Ухвала суду № 41107913, 27.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/20462/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Плюс-О.Р.»

на постанову Ленінського районного суду міста Миколаєва від 02.04.2009

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011

у справі № 2-а-1741/09/1416

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Плюс-О.Р.»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва

про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом про визнання недійсним рішення ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва від 16.09.2009 № 0003192303/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 500,86 грн.

Постановою Ленінського районного суду м.Миколаєва від 02.04.2009, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

ТОВ «Плюс-О.Р.» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Рішенням ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва від 16.09.2009 №0003192303/0 до позивача застосовані штрафні санкції на суму 500,86 грн.

В основу оспорюваного позивачем рішення ДПІ покладено акт перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 28.08.2008 №0032/14/00/23/31319043, складений службовими особами ДПА у Миколаївській області, яким встановлено порушення позивачем ч.1 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.1996 №98/96-ВР, яке виразилося у порушенні порядку придбання та використання торгового патенту на право здійснення торгівельної діяльності, а саме відсутній торговий патент на роздрібну торгівлю у літньому майданчику.

Позивач не погодився із прийнятим рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій, обґрунтовуючи позовні вимоги наявністю в об'єкті торгівлі, який перевірявся, торгового патенту на право здійснення торговельної діяльності серії ТПБ №085410 від 30.08.2007, який виданий на об'єкт громадського харчування - буфет, в якому, як зазначає позивач, і проводилась перевірка. Проте ДПІ при проведенні перевірки та в подальшому при прийнятті спірного рішення не звернула увагу на те, що позивачу на праві власності належить спортивно-оздоровчий центр «Тріумф», до складу якого входять такі структурні підрозділи, як буфет, сауна та більярд. Як зазначає позивач у позові, на момент перевірки позивач мав в наявності не літній майданчик, як про це стверджується в акті перевірки, а столики біля буфету, що на думку позивача не є окремим торговельним місцем і тому не потребує отримання окремого торгового патенту на здійснення торговельної діяльності.

Крім того, не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач в обґрунтування позову вказував на порушення працівниками контролюючого органу порядку проведення перевірки, зокрема, неповідомлення позивача про проведення перевірки.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з дотримання працівниками контролюючого органу порядку проведення спірної перевірки, зазначивши, що вимоги, встановлені статтею 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» щодо порядку проведення органами Державної податкової служби планових виїзних перевірок в частині повідомлення за 10 днів до початку її проведення, не розповсюджуються на перевірки, які здійснюються з метою контролю за дотриманням суб'єктами господарювання порядку ведення розрахунків за товари (послуги).

Однак, при цьому суд апеляційної інстанції не дослідив та не надав правової оцінки доводам апеляційної скарги щодо інших обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Так, суд апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення місцевого суду, не звернув уваги на доводи апеляційної скарги щодо відсутності правопорушення, за яке до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Правовою підставою для прийняття оспорюваного позивачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ визначила ч.1 ст.3, абз.3 ч.1 ст.8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.1996 №98/96-ВР.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.

Судом апеляційної інстанції належним чином не з'ясовано, в якому саме пункті продажу товарів здійснював діяльність позивач, не досліджено статусу об'єкту громадського харчування та взагалі наявності у позивача саме літнього майданчику, як окремого об'єкту роздрібної торгівлі.

Відповідальність за правопорушення, зафіксоване актом перевірки, передбачена абз.3 ч.1 ст.8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», згідно з якою суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність у разі порушення вимог цього Закону за порушення порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною першою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у розмірі вартості торгового патенту за один календарний місяць.

Поза увагою суду апеляційної інстанції залишилось питання правомірності застосування штрафних санкцій за відсутність торгового патенту на літньому майданчику з огляду на ч.1 ст.7 Закону, яка пред'являє вимоги для розміщення торгового патенту в об'єктах торгівлі, перелічених у переліку, наведеному в цій статті, зокрема, на табличці - для автомагазинів, розвозок та інших видів пересувної торговельної мережі, а також для лотків, прилавків та інших видів торгових точок, відкритих у відведених для торговельної діяльності тощо. Не надано оцінки й правомірності визначення розміру штрафних санкцій, який залежить від вартості торгового патенту за один календарний місяць.

Відповідно до ч. 1. ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Отже, при вирішенні справи суди повинні виходити з предмету доказування у справі та надавати правову оцінку таким обставинам.

Натомість, суд апеляційної інстанції не встановлював обставин щодо зафіксованих в акті перевірки порушень позивачем вимог закону, не з'ясовував правомірності доводів апеляційної скарги щодо статусу об'єкту торгівлі, в якому проводилась перевірка та не перевіряв чи дійсно літній майданчик, відсутність торгового патенту в якому стало підставою для застосування штрафних санкцій, є окремим від буфету самостійним об'єктом торгівлі, що потребує отримання окремого торгового патенту на нього.

Суд апеляційної інстанції не надав оцінки зафіксованим актом перевірки порушенням порядку придбання та використання торгового патенту на право здійснення торгівельної діяльності, не дослідив правомірності застосування штрафних санкцій у розмірі, визначеному оспорюваним рішенням.

Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Суд апеляційної інстанції при новому розгляді має врахувати мотиви та висновки, з яких скасоване судове рішення, з'ясувати підстави застосування відповідальності у вигляді штрафних санкцій, правильно оцінити обставини справи щодо наявності правопорушення, зафіксованого актом перевірки та прийняти обґрунтоване та законне рішення. При цьому необхідно оцінити усі обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своєї позиції, встановити, якими доказами вони підтверджуються та витребувати необхідні докази, які підтверджують статус об'єкту громадського харчування, в якому проводив діяльність позивач.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Плюс-О.Р.» задовольнити частково.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун