Постанова № 41115008, 14.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14 жовтня 2014 року 16 год. 30 хв. № 826/12973/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гренландія" до інспекції з питань захисту прав споживачів у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 02 вересня 2014 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Гренландія" (далі - позивач) до інспекції з питань захисту прав споживачів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування постанови від 11 березня 2014 року № 000015 про накладення штрафних санкцій та рішення від 20 травня 2014 року № 000019 про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів (далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що оскаржувані рішення підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем безпідставно, що, у свою чергу, є порушенням норм чинного законодавства.

Ухвалою суду від 05 вересня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача у судові засідання не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 22 вересня 2014 року судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження, про що відповідача повідомлено письмово.

До суду 10 жовтня 2014 року через канцелярію від представника відповідача надійшли письмові заперечення проти позову разом із доказами на їх обґрунтування, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 25 по 31 грудня 2013 року проведено позапланову поєднану перевірку з питань відповідності продукції: прального порошку ТМ "Alenka", маса 450 гр., дата виготовлення червень 2012 року, що вводиться в обіг позивачем, вимогам Технічного регламенту мийних засобів та Закону України "Про державний ринковий нагляді і контроль нехарчової продукції" (далі - Закон), за результатами якої 31 грудня 2013 року складено акт перевірки характеристик продукції № 000227.

На підставі акту перевірки, 31 грудня 2013 року відповідачем складено протокол про виявлене(і) порушення вимог ст. 44 Закону та ст. 15 Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції".

Крім того, на підставі акту перевірки 11 березня 2014 року відповідачем прийнято оскаржувану постанову, якою на позивача, за порушення п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону, накладено штраф у розмірі 25500,00 грн.

За переконання представника відповідача, позивачем, як особою, яка вводить в обіг продукцію (пральний порошок), не надано документацію в обсязі, передбаченому Технічними регламентами, дія яких поширюється на таку продукцію.

20 травня 2014 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким обмежено надання продукції (прального порошку) на ринку шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами, тимчасово заборонено надання продукції на ринку відповідно до ч. 5 ст. 30 Закону.

Оскаржувані рішення відповідачем направлено позивачу 12 серпня 2014 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією супровідного листа.

Суд погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів, а також аналізу наступних норм та обставин.

Так, відповідно до ч.ч. 3, 6, 17 ст. 23 Закону, органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції.

Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові - у розповсюджувачів та виробників такої продукції.

Перевірка характеристик продукції може бути невиїзною (за місцезнаходженням органу ринкового нагляду) або виїзною. У разі потреби органи ринкового нагляду для перевірки характеристик продукції можуть поєднувати невиїзні та виїзні перевірки.

За результатами перевірки характеристик продукції посадова особа, яка здійснює ринковий нагляд, складає акт відповідно до вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Згідно з ч.ч. 7-9 ст. 23 Закону, під час невиїзної перевірки характеристик продукції у випадках, передбачених цим Законом, перевірці підлягають такі документи (їх копії) та інформація: 1) декларація про відповідність; 2) супровідна документація, що додається до відповідної продукції (включаючи інструкцію щодо користування продукцією); 3) загальний опис продукції та схема (креслення) конструкції виробу, а також повний склад технічної документації на відповідну продукцію, передбачений технічним регламентом; 4) документи щодо системи якості чи системи управління якістю; 5) висновки експертиз та протоколи випробувань зразків відповідної продукції, відібраних (узятих) у межах здійснення ринкового нагляду і контролю продукції; 6) документи, що дають змогу відстежити походження відповідної продукції та її подальший обіг (договори, товарно-супровідна документація тощо); 7) документи і матеріали щодо стану виконання суб'єктом господарювання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, у тому числі в межах моніторингу дій суб'єктів господарювання, що вживаються ними для вилучення відповідної продукції з обігу та/або її відкликання; 8) повідомлення та інша інформація, надана суб'єктами господарювання, органами доходів і зборів, органами з оцінки відповідності згідно з положеннями цього Закону та Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції"; 9) інші документи та матеріали, звернення, одержані органами ринкового нагляду відповідно до положень цього Закону та Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції".

Під час виїзної перевірки характеристик продукції може проводитися перевірка документів (їх копій) та інформації, зазначених у ч. 7 цієї статті, а також обстеження, відбір і експертиза (випробування) зразків продукції.

Виїзні перевірки характеристик продукції проводяться: 1) у торговельних та складських приміщеннях суб'єктів господарювання; 2) у місцях використання продукції під час її монтажу та/або введення в експлуатацію (якщо відповідність продукції деяким встановленим вимогам може бути оцінена лише під час таких дій); 3) за місцем проведення ярмарку, виставки, показу або демонстрації продукції в інший спосіб; 4) у місцях зберігання під митним контролем продукції, митне оформлення якої призупинено за результатами контролю продукції.

У ході розгляду справи судом з’ясовано, що перевірку позивача проведено за наявності направлення на проведення перевірки від 05 листопада 2013 року № 000353, яке законним представником позивача отримано під розписку 25 грудня 2013 року, що підтверджується записом, зробленим на зворотному боці такого направлення.

Зі змісту направлення вбачається, що позивачу запропоновано надати відповідні копії документів на підтвердження дотримання вимог законодавства.

Доводи представника відповідача про ненадання позивачем документів, про надання яких зазначено у направленні, є безпідставними та такими, що спростовуються наявною у матеріалах справи копією пояснень позивача від 26 грудня 2013 року № 26/12/1.

Зокрема, як вбачається з копії вказаних пояснень, позивачем надано відповідачу пояснення та їх документальне підтвердження про продукцію, щодо якої проводиться перевірка.

Факт направлення таких пояснень відповідачу підтверджується наявною у матеріалах справи копією опису вкладення у цінний лист, на якому проставлено штамп відповідного відділення поштового зв’язку, який, у свою чергу, є підтвердженням отримання таким поштовим відділенням цінного листа та його подальшого направлення адресату.

У ході судового розгляду справи представник позивача пояснив, що у ході перевірки відповідачем не здійснювалось обстеження продукції, оскільки на час перевірки у позивача не було у наявності продукції за 2012 рік. Висновки відповідача є тільки його припущеннями, які не підтверджені будь-якими доказами, наявними у матеріалах справи.

В акті перевірки зазначено, що позивач є особою, яка ввела продукцію в обіг.

Такі доводи відповідача ґрунтуються на ч. 7 ст. 8 Закону, згідно з якою, у разі якщо виробник продукції не може бути ідентифікований органом ринкового нагляду, для цілей цього Закону особою, що ввела таку продукцію в обіг, вважається кожен суб'єкт господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції, який протягом узгодженого з органом ринкового нагляду строку (терміну) не надав документацію, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила суб'єкту господарювання цю продукцію.

Поряд з цим, обставин та доказів на їх обґрунтування, які б свідчили, що позивач є суб’єктом господарювання у ланцюгу постачання продукції, відповідачем суду не наведено (не надано).

Зокрема, подані відповідачем до суду 10 жовтня 2014 року матеріали не містять доказів того, на підставі яких документів встановлено передачу продукції саме позивачу, зокрема, відповідних договорів на поставку продукції, а також супровідної документації, на підставі яких можливо було б достовірно встановити дату виготовлення продукції.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону, до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються штрафні санкції у разі: введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених ст. 28 цього Закону), у тому числі нанесення Національного знака відповідності на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів, - у розмірі від п'ятисот до тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч. 1 ст. 29 Закону, у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених ст. 28 цього Закону), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

З урахуванням вище викладених норм та обставин, зважаючи на факт не надання відповідачем як суб’єктом владних повноважень, на якого, відповідно до норм КАС України, покладено обов’язок доказування правомірності своїх рішень, суду доказів, які б підтвердили наявність порушень позивачем норм чинного законодавства та, як наслідок, правомірність прийняття ним оскаржуваних рішень, суд прийшов до висновку про безпідставність прийняття таких рішень та необхідність їх скасування.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем не порушено строк прийняття оскаржуваних рішень, оскільки, згідно з ч. 1 ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом (акт перевірки складено 31 грудня 2013 року, оскаржувану постанову прийнято 11 березня 2014 року, оскаржуване рішення прийнято 20 травня 2014 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Гренландія" до інспекції з питань захисту прав споживачів у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У зв’язку з тим, що представником позивача не заявлено вимогу про стягнення судового збору за рахунок бюджетних коштів, суд не присуджує на користь позивача здійснені ними судові витрати відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167, 267 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову № 000015 про накладення штрафних санкцій, прийняту 11 березня 2014 року інспекцією з питань захисту прав споживачів у місті Києві стосовно товариства з обмеженою відповідальністю "Гренландія" (ідентифікаційний код 36196836).

3. Визнати протиправним та скасувати рішення № 000019 про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, прийняте від 20 травня 2014 року інспекцією з питань захисту прав споживачів у місті Києві стосовно товариства з обмеженою відповідальністю "Гренландія" (ідентифікаційний код 36196836).

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин