Ухвала суду № 41121717, 23.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 р. Справа № 876/14348/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю представників відповідача Чубай О.М., Козак Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Підприємства «Пересувна механізована колона Тернопільської облспоживспілки» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2013 року у адміністративній справі №819/2336/13-а за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі до Підприємства «Пересувна механізована колона Тернопільської облспоживспілки» про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Підприємства «Пересувна механізована колона Тернопільської облспоживспілки» про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2013 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Підприємства «Пересувна механізована колона Тернопільської облспоживспілки» (вул. Тролейбусна, 11А, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 01739670) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі заборгованість по фактичних витратах на виплату і доставку пенсій призначених відповідно до п.п. «б»-«з» Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 01.06.2013 року по 30.09.2013 року в сумі 7569 (сім тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 20 коп.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій вказує на те, постанова суду першої інстанції є незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що позивачем неправильного було призначено пенсії на пільгових умовах громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та крім цього неправильно визначено відсоток відшкодування витрат підприємством. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити позивачу у задоволенні позову.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справу представники відповідача апеляційну скаргу підтримали з підстав зазначених у скарзі, просили постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити позивачу у задоволенні позову.

Позивач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи видно наступне. Підприємство «Пересувна Механізована Колона» Тернопільської облспоживспілки є страхувальником в розумінні пункту 1 статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

На підприємстві відповідача працювали громадяни на шкідливих роботах, яким призначено пенсії на пільгових умовах, згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме: ОСОБА_3, пенсія призначена у 2011р.; ОСОБА_4 пенсія призначена у 2012р.; ОСОБА_5 пенсія призначена у 2013р.; ОСОБА_6 пенсія призначена у 2013р.; ОСОБА_7 пенсія призначена у 2009 році.

Відповідачу було надіслано розрахунок фактичних витрат на доставку пенсій призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пп. «б» -«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що відповідач суму заборгованості по відшкодуванні витрат на виплату пенсій за віком призначених на пільгових умовах станом на день розгляду спору не оплатив, тому вказана сума підлягає стягненню.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 розділу XV «Прикінцеві положення «Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з п. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для платників збору до Пенсійного фонду України, яким є відповідач об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до п. 6.8 розділу 6 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за № 64/8663, із змінами і доповненнями (далі - Інструкція) підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Згідно з ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Підприємства та організації, на яких працівники вийшли на пенсію призначену відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах, з коштів призначених на оплату праці, зобов'язані згідно з ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон про пенсійне страхування) та п. 6.1. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1, відшкодувати органу Пенсійного Фонду плату, що покриває сто процентів витрат на оплату і доставку пільгових пенсій. Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділом доходів органу Пенсійного фонду щорічно в повідомленнях про Розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій призначених відповідно до ст. 13 Закону (форма Розрахунку затверджена постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1) складених відповідно до п. 6.4. вищезазначеної Інструкції, надсилаються платникам до 20 січня поточного року, а протягом 10 днів повідомлення з новопризначених пенсій та повинні бути ними оплачені щомісячно до 25 числа.

Згідно п. 6.8. Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідачу було надіслано розрахунок фактичних витрат на доставку пенсій призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пп. «б» -«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Апелянт вважає, що не повинен відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пенсій у встановлених розмірах громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_4, однак такі його доводи спростовуються тим, що пенсія вказаним особам призначалась відповідно до довідок про підтвердження трудового стажу на роботах із шкідливими роботами, які були видані відповідачем. При цьому громадянину ОСОБА_3 частка сплати відповідачем пільгової пенсії встановлена у розмірі 100% оскільки він працював у відповідача з 12.05.1978 року по 31.01.2001 року, а громадянину ОСОБА_4 частка сплати відповідачем пільгової пенсії встановлена у розмірі 56,69%, відповідно до розподілу пільгового стажу, оскільки він працював у відповідача з 01.10.1981 по 01.11.1988 року.

Щодо відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсії призначеної на пільгових умовах гр. ОСОБА_3, то відповідно до пп. 3 п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці та мали або матимуть право на пенсію відповідно до ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсії призначаються за нормами цього Закону, виходячи з вимог віку та стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій що діяв до набрання чинності цим Законом.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» набрав чинності 01 січня 1992 року, на його умовах та з цієї дати і розпочалось призначення пільгових пенсій.

Ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» було збережено пільгове пенсійне забезпечення для осіб, які мали право на пенсію за попереднім законом.

До набрання чинності Законом України «Про пенсійне забезпечення», пільгові пенсії призначалися у відповідності до Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року.

Отже, витрати на виплату та доставку пенсій особам, які набули право на пільгову пенсію до 01 квітня 2004 року, підлягають відшкодуванню за рахунок підприємств, оскільки в п. 2 Прикінцевих положень Закону не міститься норми про те, що момент призначення пенсії (чи набуття права на пенсію) і момент початку відшкодування витрат на виплату та доставку цих пенсій (чи момент набуття обов'язку підприємством по її відшкодуванню) є тотожними поняттями.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Вищого адміністративного суду України від 18.04.2013 року (справа № 2а/0270/3284/11).

Крім того, частка відповідача у сплаті пільгової пенсії гр. ОСОБА_4 визначалась з урахуванням стажу його роботи на Підприємстві «Пересувна Механізована Колона» Тернопільської облспоживспілки, ТЗДВ «Тернопільске лісове господарство» та Управлінні будівельно-монтажних робіт та цивільних споруд. Робота на інших підприємствах (товариство з обмеженою відповідальністю «Євротрест», приватне підприємство «Антес», ВАТ «Текстерно») не була взята до уваги при встановленні частки відповідача у сплаті пільгової пенсії у зв'язку із відсутністю відомостей про зайнятість гр. ОСОБА_4 на посадах із шкідливими умовами праці у цих підприємствах повний робочий день та відсутністю атестації робочих місць.

Крім того, відповідачем не оскаржувались рішення про призначення пенсії на пільгових умовах громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_4

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскільки станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед управлінням Пенсійного фонду в м. Тернополі районі становить 7569,20 грн. не сплачена, то така підлягає стягненню.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Підприємства «Пересувна механізована колона Тернопільської облспоживспілки» - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2013 року у адміністративній справі №819/2336/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

В.М. Каралюс

Повний текст ухвали складено 28.10.2014р.