Ухвала суду № 41120167, 23.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 р. Справа № 876/6311/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю представників: позивача Біяна Б.Р., відповідача Мелінишин С.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано - Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2014 року у адміністративній справі №809/849/14 за позовом Державного міського підприємство «Івано - Франківськтеплокомуненерго» до Державної податкової інспекції у м. Івано - Франківську Головного управління Міндоходів в Івано - Франківській області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківської області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлення-рішень №0000772204, №0000782204, №0000792204, №0000802204 від 18.10.2013 року.

Постановою Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 02.06.2014 р. позов задоволено повністю. Визнаноно протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківської області №0000772204, №0000782204, №0000792204, №0000802204 від 18.10.2013 року. Повернуто з Державного бюджету України на користь Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» судовий збір в розмірі 4872,00 грн. сплаченого за подання адміністративного позову згідно платіжного доручення №580 від 31.03.2014 року.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем полана апеляційна скарга, в якій вказує на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справі. Зокрема зазначає, що перевіркою встановлено безпідставне формування позивачем у червні - жовтні 2012 року і липні - жовтні 2012 року по взаємовідносинах із ТОВ «НВО «Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання», ТОВ «НВФ «Електросервіс» і ТОВ «Унітек» податкового кредиту із податку на додану вартість в сумах 2249000,00 гривень і 33253,00 гривень, сплаченого в ціні товарів, та формування валових витрат по їх придбанню і прийняттю на суми 11247 000,00 гривень і 166264,00 гривень відповідно. Посилається на те, що податковими органами з'ясовано, що контрагенти позивача у податковій звітність за перевіряємий період формували свій податковий кредит шляхом маніпуляції даних про поставщиків товару, перебували у господарських відносинах із недобросовісними суб'єктами господарювання, які мають негативну «податкову історію», тому вважають господарські операції поставки товарів не підтвердженими стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такого виробництва і постачання товару, що свідчить про відсутність необхідних умов для створення результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. З урахуванням наведеного вважає, що у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту із податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток підприємств по операціях з ТОВ «НВО «Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання», ТОВ «НВФ «Електросервіс» і ТОВ «Унітек», тому просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні пощову в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи, представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін. Пояснив, що доводи апелянта спростовуються наявними на підприємстві первинними бухгалтерськими документами, на підставі яких сформований податковий облік позивача, та засвідчують фактичні витрати з прийняття від контрагентів постачальників товарів, їх отримання, подальшу реалізація за договором комісії, виконання у власній господарській діяльності, розрахунок за них у безготівковій формі та здійснення в межах статутної діяльності підприємства позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. В період з 12.08.2013 року по 23.09.2013 року Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.03.2013 року, за наслідками якої складено акт №1994/09-15-04/03346058 від 30.09.2013 року.

Вказаним актом перевірки, відповідачем встановлено наступні порушення: підпункту 138.1.1. пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого: а) занижено податок на прибуток всього у сумі 809 830,00 гривень, у тому числі за 4 квартал 2012 року в сумі 809 830,00 гривень; б) занижено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2013 року в сумі 3 572 945,00 гривень; в) занижено авансовий внесок з податку на прибуток за березень 2013 року в сумі 146 187,00 гривень;

- порушення вимог пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 398 954,00 гривень, у тому числі за рахунок заниження за липень 2012 року в сумі 369 290,00 гривень, за серпень 2012 року в сумі 9 356,00 гривень, за вересень 2012 року в сумі 19 960,00 гривень і за жовтень 2012 року в сумі 348,00 гривень.

18.10.2013 року на підставі вкзаного акту перевірки відповідачем прийнято полаткові повідомлдення - риішення: за №0000772204, яким збільшено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 809830,00 гривень і застосовано штрафну санкцію в розмірі 202458,00 гривень; за №0000782204, яким збільшено позивачу суму авансового внеску з податку на прибуток підприємств в сумі 146187,00 гривень і застосовано штрафну санкцію в розмірі 36 547,00 гривень; за №0000792204, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 3572945,00 гривень; за №0000802204, яким збільшено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 398954,00 гривень і застосовано штрафну санкцію в розмірі 199477,00 гривень.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що як в момент укладення позивачем договорів з ТОВ «НВО «Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання», ТОВ «НВФ «Електросервіс», ТОВ «НВП «Вітактум» і ТОВ «Унітек», так і в процесі їх виконання, сторонами було додержано всіх вимог чинного законодавства, а тому висновки відповідача про безтоварність правочинів є безпідставними, не обґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за № 168/704), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як слідує з матервадів справи, у червні-жовтні 2012 року позивач на підставі письмових договорів придбав у ТОВ «НВО «Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання», ТОВ «НВФ «Електросервіс» 3260 датчиків тиску п'єзоелектричних ДК 016-97-33.20.5 по ціні 4140,00 гривень за одиницю з ПДВ. Зальна сума господарської операції із придбання склала 13496400,00 гривень, в тому числі ПДВ - 2249400,00 гривень. Частина даного товару реалізована нерезидентам, продаж яким по договору комісії здійснило ТОВ «НВП «Вітактум».

В податковому обліку позивача перевірка також виявила господарські операції позивача з ТОВ «Унітек» з приводу придбання в липні-жовтні 2012 року матеріалів і товарів.

На підставі даних актів перевірок ДПІ в Оболонському районі м. Києва від 10.04.2013 року, 02.04.2012 року, Основ'янської МДПІ м. Харкова від 12.03.2013 року, ДПІ у Печерському районі м. Києва від 20.09.2012 року і Індустріальної МДПІ м. Харкова від 10.08.2012 року, 28.05.2013 року, відповідач дійшов висновку, що три контрагенти-продавці не передавали Державному міському підприємству «Івано-Франківськтеплокомуненерго» товарів і матеріалів, по яких з червня по жовтень 2012 року позивач сформував податковий облік, що в свою чергу позбавляє позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ та витрат по таких операціях, включених для обчислення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств.

Отримані від зазначених суб'єктів господарювання податкові накладні на вказані суми перевіряючими виключені із складу податкового кредиту позивача та валових витрат.

Причиною такого виключення стали висновки відповідача про відсутність реального руху товарів із їх передачі. Укладення угод здійснено без мети настання реальних наслідків. Із змісту використаних під час перевірки актів інших податкових органів і відповідей органів контролю, відповідач дійшов власного висновку про відсутність у контрагентів достатньої кількості трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, адміністративно-господарських можливостей для здійснення будь-якого виду діяльності. В тому числі і виконання господарських зобов'язань по поставці товарів і наданні послуг, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань перед позивачем.

Відповідачем врахований факт подання в 2013 році уточнюючих розрахунків з ПДВ, яким зменшив облік показників із даного виду податку по операціях з ТОВ «НВО «Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання» і ТОВ «НВФ «Електросервіс».

Як висновок в акті перевірки від 30.09.2013 року Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську зазначено, що у зв'язку із не встановленням факту передачі товарів від постачальника до позивача в розумінні вимог статті 207 Господарського кодексу України, статей 203, 215, 216, 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України, договори поставок товару, укладені Державним міським підприємством «Івано- Франківськтеплокомуненерго» із ТОВ «НВО «Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання», ТОВ «НВФ «Електросервіс» і ТОВ «Унітек», не спрямовані на реальне настання правових наслідків, мають протиправний характер, порушують публічний порядок і є нікчемними.

Як наслідок відповідач вважає, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та сформовано валові витрати показники від здійснення господарської операції з прийняття у зазначених вище суб'єктів господарювання товарів.

Проте колегія судів апеляційного суду вважає такі висновки відпоідача та доводи апеллянта невірними з огляду на наступне.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, серед іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В той же час, за змістом вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодекс.

Пунктом 138.2 статті 138, підпунктом 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, серед іншого, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів, робіт і послуг сум податку на додану вартість та валових витрат є факт придбання із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно поданих представником позивача і наявних у матеріалах справи завірених копій первинних документів судом встановлено, що Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» 27.06.2012 року уклало з ТОВ «НВО «Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання» договір про закупівлю товару №СЗ0612/12-362-1, за змістом якого предметом придбання є датчик тиску п'єзоелектричний (код товару ДК016-97-33.20.5) в кількості 1 060 штук по ціні 4 140,00 гривень за одиницю, в тому числі ПДВ - 690,00 гривень.

На виконання умов договору ТОВ «НВО «Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання» оформлено наступні документи: рахунок фактура №СФ-0000001 від 29.06.2012 року, видаткова накладна №РН-0000003 від 29.06.2012 року, податкова накладна №1 від 29.06.2012 року (датчик тиску п'єзоелектричний в кількості 530 штук, ціна без ПДВ за одиницю 3 450,00 гривень) на загальну суму 2 194 200,00 гривень, в тому числі ПДВ 365 700,00 гривень; на складі постачальника (проспект Московський, 281, м. Харків) складено і підписано акт приймання-передачі вказаного вище товару №1 від 29.06.2012 року; рахунок фактура №СФ-0000002 від 11.07.2012 року, видаткова накладна №РН-0000004 від 11.07.2012 року, податкова накладна №1 від 11.07.2012 року (датчик тиску п'єзоелектричний в кількості 530 штук, ціна без ПДВ за одиницю 3 450,00 гривень) на загальну суму 2 194 200,00 гривень, в тому числі ПДВ 365 700,00 гривень; на складі постачальника (проспект Московський, 281, м. Харків) складено і підписано акт приймання-передачі вказаного вище товару №2 від 11.07.2012 року.

За придбаний товар позивач здійснив повну оплату у безготівковій формі.

Досліджуючи подальший рух товару судом встановлено, що 27.06.2012 року Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» уклало із ТОВ «НВП «Вітактум» договір комісії №К2012-1/12-362-2, за змістом якого останній як комісіонер зобов'язувався здійснити в інтересах позивача одну або декілька угод з продажу товарів за межі митної території України.

На виконання умов такого договору комісії в.о. директора Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» Гайда Р.Д. (комітент) та директор ТОВ «НВП «Вітактум» Щевича С.В. (комісіонер) 27.06.2012 року оформили і підписали специфікацію №1 про те, що комітент зобов'язується передати, комісіонер прийняти датчики тиску п'єзоелектричні в кількості 1 060 штук по ціні 3 550,00 гривень без ПДВ на загальну суму 3 763 000,00 гривень без ПДВ. Місце передачі товару визначено склад ТОВ «НВО «Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання» за адресою: м. Харків, проспект Московський, 281. За змістом специфікації №1 товар підлягає передачі на комісію для його експортуванню за межі митної території України.

У відповідності до умов договору комісії №К2012-1/12-362-2 і специфікації №1 від 27.06.2012 року начальником відділу матеріально-технічного постачання Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» Волинським В.І., який діяв на підставі довіреності №15/789-1 від 27.06.2012 року, та директором ТОВ «НВП «Вітактум» Щевичею С.В., 29.06.2012 року і 03.09.2012 року складено і підписано акти приймання-передачі товару №1 і №2 та доповнення до них про передачу комітентом і отримання комісіонером дві партії датчиків по 530 штук на суми по 1 929 820,25 гривень. За змістом даних актів товар переданий на комісію на складі ТОВ «НВО «Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання» за адресою: м. Харків, проспект Московський, 281.

На виконання договору комісії №К2012-1/12-362-2 від 27.06.2012 року ТОВ «НВП «Вітактум» надано Державному міському підприємству «Івано-Франківськтеплокомуненерго» звіт комісіонера від 07.09.2012 року, згідно якого ТОВ «НВП «Вітактум» по укладеному зовнішньоекономічному контракту №17/11/2011 від 30.11.2011 року з фірмою «Swiss Invest Partners LP» продало останньому 1 060 датчиків пуску п'єзоелектричних по ціні 450 доларів США за штуку на загальну суму 477 000,00 доларів США.

Реалізовуючи положення зовнішньоекономічному контракту комісіонер відвантажив товар продавцю авіаційним транспортом та згідно ВМД №807100000/2012/430956 від 17.08.2012 року здійснив митне оформлення вантажу на загальну суму 3 812 661,00 гривень (продавець - Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго», країна призначення - Польща, покупець - «Swiss Invest Partners LP»', одержувач - «Rusak Business Services SP ZO.O.», Warszawa).

Згідно звіту комісіонера від 07.09.2012 року покупець оплатив товар в загальній сумі 477 000,00 доларів США, після продажу яких на поточний рахунок комісіонера в національній валюті зараховано 3 859 640,50 гривень в результаті конвертації.

В свою чергу, комісіонер поніс супутні витрати в загальній сумі 5 345,58 гривень без ПДВ під час виконання доручення комітента, а саме: вартість міжнародних авіаперевезень - 3 012,40 гривень, без ПДВ (акт №Ф-00001594 від 23.08.2012 року); експедиторські послуги на території України - 2 033,18 гривень, без ПДВ (акт №Ф-00001594 від 23.08.2012 року); митно-брокерські послуги - 300,00 гривень, без ПДВ (акт УО-0000089 від 17.08.2012 року) .

Крім того, комісіонер визначив згідно договору комісійну плату в сумі - 143 100,00 гривень, без ПДВ, та плату за делькредере - 3 000,00 гривень, без ПДВ.

По вказаних витратах ТОВ «НВП «Вітактум» оформлено загальний акт про надання послуг на суму 151 445,58 гривень, без ПДВ.

ТОВ «НВП «Вітактум» перераховано Державному міському підприємству «Івано-Франківськтеплокомуненерго» згідно платіжних доручень №131 від 21.08.2012 року - 404 495,10 гривень, №132 від 22.08.2012 року - 404 4495,10 гривень, №136 від 22.08.2012 року - 2 022 725,25 гривень і №142 від 28.08.2012 року - 1 027 925,05 гривень.

По відносинах із даними контрагентами позивач у податковому обліку звітного періоду відобразив формування податкового кредиту з податку на додану вартість і валових витрат.

Судом також встановлено, що Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» 30.08.2012 року уклало з ТОВ «НВФ «Електросервіс» договір про закупівлю товару №12-423, за змістом якого предметом придбання є датчик тиску п'єзоелектричний (код товару ДК016-97-33.20.5) в кількості 2 200 штук по ціні 4 140,00 гривень за одиницю, в тому числі ПДВ - 690,00 гривень.

На виконання умов договору ТОВ «НВФ «Електросервіс» оформлено наступні документи: видаткова накладна №3108-13 від 31.08.2012 року, податкова накладна №195 від 31.08.2012 року (датчик тиску п'єзоелектричний в кількості 1 100 штук, ціна без ПДВ за одиницю 3 450,00 гривень) на загальну суму 4 554 000,00 гривень, в тому числі ПДВ 759000,00 гривень; складено і підписано акт приймання-передачі вказаного вище товару №1 від 31.08.2012 року; видаткова накладна №2809-24 від 28.09.2012 року, податкова накладна №282 від 28.09.2012 року (датчик тиску п'єзоелектричний в кількості 400 штук, ціна без ПДВ за одиницю 3 450,00 гривень) на загальну суму 1 656 000,00 гривень, в тому числі ПДВ 276 000,00 гривень; видаткова накладна №3110-6 від 31.10.2012 року, податкова накладна №296 від 31.10.2012 року (датчик тиску п'єзоелектричний в кількості 700 штук, ціна без ПДВ за одиницю 3 450,00 гривень) на загальну суму 2 898 000,00 гривень, в тому числі ПДВ 483 000,00 гривень; складено і підписано акт приймання-передачі вказаного вище товару №3 від 31.10.2012 року;

За придбаний товар позивач здійснив повну оплату у безготівковій формі.

Досліджуючи подальший рух товару судом встановлено, що на виконання умов договору комісії №К2012-1/12-362-2 від 27.06.2012 року в.о. директора Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» Гайда Р.Д. (комітент) та директор ТОВ «НВП «Вітактум» Щевича С.В. (комісіонер), 30.08.2012 року, 28.09.2012 року, 30.10.2012 року оформили і підписали специфікації №№2, 3, 4 про те, що комітент зобов'язується передати, комісіонер прийняти датчики тиску п'єзоелектричні в кількості 1100, 400 і 700 штук по ціні 3 550,00 гривень без ПДВ на загальні суми 3 905 000,00 гривень, 1 432 000,00 гривень і 2 506 000,00 гривень без ПДВ відповідно. Місце передачі товару визначено склад ТОВ «НВО «Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання» за адресою: м. Харків, проспект Московський, 281. За змістом специфікацій №№2, 3, 4 товар підлягає передачі на комісію для його експортуванню за межі митної території України.

У відповідності до умов договору комісії №К2012-1/12-362-2 і специфікацій №№2, 3, 4 від 30.08.2012 року, 28.09.2012 року, 30.10.2012 року начальником відділу матеріально-технічного постачання Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» Волинським В.І., який діяв на підставі довіреності №15/789-1 від 27.06.2012 року, та директором ТОВ «НВП «Вітактум» Щевичею С.В., 31.08.2012 року складено і підписано акт приймання-передачі товару №3, про передачу комітентом і отримання комісіонером партії датчиків в кількості 1 100 штук на суму 3 905 000,00 гривень. А також 28.09.2012 року, 31.10.2012 року і 28.01.2013 року складено такі ж акти №№4, 5 та доповнення до них про передачу партії датчиків в кількості 1100 штук на загальну суму 4023 991,98 гривень.

За змістом даних трьох актів товар переданий на комісію на складі ТОВ «НВО «Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання» за адресою: м. Харків, проспект Московський, 281.

На виконання договору комісії №К2012-1/12-362-2 від 27.06.2012 року ТОВ «НВП «Вітактум» надано Державному міському підприємству «Івано-Франківськтеплокомуненерго» звіт комісіонера від 31.01.2013 року, згідно якого ТОВ «НВП «Вітактум» по укладеному зовнішньоекономічному контракту №24/09/2012 від 24.09.2012 року з фірмою «Geneva Intergroup LP» продало останньому 1 100 датчиків пуску п'єзоелектричних по ціні 450 доларів США за штуку на загальну суму 495 000,00 доларів США.

Реалізовуючи положення зовнішньоекономічному контракту комісіонер відвантажив товар продавцю авіаційним транспортом та згідно ВМД №807100000/2013/000498 від 16.01.2013 року здійснив митне оформлення вантажу на загальну суму 3 956 535,00 гривень (продавець - Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго», країна призначення - Польща, покупець - «Geneva Intergroup LP», одержувач - «Rusak Business Services SP ZO.O.», Warszawa).

Згідно звіту комісіонера від 31.01.2012 року покупець оплатив товар в загальній сумі 495 000,00 доларів США, після продажу яких на поточний рахунок комісіонера в національній валюті зараховано 4 023 991,98 гривень в результаті конвертації.

В свою чергу, комісіонер поніс супутні витрати в загальній сумі 5 345,58 гривень без ПДВ під час виконання доручення комітента, а саме: вартість міжнародних авіаперевезень - 3 266,58 гривень, без ПДВ (акт №150 від 29.01.2013 року); експедиторські послуги на території України - 1 960,84 гривень, без ПДВ (акт №150 від 29.01.2013 року); митно-брокерські послуги - 300,00 гривень, в тому числі ПДВ 50,00 гривень (акт УО-0000006 від 24.01.2013 року).

Крім того, комісіонер визначив згідно договору комісійну плату в сумі - 201960,00 гривень, в тому числі ПДВ - 33 660,00 гривень, та плату за делькредере - 3600,00 гривень, в тому числі ПДВ - 600,00 гривень.

По вказаних витратах ТОВ «НВП «Вітактум» оформлено загальний акт про надання послуг на суму 211 087,42 гривень, в тому числі ПДВ - 34 636,81 гривень.

ТОВ «НВП «Вітактум» перераховано Державному міському підприємству «Івано-Франківськтеплокомуненерго» згідно платіжних доручень від 22.01.2013 року - 1626771,60 гривень, від 24.01.2013 року - 1 032 746,00 гривень і від 25.01.2013 року - 1364 474,16 гривень.

По відносинах із даними контрагентами позивач у податковому обліку звітного періоду відобразив формування податкового кредиту з податку на додану вартість і валових витрат.

Щодо залишку товару не реалізованого через ТОВ «НВП «Вітактум», то 31.08.2012 року Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» передало на виконання умов договору комісії №К2012-1/12-362-2 від 27.06.2012 року комісіонеру ТОВ «НВП «Вітактум» 1100 датчиків для продажу їх на експорт, що засвідчує акт приймання-передачі №3. Вказані датчики були придбанні 31.08.2012 року в ТОВ «НВФ «Електросервіс».

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що вказана партія датчиків комісіонером реалізована не була. Комісіонер свій обов'язок згідно підпункту 2.1.7 пункту 2.1 договору комісії щодо продажу товару на експорт на протязі 30-ти днів від дати його передачі не виконав, тому позивач' звернувся до ТОВ «НВП «Вітактум» з вимогою №01/316-1 від 25.03.2013 року про повернення датчиків тиску п'єзоелектричних.

Відповідач в судовому засіданні повідомив суду, що нереалізовану частину партії датчиків тиску визнано речовими доказами у кримінальному провадження, розслідування по якому здійснюється Слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області, однак судом вірно зазначаено, що вказана обставина не змінює змісту правовідносин між позивачем та ТОВ «НВО «Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання», ТОВ «НВФ «Електросервіс», ТОВ «НВП «Вітактум».

Судом також встановлено, що Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» в період з 19.07.2012 року по 17.10.2012 року з метою використання у господарській діяльності придбало в ТОВ «Унітек» товарного-матеріальні цінності на загальну суму 199 517,00 гривень, в тому числі ПДВ 33 253,00 гривень (тепло обчислювач, манометр, кран кутовий, кран автоматичного спуску повітря, фланець, перехідник, кран шаровий, кран кнопочний, електронасос, батарея літієва теплового лічильника, теплообчислювач, лічильник газу, фільтр газу, клапан, контролер, перетворювач теплоелектричний, відвід, датчик тиску, вентиль запірний муфтовий, різьба, заглушка, адаптер, контргайка, тощо).

ТОВ «Унітек»' оформило та разом із товаром передало позивачу податкові накладні №324 від 19.07.2012 року на суму 7821,60 гривень (ПДВ - 1303,60 гривень), №320 від 20.07.2012 року на суму - 6400,00 гривень (ПДВ - 1066,67 гривень), №326 від 19.07.2012 року на суму 2640,00 гривень (ПДВ - 440,00 гривень), №325 від 26.07.2012 року на суму 1 824,00 гривень (ПДВ - 304,00 гривень), №333 від 30.07.2012 року на суму 2496,00 гривень (ПДВ - 416,00 гривень), №334 від 25.07.2012 року на суму 3 600,00 гривень (ПДВ - 600,00 гривень), №361 від 27.07.2012 року на суму 1 789,20 гривень (ПДВ - 298,20 гривень), №363 від 31.07.2012 року на суму 1 578,00 гривень (ПДВ - 263,00 гривень), №358 від 31.07.2012 року на суму 3 000,00 гривень (ПДВ - 500,00 гривень), №385 від 06.08.2012 року на суму 17 560,80 гривень (ПДВ - 2 926,80 гривень), №404 від 20.08.2012 року на суму 16 460,00 гривень (ПДВ - 2 743,33 гривень), №415 від 27.08.2012 року на суму 2 116,80 гривень (ПДВ - 352,80 гривень), №416 від 27.08.2012 року на суму 748,80 гривень (ПДВ - 124,80 гривень), №417 від 27.08.2012 року на суму 73,20 гривень (ПДВ - 12,20 гривень), №412 від 27.08.2012 року на суму 759,70 гривень (ПДВ - 126,62 гривень), №413 від 27.08.2012 року на суму 199,99 гривень (ПДВ - 33,33 гривень), №414 від 27.08.2012 року на суму 4 159,20 гривень (ПДВ - 693,20 гривень), №411 від 27.08.2012 року на суму 8 640,00 гривень (ПДВ - 1 440,00 гривень), №434 від 29.08.2012 року на суму 19 615,20 гривень (ПДВ - 3 269,20 гривень), №451 від 05.09.2012 року на суму 11 674,08 гривень (ПДВ - 1 945,68 гривень), №458 від 05.09.2012 року на суму 600,00 гривень (ПДВ - 100,00 гривень), №418 від 07.09.2012 року на суму 1 814,40 гривень (ПДВ - 302,40 гривень), №470 від 10.09.2012 року на суму 5 049,60 гривень (841,60 гривень), №465 від 13.09.2012 року на суму 58 266,00 гривень (9 711,00 гривень), №499 від 18.09.2012 року на суму 45 600,00 гривень (7 600,00 гривень), №502 від 18.09.2012 року на суму 26 000,00 гривень (ПДВ - 4 333,33 гривень), №503 від 18.09.2012 року на суму 211,20 гривень (ПДВ - 35,20 гривень), №504 від 18.09.2012 року на суму 1 954,91 гривень (ПДВ - 325,82 гривень), №505 від 18.09.2012 року на суму 4 860,00 гривень (ПДВ - 810,00 гривень), №506 від 18.09.2012 року на суму 1 920,00 гривень (ПДВ - 320,00 гривень), №507 від 18.09.2012 року на суму 1 704,00 гривень (ПДВ - 284,00 гривень), №508 від 18.09.2012 року на суму 1 400,10 гривень (ПДВ - 233,35 гривень), №531 від 21.09.2012 року на суму 1 701,60 гривень (ПДВ - 178,60 гривень), №549 від 28.09.2102 року на суму 2814,00 гривень (ПДВ - 469,00 гривень), №548 від 28.09.2012 року на суму 1 500,00 гривень (ПДВ - 250,00 гривень), №498 від 18.09.2012 року на 510,00 гривень (ПДВ - 85,00 гривень), №599 від 02.10.2012 року на суму 6 552,00 гривень (ПДВ - 1 092,00 гривень).

Вказана вартість товарно-матеріальних цінностей в сумі 118375,00 гривень віднесена до збільшення балансової вартості відповідних груп основних засобів, які обліковуються по бухгалтерському рахунку 15 «Капітальні інвестиції» та не введені в експлуатацію. Вартість таких цінностей в сумі 47 889,00 гривень у 3 і 4 кварталах 2012 року віднесено до собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг).

Перелічені договори з придбання товарів, видаткові і податкові накладні, специфікації, акти приймання-передачі товару підписані уповноваженими посадовими особами позивача та ТОВ «НВО «Харківській завод свічок запалювання та електрообладнанн», ТОВ «НВФ «Електросервіс», ТОВ «НВП «Вітактум», ТОВ «Унітек», а також скріплені відтисками печаток останніх.

Зазначені вище обставини вказують на те, що позивачем оприбутковано придбаний товар та сформовано податковий кредит і валові витрати у межах здійснення власної господарської діяльності.

Як у акті перевірки від 30.09.2013 року, так як і у судовому засіданні перевіряючий та представник відповідача не заперечують про реальний факт наявності у 2012 року в обліку підприємством позивача операцій із придбання та відчуження товарі, втім ставлять під сумнів їх надання саме ТОВ «НВО «Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання», ТОВ «НВФ «Електросервіс» і ТОВ «Унітек».

Крім того, відповідачем не надано суду будь-яких письмових, інших належних та допустимих доказів, в тому числі бухгалтерських, податкових і фінансових документів, про те, що контрагенти не передавали позивачу вказані вище товари, не укладали і не могли укладати із іншими суб'єктами господарювання власні договори купівлі-продажу, а також поставки товарів, матеріалів з метою виконання своїх господарських зобов'язань перед Державним міським підприємством «Івано-Франківськтеплокомуненерго».

В обґрунтування безтоварності операцій позивача із ТОВ «НВО «Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання», ТОВ «НВФ «Електросервіс», ТОВ «НВП «Вітактум», ТОВ «Унітек» в акті перевірки від 30.09.2013 року враховано дані перевірок інших територіальних органів податкової служби.

Так, щодо ТОВ «НВО «Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання» у акті перевірки відповідача від 30.09.2013 року використано висновки актів перевірок Індустріальної МДПІ м. Харкова №554/22-207/33067821 від 10.08.2012 року і №643/22-207/33067821 від 28.05.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки за березень-червень 2012 року та червень-грудень 2010 року, січень, лютий, квітень, травень, липень 2012 року, з серпня 2012 року по березень 2013 року. Однією із підстав для таких висновків став факт не знаходження станом на серпень 2012 року і травень 2013 року ТОВ «НВО «Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання» за адресою реєстрації платника податків. Однак перевірка позивача проведена через 12 і 3 місяці - у серпні 2013 року, в ході проведення якої доказів виходу за адресою реєстрації таких контрагентів у акті перевірки відповідача від 30.09.2013 року не міститься, у судовому засіданні не надано. Основною підставою для вказаних висновків визначено, що даний платник податків формував власний податковий кредит по ланцюгу за рахунок відносин із іншими суб'єктами господарювання, які, як і контрагент позивача також не знаходяться за адресами реєстрації, мають негативну «податкову історію» і перевірки у яких по документах первинного обліку провести не представилося можливим. В чому зміст такої негативної «податкової історії» у даних актах від 10.08.2012 року і 28.05.2013 року не розкрито. Крім того, в акті Індустріальної МДПІ м. Харкова від 10.08.2012 року міститься інформація про зміст пояснення директора Клочкова Сергія Анатолійовича, який підтвердив свою причетність до ведення діяльності підприємства.

У акті перевірки позивача від 30.09.2013 року зазначено, що встановити постачальників датчиків тиску для ТОВ «НВО «Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання» не представилося можливим, так як останнє по три рази у 2013 році подавав уточнюючі розрахунки із ПДВ за червень і липень 2012 року, змінюючи постачальників - суб'єктів господарювання, по яких сформовані зобов'язання за операціями із придбання на ПП «Полтавабудексперт», ПП «Торгснаб-2009» і ПП «Бюджетні інтер'єрні технології». Втім, ні акт від 30.09.2013 року, ні зустрічний акт від 28.05.2013 року не містить жодних перевірочних даних про таких трьох платників податку, не спростовано та не підтверджено наявність або відсутність можливості поставки товарів, складових і матеріалів для забезпечення здійснення господарської діяльності ТОВ «НВО «Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання».

Представник позивача подав Сертифікат відповідності UA1.096.0139631-10 від 16.11.2010 року, за містом якого виробником латчиків тиску п'єзоелектричних є безпосередньо ТОВ «НВО «Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання». В Сертифікаті містяться дані, що він виданий на підставі відповідного протоколу сертифікаційних випробувань, атестат акредитації і акта обстеження виробництва від 11.11.2010 року.

В актах зустрічної перевірки №554/22-207/33067821 від 10.08.2012 року і №643/22-207/33067821 від 28.05.2013 року по ТОВ «НВО «Харківській завод свічок запалювання та електрообладнанн», які використав відповідач не містяться будь-яких фактичних даних про перевірку первинних документів бухгалтерського і податкового обліку господарських операцій останнього безпосередньо із Державним міським підприємством «Івано-Франківськтеплокомуненерго».

Крім того, відповідно до постанови Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2012 року у справі №2а-11182/12/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2013 року, за позовом ТОВ «НВО «Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання» визнано протиправними дії Індустріальної МДПІ м. Харкова по проведенню зустрічної звірки ТОВ «НВО «Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за березень та червень 2012 року, про що складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки №554/22-207/33067821 від 10.08.2012 року.

З приводу ТОВ «НВФ «Електросервіс» у акті перевірки від 30.09.2013 року відповідач використав акти ДПІ в Оболонському районі м. Києва №343/22.2-10/35585752 від 02.04.2013 року, №397/22.2-10/35585752 від 10.04.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин за період з січень 2012 року по березень 2013 року. Підставами негативних висновків по відносинах із позивачем ДПІ у м. Івано-Франківську, виходячи із даних перевірки ДПІ в Оболонському районі м. Києва, визначили відсутність такого контрагента за фактичним місцем знаходження і адресою обліку платника податку. В свою чергу, будь-яких фактичних обставин у відносинах між позивачем і таким контрагентом відповідач не перевіряв, а лише використав висновку ДПІ в Оболонському районі м. Києва про відсутність у ТОВ «НВФ «Електросервіс» об'єктів оподаткування при придбання та продажу товарів (послуг) за період з січень 2012 року по березень 2013 року. Такий висновок ДПІ в Оболонському районі м. Києва сформував на підставі Висновку ГВПМ ДПІ в Оболонському районі м. Києва №973/07-05 від 13.03.2013 року, зміст якого ні у акті зустрічної звірки №397/22.2-10/35585752 від 10.04.2013 року, ні у акті перевірки позивача від 30.09.2013 року, не розкритий, а самого тексту згаданого Висновку представники відповідача на неодноразові вимоги суду не надали.

Щодо висновку почеркознавчої експертизи Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру СТКЗР Білоцерківського МВ №319 від 19.04.2013 року, то із змісту даного висновку не можливо встановити, по яких саме документах проведено дослідження та крім того, експерт зробив неоднозначний висновок «ймовірно не виконані» Гусаковим Дмитром Володимировичем, що, на переконання суду, не може бути належним доказом у справі.

Що стосується ТОВ «НВП «Вітактум» у акті перевірки від 30.09.2013 року відповідач використав акт Основ'янської МДПІ м. Харкова №322/221/14063412 від 12.03.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин за період з січень 2012 року по березень 2013 року. Відсутність вказаного контрагента за адресою реєстрації станом на березень 2013 року, не свідчить про таку відсутність посадових осіб такого підприємства станом на час проведення перевірки позивача - серпень-вересень 2013 року. Даних про вжиття заходів щодо проведення зустрічної звірки під час перевірки позивача у акті від 30.09.2013 року не міститься.

Акт зустрічної звірки від 12.03.2013 року не містить жодних фактичних, перевірочних даних про наявності негативної «податкової історії» у інших контрагентів ТОВ «НВП «Вітактум» по ланцюгу придбання, а лише міститься загальна інформація у вигляді припущень.

Що стосується доводів апелянта з приводу не перебування у серпні, вересні і жовтні 2012 року у відрядженні в м. Харкові начальника відділу матеріально-технічного постачання Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» Волинського В.І. з підстав відсутності про це даних в табелях обліку робочого часу, то останній допитаний в якості свідка показав, що з червня по жовтень 2012 року він за дорученням керівництва підприємства 5 разів відбував у відрядження до м. Харкова для реалізації договірних відносин державного міського підприємства із ТОВ «НВО «Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання», ТОВ «НВФ «Електросервіс», ТОВ «НВП «Вітактум», у чотирьох з яких їздив на власному автомобілі, а один раз - транспортом залізничного сполучення. З цією метою керівництвом підприємства йому було видано відповідні довіреності. У м. Харків він приїжджав до виробничих приміщень ТОВ «НВО «Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання», які як окреме підприємство, відокремлене від іншого великого заводу, в межах його території, оглядав і перевіряв наявність, склад і якість товару (датчики тиску п'єзоелектричні), який придбававася підприємством.

Про такі події Волинський В.І. проводив фотофіксацію та зазначив, що у виробничих приміщеннях перебували на робочому місці до 50 працівників. З метою реалізацію даних правовідносин він також перебував в офісах ТОВ «НВО «Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання», ТОВ «НВФ «Електросервіс», які знаходяться в іншій частині м. Харкова, де підписував відповідні документи - прибуткові накладні, специфікації і акти приймання-передачі товару. У всіх випадках бухгалтерією оформлялися відрядні посвідки і авансові звіти, кошти по яких були відшкодовані підприємством.

З приводу відсутності у табелях обліку робочого часу за серпень, вересень і жовтень 2012 року даних про перебування Волинського В.І. у відрядженні у судовому засіданні останній зазначив, що у всі відрядження як правило він відбував в останні числа місяця, а приїжджав в м. Івано-Франківськ на початок наступного. Подаючи із запізненням в відділ кадрового забезпечення даних про відрядження, посадові особи останнього заповняли табелі обліку без даних відрядних посвідок за минулий місяць.

Таким чином, Волинський В.І. перебував у службовому відрядженні в м. Харкові з 10.07.2012 року по 13.07.2012 року, про що оформлено відрядну посвідку №140 та згідно поданого авансового звіту про використання коштів від 13.07.2012 року йому було виплачено 1989,12 гривень добових витрат, понесених під час відрядження.

З метою прийняття товару в ТОВ «НВФ «Електросервіс» та здійсненні його передачі ТОВ «НВП «Вітактум» Волинський В.І. перебував в наступних службових відрядженнях в м. Харків із відшкодуванням витрат, пов'язаних з відрядженням: з 30.08.2012 року по 01.09.2012 року (відрядна посвідка №195) підприємством виплачено 450,00 гривень, добових витрат (авансовий звіт №195); з 27.09.2012 року по 291.09.2012 року (відрядна посвідка №239) підприємством виплачено 450,00 гривень, добових витрат (авансовий звіт №239); з 30.10.2012 року по 01.11.2012 року (відрядна посвідка №254) підприємством виплачено 600,00 гривень, добових витрат (авансовий звіт №195).

В представленому представником позивача журналі реєстрації довіреностей на 2012 рік підприємства під номерами №№513, 684, 803, 885 зареєстровані на ім'я Волинського В.І. відповідні довіреності.

Враховуючи вказане судом першої інстанції вірно встановлено, що в табелях обліку використання робочого часу за серпень, вересень, жовтень 2012 року при їх заповненні начальником відділу матеріально-технічного постачання Волинським В.І. помилково проставлено невірну відмітку в відповідні дні відрядження.

Крім того, суд, проаналізувавши нарахування заробітної плати Волинському В.І. за періоди його перебування у відрядженнях, прийшов до висновку, що помилка в обліку використання робочого часу не вплинула на правильність нарахування розміру місячної заробітної плати з урахуванням вимог ч. 4 ст. 121 Кодексу законів про працю України.

З приводу фізичної неможливості підписання посадовими особами Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» договорів із суб'єктами господарювання в м. Харкові, представник позивача пояснив, що первинно воля сторін щодо укладення договорів про закупівлю товару №С30612/12-362-1 від 27.06.2012 року, №12-423 від 30.08.2012 року, договору комісії №К2012-1/12-362-2 від 27.06.2012 року була виражена за допомогою електронного засобу зв'язку шляхом передачі за допомогою електронної пошти в дні укладання договорів підписаних сторонами текстів договорів.

Такий спосіб волевиявлення щодо вчинення письмових правочинів передбачено абзацом 2 частини 1 статті 207 Цивільного кодексу України.

Доводи апелянта про відсутність реального руху товару між позивачем і ТОВ «НВО «Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання», ТОВ «НВФ «Електросервіс», ТОВ «НВП «Вітактум» у зв'язку із відсутністю самого предмета купівлі-продажу - датчиків тиску п'єзоелектричних є безпідставними, оскільки спростовуються наявними у матеріалах справи інформаціями про дослідження датчиків тиску п'єзоелектричних Державної установи «Наково-технологічний центр «Реактивелектрон» №132 від 18.04.2013 року, експертним висновком №142001102-2246 від 03.07.2013 року Служби товарознавчої, інженерно-технічної та криміналістичної експертизи Центрального митного управління Лабораторних досліджень Державної митної служби України, висновком судової товарознавчої експертизи №10 від 14.05.2013 року, яка проведене щодо дослідження вказаного датчику за матеріалами кримінального провадження №32013090000000080, здійснення розслідування по якому у судовому засіданні вказали представники відповідача.

Щодо висновків відповідача про збитковість господарських операцій позивача, то на спростування даних доводів позивачем полані відповідні довідки-розрахунки прибутковості коментованих операцій від 28.04.2014 року.

У акті перевірки позивача від 30.09.2013 року по відношенню до ТОВ «Унітек» зроблено посилання на акт перевірки ДПІ в м. Івано-Франківську №21/22-3/25068140 від 08.01.2013 року та констатовано, що товар який ТОВ «Унітек» реалізував позивачу по ланцюгу поставлений ТОВ «Камеронплюс». Однак в акті перевірки від 30.09.2013 року не наведені жодні фактичні обставини чи первинні документи, які засвідчують такий факт руху товарів від ТОВ «Камеронплюс» до позивача. Як слідує із змісту акта перевірки ТОВ «Унітек» від 08.01.2013 року останнє за І півріччя 2012 року - ІІ-ІІІ кварталах 2012 року сформувало валові витрати в загальній сумі 4 456 244,00 гривень, із загального обсягу якого відповідач по відносинах із ТОВ «Камеронплюс» зняв 1956540,00 гривень витрат із придбання товарів, робіт, послуг. Тобто, підтвердив витрати на 2 499 704,00 гривень. В актах перевірки не містяться дані про те, що саме із непідтверджених витрат по ТОВ «Камеронплюс» в сумі 1956 540,00 гривень ТОВ «Унітек» провело реалізацію товарів в користь позивача.

Вказані негативні висновки у відношенні ТОВ «Камеронплюс» перевіряючий сформував виходячи із даних про службову записку ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва від 05.07.2012 року №6367/07-06/30 та акту ДПІ в Печерському районі м. Києва №3807/22-9/35633182 від 20.09.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Камеронплюс» за період липень-серпень 2012 року. У даних службовій записці і акті встановлено недотримання ТОВ «Камеронплюс» в момент вчинення правочинів вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, а також встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за вказаний період. Однією із підстав для таких висновків став факт не знаходження станом на вересень 2012 року ТОВ «Камеронплюс» за адресою реєстрації платника податку, в той час як, спірна перевірка позивача проведена через 11 місяці - у серпні 2013 року, в ході проведення якої доказів виходу за адресою реєстрації такого контрагента по ланцюгу у акті перевірки відповідача від 30.09.2013 року не міститься, у судовому засіданні не надано. Основною підставою визначено службову записку ГВПМ ДПІ в Печерському районі м. Києва від 05.07.2012 року щодо наявності ознак «фіктивності» у діяльності ТОВ «Камеронплюс», на підтвердження чого перевіряючий отримав від працівника податкової міліції запити на невизначених контрагентів та відповіді від ТОВ «Майндшер» і ТОВ «Вісман», де дані підприємства вказують, що не мали фінансово-господарських відносин з ТОВ «Камеронплюс». На основі даних висновків зроблено припущення, що ТОВ «Камеронплюс» не сформувало на законних підставах власний податковий кредит по відносинах по ланцюгу із такими двома суб'єктами господарювання, а отже і вся реалізація товарів (послуг) є удаваною, в тому числі по відносинах із ТОВ «Унітек», а в подальшому з позивачем. Однак, у актах перевірки, зустрічної звірки не вказано, який загальний обсяг податкового кредиту по місяцях сформовано ТОВ «Камеронплюс», і за рахунок яких постачальників. Акти не містить даних, що єдиними постачальниками товарів (послуг) у ТОВ «Камеронплюс» у період 2011-2012 років були лише ТОВ «Майндшер» і ТОВ «Вісман». Із змісту акта слідує, що запити надсилалися і іншими постачальникам по ланцюгу, однак не зазначено, яким саме і також не зазначено, які результати співставлення даних і показників податкового обліку між такими платниками податків.

Таким чином, даними актами перевірки від 08.01.2013 року і 20.09.2012 року відповідач не довів суду, що товар, який поставлений позивачу був нібито придбаний лише у ТОВ «Майндшер» і ТОВ «Вісман», і не спростував, що такий товар ТОВ «Унітек», ТОВ «Камеронплюс» міг придбаватися у інших платників податку по ланцюгу. В акті від 08.01.2013 року по ТОВ «Унітек» і зустрічної звірки по ТОВ «Камеронплюс» від 20.09.2012 року, який використав відповідач не міститься будь-яких фактичних даних про перевірку первинних документів бухгалтерського і податкового обліку господарських операцій ТОВ «Унітек» безпосередньо із підприємством позивача.

Із змісту актів від 10.04.2013 року, 10.08.2012 року, 12.03.2012 року, 20.09.2012 року сліжує, що встановлено не неможливість проведення перевірки контрагентів по ланцюгу - ТОВ «НВО «Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання», ТОВ «НВФ «Електросервіс», ТОВ «НВП «Вітактум» і ТОВ «Камеронплюс», у зв'язку із їх відсутністю за адресою реєстрації.

Аналіз даних ДПІ у Оболонському районі м. Києва, ДПІ у Печерському районі м. Києва, Індустріальної МДПІ м. Харкова, Основ'янської МДПІ м. Харкова і ДПІ у м. Івано-Франківську, на думку перевіряючи, вказує на відсутність у згаданих суб'єктів господарювання адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів, виконанні робіт, наданні послуг та фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що свідчить про удавану діяльність таких контрагентів за перевіряємий період, по яких сформовані їхні зобов'язання і податковий кредит.

Такі висновки ДПІ у Оболонському районі м. Києва, ДПІ у Печерському районі м. Києва, Індустріальної МДПІ м. Харкова, Основ'янської МДПІ м. Харкова і ДПІ у м. Івано-Франківську ґрунтуються виключно на обставинах не отримання на запити податкових органів документів щодо формування податкового кредиту і виникнення зобов'язань, без виїзду безпосередньо на підприємство, без з'ясування у посадових осіб підприємства відповідних обставин, та на підставі даних тільки самих декларацій таких контрагенті-постачальників, а також інших відомостей, які знаходяться у облікових справах зазначених податкових органів і базі даних АРМ «Звіт», АРМ «Аудит», АРМ «Розширений пошук у схемах, що використовуються суб'єктом господарювання з метою мінімізації об'єктів оподаткування та ухилення від сплати податків», АІС «Облік», АІС «Податки», база даних ТАХ.

Як слідує з актів перевірки від 10.04.2013 року, 10.08.2012 року, 12.03.2012 року, 20.09.2012 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва, ДПІ у Печерському районі м. Києва, Індустріальної МДПІ м. Харкова, Основ'янської МДПІ м. Харкова і ДПІ у м. Івано-Франківську зроблено висновки про відсутність у контрагентів необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів і робочого персоналу. Однак, такі висновки перевіряючими зроблено без посилання на будь-який запит і відповіді органів державної влади, які володіють відповідною інформацією і згідно закону ведуть її облік по юридичних особах з тих чи інших питань права власності чи користування певними активами (об'єктами речового права) станом на червень 2012 року - січень 2013 року. Перевіряючі виходили тільки з інформації наданої іншими структурами податкового органу. Відповідач як і ДПІ у Оболонському районі м. Києва, ДПІ у Печерському районі м. Києва, Індустріальної МДПІ м. Харкова, Основ'янської МДПІ м. Харкова жодних документів ТОВ «НВО «Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання», ТОВ «НВФ «Електросервіс», ТОВ «НВП «Вітактум» і ТОВ «Камеронплюс» не перевірялися, по суті не досліджувалося. Отримавши певну інформацію від ДПІ інших регіонів за місцем реєстрації контрагентів по ланцюгу (зібраної також без виїзної документальної перевірки), використали її та зробили суб'єктивні припущення про можливість застосування такої інформації до фінансово-господарських операцій таких платників податку, в тому числі Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго».

З урахуванням наваденого, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що акти перевірок контрагентів позивача від 10.04.2013 року, 10.08.2012 року, 12.03.2012 року і 20.09.2012 року не є належними та допустимими доказами у даній адміністративній справі, а посилання відповідача на них як на обставини, які обґрунтовують правомірність і підставність виключення із складу податкового кредиту позивача суми податку на додану вартість та формування валових витрат, на підставі лише таких актів, безпідставними.

Відповідач ні у акті перевірки від 30.09.2013 року, ні у судовому засіданні його представник не зазначили і не надали доказів про те, що будь з яких первинних документів, на підставі яких позивач по відносинах із контрагентами сформував податковий облік, підписані не уповноваженими особам чи не відповідають за змістом і формою відповідним вимогам, встановлених законодавством. За таких умов, є безпідставними висновки перевіряючого про порушення пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та статті 9 Закону України»Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В матеріалах справи наявні подані позивачем завірені копії всіх податкових накладних, виписаних контрагентам позивача, які містять всі необхідні реквізити, які передбачені пунктом 201.1 статті 201 згаданого Кодексу у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (на час складання податкової накладної), а отже є підставою для нарахування сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту.

У відповідності до вимог абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Інших документів, окрім вище перелічених та передбачених абзацом 1 пункту 198.2 статті 198 згаданого Кодексу, для нарахування податкового кредиту жоден нормативно-правовий акт не передбачає.

На час виконання господарських договорів позивач та його контрагнети були зареєстровані як платники податку на додану вартість та були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, втім не знаходилися за адресою реєстрації.

При укладенні та виконанні договорів постачання представництво інтересів контрагентів здійснювали представники, які діяли від імені товариства, а також надали всі копії документів, підписані керівником таких підприємств, позивачем же здійснювалась організація робіт та контроль за прийманням товарів, надання послуг і перевірки їх якості, повноти.

Покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному Реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Із наведеного слідує, що сама по собі незнаходження платника податку за адресою реєстрації, можлива несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування валових витрат, податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

За цих же обставин не може впливати на формування валових витрат, податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування вчинення дій від імені керівника юридичної особи - контрагента, відомості про якого містяться у вказаному Єдиному державному реєстрі, іншою особою.

Таким чином, судом встановлений рух товарів і зміну активів у капіталі у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними чотирма контрагентами, спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції та зв'язок між фактом придбання позивачем товарів, прийняттям послуг, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку що свідчсить про реальність господарських операцій щодо прийняття позивачем у постачальників товарів, про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, в матеріалах справи відсутні обставини, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, в тому числі ухиленням від сплати податків.

Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ «НВО «Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання», ТОВ «НВФ «Електросервіс», ТОВ «НВП «Вітактум» і ТОВ «Унітек», що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем, оскільки мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Доказів на підтвердження факту кримінальної відповідальності конкретних посадових осіб позивача і його контрагентів та відповідальності таких суб'єктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, в тому числі фіктивного підприємництва, суду не надано.

Відповідачем, на час розгляду справи, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду постанови або вироку суду, які набрали законної сили про притягнення до кримінальної відповідальності будь з яких відповідальних посадових осіб або засновників коментованих товариств та визнання їх винними у вчиненні злочину, передбаченого статтями 205, 212 Кримінального кодексу України, які б набрали законної сили.

Відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угод умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку відповідача щодо недійсності договорів поставки, надання послуг, та як наслідок відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем.

Подана представниками відповідача копія вироку Печерського районного суду від 05.08.2013 року у справі №757/15488/13-к у відношенні ТОВ «Камеронплюс» не містить жодних конкретних даних про господарські операції, період їх вчинення, відповідні документи первинного бухгалтерського і податкового обліку. Даний вирок не містить висновків про відносини ТОВ «Камеронплюс» із ТОВ «Унітек», в тому числі по ланцюгу постачання товарів до позивача. До того ж, відповідач не надав суду доказів набрання законної сили такого судового рішення.

Вказані вище висновки підтверджуються статтею 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) неукладеними чи недійсними.

Чинним законодавством України встановлена індивідуальна юридична відповідальність, в тому числі за порушення податкового законодавства, а тому обставини у господарських відносинах контрагентів позивача із своїми постачальниками і іншими покупцями, мають значення виключно для формування правових висновків у таких правовідносинах. Господарські операції про порушення податкового законодавства, що досліджувалися ДПІ у Оболонському районі м. Києва, ДПІ у Печерському районі м. Києва, Індустріальної МДПІ м. Харкова, Основ'янської МДПІ м. Харкова, являються односторонніми окремими правочинами і не стосуються правовідносин із позивачем, відтак у даних спірних відносинах юридичного значення не мають. Виключення становлять умови, визначенні частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, втім відповідач їх суду не навів, і доказів наявності вини чи умислу засновників, посадових осіб зазначених контрагентів чи інших осіб, за вироком суду, що набрав законної сили, про обставини фіктивності здійснення правочинів чи ухилення від сплати податків у правовідносинах із підприємством позивача, не надав.

Можливе не виконання контрагентами позивача своїх зобов'язань із сплати податків по інших господарських операціях, а також розбіжність у даних Системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової служби України, при умові спати податку на додану вартість у ціні товару і послуг покупцем, не може бути підставою для висновку про не підтвердження права позивача на податковий кредит за виданими йому у встановленому порядку податковими накладними та формування валових витрат.

Таким чином, суд першої інстанції длійшов вірного висновку, що як в момент укладення позивачем договорів з ТОВ «НВО «Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання», ТОВ «НВФ «Електросервіс», ТОВ «НВП «Вітактум» і ТОВ «Унітек», так і в процесі їх виконання, сторонами було додержано всіх вимог чинного законодавства, а тому висновки відповідача про безтоварність правочинів є безпідставними, не обґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, що в свою чергу свідсить про протиправність оскаржених податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківської області №0000772204, №0000782204, №0000792204, №0000802204 від 18.10.2013 року, сокільки такі прийняті без врахування всіх обставин та норм чинного законодавства, що мають значення для прийняття такого рішення.

З урахуванням наведеного, судом першої інстанції вірно зазначено, що ву ходжі судового розгляду справи не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, тому оскаржені податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано - Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області - залишити без задоволення, а постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2014 року у адміністративній справі №809/849/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

В.М. Каралюс

Повний текст ухвали складено 28.10.2014 р.