Постанова № 41121649, 14.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 жовтня 2014 року 11:44 № 826/14377/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Іщука І.О., суддів Погрібніченко І.М., Шулежко В.П. при секретарі судового засідання Сізих Х.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1до Державної інспекції сільського господарства Українипровизнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди,

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_2,

від відповідача: Аділова К.О.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 жовтня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної інспекції сільського господарства України, в якому просить:

- Визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення з посади першого заступника Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області ОСОБА_1 №171-кт від 29 серпня 2014 року Державної інспекції сільського господарства України (ідентифікаційний код юридичної особи : 37471760).

- Поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Державної інспекції сільського господарства України в Кіровоградській області.

- Стягнути з Державної інспекції сільського господарства України (ідентифікаційний код юридичної особи: 37471760) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі подвійного посадового окладу за місцем роботи.

- Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державною інспекцією сільського господарства України незаконно звільнено позивача з посади першого заступника начальника Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. Позивача звільнено з посади у зв'язку із нез'явленням на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності. Держсільгоспінспекцією України дотримано встановленого КЗпП України порядку звільнення. Крім того позивачем не надано доказів, якими підтверджується нанесення їй моральної шкоди.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Наказом № 135-кт Державної інспекції сільського господарства України від 23.11.2012 р. ОСОБА_1 призначено на посаду першого заступника начальника Державної інспекції сільського господарства України в Кіровоградській області.

Наказом Державної інспекції сільського господарства України в Кіровоградській області № 171-кт від 29 серпня 2014 р. ОСОБА_1 було звільнено з посади першого заступника начальника Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області за нез'явлення на роботі протягом більше як 4 (чотирьох) місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності відповідно до п. 5 ст. 40 КЗпП України.

Вважаючи звільнення незаконним, позивач звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено критерії, яким повинно відповідати рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Згідно з цими критеріями суд при розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, повинен перевірити, зокрема, чи прийнято оскаржуване рішення на підставі, у межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Конституції України громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Статус державних службовців, які працюють у державних органах та їх апараті, визначено в Законі України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року N 3723-XII (надалі - Закон N 3723-XII).

Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Будь-яка публічна служба є державною службою.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що позивач перебувала на публічній, тобто державній службі, а саме на посаді першого заступника начальника Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області.

Як вже зазначалось, суспільні відносини, пов'язані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює Закон України від 16 грудня 1993 року N 3723-XII «Про державну службу». Згідно зі статтями 9 і 30 цього Закону правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами та Кодексом законів про працю України.

Спеціальним законодавством урегульовані питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням).

Згідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року N 9 (надалі - Постанова Пленуму N 9) діяльність судів по розгляду справ цієї категорії повинна спрямовуватися на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці.

Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 459/2011 затверджено Положення про Державну інспекцію сільського господарства України (надалі - Положення N 459).

Державна інспекція сільського господарства України (Держсільгоспінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі (п. 1 цього Положення).

Відповідно до п. 9 Положення N 459 Держсільгоспінспекцію України очолює Голова, якого призначає на посаду за поданням Прем'єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра, та звільняє з посади Президент України.

Голова Держсільгоспінспекції України призначає на посади за погодженням із Міністром та головами відповідних місцевих державних адміністрацій, звільняє з посад керівників територіальних органів Держсільгоспінспекції України, призначає на посади за погодженням з Міністром, звільняє з посад заступників керівників територіальних органів Держсільгоспінспекції України (пп. 12 п. 9 цього Положення).

Як вбачається з матеріалів справи, Наказом Держсільгоспінспекції України від 29.08.2014 р. № 171-кт звільнено ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області у зв'язку із нез'явленням на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності відповідно до п. 5 ст. 40 КЗпП України.

Обставинами, що зумовили звільнення позивача стало наступне.

Відповідно до наказу голови Державної інспекції сільського господарства України № 43-кт від 24 квітня 2014 року позивач з 25 квітня 2014 року по 16 травня 2014 року була відсторонена від виконання повноважень першого заступника начальника Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області на підставі подання голови комісії з проведення службового розслідування ОСОБА_4

На підставі наказу голови Державної інспекції сільського господарства України № 71-кт від 15 травня 2014 року позивач повторно була відсторонена від виконання повноважень з 19 травня 2014 року по 25 червня 2014 року на підставі подання голови комісії з проведення службового розслідування ОСОБА_4

Наказом голови Державної інспекції сільського господарства України № 99-кт від 19 червня 2014 року відсторонення ОСОБА_1 продовжено до 25 липня 2014 року на підставі подання голови комісії з проведення службового розслідування ОСОБА_5

Наказом голови Державної інспекції сільського господарства України № 137-кт від 25 липня 2014 року відсторонення позивача від виконання обов'язків продовжено до 25 серпня 2014 року на підставі подання голови комісії з проведення службового розслідування ОСОБА_5

Наказом № 166-кт від 26 серпня 2014 року, підписаного першим заступником голови Державної інспекції сільського господарства України ОСОБА_6, відсторонення позивача від виконання покладених на неї обов'язків продовжено до 25 вересня 2014 року на підставі подання голови комісії з проведення службового розслідування ОСОБА_5

В період з 13 квітня 2014 року по 24 травня 2014 року, зв'язку із захворюванням та у відповідності до листків непрацездатності: серії АГВ № 083490, АГБ № 243528, АГН № 249428 позивач перебувала на стаціонарному та амбулаторному лікуванні у Центральній міській лікарні міста Кіровограда.

Як вбачається з пояснень позивача, після одужання вона з'явилася до свого робочого місця, але їй було надано наказ про відсторонення та пояснено, що вона зможе бути присутньою на робочому місці лише після закінчення терміну відсторонення.

Оцінюючі спірні правовідносини, суд виходить з нижченаведеного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 30 Закону N 3723-XII передбачено, що підставами припинення державної служби є ті, що визначені у КЗпП. Окрім цих підстав, державна служба також може бути припинена у разі: порушення умов реалізації права на державну службу; недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 Закону N 3723-XII; досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби; відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії; виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі; відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 Закону N 3723-XII; притягнення державного службовця до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, пов'язані з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Слід зазначити, що припинення державної служби відбувається у формі звільнення.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого органу в період його тимчасової непрацездатності.

Суд також звертає увагу на те, що за змістом пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" підставами захисту порушеного права звільненої особи може бути не тільки звільнення без законних підстав, а й порушення порядку його проведення.

Таким чином, вирішуючи справу про звільнення позивача суд повинен встановити чи було дотримано порядок звільнення, передбачений трудовим законодавством (чи від позивача відбиралися письмові пояснення; чи є обґрунтування підстав (причин, мотивів) неналежного виконання службових обов'язків; чи обрання звільнення як виду дисциплінарного стягнення є мотивованим; чи не звільнено позивача під час перебування на лікарняному).

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 листопада 2001 року № 455, тимчасова непрацездатність працівника засвідчується листком непрацездатності.

Згідно із п. 2.1 Інструкції № 455 листок непрацездатності в разі захворювання чи травми видається на весь період тимчасової непрацездатності (обраховується в календарних днях) до її відновлення або до встановлення групи інвалідності медико-соціальною експертною комісією (МСЕК).

Як слідує з матеріалів справи, поважність причин неявки позивача на роботу підтверджується лисками непрацездатності серії АГВ № 083490 (з 13.04.2014 р. по 28.04.2014 р.), АГБ № 243528 (з 29.04.2014 р. по 13.05.2014 р.), АГН № 249428 (14.05.2014 р. по 23.05.2014 р.).

Тобто в період з 13 квітня 2014 року по 23 травня 2014 року позивач перебувала на лікарняному.

При цьому, позивач повідомила відповідача про те, що вона знаходиться на лікарняному шляхом надіслання телеграм (від 29.04.2014 р. та від 16.05.2014 р.), що не заперечується відповідачем.

Доказів визнання наведених листків непрацездатності незаконними, такими, що не підлягають виконанню, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, суду не надав.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що на відповідача як на роботодавця покладений обов'язок перевірки фактичного знаходження позивача на лікарняному, що не було ним дотримано.

Відповідно до Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 р. N 950 стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування:

у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян;

у разі недодержання ними законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства, порушення етики поведінки;

на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри;

з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного правопорушення або порушення вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції за рішенням керівника органу, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення.

Отже, вказаний перелік є вичерпний.

Рішенням щодо проведення службового розслідування визначається голова комісії з проведення службового розслідування, інші члени комісії, мета і дата початку та закінчення службового розслідування. Термін службового розслідування не може перевищувати двох місяців (п. 3 Порядку № 950).

Службове розслідування проводиться з відстороненням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, від виконання повноважень за посадою або без такого відсторонення. Рішення про відсторонення приймається за поданням голови комісії з проведення службового розслідування керівником органу державної влади, в якому працює особа (п. 4 цього Порядку).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 в період з 25 квітня 2014 року по 25 вересня 2014 р. була відсторонена від виконання обов'язків першого заступника начальника Держсільгоспінспекції в Кіровоградській області на підставі наказів Державної інспекції сільського господарства України від 24.04.2014 р. № 43-кт, від 15.05.2014 р. № 71-кт, від 25.07.2014 р. № 137-кт, від 26.08.2014 р. № 166-кт, від 19.06.2014 р. № 99-кт.

Зі змісту вказаних вище наказів слідує, що відсторонення позивача від виконання покладених на неї обов'язків, пов'язано з проведенням службового розслідування.

Службове розслідування відносно ОСОБА_1 призначено наказом Державної інспекції сільського господарства України від 24.04.2014 р. № 138 «Про проведення службового розслідування».

Водночас підстав призначення службового розслідування позивачем не наведено, висновків за результатами його проведення суду не надано.

У судовому засіданні представники відповідача зазначили, що службове розслідування фактично проведено не було, висновок не складався.

Обґрунтовуючи правомірність прийнятого рішення, відповідач в судовому засіданні зауважив, що наказом Держсільгоспінспекції України «Про відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень першого заступника начальника Держсільгоспінспекції в Кіровоградській області» від 15.05.2014 р. № 71-кт передбачено збереження заробітної плати на час проведення службового розслідування.

Крім того, у зв'язку із перебуванням ОСОБА_1 на лікарняному й продовжувався термін її відсторонення та проведення службового розслідування.

Також відповідач зазначив, що на виконання Порядку призначення на посади та звільнення з посад керівників територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2012 р. № 45, який визначає процедуру призначення на посади та звільнення з посад керівників територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади (далі - територіальні органи). Держфінінспекція України звернулась за погодженням звільнення ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Міністерством аграрної політики та продовольства України листом від 29.08.2014 р. № 37-25-4-7/13243 погоджено звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області у зв'язку із нез'явленням на роботі більш як чотирьох місяців підряд.

Таким чином, наказ про звільнення з посади першого заступника начальника Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області ОСОБА_1 № 171-кт від 29 серпня 2014 року винесений всупереч положенням чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Водночас суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з Державної інспекції сільського господарства України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі подвійного посадового окладу за місцем роботи не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті ч. 1-3 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивач зазначає, що дії з боку відповідача порушили її законні права на працю та завдали їй моральних страждань. Позивач втратила душевний спокій, постійно перебуває у стресовому стані, а хвороба почала загострюватися.

Втім, позивач не зазначила у чому саме полягає моральна шкода, якими неправомірними діями заподіяно цю шкоду.

Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження фізичних та душевних страждань, погіршення його здібностей і т.д.

Отже, в діях відповідача відсутній склад правопорушення, який є підставою для відшкодування моральної шкоди позивачу шляхом стягнення моральної шкоди у розмірі подвійного посадового окладу за місцем роботи.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд має керуватися критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, згідно з якими у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Враховуючи наведене, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, керуючись статтями 69 - 71, 94, 160- 163, 167, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення з посади першого заступника начальника Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області ОСОБА_1 № 171-кт від 29 серпня 2014 року Державної інспекції сільського господарства України.

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області з 30 серпня 2014 року.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області з 30 серпня 2014 року.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.О. Іщук

Судді: І.М. Погрібніченко

В.П.Шулежко

Повний текст постанови складено 20.10.2014 р.