Постанова № 41112277, 28.10.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2014 р. Справа № 920/881/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Пелипенко Н.М. , суддя Черленяк М.І.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників сторін:

представника позивача за первісним позовом: Гойдик О.В., за довіреністю № 1 від 02 січня 2014 р.;

представника відповідача за первісним позовом - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе", м.Суми (вх. № 2395 С/1-6) на рішення господарського суду Сумської області від 21 липня 2014 року у справі № 920/881/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тростянецький машинобудівний завод", м. Тростянець

до Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе", м. Суми

про стягнення 381102,59 грн.

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе", м.Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тростянецький машинобудівний завод", м.Тростянець

про стягнення 47512,56 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Сумської області від 21 липня 2014 року (суддя Моїсеєнко В.М.) первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тростянецький машинобудівний завод" задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тростянецький машинобудівний завод" заборгованості 332784,00 грн., 24964,11 грн. пені, 8350,48 грн. 3% річних, 15004,00 грн. інфляційних збитків та судового збору у розмірі 7622,05 грн.

Зустрічний позов Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тростянецький машинобудівний завод" на користь Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе" 18419,61 грн. пені, 21132,14 грн. штрафу, 1523,64 грн. витрат по сплаті судового збору. В частині стягнення пені на суму 1803,89 та штрафу у розмірі 6157,53 грн. - відмовлено у зв'язку із їх невірним розрахунком.

Відповідач за первісним позовом - Публічне акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе" з рішенням суду першої інстанції частково не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 21 липня 2014 року по справі № 920/881/14 скасувати в частині стягнення з відповідача за первісним позовом 3% річних - 8350,48 грн., інфляційних втрат на суму 15004,00 грн., пені у розмірі 24964,11 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у стягненні цих сум.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач за первісним позовом посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

На думку відповідача, у Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе" обов'язок по сплаті за товар виникає після поставки всієї частини товару по специфікації єдиним платежем. А тому і прострочення платежу виникає через 30 банківських днів після поставки всього товару за окремою специфікацією. Крім того, при розрахунку штрафних санкцій, позивачем за первісним позовом, всупереч вимогам Договору, бралися до уваги строки оплати за поставлений товар у календарних днях, а не банківських.

22 вересня 2014 року на адресу Харківського апеляційного господарського суду від позивача за первісним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Тростянецький машинобудівний завод" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає, що апеляційна скарга є безпідставною, необґрунтованою, а рішення ухвалене у відповідності до вимог чинного законодавства з врахуванням всіх обставин справи. Просить рішення Господарського суду Сумської області від 21 липня 2014 року по справі № 920/881/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (вх. 8121).

В обґрунтування своєї позиції по справі, позивач зауважив на тому, що при розрахунку штрафних санкцій бралися до уваги банківські дні, а не як зазначає відповідач - календарні дні, а розрахунок пені відбувався на підставі специфікацій, а не окремих видаткових накладних, про що вірно було встановлено судом першої інстанції.

В судове засідання 23 жовтня 2014 року представник відповідача за первісним позовом не з'явився, правом на участь свого представника в судовому засіданні не скористався, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (т.2 а.с.10); надіслав на адресу Харківського апеляційного господарського суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю (вх. 9292 від 23 жовтня 2014 р.).

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутністю представника відповідача за первісним позовом, який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе", м. Суми задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як убачається із матеріалів справи, 28 березня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тростянецький машинобудівний завод", м.Тростянець та Публічним акціонерним товариством "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе", м. Суми укладений договір поставки № 28.03.2013/1 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач (Постачальник) зобов'язується виготовити та передати у власність відповідача (Покупця), а Покупець зобов'язувався прийняти і оплатити виготовлену Постачальником продукцію (Товар), кількісні та інші характеристики якої викладені в додатках до договору (специфікаціях), які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.3.2 Договору, Покупець здійснює оплату за допомогою банківського переказу на рахунок Постачальника, зазначений у статті 11 договору або на інший банківський рахунок додатково вказаний позивачем за первісним позовом, в наступному порядку: попередня оплата у розмірі 50% від вартості товару, зазначеного у відповідній специфікації до договору (п.3.2.1 Договору), а решта оплати в розмірі 50% від вартості товару, зазначеного у відповідній специфікації до договору - не пізніше 30 (тридцяти) банківських днів з моменту відвантаження товару (п.3.2.2. Договору).

Строки поставки та можливі зміни умов поставки зазначаються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору (т. 1 а.с. 19-27).

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами.

Як встановлено місцевим господарським судом, з висновками якого погоджується колегія суддів, позивач належним чином виконав свої зобов'язання, відповідно до умов укладеного Договору поставив відповідачу товар на загальну суму 1509736,80 грн., що підтверджується видатковими накладними (т.1 а.с. 28-60), товарно-транспортними накладними (т. 1 а.с. 75-104, 157-158), та специфікаціями (т.1 а.с. 19-27).

Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписами уповноважених осіб в довіреностях (т.1 а.с. 61-74).

Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару у повному обсязі не виконав, сплативши 1176952,80 грн.

Решта боргу у сумі 332784,00 грн. залишилась не сплаченою.

Із листа Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" вих. №44-3\531 від 24.04.2014р., адресованого Товариству з обмеженою відповідальністю "Тростянецький машинобудівний завод" вбачається, що відповідач визнає свою заборгованість перед позивачем в сумі 332784,00 грн. та просить узгодити графік погашення цього боргу (т. 1 а.с. 115).

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано, у відповідності до матеріалів справи та чинного законодавства правильно зроблено висновок про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 332784,00 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу статей 611 Цивільного кодексу України та 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У зв'язку із порушенням відповідачем умов Договору, місцевим господарським судом стягнуто на користь позивача: пеню в сумі 24964,11 грн., 3% річних в сумі 8350,48 грн. та інфляційні на суму 15004,00 грн.

Перевіривши обґрунтованість розрахунку пені, 3% річних та інфляційних, колегією суддів встановлено, що зроблений розрахунок відповідає як фактичним обставинам справи, так і вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 6.3 Договору, у разі прострочення оплати за товар більш ніж на 5 банківських днів, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від розміру простроченого платежу, але не більше 5% вартості простроченого платежу.

Оскільки стягнення пені передбачено умовами укладеного між сторонами Договору, враховуючи порушення відповідачем строків виконання зобов'язання, місцевим господарським судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача суму пені в розмірі 24964,11 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3% річних від простроченої суми боргу складає 8350,48 грн., а витрати від інфляційних процесів - 15004,00 грн.

Перевіривши період нарахування суми 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині позову.

Крім того, колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що в ході розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем був заявлений зустрічний позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тростянецький машинобудівний завод" на користь Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" пені та штрафу за прострочення відповідача за зустрічним позовом поставки товарів за укладеним між сторонами Договору № 28.03.2013/1 від 28 березня 2013 року.

Сторонами судове рішення в частині зустрічного позову не оскаржується. Разом з тим, судовою колегією переглядається рішення суду першої інстанції в цілому, оскільки у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України господарський суд апеляційної інстанції не зв'язаний доводами апеляційної скарги.

Задовольняючи частково зустрічну позовну заяву, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до п. 1.2. договору поставки № 28.03.2013/1 від 28 березня 2013 року, позивач за зустрічним позовом передав відповідачу за зустрічним позовом робочу конструкторську документацію, що підтверджується актом приймання-передачі № 1-13 від 05 квітня 2013 року (т. 1 а.с. 18).

Відповідно до п. 3.2.1 Договору, сторонами була погоджена передплата за товар - 50% від вартості товару, визначеного у відповідній специфікації до договору.

Згідно п. 6.2 Договору, у випадку прострочки поставки товару (партії товару) по договору відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% вартості товару (партії товару), поставленого з прострочкою за кожен день прострочення, але не більше 5% вартості товару, поставленого з прострочкою.

За прострочку поставки товару (партії товару) більш ніж на 30 (тридцять) днів, відповідач сплачує позивачу додатковий штраф у розмірі 7% від вартості товару (партії товару), поставленого з прострочкою.

У зв'язку з простроченням відповідачем за зустрічним позовом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Тростянецький машинобудівний завод" строків поставки товару, судом першої інстанції стягнута пеня з урахуванням 5% обмеження у розмірі 18419,61 грн. та штраф за прострочення поставки товару понад 30 днів у розмірі 21132,14 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки позивач за зустрічним позовом своєчасно та у повному обсязі виконав умови Договору, здійснивши передплату та надав робочо-конструкторську документацію відповідачу за зустрічним позовом. Проте, відповідач за зустрічним позовом здійснив поставку товару з простроченням строків, зазначених в договорі.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що при розрахунку штрафних санкцій, Товариством з обмеженою відповідальністю "Тростянецький машинобудівний завод" брались до уваги строки сплати за поставлену продукцію у календарних днях, а не банківських, а також те, що Товариством позивача за первісним позовом здійснено таке нарахування не за всією специфікацією, а за окремою видатковою накладною, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що при розрахунку штрафних санкцій брались до уваги календарні дні, замість банківських, як того вимагають умови Договору, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, у зв'язку з ненаданням всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів в підтвердження обставин, на існуванні яких наполягає апелянт.

Проте, позивачем за первісним позовом надано правове обґрунтування своєї позиції щодо правомірності нарахування штрафних санкцій (т. 1 а.с. 209), з чим погоджується колегія суддів.

Крім того, позивачем за первісним позовом надано обґрунтований розрахунок суми пені, яку позивач просить стягнути з відповідача за первісним позовом, з якого вбачається, що за основу підрахунку пені бралися до уваги саме специфікації № 1 від 28.03.2013 р., № 2 від 20.05.2013 р., № 3 від 20.05.2013 р., № 4 від 20.05.2013р., №5 від 20.05.2013р., № 7 від 20.08.2013р. (т. 1 а.с.12-13).

Таким чином, колегія суддів визнає доводи апелянта такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства та не спростовують висновків Господарського суду Сумської області, викладених в рішенні від 21 липня 2014 року у даній справі.

Судова колегія вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе", м. Суми залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 21 липня 2014 року у справі № 920/881/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складений 28.10.2014р.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Черленяк М.І.