Ухвала суду № 41120704, 12.09.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11-кп/775/340/2014(м)

263/950/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2014 року

Колегія суддів палати в кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого судді Гришина Г.А.

суддів Шигірта Ф.С., Гєрцика Р.В.,

при секретарі Одинцові Е.В.,

за участю прокурора Саєнка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3, старшого прокурора прокуратури Жовтневого району м.Маріуполя на вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 04 липня 2014 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, , уродженця с. Рудничний м. Краснотур'їнська Свердловської області, Російської Федерації, громадянина України, працюючого монтажником у приватному підприємстві «Аскона», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, фактично проживаючого без реєстрації у місті Маріуполі без визначеного місця, раніше судимого: 1)18.08.2009 року Жовтневим районним судом Донецької області за ч. 2 ст. 186, 75 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки; 2) 20.11.2009 року Приморським районним судом Донецької області за ч. 2 ст.186, ч. 1 ст. 304, ч. 1 ст.70, 75 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки 6 місяців; 22.02.2011 року ухвалою колегії суддів Судової палати Верховного суду України вирок Приморського районного суду від 20.11.2009 року скасовано, справу направлено на новий апеляційний розгляд; вироком апеляційного суду Донецької області від 19.04.2012 року вирок Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 31.01.2012 року скасовано в частині призначеного покарання та призначено покарання за ч.2 ст.186, ч. 1 ст.304, ч. 1 ст.70 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі, з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу; 3) 29.04.2013 року ухвалою Приморського районного суду оголошено розшук ОСОБА_3, який ухилявся від відбування покарання,

засуджено за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 189 КК України до 6 років позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому майна. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів обрано покарання у виді 6 років позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст. 71 КК України визначено покарання у виді 7 років позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому майна

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Берестове Бердянського району Запорізької області, громадянина України, працюючого електрозварювачем ПАТ «Азовсталь», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, раніше судимого: 07.03.2001 року Першотравневим районним судом Донецької області за ч. 2 ст. 140, ст.46-1 КК України до 2 років позбавлення волі з відстрочкою вироку на 2 роки, штрафу у розмірі 700 грн.; 2) 13.05.2005 року Бердянським міським судом Запорізької області за ч. 1 ст. 185, 75 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік; 3) 03.11.2005 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя області за ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 21.05.2009 року умовно - достроково на невідбутний термін 1 рік 8 місяців 29 днів; 4) 20.08.2009 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя Запорізької області за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, звільненого 28.08.2012 року умовно - достроково на невідбутний термін 11 місяців,

засуджено за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку, 12.10.2013 року, приблизно о 21.00 год., ОСОБА_3 та ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, повторно, умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету відкритого викрадення чужого майна, поєднаного із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, діючи спільно з єдиним умислом на досягнення зазначеної мети, знаходячись на алеї біля будинку № 24 по бул. Б.Хмельницького в Жовтневому районі м. Маріуполя, підійшли до потерпілого ОСОБА_5, який сидів на лавці біля будинку, де ОСОБА_3 став пред'являти до останнього вимоги щодо передачі йому верхнього одягу - куртки, в якій був одягнутий потерпілий та всіх коштів, які є у потерпілого. Після того, як потерпілий ОСОБА_5 відмовив в задоволенні їхніх незаконних вимог, ОСОБА_3 наніс удар потерпілому кулаком руки в область голови, ОСОБА_2 штовхнув потерпілого в область тулуба, заподіявши при цьому потерпілому фізичний біль.

ОСОБА_3, продовжуючи спільний умисел на відкрите викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, подавивши при цьому волю потерпілого до опору, відкрито викрав майно потерпілого ОСОБА_5 - паспорт громадянина України на ім'я потерпілого, який знаходився у внутрішньому кармані сорочки останнього, в якому перебували банківські картки банківської установи «Приватбанку» (для отримання пенсії за інвалідністю, соціального забезпечення за втратою годувальника та отримання кредиту) та з чохла поясного ременя мобільний телефон «Нокіа 301 Dual» вартістю 1124 грн. з двома сім-картами мобільного оператора «Київ-стар» вартістю 25 грн. кожна на загальну суму 50 грн., на рахунку яких грошових кошт не було, чим заподіяли потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 1199 грн.

В цей же день, 12.10.2013 року, приблизно о 21.50 год., ОСОБА_3 та ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, повторно, умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету відкритого викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, продовжуючи єдиний спільний злочинний умисел на викрадення чужого майна, заволодівши банківськими картками потерпілого ОСОБА_5, переслідуючи мету зняття з них коштів, підвели останнього до банкомату банківської установи «Приватбанк», розташованого за адресою: вул. Бахчиванджи, 17 у Жовтневому районі міста Маріуполя, де знаходилися поряд з потерпілим та таким чином, подавляючи волю його до супротиву, примусили потерпілого вставити банківські картки до приймальника банкомату для перевірки наявності на них грошових коштів, а потім, після невдалої спроби, змусили потерпілого назвати коди карток які дозволяли доступ до його рахунків на них, та в присутності потерпілого ОСОБА_5, перевірили наявність грошів та отримали інформацію банку про їх відсутність на вказаних картках.

В цей же день, в період часу приблизно з 22.05 до 22.30 год., ОСОБА_3, переконавшись у відсутності грошей на банківських картах потерпілого ОСОБА_5 умисно, повторно, керуючись корисливими мотивами, переслідуючи мету вимоги передачі чужого майна, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, став примушувати потерпілого будь-де знайти гроші та передати йому. Потерпілий, воля його до опору була подавлена, запропонував пройти до своєї тітки, яка мешкає АДРЕСА_1, для того, щоб узяти у неї грошей і передати ОСОБА_3При цьому ОСОБА_3 з метою уникнення сумнівів у тітки потерпілого, вирішив сказати їй про нібито існуючий борг потерпілого перед ними за розбите скло в якійсь крамниці.

Після чого у напрямку, який вказував потерпілий ОСОБА_5, ОСОБА_3 попрямував до вказаної потерпілим адреси тітки - до АДРЕСА_1, де ОСОБА_3 разом з потерпілим піднялися по сходам до дверей квартири АДРЕСА_1, де мешкає тітка потерпілого ОСОБА_6, та потерпілий в його присутності, через закриті двері, став просити в неї гроші в сумі 1000 грн., однак тітка відмовилася видати гроші, і ОСОБА_5 та ОСОБА_3 вийшли з будинку на площу біля нього, де у відповідь на невиконання вимог щодо передачі грошей, нібито обдурення з цих питань, ОСОБА_3 застосував до потерпілого ОСОБА_5 насильство, яке є небезпечним для життя та здоров'я - наніс декілька ударів рукою та ногою в область обличчя та тулубу, заподіявши останньому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забію м'яких тканин голови і параорбитальної області (більшою мірою ліворуч), забію головного мозку середнього ступеню, підгострого посттравматичного субарахноїдального крововиливу у тім'яних областях з обох сторін, лобній та скроневій областях справа, множинних переломів кісток носа, які у своїй сукупності віднесені до середнього ступеня тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я та такі, що вимагають для свого лікування термін понад 21 день.

На зазначений вирок надійшли апеляційні скарги захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3, прокурора.

Захисник ОСОБА_1 в свої апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність призначеного покарання особі обвинуваченого та тяжкості кримінального правопорушення, просив вищезазначений вирок змінити, призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді 4 років позбавлення волі із застосуванням положень ст. 75 КК України.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник вказав, що ОСОБА_2 визнав свою провину, сприяв встановленню істини, добре характеризується за місцем мешкання, має цивільну дружину, має двох дітей на утриманні, працює.

Також вказує, що потерпіла ОСОБА_5 не має матеріальних претензій до ОСОБА_2, оскільки останній відшкодував матеріальну шкоду. Кримінальне правопорушення не спричинило тяжких наслідків.

Обвинувачений ОСОБА_3 в своїй апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просив вищезазначений вирок скасувати, ухвалити новий вирок, виключивши з нього кваліфікацію дій за ч.3 ст.189 КК України.

Прокурор, посилаючись на неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, просив вищезазначений вирок скасувати, ухвалити новий вирок, в якому в мотивувальній частині зазначити, що кримінальне правопорушення обвинуваченими скоєне групою осіб без попередньої змови між собою.

Заслухавши доповідача, прокурора, який вважав, що апеляції не підлягають задоволенню, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляції, судова колегія вважає, що апеляції не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Висновки суду про винність ОСОБА_3 та Чекіля у скоєнні злочинів, за які їх було засуджено, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються дослідженими та наведеними у вироку доказами.

Потерпілий ОСОБА_5 дав послідовні показання про обставини вчинення обвинуваченими відкритого викрадання його майна та вимагання Скидановимм передачі йому майна із застосуванням насильства. При цьому ОСОБА_5 вказав, що саме ОСОБА_3 вимагав передачі коштів, які могли знаходитись на рахунку потерпілого. А коли це не вдалось, то під погрозами фізичного насилля з боку ОСОБА_3 він, потерпілий, намагався взяти гроші у своєї тітки. Коли з першого разу це не вдалось, то ОСОБА_3 побив його, спричинивши тілесні ушкодження, та знов вимагав гроші.

Ці показання потерпілого щодо дій ОСОБА_3 в суді підтвердив обвинувачений ОСОБА_2, свідок ОСОБА_7

Згідно висновкам судово-медичної експертизи, виявлені у потерпілого тілесні ушкодження могли утворитись в строк та при обставинах, на які вказав ОСОБА_5, що об'єктивно підтверджує показання останнього.

Таким чином, сукупність досліджених судом доказів із належною повнотою викривають Скидана у вчиненні вимагання передачі чужого майна, поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.

Фактичні обставини вчинення обвинуваченими грабіжу в апеляційному порядку сторони не оспорюють.

В апеляції прокурор ставить питання про скасування вироку суду 1-ї інстанції та постановлення апеляційним судом нового вироку у зв'язку із тим, що суд не зазначив у вироку, що обвинувачені вчинили злочини, діючи групою осіб без попередньої змови між собою.

Згідно ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок у разі:

1. Необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення;

2. Необхідності застосування більш суворого покарання;

3. Скасування необґрунтованого виправдувального вироку першої інстанції;

4. Неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Цей перелік підстав для винесення апеляційним судом нового вироку є вичерпним. І жодної з цих підстав не зазначено в апеляції прокурора. Тому немає підстав для задоволення вимоги прокурора про постановлення нового вироку. Факт вчинення злочину групою осіб без попередньої змови ні є кваліфікуючою ознакою злочинів, передбачених ч.2ст.186 та ч.3ст.189 КК України, і не має будь-яких юридичних наслідків. У зв'язку із чим підстав і для зміни вироку не має.

Відповідно до встановлених фактичних даних дії засуджених вірно кваліфіковані за ч.2ст.186 та дії ОСОБА_3 ще і ч.3ст.189 КК України.

Обидва засуджені раніше неодноразово притягувались до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих злочинів та засуджувались до покарання у вигляді позбавлення волі. І знов вчинили аналогічні тяжкі злочини. Зазначене свідчить про вперте небажання обвинувачених вести законослухняний спосіб життя. Із врахуванням чого суд 1-ї інстанції обґрунтовано обрав обвинуваченим покарання у вигляді позбавлення волі. При визначенні міри покарання належним чином враховані дані про особи винних та їх ставлення до скоєного. Підстав для пом'якшення покарання чи звільнення від відбування покарання немає.

Порушень кримінально-процесуального закону, які б тягли скасування вироку, припущено не було.

На підставі викладеного та керуючись ст. 407 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги залишити без задоволення.

Вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 04 липня 2014 року стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без змін

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженими, які утримуються під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді