Ухвала суду № 41116543, 18.03.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/3078/13-к

Номер провадження 11-кп/786/204/14

Категорія:ч.2 ст.249 С.Т. Головуючий у 1-й інстанції Святська О. В.

Доповідач ап. інст. Гонтар А. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого - судді Гонтар А.А.,

суддів: Гавриша В.М., Денисенко Л.М.,

за участю

секретаря судового засідання Гринь А.В.

прокурора Симонешко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальне провадження за апеляцією першого заступника Дніпровського екологічного прокурора Ковбасюка В.В. на вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 24 грудня 2013 року,-

В С Т А Н О В И ЛА:

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1

- засуджений за ч.2 ст. 249 КК України на два роки обмеження волі з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього здобутого.

На підставі ст. 75 КК України, звільнений від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік та покладенням обов'язків передбачених ст. 76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області 3064 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Вирішено питання про речові докази.

Згідно вироку суду, 10.11.2013 року о 20.00 год. ОСОБА_2, будучи раніше засудженим за злочин передбачений ч.2 ст. 249 КК України, в районі Білецьківських плавнів на Дніпродзержинському водосховищі в районі с. Чечелево Кременчуцького району, Полтавської області, не маючи дозволу на вилов риби, в недозволеному місці, з метою незаконного зайняття рибним промислом на гумовому човні виставив на воді заборонені знаряддя лову - риболовні сітки в кількості 2 шт., за допомогою яких здійснив незаконний вилов риби карася 62 шт., щуки 1 шт., сазана 1 шт. загальною вагою 20 кг.

11.11.2013 року близько 08-00 год. ОСОБА_2 був затриманий працівниками міліції ЛВ в річковому порту у Полтавській області.

Згідно Такс про обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної в наслідок добування або знищення громадянами України, іноземними громадянами або особами без громадянства цінних видів водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах України вартість виловленої риби складає 3064 грн., що є істотною шкодою для держави.

В поданій апеляції прокурор, просить вирок місцевого суду змінити. Уточнити вступну частину вироку яка не відповідає мотивувальній та резолютивній частині, в якій зазначити, що ОСОБА_2 обвинувачується за ч.2 ст.249 КК України, а не за ч.1 ст.249 КК України. Наголошує на тому, що згідно обвинувального акту ОСОБА_2 обвинувачувався за ч.2 ст.249 КК України; судом ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за ч.2 ст.249 КК України, а тому у вступній частині вирку судом помилково зазначено, що він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.249 КК України. Крім того, просить виключити з мотивувальної частини вироку посилання суду на обтяжуючу обставину рецидив злочинів. При цьому звертає увагу на те, що повторність вчиненого ОСОБА_2 злочинного діяння передбачена, як кваліфікуюча ознака ч.2 ст.249 КК України, а тому суд не міг ще раз її враховувати як обставину, що обтяжує покарання «рецидив злочину».

Інші учасники судового провадження вирок суду не оскаржили.

Заслухавши доповідача, прокурора Симонешко К.О. на підтримання доводів апеляції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, провівши судові дебати, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_2, у вчинені злочину, за який він засуджений, ґрунтуються на зібраних у справі доказах, стосовно яких відповідно до вимог ч.3 ст. 349 КПК України судом першої інстанції докази не досліджувались і ніким з учасників процесу не оспорюються.

Кваліфікація дій, вид та розмір покарання призначеного ОСОБА_2 в апеляції не оскаржуються. У відповідності до зібраних по справі доказів, дії ОСОБА_2 кваліфіковані судом за ч. 2 ст. 249 КК України. Покарання ОСОБА_2 призначене із дотриманням вимог ст.65 КК України.

В той же час вирок суду підлягає зміні з підстав наведених в апеляції прокурора.

За змістом ч.1,4 ст.67 КК України, вчинення особою злочину повторно та рецидив злочинів визнаються обставинами, які обтяжують покарання. Якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання, як таку, що його обтяжує.

Зі змісту диспозиції ст.249 КК України вбачається, що однією з кваліфікуючих ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою цієї статті є вчинення злочину особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею.

ОСОБА_2 був засуджений 18.10.2012 року Крюківським районним судом м. Кременчука за ч.2 ст.249 КК України до штрафу на користь держави в сумі 425 грн. Штраф сплачений 27.06.2013 року.

Оскільки на час вчинення 10.11.2013 року нового кримінального правопорушення, передбаченого ст.249 КК України вище зазначена судимість була не погашена - ОСОБА_2 вважався особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією ж статтею.

Тобто, в даному випадку рецидив злочинів передбачено як різновид повторності злочинів, виражений такою кваліфікуючою ознакою, як вчинення злочину особою, раніше судимою за відповідний злочин. За таких обставин, суд безпідставно врахував рецидив злочинів, як обставину, що обтяжує покарання винного.

З урахуванням вище викладеного, доводи апеляції прокурора в цій частині є слушними та підлягають до задоволення.

Доводи апеляції прокурора щодо невідповідності мотивувальної та резолютивної частини вироку є непереконливими.

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_2 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.249 КК України. Зі змісту мотивувальної та резолютивної частини вироку вбачається, що суд визнав винним та засудив ОСОБА_2 за ч.2 ст.249 КК України. Тобто, вказівка у вступній частині вироку на те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.249 КК України є технічною помилкою, яка не впливає на зміст судового рішення.

В той же час, оскільки вирок суду підлягає зміні в зв'язку із задоволенням інших апеляційних вимог - допущена судом технічна помилка також підлягає виправленню.

Керуючись ч.2 ст.376, ст.ст. 404,407,408,418 КПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію Першого заступника Дніпровського екологічного прокурора Ковбасюка В.В. задовольнити.

Вирок змінити.

У вступній частині вироку змінити «обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.249 КК України» на «обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.249 КК України».

З мотивувальної частини вироку виключити посилання на обставину, яка обтяжує покарання «рецидив злочину».

В іншій частині вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 24.12.2013 року стосовно ОСОБА_2 залишити без змін.

С У Д Д І :

ГОНТАР А.А. ГАВРИШ В.М. ДЕНИСЕНКО Л.М.