Рішення № 41114926, 23.10.2014, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 630/464/14-ц РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 року м.Люботин Люботинський міський суд Харківської області у складі головуючого Зінченка О.В., за участю секретаря судового засідання Горбатюк М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Люботин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним та визнання права власності,

встановив:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, в якому просить визнати частково недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку від 03.06.2011 р., який знаходиться: АДРЕСА_2 житловою площею 12,70 кв.м, загальною площею 26,90 кв.м, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 в частині права власності ОСОБА_2 на 1/2 частини вказаного житлового будинку з надвірними будівлями; анулювати державну реєстрацію права власності на 1/2 частину даного будинку за ОСОБА_2; визнати за позивачем право власності на 1/2 частину даного будинку.

Позов обґрунтований тим, що деякий час у нього із відповідачем були стосунки та вони проживали спільно як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу у квартирі АДРЕСА_1. Відповідач його вмовила продати квартиру та придбати житловий будинок. Враховуючи, що позивач є інвалідом, глухонімим, а також йому важко спілкуватись з людьми, питаннями продажу квартири та придбання будинку займалась відповідач. Вона знайшла для придбання житловий будинок АДРЕСА_2 та 03.06.2011р. були укладені договори продажу квартири та купівлі будинку. Під час укладення договору позивач був впевнений, що житловий будинок придбавається на його ім'я та він буде його єдиним власником. Під час підписання договору була присутня перекладач ОСОБА_4, яку запросила відповідач, та вона перекладала позивачу умови договору таким чином, що він буде єдиним власником житлового будинку. Після укладення договору відповідач забрала у позивача його документи (паспорт, ідентифікаційний код, закордонний паспорт та трудову книжку), а також оригінали договорів продажу квартири та купівлі будинку. В подальшому стосунки між сторонами погіршились та тільки в червні 2014 року позивач дізнався про те, що договір купівлі житлового будинку було укладено на двох покупців та ОСОБА_2 є власницею 1/2 частини житлового будинку. Враховуючи, що позивач під час укладення договору був впевнений у тому, що він стає єдиним власником будинку, а підписав договір внаслідок неправильного перекладу його умов, він вважає, що помилився щодо істотних умов договору, тому звернувся до суду із даним позовом.

В судовому засіданні представник позивача поданий позов підтримала, просила його задовольнити та пояснила, що позивач не мав наміру придбавати будинок у спільну власність із відповідачем. Даний факт підтверджується діями відповідача після укладення договору, а саме у тому, що вона забрала оригінал договору, оскільки не бажала, щоб позивач знав його умови.

Позивач в судовому засіданні підтвердив той факт, що під час укладення договору перекладач перекладала умови договору таким чином, що він буде єдиним власником будинку.

Відповідач та його представник в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, посилаючись на те, що дійсно сторони проживали у цивільному шлюбі та вирішили придбати житловий будинок в м. Люботині Харківської області. Позивач сам висловив бажання придбати дім на двох, оскільки відповідач добре до нього ставилась. Дійсно перекладач ОСОБА_4, яка була присутня під час укладення договору була запрошена відповідачем. На теперішній час відповідач зареєстрована у спірному будинку та сплачує комунальні платежі. Крім того, відповідач зазначила, що протягом спільного проживання вона віддавала борги позивача на загальну суму 13000 грн. Документи відповідач забрала тільки тому, що, враховуючи стан здоров'я позивача, вона не хотіла щоб із документами щось трапилось.

Третя особа, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, в судове засідання не з'явилась, в письмових поясненнях просила розглядати справу без її участі та пояснила, що дійсно нею 03.06.2011р. був посвідчений договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_2. Укладення угоди відбувалось за участю перекладача ОСОБА_4 Договір оголошувався всім присутнім та нотаріус наголошувала ОСОБА_1 на тому, що будинок придбавається на двох осіб, тобто сторони стають власниками по 1/2 частині будинку. ОСОБА_1 жодних заперечень не висловлював.

Третя особа, ОСОБА_4, допитана в судовому засіданні за її згодою в якості свідка, пояснила, що вона була присутня при укладанні договорів продажу квартири та купівлі житлового будинку в якості перекладача за проханням ОСОБА_2 Спочатку хотіли оформити будинок повністю на ОСОБА_2, але нотаріус запропонував оформити угоду по 1/2 частині. Договір зачитувався нотаріусом, а вона перекладала позивачу, у тому числі й те, що будинок придбавається на двох.

Представник третьої особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, в судовому засіданні пояснила, що вона були присутня при укладення договору купівлі-продажу спірного будинку 03.06.2011р., оскільки продавцем була її мати ОСОБА_5 Нотаріус запропонував оформити договір на двох, хоча спочатку пропонувалось оформити повністю на ОСОБА_2 Нотаріус наголошувала на тому, що будинок придбавається на двох осіб. Зміст договору позивачу роз'яснювався, але представник не може стверджувати, що він його зрозумів. ОСОБА_1 поводився спокійно.

Під час судового розгляду судом встановлено наступне.

03 червня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі продажу квартири, згідно якого ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_7 придбала квартиру АДРЕСА_1. Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за № 2313.

Крім того, 03 червня 2011 року між ОСОБА_5 з одного боку та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з іншого боку був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку, згідно якого ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали по 1/2 частині житлового будинку АДРЕСА_2. Договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за № 2317.

Обидва договори були укладені за участю перекладача з російської мови на мову глухонімих ОСОБА_4, про що у договорах містяться відповідні відмітки та підписи перекладача.

Позивач стверджує, що при укладенні договору купівлі-продажу житлового будинку він мав намір та вважав, що укладає договір як єдиний покупець та у майбутньому єдиний власник будинку, в зв'язку з чим він вважає, що з його боку договір укладено внаслідок помилки щодо істотних умов договору.

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи викладені норми законодавства, суд приходить до висновку, що обрання способу правового захисту, у тому числі і визначення підстави позову, є виключним правом позивача. Інших підстав позову, крім викладеної вище, позивачем та його представником не визначено.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно із ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 19 Постанови № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до статті 229 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Разом із тим, згідно пояснень позивача, викладених в позові, наданих в судовому засіданні, а також підтверджених поясненнями представника позивача, під час укладення договору перекладач пояснювала позивачу, що житловий будинок належатиме повністю йому, саме тому він і підписав цей договір.

При цьому, під помилкою суд вважає неправильне сприйняття особою істотних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був вчинений. Тобто відомості стосовно істотних обставин подаються стороні правочину саме таким чином, як вони викладені в правочині, однак ця сторонами неправильно їх сприймає.

Таким чином, вчинений позивачем правочин не можна вважати таким, що укладений під впливом помилки, оскільки, виходячи з пояснень позивача, він сприймав зміст договору саме так, як йому пояснював перекладач, а саме що він є єдиним покупцем, і саме тому його підписав, що не можна вважати помилкою у розумінні ст. 229 ЦК України.

Згідно тексту оспорюваного договору його підписано в присутності нотаріуса, особу позивача встановлено, його дієздатність перевірено, що не заперечувалось сторонами по справі.

При цьому, суд відзначає, що позивачем не надано доказів того, що він звертався до органів внутрішніх справ стосовно здійснення завідомо неправильного перекладу змісту договору, внаслідок чого він уклав договір на зовсім інших умовах, ніж ті, на які він розраховував, або щодо вчиненого відносно нього шахрайства тощо.

Пояснення свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, допитаних в судовому засіданні, на висновки суду не впливають, оскільки вони відносяться до стосунків між сторонами до укладення оспорюваного правочину, а також після цього, однак не стосуються безпосередньо події укладення правочину та доводів позивача про укладення договору під впливом помилки.

Суд не приймає показання свідка ОСОБА_12 стосовно того, що позивача обманули при укладенні договору, оскільки неправильно переклали умови договору, оскільки свідок, згідно її пояснень, при укладенні договору присутня не була.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 213-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним та визнання права власності.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Люботинського міського суду Харківської області від 02.07.2014р., а саме зняти заборону відчуження 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_2, яка зареєстрована за ОСОБА_2.

Заходи забезпечення позову залишаються в силі до набрання цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Люботинський міський суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В. Зінченко

Повний текст рішення виготовлений 28.10.2014р.