Ухвала суду № 41107939, 08.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/94839/11

№ К/9991/94839/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2011

у справі № 2-а-8683/11/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Сігма-ЕК»

до Державної податкової інспекції (ДПІ) у Комінтернівському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2011, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 20.04.2011 № 0000131540 про донарахування ПДВ у сумі 156430,28 грн. та застосування санкцій у сумі 39107,57 грн.

У касаційній скарзі ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався своїм правом надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 07.04.2011 № 389/15-409/30234100, про порушення ТОВ «Сігма-ЕК» норм підпункту 7.2.6 пункту 7.2 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищено податковий кредит за лютий-квітень 2010 року на загальну суму 156430,28 грн. за господарською операцією з поставки від ТОВ «Донтрансторг» товарів (радіоелектронні компоненти та матеріали). Висновок про нікчемність правочину між позивачем та вказаним контрагентом обґрунтований посиланнями на письмові пояснення громадянина ОСОБА_4 (засновник та директор ТОВ «Донтрансторг»), згідно з якими господарську діяльність від імені товариства він не здійснював, печатки та штампів не мав, роботи і послуги не надавав, товарно-транспортні накладні та іншу документацію не підписував.(а.с. 24, т.1).

За наслідками перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.04.2011 № 0000131540, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 195537,85 грн., у тому числі: 156430,28 грн. за основним платежем та 39107,57 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Донтрансторг» (постачальник) 01.02.2010 укладено договір № 8, згідно з пунктом 1.1 якого постачальник зобов'язується поставляти покупцю радіоелектронні компоненти та матеріали, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити даний товар відповідно до умов договору.

Факт поставки позивачу вказаного товару та сплати ціни за нього підтверджується приєднаними до справи доказами, а саме: копіями податкових та видаткових накладних, банківськими виписками, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, платіжними дорученнями. Оцінка доказів зроблена судами з дотримання вимог статті 86 КАС України.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (у редакції Закону України від 30.11.2006 р. N 398-V) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Нормою підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону (у редакції Закону України від 25.03.2005 № 2505-IV) визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 цієї статті датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

Посилання податкового органу на письмові пояснення громадянина ОСОБА_4, як на доказ щодо нікчемності укладеного між позивачем ТОВ «Донтрансторг» договору від 01.02.2010, є необґрунтованими, з огляду на ненадання цього доказу суду.

Судами попередніх інстанцій при оцінці доказів обґрунтовано взято до уваги постанову старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Донецькій області від 25.06.2010, якою відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно громадянина ОСОБА_4 через відсутність в його діях складу злочину (щодо створення ТОВ «Донтрансторг» як фіктивного суб'єкта господарювання) (а.с. 29-30, т.1).

Встановивши в судовому процесі обставини щодо поставки позивачу радіоелектронних компонентів та матеріалів, сплати сум ПДВ ТОВ «Донтрансторг» в ціні цього товару, підтвердження господарської операції первинними бухгалтерськими документами, а сум ПДВ - податковими накладними, що відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли юридично правильного висновку про недоведеність податковим органом факту порушення товариством норм підпункту 7.2.6 пункту 7.2 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України № 168/97-ВР.

З огляду на викладене, висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що оспорюванне позивачем податкове повідомлення-рішення, як таке, що прийнято із порушенням законодавства, чинного на час виникнення правовідносин, з приводу прав і обов'язків в якому виник спір, підлягає скасуванню, відповідає встановленим у справі обставинам та правильному застосуванню норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цього висновку.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін В.П. Юрченко