Ухвала суду № 41105079, 21.10.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 р.Справа № 816/2131/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Подобайло З.Г. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Укртрансінспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.08.2014р. по справі № 816/2131/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Управління Укртрансінспекції у Полтавській області

про скасування постанови,

ВСТАНОВИЛА:

30 травня 2014 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Укртрансінспекції у Полтавській області про визнання протипраною та скасування постанови.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем до нього було застосовано адміністративно-господарській штраф за правопорушення, яке він не вчиняв. Стверджував, що він не займається господарською діяльністю з надання послуг по перевезенню пасажирів, а надає перукарські послуги. Вказував, що на момент проведення перевірки автомобілем марки DAEWOO (реєстраційний номер НОМЕР_1) по генеральному дорученню користується ОСОБА_2

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.08.2014 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Укртрансінспекції у Полтавській області від 19 травня 2014 року № 032270. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 182,70 грн.

Управління Укртрансінспекції у Полтавській області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з невідповідністю обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.08.2014 року та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином.

Позивач подав письмову заяву, в якій просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.08.2014 року без змін.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які приймають участь у справі, фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального пристрою згідно ст. 41 КАС України не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець 02.02.2006 Лубенською районною державною адміністрацією Полтавської області.

Відповідач перебуває на спрощеній системі оподаткування та відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку видами діяльності фізичної особи - підприємця є: надання послуг перукарнями та салонами краси; діяльність у сфері творчості, мистецтва та розваг.

15.04.2014 Державними інспекторами Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Полтавській області на підставі направлення на перевірку № 002128 від 14.04.2014 було перевірено транспортний засіб марки DAEWOO д.р.н. ВІ 1210 ВВ, який належить ОСОБА_1, особу водія не встановлено.

В результаті даної перевірки складено акт перевірки від 15.04.2014, в якому зафіксовано порушення вимог ст. 39 Закон України "Про автомобільний транспорт", а саме: надання послуг з перевезення пасажирів на таксі, про що свідчить ліхтар на даху автомобіля без оформлення ліцензійної картки.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства на автомобільному транспорті, на підставі акту від 15.04.2014 начальником Територіального управління Головавтотрансінспекції у Полтавській області Кужіль В.М. винесено постанову № 032270 від 19.05.2014, якою до позивача застосовано фінансову санкцію в розмірі 1700,00 грн.

Позивач не погоджуючись з вказаною постановою оскаржив її до суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, виходячи з таких підстав.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон).

Положеннями статті 34 Закону встановлено, що автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; таксі - легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку.

Положеннями ст.. 39 Закону встановлено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі: для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України.

Положеннями статті 9 Закону встановлено, що ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів на такі види робіт: надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі.

Відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку серії НОМЕР_2 видами діяльності позивача є надання послуг перукарнями та салонами краси; діяльність у сфері творчості, мистецтва та розваг.

З вищенаведеного слідує, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 не являється автомобільним перевізником в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", транспортний засіб - автомобіль DAEWOO д.н.р. НОМЕР_3 не використовується ним у межах здійснення господарської діяльності для надання послуг з перевезень пасажирів.

Крім того, допитаний в суді першої інстанції в якості свідка ОСОБА_2 пояснив, що він користується автомобілем марки DAEWOO д.н.р. НОМЕР_3 на підставі довіреності від 31.10.2012, яка видана строком на 9 років. Не заперечував ту обставину, що під час проведення перевірки ( 15.04.2014) за кермом автомобіля перебував марки DAEWOO д.н.р. НОМЕР_3 саме він.

Допитаний в суді першої інстанції в якості свідка ОСОБА_5 пояснив, що 15.04.2014 о 15 год. 30 хв. він користувався перукарськими послугами ОСОБА_1

За змістом Закону України "Про автомобільний транспорт" територіальні управління мають право здійснювати перевірку за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт автомобільними перевізниками.

Проте, в ході розгляду справи судом встановлено, що позивач не являється автомобільним перевізником.

Факту використання автотранспорту позивачем, в цілях автомобільних перевезень відповідачем не встановлено.

Той факт, що позивач, на підставі цивільно - правової угоди, як фізична особа передав свій транспорт в користування іншій особі не може свідчити про здійснення діяльності з автомобільних перевезень позивачем.

Відповідно до ч. 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями ч. 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст.. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок щодо доведення правомірності прийняття оскаржуваної постанови законодавцем покладено на відповідача як суб'єкта владних повноважень.

Беручи до уваги той факт, що відповідачем суду не надано належних та беззаперечних доказів того, що позивач є автомобільним перевізником суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій за порушення вимог ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" винесена Управлінням Укртрансінспекції у Полтавській області необґрунтовано та безпідставно.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.08.2014р. по справі № 816/2131/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М.Судді(підпис) (підпис) Подобайло З.Г. Тацій Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 27.10.2014 р.