Ухвала суду № 41116575, 22.05.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/4503/13-к

Номер провадження 11-кп/786/352/14

Категорія:ч.2 ст.286 КК України Т.З.

Головуючий у 1-й інстанції Путря О. Г.

Доповідач ап. інст. Герасименко В. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого - Герасименко В.М.,

суддів - Ландара О.В., Харлан Н.М.

при секретарі - Погорілій Ю.І.

за участю прокурора - Акулової С.М.

захисника - адвоката ОСОБА_2,

представника потерпілої - адвоката ОСОБА_3,

обвинуваченого - ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 в інтересах потерпілої ОСОБА_5 на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 11.03.2014 року

Цим вироком

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Собич Шосткинського району Сумської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимий,

засуджений за ч.2 ст.286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави в особі Дитячої міської клінічної лікарні витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_6 в розмірі 1 568, 27 грн.

Позов ОСОБА_5 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, пов'язаної з лікуванням, моральної шкоди та шкоди завданої пошкодженням автомобіля залишено без розгляду.

Вирішено долю речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним в тому, що він 13.07.2013 року, близько 09.00 год., керуючи автомобілем „KIA SORENTO д.н.з. НОМЕР_2, рухався по правій смузі автодороги Київ-Харків, зі сторони м.Полтава у напрямку м.Харків. В цей час по вказаній автодорозі у попутному з ним напрямку по крайній лівій смузі руху рухався автомобіль „HONDA ACCORD д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7, в салоні якого знаходився малолітній ОСОБА_6

Під час руху по 363 км. автодороги Київ-Харків, водій автомобіля „KIA SORENTO, д.н.з. НОМЕР_2, ОСОБА_4 в порушення вимоги п.10.4 Правил дорожнього руху, не зайняв відповідне крайнє ліве положення, для виконання маневру повороту ліворуч, в порушення вимог п.10.1 Правил дорожнього руху, перед зміною напрямку руху керованого ним автомобіля не переконався у безпечності виконання маневру, що це буде безпечним та не створить небезпеки для руху іншим учасникам, змінивши напрямок руху виїхав на смугу руху автомобіля „HONDA ACCORD д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_7, створивши своїми діями небезпеку для руху водію автомобіля, у результаті чого допустив зіткнення з ним.

У результаті даних порушень вимог Правил дорожнього руху, наслідком яких стала дорожньо-транспортна пригода, пасажир автомобіля „HONDA ACCORD, д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя.

В принесеній апеляційній скарзі представник потерпілої просить вирок суду скасувати, та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 покарання у виді 5 років позбавлення волі із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік та задовольнити цивільний позов ОСОБА_5 в повному обсязі, оскільки судом не вмотивовано з яких підстав прийнято рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, а лише перераховано пом'якшуючі покарання обставини, визнані судом, врахування яких згідно п.3. ч.1 ст.65 КК України є однією із загальних засад призначення покарання, не враховано тяжкість вчиненого злочину, особу потерпілого. Окрім того, судом безпідставно залишено без розгляду цивільний позов не взявши до уваги того, що страхова компанія несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинним діями обвинуваченого саме в силу закону, а не на підставі договірних відносин, про що вказав суд у вироку.

Інші учасники судового розгляду вирок суду не оскаржили.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, представника потерпілої ОСОБА_3, який підтримав подану в інтересах потерпілої апеляційну скаргу з підстав в ній зазначених, обвинуваченого ОСОБА_4, в його інтересах захисника - адвоката ОСОБА_2, прокурора, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги представника потерпілої, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, приходить до висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_3 в інтересах потерпілої ОСОБА_5 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, винність ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведена дослідженими судом доказами, які докладно наведені у вироку суду.

Вирок в частині причетності ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій учасниками судового провадження не оскаржується.

Згідно з ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 покарання, суд першої інстанції відповідно до загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України та роз'яснень, які містяться в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" із внесеними змінами урахував ступінь тяжкості вчиненого з необережності злочину, який відповідно до класифікації злочинів (ст. 12 КК України) віднесено до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який з урахуванням наявних у кримінальному провадженні даних характеризується виключно позитивно, обставини, які пом'якшують покарання, відсутність обставин, які б обтяжували покарання та призначив основне та додаткове покарання винному в межах санкції, передбаченої ч.2 ст.286 КК України.

Вірно, у відповідності до положень ст.75 КК України, суд першої інстанції, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, його особи та перерахованих у вироку суду обставин, дійшов до висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання та звільнив його від відбування покарання з випробуванням.

Зважаючи на викладене, доводи апеляційної скарги представника потерпілої ОСОБА_3 про постановлення нового вироку та призначення більш суворого покарання обвинуваченому не підлягає до задоволення.

В той же час, під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про застосування до нього п. "в" ст.1 Закону України "Про амністію у 2014 році", мотивуючи тим, що він має неповнолітніх дітей.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 під час вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів не перебував.

Стосовно заподіяної обвинуваченим шкоди, то п. "є" ст. 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" положення якого унеможливлювали застосування амністії у разі невідшкодування завданих збитків обвинуваченим або не усунення ним заподіяної злочином шкоди, виключений згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо застосування амністії в Україні", який набрав чинності з 14 травня 2014 року.

Відповідно до п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" підлягають звільненню від відбування покарання, особи не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

Матеріалами кримінального провадження стверджується, що ОСОБА_4 має на утриманні неповнолітніх - доньку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, та доньку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6, щодо яких він батьківських прав не позбавлений.

Отже, обвинувачений ОСОБА_4 підпадає під дію Закону України "Про амністію у 2014 році", у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку, що він має бути звільнений від відбування призначеного Полтавським районним судом Полтавської області покарання.

За таких обставин судове рішення підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 405,407 КПК України п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" колегія суддів апеляційного суду, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 11 березня 2014 року щодо ОСОБА_4 змінити.

Застосувати до ОСОБА_4 п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" і звільнити його від відбування призначеного судом основного та додаткового покарання.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня її проголошення Апеляційним судом Полтавської області.

СУДДІ :

Герасименко В.М. Ландар О.В. Харлан Н.М.