Ухвала суду № 41107937, 08.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/41337/12

№ К/9991/41337/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20.05.2010

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012

у справі № 2-а-1215/10/2170 Херсонського окружного адміністративного суду

за позовом Приватної фірми (ПФ) «Ексім - Трейдінг»

до Державної податкової інспекції (ДПІ) у м. Херсоні

про скасування рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 20.05.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012, позов задоволено: скасовано рішення ДПІ у м. Херсоні від 20.11.2009 № 0012532307 про застосування до ПФ «Ексім-Трейдінг» штрафних санкцій у розмірі 40564,16 грн.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Херсоні просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 40564,16 грн. згідно з рішенням від 20.11.2009 № 0012532307, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 04.11.2009 № 0052/21/14/23/24949128/966, про порушення позивачем норм пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (Закон № 265/95-ВР) у зв'язку із незабезпеченням ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації з огляду на встановлений під час перевірки факт відсутності накладних на газ пропан-бутан загальною вартістю 20282,08 грн.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 цього Закон визначено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

В судовому процесі встановлено, що господарські операції з приймання та відпуску пального на АГЗС позивача оформлялись згідно з прибутковими накладними, дані з яких обліковувались в реєстраторі розрахункових операцій, що підтверджено Х-звітом, знятим в ході проведення перевірки.

Відпуск нафтопродуктів за готівку, талони, платіжними картками відображався у змінному звіті АГЗС та реєстраторі розрахункових операцій.

Особливості роботи АГЗС обумовлюють, що обсяг реалізації нафтопродуктів, що фіксується лічильником сумарного обліку паливно-роздавальних колонок за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касового апарата за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу. Для вимірювань об'єму нафтопродуктів на АГЗС використовуються паливно-роздавальні колонки, що мають відлікові пристрої для індикації ціни, об'єму та вартості виданої дози. Фактичні залишки нафтопродуктів на АГЗС мають відповідати обліковим залишкам надходження нафтопродуктів за певний проміжок часу. Тому для перевірки ведення облік палива на АГЗС повинні бути охоплені всі документи, які знаходяться на АГЗС, в тому числі змінні звіти АГЗС, накопичувальні відомості і журнали, а не тільки дані РРО та наявність накладної на паливні матеріали.

На автозаправочній станції особою, яка має право підписувати, зберігати первинні документи та оприбутковувати товар з використанням касового апарату, є керівник АГЗП, місцем зберігання первинних документів є металева шафа в операторній за місцем реалізації товару.

В акті перевірки є письмові пояснення оператора про те, що накладні на газ пропан-бутан загальною вартістю 20282,08 грн. знаходяться у керівника станції, який був тимчасово відсутній. Наступного дня після проведення перевірки позивач надав до податкового органу копії прибуткових накладних на газ цієї вартості.

Суди попередніх інстанцій, врахувавши особливості роботи АГЗС, дійшли правильного висновку, що саме по собі ненадання прибуткових накладних під час перевірки не є підставою для висновку про порушення суб'єктом господарювання установленого порядку обліку товарів за місцем їх реалізації, оскільки облік відпущеного пального ведеться через контрольно-касовий апарат МІНІ-500.01. АЗС, який призначений для виконання функції управління, видачі та обліку нафтопродуктів і супутніх товарів на АГЗС. Тільки після оприбуткування нафтопродуктів та введення їх кількості та вартості в РРО, починається реалізація нафтопродуктів споживачам. Контрольно-касовий апарат з'єднаний з газовидатковими колонками, дані з накладної обліковуються в касовому апараті. В Х-звіті відображається рух товару та готівки в місці продажу цих товарів. Тому кількість та вартість палива в Х-звіті, який був знятий з РРО при перевірці, відображені нафтопродукти саме на підставі первинних прибуткових документів.

За таких обставин правильним є висновок суду, що встановлення наявності не облікованого товару можливо лише шляхом проведення інвентаризації, а Х-звіт не є актом інвентаризації.

З огляду на викладене, висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що оспорюванне позивачем рішення, як таке, що прийняте із порушенням законодавства, чинного на час виникнення правовідносин, з приводу прав і обов'язків в якому виник спір, підлягає скасуванню, відповідає встановленим у справі обставинам та правильному застосуванню норм матеріального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20.05.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін В.П. Юрченко