Рішення № 41109434, 28.10.2014, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/3668/14-ц

(2/199/2185/14)

РІШЕННЯ

Іменем України

23 жовтня 2014 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.,

при секретарі Голубніченко В.О.,

за участі представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3, представника третьої особи - адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, де третя особа ОСОБА_3, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, де третя особа ОСОБА_3, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її рідний дядько по матері ОСОБА_7, який на день смерті фактично проживав та був зареєстрований АДРЕСА_1. Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина на зазначену квартиру. Спадкоємців першої черги ОСОБА_7 не мав. Разом з тим за вказаною адресою він проживав разом з ОСОБА_8, який був сином його покійної дружини ОСОБА_9

Своєчасно до нотаріальної контори позивач не звернулася із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_7, оскільки була введена в оману ОСОБА_8 щодо відсутності спадкового майна.

У березні 2014 року їй стало відомо від відповідача про наявність спадщини після смерті ОСОБА_7

На підставі зазначеного, позивачка просить визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину від 21.11.2012 та зареєстроване в реєстрі під № 3-3162 видане ОСОБА_8 після смерті ОСОБА_7; встановити позивачу додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7, протягом трьох місяців з моменту набрання судовим рішенням законної сили.

Позивач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, повідомлена належним чином.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення аналогічні змісту позовних вимог, на задоволенні позову наполягав.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився. Повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив.

Представник відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_2 у судовому засіданні вважала, що права ОСОБА_5 порушені, пояснила, що по пред'явленому позову ніяких пояснень дати не може.

Третя особа ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, підтримали надані суду письмові заперечення на позов.

Суд, вислухавши сторони, їх представників, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Цивільним кодексом України.

За змістом ст.ст.1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла(спадкодавця), до інших осіб(спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною 3 статті 1266 ЦК України передбачено, що племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 - дядько позивача ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, про що свідчить копія свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1, виданого Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції 03 червня 2009 року, актовий запис №916 (а.с.16).

Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1

Спадкоємці першої черги у померлого відсутні.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 29 листопада 2011 року встановлено факт проживання ОСОБА_8 однією сім'єю разом з ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, не менше ніж п'ять років. Визнано ОСОБА_8 спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішення суду не оскаржувалося та набрало чинності (а.с.44).

21 листопада 2012 року ОСОБА_8 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, що підтверджується матеріалами спадкової справи №78/2012 відкритої після смерті ОСОБА_7 (а.с.59-101).

Матеріали спадкової справи після ОСОБА_7 не містять відомостей про наявність заяв інших спадкоємців, які б бажали прийняти спадщину після ОСОБА_7

Суд не може погодитися з посиланнями позивача ОСОБА_5 у позові та її представника ОСОБА_1 у судовому засіданні на поважність причини пропуску строку звернення до нотаріальної контори, а саме похилий вік, необізнаність щодо наявності спадкового майна, юридична необізнаність з огляду на таке.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.24 постанови № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 26 вересня 2012 року, прийнятому у справі № 6-85цс12 за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права (ч.3 ст. 1272 ЦК України) у подібних правовідносинах, зробив правовий висновок про те, що право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.

Проте обставини, на які посилається представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні не є об'єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкоджали позивачу у встановлений законом строк звернутися із заявою про прийняття спадщини, у розумінні положень ст. 1272 ЦК України, оскільки з наведених вище норм закону випливає, що не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Суд звертає також увагу на те, що в п.п. 23,24 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Судом встановлено, що з заявою про прийняття спадщини до Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори після померлого ОСОБА_7 позивач ОСОБА_5 не зверталася, постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дій не отримувала. Суд не може взяти до уваги посилання представника позивача ОСОБА_1 на те, що відсутній смисл звернення до нотаріуса, оскільки позивач знає, що отримає відмову у зв'язку з пропуском строку, оскільки такими діями позивач не додержався порядку оформлення спадкових прав встановлених чинним законодавством і передчасно звернувся до суду.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Із роз'яснень, що містяться в абз.3 п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" відповідно до статті 1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Доказів того, що на момент видачі ОСОБА_8 свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус діяв не в межах та в супереч чинного законодавства, позивачем та її представником суду не надано, як і не надано доказів неправомірності видачі такого свідоцтва або існування інших причин з яким закон забороняв видачу свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.99).

Розглядаючи справу, суд звертає увагу на те, що позивачем та її представником також не доведено які права позивача ОСОБА_5 є порушеними, невизнаними або оспорюваними з боку відповідача ОСОБА_6

За таких обставин, враховуючи надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову позивачу ОСОБА_5 у задоволенні її позову в повному обсязі.

З урахуванням результату розгляду справи та у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України судові витрати компенсуванню не підлягають та відносяться на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст.10, 11, 57-60, 88, 214, 215, 218, 222 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6, де третя особа ОСОБА_3, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визначення додаткового строку для прийняття спадщини - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати компенсуванню не підлягають та відносяться на рахунок позивача.

З повним текстом рішення суду сторони можуть ознайомитися 27 жовтня 2014 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам процесу негайно після його проголошення.

Суддя О.Б.Подорець