Ухвала суду № 41125352, 28.10.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

У Х В А Л А

28 жовтня 2014 р. Справа № 902/390/14

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Василишеній Н.О.,

За участю представників сторін

позивача: не з'явився;

відповідача (скаржника): Норов Г.О., представник за довіреністю;

ВДВС: Топольницький А.Й., представник за дорученням.

розглянувши в приміщенні суду скаргу № 88 від 31.07.2014р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" на дії відділу державної виконавчої служби Тиврівського районного управління юстиції у справі

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "РТИ - Полтава" (36010, м.Полтава, вул. Овочева, 7 А)

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" (23320, Вінницька область, Тиврівський район, смт.Сутиски, вул.Заводська, 1)

про стягнення 151 353, 42 грн., з яких: 100 000, 00 грн. - боргу, 50 000, 00 грн. - штрафу та 1 353, 42 грн. - пені за період з 19.02.2014 р. по 27.03.2014 р., згідно договору купівлі - продажу № 01/03/02 від 03.02.2014 р.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.06.2014 р. у справі № 902/390/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РТИ - Полтава" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" про стягнення 151 353, 42 грн., з яких: 100 000, 00 грн. - боргу, 50 000, 00 грн. - штрафу та 1 353, 42 грн. - пені за період з 19.02.2014 р. по 27.03.2014 р., згідно договору купівлі - продажу № 01/03/02 від 03.02.2014 р. позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача 100 000,00 грн. - боргу, 30 000,00 грн. - штрафу, 1353,42 грн. - пені за прострочення в оплаті за період з 19.02.2014 р. по 27.03.2014 р., та судових витрат на судовий збір в сумі 3027,07 грн.

17 червня 2014р. видано наказ про примусове виконання рішення суду по даній справі.

06 жовтня 2014 року до господарського суду Вінницької області надійшла скарга № 131.25.09 від 30.07.2014р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" на дії відділу державної виконавчої служби Тиврівського районного управління юстиції, яка мотивована наступним.

На адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження від 24.07.2014 року ВП № 44153499 Зазначена постанова винесена відділом державної виконавчої служби Тиврівського районного управління юстиції за виконавчим документом - наказом господарського суду Вінницької області від 17.06.2014 року по справі за № 902/390/14.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" вважає вказану вище постанову відділу державної виконавчої служби Тиврівського районного управління юстиції такою, що підлягає скасуванню, а дії відділу державної виконавчої служби направленні на відкриття виконавчого провадження незаконними.

Зокрема, скаржник вказує, що Наказ господарського суду Вінницької області від 17.06.2014 року виданий на виконання рішення господарського суду не відповідає вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», а відтак відділ державної виконавчої служби, зобов'язаний був відмовити у відкритті виконавчого провадження на підставі п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження".

З огляду на викладене, відповідач просить суд визнати незаконними дії відділу державної виконавчої служби Тиврівського районного управління юстиції та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 24.07.2014 року ВП № 44153499.

Ухвалою суду від 07.10.2014 року призначено скаргу до розгляду на 28.10.2014 року.

В судове засідання 28.10.2014 року з'явились представник скаржника та відділу ДВС.

Позивач правом участі в судовому засіданні не скористався. Належне повідомлення позивача про час та місце розгляду скарги підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 7242 від 21.10.2014 року згідно якого позивач отримав поштову кореспонденцію 14.10.2014 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 ГПК України, неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Відсутність представника позивача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду скарги по суті.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

В судовому засіданні представником скаржника подано письмові пояснення до скарги в яких зазначено, що заборгованість по виконавчому провадженню була погашена ще на момент відкриття виконавчого провадження шляхом видання векселю, а тому наявні були підстави у відділу ДВС відмовити у відкритті виконавчого провадження.

Представник відповідача (скаржника), підтримав вимоги, викладені у скарзі та в письмових поясненнях до неї, в повному обсязі з підстав та за обставин, вказаних в них.

Представник відділу ДВС в судовому засіданні подав письмові пояснення, з копіями матеріалів виконавчого провадження, згідно з якими заперечує проти скарги ТОВ "Автопластгума" та вважає дії відділу ДВС законними.

Заслухавши пояснення представників, дослідивши матеріали поданої скарги, надавши юридичну оцінку наявним у справі доказам, суд з'ясував наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 24.07.2014 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Тиврівського районного управління юстиції, Топольницьким А.Й., прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 44153499 з примусового виконання наказу господарського суду Вінницької області № 902/390/14 від 17.06.2014 року щодо стягнення з ТОВ "Автопластгума" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РТИ - Полтава" 100 000,00 грн. - боргу, 30 000,00 грн. - штрафу, 1353,42 грн. - пені за прострочення в оплаті за період з 19.02.2014 р. по 27.03.2014 р., та судових витрат на судовий збір в сумі 3027,07 грн. (всього - 134380,49 грн.).

Також 08.08.2014 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Тиврівського районного управління юстиції, Топольницьким А.Й., прийнято постанову про арешт коштів боржника - ТОВ "Автопластгума" (код ЄДРПОУ 37337356, смт. Сутиски, вул. Заводська, 1) в ході примусового виконання наказу суду № 902/390/14 від 17.06.2014 року.

Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ч. 1 ст. 116 ГПК України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до державних податкових інспекцій.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

За змістом ч.1, ч.2 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Частина 3 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження", визначає, що державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Згідно ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В силу ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В силу п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року, будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 121-2 ГПК України, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно п. 9.13 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 року, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

За змістом скарги, відповідач просить суд визнати дії відділу державної виконавчої служби Тиврівського районного управління юстиції незаконними і скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Тиврівського районного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 24.07.2014 року ВП № 44153499.

В обґрунтування поданої скарги, скаржник вказує, що наказ господарського суду Вінницької області від 24.07.2014 року у справі № 902/390/14 не підлягає виконанню, оскільки в ньому відсутні рахунки стягувача та боржника, що свідчить про невідповідність виданого судом Наказу вимогам Закону України "Про виконавче провадження", а також зазначає, що на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження заборгованість погашена.

Як зазначалось вище у ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що у виконавчому документі зокрема зазначаються інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема рахунки стягувача та боржника тощо.

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.07.2014 року, старшим державним виконавцем боржнику надано строк на самостійне виконання до 31.07.2014 року.

Як вбачається з постанови про арешт коштів боржника від 08.08.2014 року у строк для самостійного виконання заборгованість боржником не погашено, з огляду на це старшим державним виконавцем у відповідності до ст. 59 Закону України "Про банки та банківську діяльність" та ст. 11, 52 Закону України "Про виконавче провадження" накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках боржника (наданих ДПС України, за запитом ДВС) у межах суми звернення стягнення 179496,35 грн.

При цьому, скаржником доказів в обґрунтування обставин викладених у письмовому поясненні до скарги щодо погашення заборгованості, ще до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, суду та державному виконавцю не надано

За вказаних вище обставин, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова відділу державної виконавчої служби Тиврівського районного управління юстиції від 24.07.2014 року є правомірною та спрямованою на виконання наказу суду № 902/390/14 від 17.06.2014 року згідно Закону України "Про виконавче провадження", а тому відсутні підстави для визнання її незаконною.

Враховуючи викладене, скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" на дії відділу державної виконавчої служби Тиврівського районного управління юстиції задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 86, 115, 121-2 ГПК України, -

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні скарги № 131.25.09 від 30.07.2014 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" на дії відділу державної виконавчої служби Тиврівського районного управління юстиції повністю.

Копію ухвали направити позивачу, відповідачу та відділу ДВС Тиврівського районного управління юстиції рекомендованим листом.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - ТОВ «РТИ-Полтава» (36010, м.Полтава, вул.Овочева, 7 А)

3 - ТОВ «Автопластгума» (23320, Вінницька область, Тиврівський район, смт. Сутиски, вул.Заводська, 1)

4 - ВДВС Тиврівського РУЮ (23300, Вінницька обл., смт. Тиврів, вул. Комсомольська, 4)