Ухвала суду № 41107633, 22.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/24559/14

К/800/24641/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Ємельянової В.І.,

Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка до Територіальної державної інспекції з питань праці у Луганській області, третя особа - ОСОБА_2, про скасування припису,

за касаційними скаргами Територіальної державної інспекції з питань праці у Луганській області, ОСОБА_2 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2013 року Луганський державний університет внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати припис державного інспектора праці Територіальної державної інспекції з питань праці у Луганській області від 30 вересня 2013 року №12-01-14/0005-0004.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2014 року скасовано постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року, ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог. Скасовано припис державного інспектора праці Територіальної державної інспекції з питань праці у Луганській області від 30 вересня 2013 року №12-01-14/0005-0004.

У касаційних скаргах відповідач та третя особа, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просять скасувати ухвалене ним судове рішення та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за зверненням ОСОБА_2 щодо порушення його трудових прав з боку Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О.Дідоренка у період з 17 вересня 2013 року по 30 вересня 2013 року, згідно з направленням на проведення перевірки суб'єкта господарювання від 16 вересня 2013 року №1319, заступником начальника відділу з питань дотримання законодавства про працю було проведено позапланову перевірку додержання законодавства про працю в Луганському державному університеті внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка, за результатами якої складено акт перевірки від 30 вересня 2013 року №12-01-14/0005.

Перевіркою встановлено, що в порушення частини 1 статті 49-2 КЗпП України ОСОБА_2 не був попереджений про наступне вивільнення (звільнення згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України) та в порушення вимог частини 3 статті 49-2 КЗпП України йому не було запропоновано іншої роботи в університеті за відповідною професією чи спеціальністю (посада доцента кафедри кримінального процесу факультету підготовки фахівців для підрозділів слідства).

На підставі акта перевірки, державним інспектором праці винесено припис від 30 вересня 2013 року №12-01-14/0005-0004 про необхідність у місячний термін привести у відповідність до вимог частин 1, 3 статті 49-2 КЗпП України порядок вивільнення працівників.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні припису від 30 вересня 2013 року №12-01-14/0005-0004 відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції надав оцінку правомірності винесення спірного припису відповідача з огляду на відповідність його стандартам, встановленим для розпорядчих документів органів державного нагляду (резолютивна частина припису не узгоджується і не співпадає з порушенням встановленим в описовій частині; в описовій частині відсутні: дата проведення позапланової перевірки та на підставі якого документу за результатами проведення перевірки відповідачем винесений припис, тобто не зазначені підстави для прийняття припису).

Відповідно до Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 386/2011 Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці України для виконання покладених на неї завдань має право видавати в установленому порядку роботодавцям, у тому числі фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування, обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю, законодавства про зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, ОСОБА_2 обіймає посаду доцента кафедри кримінального процесу та правосуддя факультету підготовки слідчих Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка на умовах безстрокового трудового договору з 1 вересня 2007 року.

Наказом МВС України від 8 квітня 2013 року №349 «Про затвердження штатів вищих навчальних закладів» скорочено всі 800 посад в університеті, в тому числі 312 науково-педагогічного складу з них 212 вільнонайманих. Цим же наказом затверджено новий штатний розпис, яким уведено 696 посад, у тому числі 248 науково-педагогічного складу з них 165 вільнонайманих та введено нову кафедру - кримінального процесу факультету підготовки фахівців для підрозділів слідства з новим штатним розписом та наповненням навчальними дисциплінами.

31 травня 2013 року ОСОБА_2 було ознайомлено із вказаним наказом та наказом Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка від 31 травня 2013 №510 «Про оголошення конкурсу на заміщення вакантних посад».

Позивачем в письмовій формі поінформовано Луганський міський центр зайнятості за формою №4-ПН (план) щодо запланованого вивільнення осіб з числа постійного вільнонайманого складу.

Відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно частиною 1 статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Відповідно до частини 3 статті 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

З огляду на викладене, вбачається, що відповідач при складанні припису обґрунтовано зазначив, що позивачем були порушені вимоги трудового законодавства, оскільки ОСОБА_2 не було попереджено про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці та одночасно не запропоновано іншої роботи в університеті за відповідною професією чи спеціальністю, а ознайомлення з наказами МВС України від 8 квітня 2013 року №349 «Про затвердження штатів вищих навчальних закладів» та Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка від 31 травня 2013 року №510 «Про оголошення конкурсу на заміщення вакантних посад» не є та не може розглядатися як попередження про наступне вивільнення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при винесенні припису від 30 вересня 2013 року №12-01-14/0005-0004 відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені відповідним законодавством України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що недоліки, на які посилається Донецький апеляційний адміністративний суд при задоволенні позову та скасуванні припису, є несуттєвими та не впливають на правильність висновків Територіальної державної інспекції з питань праці у Луганській області.

Враховуючи в сукупності всі наведені обставини та правила статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про залишення в силі рішення суду першої інстанції, яким відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись статтями 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційні скарги Територіальної державної інспекції з питань праці у Луганській області, ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2014 року скасувати, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді В.І. Ємельянова

О.П. Стародуб