмовою відповідача у страховій виплаті позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 273 087,11 грн. страхової виплати.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову та виходить з наступного.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пунктом 6.1. Договору страхування передбачено, що смерть внаслідок нещасного випадку відноситься до переліку страхових випадків.

Відповідно до п. 6.6. Договору страхування нещасний випадок - випадкова, раптова, короткочасна, непередбачувана, не спричинена навмисно та незалежна від волі Застрахованої особи подія, що сталась протягом строку дії цього Договору внаслідок впливу зовнішніх чинників та незалежно від будь-яких обставин і призвела до тимчасового або постійного розладу здоров'я застрахованої особи та/або її смерті.

Умовами п. 15.2 Договору страхування, встановлено, що не визнаються страховими випадками події, які не визначені в договорі, як страховий випадок; відбулись до початку дії Договору чи після його закінчення; обумовлені дією причин та обставин, що виникли до початку дії Договору; спричинені прямо або опосередковано, повністю або частково, отруєнням будь-якими отруйними речовинами, газами, вихлопними газами, незалежно від того було таке отруєння спричинене прямим вприскуванням, поглинанням чи вдиханням отруйних речовин в організм іншим шляхом, стались під час відбування покарання в місцях позбавлення волі.

Відповідно до п. 5.3, 5.3.5 Правил АТ "Українська пожежно-страхова компанія" добровільного страхування від нещасних випадків, не визнаються страховими випадками, якщо інше не передбачено умовами договору страхування, події, що сталися внаслідок/за наявності алкогольного сп'яніння чи алкогольного отруєння або токсичного чи наркотичного сп'яніння застрахованої особи та/або тілесних ушкоджень застрахованої особи внаслідок споживання нею наркотичних, сильнодіючих та психотропних речовин без рецепту, прописаного лікарем.

Підпунктом 15.3.5. Договору страхування передбачено, що не визнаються страховими випадками події, що сталися внаслідок/за наявності алкогольного сп'яніння чи алкогольного отруєння або токсичного чи наркотичного сп'яніння Застрахованої особи та/або тілесних ушкоджень Застрахованої особи внаслідок споживання нею наркотичних, сильнодіючих та психотропних речовин без рецепту лікаря.

Відповідно до пп.14.4.10 Договору страхування, страховик приймає рішення про здійснення страхової виплати або відмову у здійсненні страхової виплати, зокрема на підставі довідки медичного закладу з результатами дослідження крові та сечі застрахованої особи на вміст на момент настання нещасного випадку алкоголю, наркотичних чи токсичних речовин, складеної згідно з законодавством України.

Відповідач зазначає, що цифровим показником наявності стану алкогольного сп'яніння свідчить існування більше 0,2 проміле, згідно наказу Міністерства охорони здоров'я України від 09.09.2009 №400/666 "Про затвердження Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції" та більше 0,3 проміле згідно Методичних вказівок Міністерства охорони здоров'я СРСР від 03.07.1974 «Про судово-медичній діагностиці смертельних отруєнь етиловим алкоголем».

У п.п.2.2.14. Правил проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України №6 від 17.01.1995 року, визначено, що при утопленні для судово-токсикологічного дослідження надсилаються кров і сеча для визначення наявності і концентрації спиртів (будь-яка концентрація етилового спирту в крові трупа при даному виді смерті не повинна підлягати оцінюванню ступеня алкогольного сп'яніння потерпілого).

Відповідно до висновку експерта №194mp.-2013 згідно даних судово-токсикологічного дослідження, в крові трупа ОСОБА_4 виявлено наявність етилового спирту в концентрації 0,57 % , що, як вказано у висновку, не підлягає судово-медичній оцінці ступеню алкогольного сп'яніння з огляду на гнильні зміни об'єкта дослідження (крові).

В основу висновку покладений акт судово-токсикологічного дослідження №1643 складений 18.07.2013, який свідчить про те, що судово-токсикологічне дослідження у відношенні до застрахованої особи проводилось через 11 днів після настання нещасного випадку. В зазначеному акті лікар судово-медичний експерт-токсиколог дійшов висновку, що результат дослідження має відносне значення через гнильні зміни об'єкта дослідження.

Виходячи з викладеного та враховуючи, що наявність в крові застрахованої особи етилового спирту не може піддаватись оцінці, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про безпідставність посилання відповідача на п.п.15.3.5 Договору страхування, як на підставу для відмови у виплаті на користь вигодонабувача страхової виплати.

Підпунктом 15.3.10. Договору страхування передбачено, що не визнаються страховими випадками події, що сталися внаслідок/за наявності свідомого знаходження в місцях, заздалегідь відомих застрахованій особі, як такі, що небезпечні для життя, визначених такими згідно з законодавством ( місця проведення вибухових робіт, військові полігони, стрільбища тощо), якщо це не пов'язане з виробничою необхідністю (що зазначається в Договорі страхування) або спробою врятування людського життя.

Відповідач стверджує, що застрахована особа ОСОБА_4 знаходилась в місці заздалегідь відомому як таке, що небезпечне для життя, посилаючись на те, що русловий шлюз № 5 (де потонула застрахована особа) не визначено у законному порядку місцем для відпочинку та купання.

Пунктом 5.1 Правил охорони життя людей на водних об'єктах України, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи №272 від 03.12.2001 передбачено, що купання та масовий відпочинок людей дозволяється тільки у місцях масового відпочинку на водних об'єктах, визначених місцевими органами самоврядування та місцевими органами виконавчої влади, згідно з Порядком обліку місць масового відпочинку на водних об'єктах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2002 №264, за наявності паспорта пляжу та розгорнутого рятувального поста.

Відповідно до п. 1 Порядку обліку місць масового відпочинку населення на водних об'єктах затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №264 від 06.03.2002, зазначено, що цим порядком визначено механізм обліку місць масового відпочинку населення на водних об'єктах як територій, що підлягають постійному обслуговуванню аварійно-рятувальними службами.

Згідно п. 3 вказаного Порядку місця масового відпочинку визначаються органами місцевого самоврядування за проектами відведення земельних ділянок для цієї мети та узгоджуються з територіальними установами державної санітарно-епідеміологічної служби.

З матеріалів справи вбачається, що на запити страхової компанії №4224 від 04.11.2013, №4307 від 11.11.2013 та №83 від 05.02.2014, Абрамівська сільська рада Вишгородського району Київської області листом №02-22/193 від 19.11.2013 повідомила, що рішення сільською радою стосовно руслового шлюзу №5, що знаходиться в с. Дудки для відпочинку та купання не приймалось.

Відповідачем суду апеляційної інстанції надано лист Абрамівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 14.08.2014 №02-22/146, згідно відомостей якого, як вказує скаржник, русловий шлюз № 5, де сталась трагічна подія, є небезпечним для життя.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» роз'яснено, що додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Скаржник посилається на те, що лист Абрамівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 14.08.2014 №02-22/146 він отримав 15.08.2014 на запит страховика від 16.05.2014 № 1932/17, а оскільки рішення у даній справі прийнято 19.05.2014, тому була відсутня можливість долучити до матеріалів справи даний лист при розгляді справи в суді першої інстанції.

Вказані скаржником причини неподання суду першої інстанції зазначеного листа є поважними , а тому суд апеляційної інстанції приймає лист Абрамівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 14.08.2014 №02-22/146 в якості додаткового доказу по справі.

Абрамівська сільська рада Вишгородського району Київської області у вказаному листі повідомила, що по русловому шлюзу № 5 рішення щодо масового відпочинку станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 не приймалось; вимоги наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи №272 від 03.12.2001 стосовно попередження громадян щодо наявності небезпеки купання в русловому шлюзі № 5 є написи «Купатися заборонено»; шлюз №5 є технічною інженерною спорудою для забезпечення стабільного рівня води у водоймі та являється місцем підвищеної небезпеки для купання про що свідчать відповідні написи «Купатися заборонено».

Відповідно до п. 2.3. Правил охорони життя людей на водних об'єктах України, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи №272 від 03.12.2001 передбачено, що у місцях, заборонених для купання повинні бути встановлені щити з написами "КУПАТИСЯ ЗАБОРОНЕНО!"

Тобто, з листа Абрамівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 14.08.2014 №02-22/146 вбачається, що русловий шлюз № 5 є місцем забороненим для купання.

Разом з тим, відповідно до п.п. 15.3.10. Договору страхування не визнаються страховими випадками події, що сталися внаслідок/за наявності свідомого знаходження в місцях, заздалегідь відомих застрахованій особі, як такі, що небезпечні для життя, визначених такими згідно з законодавством.

Проте, відповідачем всупереч приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено, що застрахованій особі русловий шлюз № 5 був заздалегідь відомий як місце, що небезпечне для життя.

Відтак, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що застосування відповідачем п.п. 15.3.10 Договору страхування, як підстави для відмови у здійсненні страхової виплати є необґрунтованим.

Зауваження скаржника щодо ненадання йому всупереч п.п. 14.4.8. Договору страхування Акту про нещасний випадок, відсутність якого свідчить про те, що подія, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 за участю застрахованої особи не має ознак нещасного випадку, судова колегія до уваги не приймає з огляду на наступне.

Відповідно до листа відповідача №4979 від 26.12.2013 року адресованого позивачу та чоловіку (спадкоємцю) застрахованої особи ОСОБА_5, відповідач не вимагав від позивача Акту про нещасний випадок визначеного п. п. 14.4.8 Договору страхування, а відмовив у виплаті страхової виплати з посиланням на п. п. 15.3.5 Договору страхування, який не містить умов щодо відмови у виплаті страхової виплати на підставі відсутності Акту про нещасний випадок.

Підпунктом 14.4.8. Договору страхування передбачено, що відповідач приймає рішення про здійснення страхової виплати або відмову у здійсненні страхової виплати на підставі оригіналу акту про нещасний випадок та/або документ від компетентних органів, який підтверджує факт настання нещасного випадку (довідка з міліції, довідка з ДАІ, тощо в залежності від характеру події), що передбачені чинним законодавством України.

Отже, оскільки відповідно до умов п.п. 14.4.8 Договору страхування Акт про нещасний випадок не є єдиним документом, що підтверджує факт настання нещасного випадку, то посилання скаржника на вказаний підпункт Договору страхування із зазначенням про відсутність Акту про нещасний випадок, як свідчення того, що трагічна подія, яка трапилась із Застрахованою особою, не має ознак нещасного випадку, колегія суддів вважає безпідставним та необгрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, смерть застрахованої особи не була спричинена діями визначеними умовами Договору страхування, зокрема, такими як, самогубство особи, а наступила внаслідок нещасного випадку, а саме внаслідок механічної асфіксії в результаті утоплення, тому в порядку п. 6.1 Договору страхування є страховим випадком.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про необґрунтовану відмову відповідача у виплаті страхового відшкодування.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відмова відповідача у визнанні події (смерть застрахованої особи) страховим випадком та у страховій виплаті є безпідставною.

Відповідно до 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Підпунктом 14.1.2. Договору страхування визначено, що при настанні страхового випадку вказаного в п. 6.1. Договору страхова виплата здійснюється у розмірі 100% страхової суми.

Згідно п. 7.2. Договору страхування страхова сума становить 278 044, 65 грн.

Укладення договору страхування на користь третьої особи передбачено ст. 985 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 985 ЦК України страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Згідно п. 4 Договору страхування вигодонабувачем являється Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк".

Відповідно до п.п. 4.2.1. Договору страхування страхова виплата, що має бути здійснена виплачується вигодонабувачу в розмірі заборгованості на дату настання страхового випадку за Кредитним договором, зазначеним в п. 4.1. Договору.

Згідно з розрахунком позивача, загальна сума заборгованості застрахованої особи за Кредитним договором №5- Ф/28-12 від 12 квітня 2012 року станом на 05.07.2013 року складає 273 087, 11 грн., з яких: заборгованість по кредиту строкова - 272 460,08 грн.; заборгованість по процентах прострочена - 627,03 грн.

З урахуванням п.п. 4.2.1. Договору страхування та розрахунку заборгованості, вигодонабувач має право на отримання страхової виплати в сумі 273 087, 11 грн.

Згідно п.п. 14.4.1. страховик приймає рішення про здійснення страхової виплати або відмови у здійсненні страхової виплати на підставі письмової заяви страхувальника, застрахованої особи, вигодонабувача або інших осіб які мають право на отримання страхових виплат згідно з Договором за встановленою страховою формою.

Лист відповідача №4979 від 26.12.2013 свідчить про звернення банку до страхової компанії із заявою про страхову виплату.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заявленого позову та стягнення з відповідача на користь позивача 273 087, 11 грн. страхової виплати.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2014р. у справі №910/4467/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2014р. у справі №910/4467/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2014р. у справі №910/4467/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/4467/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді Ю.Л. Власов

Т.В. Ільєнок