Ухвала суду № 41125741, 22.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6982/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

22 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Домініон Капітал» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Компанія з управління активами «Домініон Капітал» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі від 04.12.2013 № 0007302202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2014 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 04 грудня 2013 відповідачем на підставі акту перевірки № 1750/2202/37356012 від 07.11.2013, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007302202, яким позивачу за порушення п.п. 135.5.15, 136.1.9 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на загальну суму 2907200,00 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 2907200,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 0 грн., згідно п. 6 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

З акту перевірки та письмових заперечень відповідача вбачається, що збільшення грошового зобов'язання ґрунтується на тому, що оскільки позивач не має дозволу на проведення кредитних операцій, останнім неправомірно здійснено купівлю відступлення права вимоги за 12640000,00 грн., внаслідок чого витрати позивача по такому договору суб'єктом владних повноважень сприйнято як дохід та, відповідно, розраховано суму податку на прибуток наступним чином: 12640000 * 0,23 = 2907200,00 грн.

Враховуючи те, що позивач у спірних правовідносинах діяв від імені та за рахунок третьої особи - ЗНВПІФ «Домініон - Універсальний» при придбанні для останнього права вимоги у ТОВ «Спожив сервіс», то кошти, отримані в розпорядження позивачем від ЗНВПІФ «Домініон - Універсальний» сприйняті відповідачем як оподатковуваний прибуток позивача.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що відповідно до умов договору відступлення права вимоги № 1 від 30.09.2011 ТОВ КУА «Домініон - капітал», яке діяло в інтересах та за рахунок ЗНВПІФ «Домініон - Універсальний», було придбано право вимоги за договорами споживчого кредитування у ТОВ «Спожив сервіс».

Права вимоги були передані до складу активів ЗНВПІФ «Домініон - Універсальний» за актом приймання-передачі від 30.09.2011. Оплата за відступлення права вимоги по договорах споживчого кредитування згідно договору № 1 від 30.09.2011 проведена 08.11.2011 на суму 12640000,00 грн., що підтверджується банківською випискою, яка наявна в матеріалах справи (а.с. 143 Том І).

Тобто, станом на 08.11.2011 стверджувати про отримання позивачем прибутку в сумі 12640000,00 грн. не вбачається за можливе, адже дані кошти позивачем були перераховані на користь ТОВ «Спожив сервіс».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Фінансовий актив - це кошти, цінні папери, боргові зобов'язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено професійну діяльність на ринку цін них паперів, що підлягає ліцензуванню, як окремий вид фінансових послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», державне регулювання ринків фінансових послуг щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів (деривативів) здійснюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» діяльність з управління акти вами віднесено до категорії «Професійна діяльність на ринку цінних паперів», яка підлягає ліцензуванню.

Як передбачено ст. 32 Закону України «Про інститути спільного інвестування, пайові та корпоративні інвестиційні фонди» протягом періоду, який перевірявся контролюючим органом, діяльність з управління активами ІСІ про вадилася позивачем на підставі ліцензійних умов, що погоджені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, а саме: Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами), затверджених рішенням ДКЦПФР від 26.05.2006 № 341.

Укладаючи та виконуючи в інтересах ЗНВПІФ «Домініон-Універсальний» договір відступлення права вимоги № 1 від 30.09.2011, який на думку податкового органу є спірним, позивач діяв на підставі інвестиційної декларації ЗНВПФ «Домініон-Універсальний», зареєстрованої Загальними зборами учасників ТОВ «КУА «Домініон - Капітал» від 03.02.2011 (протокол № 4).

Пунктом 4 інвестиційної декларації ЗНВПІФ «Домініон-Універсальний» передбачено такий напрямок інвестування як «Боргові зобов'язання: векселя, заставні, договори позики та інше, що не заборонено законодавством України. Позики за рахунок коштів Фонду можуть надаватися тільки юридичним особам учасником яких є фонд».

Регламент та інвестиційна декларація ЗНВПІФ «Домініон-Універсальний» попередньо перевірені та зареєстровані НКЦПФР, про що свідчить відмітка на документі (резолюція «зареєстровано» на звороті інвестиційної декларації з датою 25.05.11) (а.с. 130 - 131 Том І).

За таких обставин є правильними висновки суду першої інстанції, що придбання позивачем, який діяв в інтересах та за рахунок ЗНВПІФ «Домініон-універсальний» за договором відступлення № 1 від 30.09.11 прав вимоги, є одним із напрямків інвестування коштів інституційних інвесторів, а така операція відповідає умовам, визначеним в інвестиційній декларації, внаслідок чого посилання контролюючого органу на необхідність отримання позивачем дозволу на проведення кредитних операцій, в даному випадку, є необґрунтованими.

В акті перевірки зазначено про порушення складу та структури активів позивача, що безпосередньо врегульовується Законом України «Про інститути спільного інвестування», згідно з яким діяльність ТОВ «КУА «Домініон Капітал» підпадає під дію не загального законодавчого акту - Податкового кодексу України, а спеціального - Закону України «Про Інститути спільного інвестування», який і врегульовує діяльність венчурних фондів та активів спільного інвестування, а державне регулювання у сфері спільного інвестування здійснює Національна Комісія з Цінних паперів та фондового ринку, внаслідок чого встановити факт наявності/відсутності в діях позивача порушень під час купівлі боргових зобов'язань на суму 12640000,00 грн. може лише відповідний Державний регулятор, а не податковий орган.

У разі встановлення такого факту Національна Комісія з цінних паперів та фондового ринку може застосувати відповідні санкції до порушника.

15.11.2011, тобто у термін, встановлений чинним законодавством України та нормативними актами Національної Комісії з цінних паперів та фондового ринку позивачем надано звіт про результати розміщення цінних паперів ІСІ (а.с. 161 - 165 том І) до Національної Комісії з цінних паперів та фондового ринку, а фактів порушення вимог законодавства України щодо нього Державним регулятором встановлено не було, що підтверджується Розпорядженням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 0175-СІ від 02.09.2013 (а.с. 176 Том І).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у своїй діяльності позивач діяв у дозволений законодавством України спосіб та згідно вимог Закону України «Про інститути спільного інвестування», внаслідок чого доводи відповідача про заниження позивачем бази оподаткування та, як наслідок, заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток, матеріалами справи не підтверджується.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття ДПІ у Шевченківському районі податкового повідомлення-рішення від 04.12.2013 № 0007302202.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2014 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді: Л.М. Гром,

М.С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.