Постанова № 41115013, 21.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 жовтня 2014 року 13:50 № 826/12413/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Савченко А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АХА страхування»

до Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління

юстиції в місті Києві

про визнання неправомірними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія АХА страхування» (далі- ПАТ «СК «АХА Страхування») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції в місті Києві (далі - відповідач, ВДВС), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 18.09.2014 № 01-5/69106/14, просить суд: визнати неправомірними та скасувати постанови старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції в місті Києві Городньої Г.Ю. від 26.06.2014 про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 43292283; визнати незаконним та скасувати пункт 2 постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.06.2014 ВП № 43292283 в частині виведення в окреме провадження постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій; визнати неправомірними та скасувати постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції в місті Києві Ясінської К.М. від 28.08.2014 № 44509843 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 98,11 грн. та від 28.08.2014 № 44509881 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1506,27 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані постанови є неправомірними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки у відповідача не було достатніх підстав для їх винесення, зважаючи на те, що: фактичне надіслання відповідачем постанови від 16.05.2014 № 43292283 про відкриття виконавчого провадження здійснено відповідачем після закінчення визначених у вказаній постанові строків на добровільне виконання. Крім того, зазначив, що позивач звертався до відповідача із заявою про відкладення провадження виконавчих дій та позивачем самостійно у повному обсязі сплачено заборгованість за виконавчим документом, у зв'язку з чим останнім здійснено повне фактичне виконання постанови про відкриття виконавчого провадження № 43292283.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2014 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача у судове засідання 21.10.2014 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання 21.10.2014 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У судовому засіданні 21.10.2014 проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до наказу Господарського суду міста Києва від 28.04.2014 № 910/4687/14 про стягнення з ПАТ «СК «АХА Страхування» на користь ПАТ «Європейський Страховий Альянс» заборгованості у розмірі 15062,67 грн. 16.05.2014 старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції в місті Києві Городньою Г.Ю. на підставі заяви стягувача від 08.05.2014 № 5/2-125 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 43292283, в якій зазначено про необхідність позивачу як боржнику самостійно сплатити вказаний борг в семиденний строк з моменту винесення даної постанови.

Зазначену постанову поштовим відправленням № 0420804040225 надіслано на адресу позивача для виконання, при цьому згідно інформації Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», роздруківка із сайту якого надана позивачем, дане відправлення фактично здійснено відповідачем 10.06.2014, тобто вже після встановленого відповідачем строку для добровільного виконання цієї постанови.

У зв'язку із зазначеними обставинами позивач звернувся до відповідача із заявою від 12.06.2014 № 5034/26ЦВ про відкладення провадження виконавчих дій та поновлення строку для добровільного виконання рішення до 25.06.2014, яка зареєстрована відповідачем 13.06.2014 за вх. 6576/03/23/2.

При цьому, як вбачається з наявних у справі копій платіжних доручень від 23.06.2014 № 115545 на суму 13235,67 грн. та від 20.06.2014 № 115155 на суму 1827,00 грн., позивачем самостійно погашено заборгованість, зазначену у постанові про відкриття виконавчого провадження від 16.05.2014, про що повідомлено відповідача шляхом надіслання заяви про закінчення виконавчого провадження від 07.07.2014 № 5763/26ЦВ.

Водночас вказані кошти, як встановлено судом з наявної у справі копії розпорядження від 27.06.2014 № 1792/2, надійшли на депозитний рахунок відповідача та перераховані на користь стягувача.

Разом з тим, 07.08.2014 позивачем від Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції в місті Києві отримано до виконання винесені у виконавчому провадженні № 43292283 постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 26.06.2014 у розмірі 1506,27 грн., про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 26.06.2014 у сумі 98,11 грн. та про закінчення виконавчого провадження від 27.06.2014, в пункті 2 якої зазначено, що постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій вивести в окреме провадження.

05.09.2014 позивачем отримано винесені державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції в місті Києві Ясінською К.М. постанови від 28.08.2014 про відкриття виконавчих проваджень № 44509843 щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 98,11 грн. та № 44509881 щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 1506,27 грн.

Вважаючи оскаржувані постанови неправомірними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).

Статтею 1 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 11 Закону № 606-XIV визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 Закону № 606-XIV, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (пункт 1 частини 1 статті 19 Закону № 606-XIV).

Відповідно до частин 1, 2 статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 27 Закону № 606-XIV передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються (частина 3 статті 27 Закону №606-XIV).

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно пункту 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку.

В свою чергу, згідно частини 1 статті 41 Закону № 606-XIV витратами виконавчого провадження є витрати органів державної виконавчої служби, що пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень.

Наведені правові норми зобов'язують боржника добровільно виконати рішення у строк, встановлений державним виконавцем та повідомити про таке виконання у цей же термін. У свою чергу, дані норми, у разі невиконання боржником рішення добровільно у встановлений державним виконавцем строк, зобов'язують державного виконавця на наступний день після закінчення відповідних строків розпочати примусове виконання рішення, тобто вчиняти певні дії, спрямовані на примусове виконання рішення.

При цьому, положеннями пункту 8 частини 1 статті 49 Закону № 606-XIV встановлено, що у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, виконавче провадження підлягає закінченню.

У той же час слід зазначити, що перебіг строку для добровільного виконання починається з моменту отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, що в свою чергу, покладає на відповідача обов'язок перед початком примусового виконання рішення пересвідчитись в отриманні боржником такої постанови.

Відповідні висновки суду узгоджуються з положеннями статті 31 Закону № 606-XIV, якою закріплено, що копії постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Зазначене узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 23 січня 2014 року № К/9991/30356/12.

Разом з тим, за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам (частина 1 статті 35 Закону № 606-XIV).

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 (далі - Інструкція № 74/5).

Так, згідно вимог абзаців 2 і 4 пункту 4.1.1. Інструкції № 74/5 державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.

У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, установленому статтею 32 Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.

Водночас щодо витрат на проведення виконавчих дій, то положеннями пункту 4.15.2. Інструкції № 74/5 встановлено обов'язок державного виконавця скласти акт про витрати на проведення виконавчих дій (додаток 35), в якому зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій, а також документи, якими вони підтверджуються, з доданням копій таких документів. Про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій державний виконавець зобов'язаний винести постанову, яка разом з актом про витрати на проведення виконавчих дій затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби (додаток 3).

Так, на підтвердження направлення позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.05.2014 ВП № 43292283 відповідачем надано до суду лише супровідний лист від 16.05.2014 № 1792/2.

Разом з тим, жодних доказів надіслання вказаної постанови рекомендованим листом з повідомленням про вручення, тобто з дотриманням вимог статті 31 Закону № 606-XIV, відповідачем суду не надано, а матеріали виконавчого провадження таких доказів не містять.

Окрім цього, судом встановлено, що відповідачем не дотримано передбаченого пунктом 4.1.1. Інструкції № 74/5 обов'язку пересвідчитись у отриманні позивачем як боржником копії вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження, а також факту здійснення останнім будь-яких спрямованих на самостійне погашення боргу дій.

Судом також встановлено, що всупереч положень частини 1 статті 35 Закону № 606-XIV та пункту 4.1.1. Інструкції № 74/5, відповідачем безпідставно проігноровано обґрунтовані вимоги заяви позивача від 12.06.2014 № 5034/26ЦВ про відкладення провадження виконавчих дій та поновлення строку для добровільного виконання рішення до 25.06.2014. При цьому, пропуск позивачем встановленого у постанові від 16.05.2014 ВП № 43292283 строку для добровільного виконання рішення суду відбувся з незалежних від нього причин, які, як вже встановлено судом, є поважними.

Водночас судом не встановлено оформлення відповідачем акту про витрати на проведення виконавчих дій, що свідчить про недотримання ним вимог пункту 4.15.2. Інструкції № 74/5.

Таким чином, беручи до уваги неналежне повідомлення позивача про відкриття виконавчого провадження № 43292283, а також не вирішення поданої позивачем заяви про відкладення провадження виконавчих дій в рамках цього ж провадження, суд приходить до висновку, що самостійна сплата позивачем визначеного у постанові від 16.05.2014 ВП № 43292283 боргу в сумі 15062,67 грн. є добровільним виконанням рішення в розумінні Закону № 606-XIV та у строки, зазначені у частині 1 статті 35 Закону № 606-XIV, а тому підстави для стягнення з позивача виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 43292283 у відповідача відсутні, а постанови від 26.06.2014 є протиправними та підлягають скасуванню.

Крім того, є протиправним та підлягає скасуванню пункт 2 постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.06.2014 ВП № 43292283 в частині виведення в окреме провадження постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та постанова про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, а також є протиправною та підлягає скасуванню постанова від 28.08.2014 ВП № 44509843 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору та від 28.08.2014 ВП № 44509881 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з боржника виконавчого збору, оскільки останні винесені на підставі постанов, які визнані судом протиправними та скасовані.

Також, суд звертає увагу, що у постанові про відкриття виконавчого провадження від 28.08.2014 у ВП № 44509843 на підставі постанови № 43292283 від 26.06.2014 відкрито виконавче провадження про стягнення виконавчого збору у розмірі 98,11 грн. Разом з тим, дана сума була визначена у постанові від 26.06.2014 ВП № 43292283 як витрати на проведення виконавчих дій, а не сума виконавчого збору.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АХА страхування» задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції в місті Києві Городньої Ганни Юріївни від 26.06.2014 ВП № 43292283 про стягнення виконавчого збору.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції в місті Києві Городньої Ганни Юріївни від 26.06.2014 ВП № 43292283 про стягнення витрат на проведення виконавчих дій.

Визнати протиправним та скасувати пункт 2 постанови старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції в місті Києві про закінчення виконавчого провадження від 27.06.2014 ВП № 43292283 в частині виведення в окреме провадження постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції в місті Києві Ясінської Катерини Михайлівни від 28.08.2014 ВП № 44509843 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції в місті Києві Ясінської Катерини Михайлівни від 28.08.2014 ВП № 44509881 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з боржника виконавчого збору.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АХА страхування» 255 грн. 78 коп. (двісті п'ятдесят п'ять грн. 78 коп.) судових витрат.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України.

Суддя В.П. Катющенко