Постанова № 41103990, 23.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 жовтня 2014 року 11:00 № 826/15061/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось приватне акціонерне товариство «Енергополь-Україна» (далі - позивач, ПрАТ «Енергополь-Україна») до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ в Оболонському ГУ Міндоходів у м. Києві) про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.09.2014 року № 0010542201 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму - 120 797 грн. та № 0010552201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 633 636 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки щодо порушень позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на встановлених в ході перевірки недостовірних фактах, оскільки у позивача наявні всі первинні документи, які супроводжували господарські операції, податкові зобов'язання сформовані підприємством правомірно, а тому позивач має законне право на податковий кредит та бюджетне відшкодування за відповідними господарськими операціями.

Необґрунтованість податкових повідомлень-рішень, що оскаржуються, позивач вбачає в недоведеності обставин, що стали підставою для їх прийняття, а тому оскаржувані рішення підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.

Представник відповідача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутності не подавав.

В матеріалах справи містяться письмові заперечення проти позову, відповідно до яких відповідач зазначив, що під час проведення перевірки не встановлено підтвердження виконання робіт за договірними зобов'язаннями між позивачем та його контрагеном, що свідчить про здійснення господарської діяльності без мети настання реальних наслідків та з наданням податкової виголи третім особам, у зв'язку з чим у позивача були відсутні підстави для податкового обліку у вказаних операціях.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ПрАТ «Енергополь-Україна» (код за ЄДРПОУ 20022334) зареєстроване Оболонською районною в м. Києві державною адміністрацією 01.04.1996 року за № 598974, місцезнаходження підприємства відповідно до установчих документів : 04201, м. Київ, вул. Кондратюка, буд.1.

ПрАТ «Енергополь-Україна» взято на податковий облік у ДПІ в Оболонському ГУ Міндоходів у м. Києві 18.07.1996 року за № 1062.

У період проведення перевірки позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 26.05.2011 року № 100338424.

Відповідно до інформації, вказаної в акті, видами діяльності позивача є: загальне будівництво будівель (нові роботи, роботи з заміни, реконструкції та відновлення) (основний), будівництво магістральних трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання; організація будівництва об'єктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду, діяльність у сфері інжинірингу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на підставі наказу №1702 від 26.08.2014 року, направлення №1775/22 від 27.08.2014 року, згідно з ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Будакс» (код ЄДРПОУ 38511196) за березень 2014 року, за результатами якої відповідачем складено акт №1007/22-01/20022334 від 09.09.2014 року.

Згідно висновків, викладених в акті перевірки, встановлено порушення позивачем вимог: п. 198.6 ст.198, п.п. 200.1, п.п. 200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого ПрАТ «Енергополь-Україна» занижено позитивне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на 80 531 грн., завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на 3 633 636 грн., внаслідок чого завищено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 80 531 грн. за березень 2014 року.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0010542201 від 23.09.2014 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (в рахунок наступних платежів) з податку на додану вартість у розмірі 80 531,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 40 266,00 грн.;

№ 0010552201 від 23.09.2014 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 633 636,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Замовник), в особі директора Семенкової Т.В., та ТОВ «Будакс» (Генпідрядник), в особі директора Панькова О.В., укладені договори генерального підряду, відповідно до умов якого Генпідрядник приймає на себе зобов'язання по виконанню комплексу будівельно-монтажних робіт на будівництві житлово-офісного комплексу з об'єктами соціально-побутового, торговельного призначення по вулиці Кондратюка, 1 у м. Києві, зокрема:

- Договір генерального підряду № 1501/13 від 15.01.2013 року по виконанню комплексу будівельно-монтажних робіт на будівництві другої черги, відповідно до умов якого Генпідрядник зобов'язується виконати роботи в обсязі й строки, зазначені в даному договорі відповідно до затвердженої Замовником проектної документації, згідно вимог будівельних норм і правил та інших нормативних документів.

До договору генерального підряду № 1501/13 від 15.01.2013 року сторонами були укладені додаткові угоди, а саме:

Додаткова угода № 1 від 01.02.2013 року (роботи по виконанню монолітного залізобетонного каркасу надземної частини будинку другої черги) та доповнення до неї №1 від 26.08.2013 року, №2 від 14.05.2014 року;

Додаткова угода № 2 від 01.03.2013 року (роботи по виконанню цегляної кладки в будинку другої черги та доповнення до неї від 26.09.2013 року;

Додаткова угода № 6 від 27.05.2013 року (роботи по виконанню та поставці металевих дверей, фурнітури та обладнання, необхідного для дверей на будівництві другої черги) та доповнення до неї №1 від 25.10.2013 року, №2 від 28.11.2013 року;

Додаткова угода № 7 від 01.06.2013 року (комплекс робіт, а саме: монтаж систем опалення, водопостачання, каналізації та насосної станції в житловому будинку другої черги) та доповнення до неї №1 від 25.10.2013 року, №2 від 04.04.2014 року;

Додаткова угода № 8 від 01.06.2013 року (комплекс внутрішніх електромонтажних робіт в житловому будинку другої черги) та доповнення до неї №1 від 25.10.2013 року, № 2 від 30.10.2013 року, №3 від 09.06.2014 року;

Додаткова угода № 9 від 10.06.2013 року (роботи по влаштуванню вентильованого та мокрого типу фасадів будинку другої черги) та доповнення до неї від 28.10.2013 року;

Додаткова угода № 12 від 30.08.2013 року (виконання комплексу внутрішніх оздоблювальних робіт в житловому будинку другої черги) та доповнення до неї №1 від 28.10.2013 року, № 2 від 28.03.2014 року, № 3 від 03.04.2014 року;

Додаткова угода № 16 від 02.09.2013 року (виконання робіт по влаштуванню системи сміттевидалення в будинку другої черги) та доповнення до неї №1 від 28.10.2013 року, № 2 від 14.01.2014 року, № 3 від 28.03.2014 року;

Додаткова угода № 17 від 12.11.2013 року (виконання будівельно-монтажних робіт по електропостачанню будинку другої черги) та доповнення до неї №1 від 27.12.2013 року, № 2 від 30.12.2013 року;

Додаткова угода № 18 від 14.11.2013 року (виконання комплексу робіт по виготовленню та монтажу металевих огорож сходових маршів і холодних переходів в житловому будинку другої черги) та доповнення до неї №1 від 27 грудня 2013 року, № 2 від 27 березня 2014 року, № 3 від 20 червня 2014 року;

Додаткова угода № 20 від 30.11.2013 року (виконання комплексу робіт по виготовленню та монтажу металевих конструкцій на будівництві другої черги);

- Договір генерального підряду № 1606/13 від 16.06.2013 року по виконанню комплексу будівельно-монтажних робіт на будівництві підземного паркінгу першої черги та додаткова угода до нього № 1 від 02.09.2013 року по виконанню робіт з влаштування гідроізоляції та бетонної підлоги, виконання гідроізоляції стін та стель, установка протипожежних дверей та воріт в паркінгу № 1 на будівництві першої черги;

- Договір генерального підряду № 01/06-13 від 01.06.2013 року по виконанню комплексу будівельно-монтажних робіт на будівництві третьої черги, відповідно до умов якого Генпідрядник зобов'язується виконати роботи в обсязі й строки, зазначені в даному договорі відповідно до затвердженої Замовником проектної документації, згідно вимог будівельних норм і правил та інших нормативних документів.

До договору генерального підряду № 01/06-13 від 01.06.2013 року сторонами були укладені додаткові угоди, а саме: № 3 від 22.10.2013 року (роботи по виконанню монолітного залізобетонного каркасу будинку третьої черги) та № 4 від 02.01.2014 року (роботи по виконанню комплексу електромонтажних робіт у будинку третьої черги).

- Договір генерального підряду № 2509-13 від 25.09.2013 року по виконанню комплексу будівельно-монтажних робіт на будівництві підземного паркінгу третьої черги.

До договору генерального підряду № 2509-13 від 25.09.2013 року сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 28.09.2013 року (підготовчі та земляні роботи по будівництву підземного паркінгу третьої черги).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вказаних договорів, позивачеві надано відповідні послуги та виконано роботи, що підтверджується наступними актами приймання виконаних будівельних робіт: № 161-166 за березень 2014 року до Договору генерального підряду № 1501/13 від 15.01.2013 року (Додаткова угода №1) на загальну суму 34 210,90 грн., крім того, ПДВ - 5 701,82 грн.;

№ 137-141 за березень 2014 року до Договору генерального підряду № 1501/13 від 15.01.2013 року (Додаткова угода №2) на загальну суму 212 020,20 грн., крім того, ПДВ - 35 336,70 грн.;

№ 34-39 за березень 2014 року до Договору генерального підряду № 1501/13 від 15.01.2013 року (Додаткова угода №6) на загальну суму 298 191,71 грн., крім того, ПДВ - 49 698,62 грн.;

№ 87-110 за березень 2014 року до Договору генерального підряду № 1501/13 від 15.01.2013 року (Додаткова угода №7) на загальну суму 5 874 742,90 грн., крім того, ПДВ - 979 123,84 грн.,

№ 64-69 за березень 2014 року до Договору генерального підряду № 1501/13 від 15.01.2013 року (Додаткова угода №8) на загальну суму 1 703 419,62 грн.,крім того, ПДВ - 283 903,28 грн.;

№ 34-37 за березень 2014 року до Договору генерального підряду № 1501/13 від 15.01.2013 року (Додаткова угода №9) на загальну суму 4 362 577,24 грн., крім того ПДІ - 727 096,20 грн.;

№ 15-43 за березень 2014 року до Договору генерального підряду № 1501/13 від 15.01.2013 року (Додаткова угода №12) на загальну суму 11 489 179,83 грн., крім того ПДВ - 1 914 863,32 грн.;

№ 1-2 за березень 2014 року до Договору генерального підряду № 1501/13 від 15.01.2013 року (Додаткова угода №16) на загальну суму 208 567,48 грн., крім того ПДВ - 34 762,74 грн.;

№ 3 за березень 2014 року до Договору генерального підряду № 1501/13 від 15.01.2013 року (Додаткова угода №17) на суму 1 236 096,83 грн., крім того ПДВ - 206 016,14 грн.;

№ 8-9 за березень 2014 року до Договору генерального підряду № 1501/13 від 15.01.2013 року (Додаткова угода №18) на загальну суму 87 745,62 грн., крім того ПДВ - 14 624,27 грн.;

№ 1-25 за березень 2014 року до Договору генерального підряду № 1501/13 від 15.01.2013 року (Додаткова угода №20);

№ 38 за березень 2014 року до Договору № 1606/13 від 16.06.2013 року на суму 206 000,64 грн., крім того ПДВ - 34 333,44 грн.;

№ 7 за березень 2014 року до Договору № 1606/13 від 16.06.2013 року Додаткова угода № 1 від 02.09.2013 на суму 311 040,64 грн., крім того ПДВ - 51 840,11 грн.;

№ 50/1-67 за березень 2014 року до Договору № 01/06-13 від 01.06.2013 року (Додаткова угода № 3) від 22.10.2013 року;

№ 13-18 за березень 2014 року до Договору № 01/06-13 від 01.06.2013, Додаткова угода № 4 від 02.01.2014 року;

№ 2 за березень 2014 року до Договору № 2509-13 від 25.09.2013, Додаткова угода № 1 від 28.09.2013 на суму 75 856,31 грн., крім того ПДВ - 12 642,72 грн.

Судом встановлено, що ТОВ «Будакс» на виконання умов договорів генерального підряду № 1501/13 від 15.01.2013 року, № 1606/13 від 16.06.2013 року, № 01/06-13 від 01.06.2013 року, № 2509-13 від 25.09.2013 року виписані та надані позивачу податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, на виконання умов зазначених вище договорів, укладених між ПрАТ «Енергополь-Україна» та ТОВ «Будакс», позивачем було здійснено ТОВ «Будакс» оплату за виконання робіт, що підтверджується, дослідженими судом копіями довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за березень 2014 року.

Окрім того, судом встановлено, що між ПрАТ «Енергополь-Україна» (Орендодавець) та ТОВ «Будакс» (Орендар) укладено договір оренди офісних приміщень № 01/2014 від 01.01.2014 року.

На виконання вимог вищевказаного договору позивачем та ТОВ «Будакс» підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 39 від 31.03.2014 року на суму 1300,00 грн., крім того ПДВ - 260,00 грн. та виписано податкову накладну № 78 від 11.03.2014 року на суму 1300,00 грн., крім того ПДВ - 260,00 грн.

Також, між позивачем (Орендодавець) та ТОВ «Будакс» (Орендар) укладено договір автомобіля б/н від 01.02.2014 року

На підтвердження факту здійснення господарської діяльності за вищевказаним договором позивачем виписана податкова накладна № 79 від 11.03.2014 року на суму 1500,00 грн., крім того ПДВ - 300,00 грн.

Також, позивачем подано до матеріалів справи оборотно-сальдові відомості по рахунку 6811, 361 за березень 2014 року про сплату суми за оренду автомобіля та оренду приміщень.

Надалі, між позивачем (Постачальник) та ТОВ «Будакс» (Покупець) укладено договір поставки № 02/03-13 від 01.03.2013 року, згідно умов якого Постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність Покупця продукцію промислового призначення, а Покупець зобов'язувався прийняти товар від Постачальника та оплатити його згідно умов даного Договору.

В підтвердження виконання умов договору позивачем надано видаткові накладні № 53 від 21.03.2014 року на суму 15445,03 грн., крім того ПДВ - 2 574,17 грн.; № 54 від 21.03.2014 року на суму 29 600,90 грн., крім того ПДВ-4 933,48 грн.; податкові накладні № 211 від 21.03.2014 року, № 210 від 21.03.2014 року; оборотно-сальдову відомість по рахунку 201 за березень 2014 року на загальну суму 35 750,74 грн.

Разом з тим, як вбачається із змісту акту перевірки, висновки про порушення позивачем норм податкового законодавства базуються на відомостях актів ДПІ в Оболонському ГУ Міндоходів у м. Києві, оформлених за наслідками проведення документальної позапланової виїзної перевірки контрагента ТОВ «Будакс», а також проведення зустрічних звірок контрагентів ТОВ «Будакс» та на відомостях з бази даних АІС «Податковий блок».

Згідно акту ДПІ в Оболонському ГУ Міндоходів у м. Києві від 15.08.2014 року № 923/26-54-22-01-10/38511196 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Будакс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Азотнефть» (код ЄДРПОУ 36406067) та ТОВ «Кастор Білдінг» (код ЄДРПОУ 38957856) за період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року, податковим органом встановлено, що в перевіряємому періоді підприємство займалося будівельно-монтажними роботам, ліцензія Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 183345 Серії АЕ від 14.02.2013 року, строком дії з 08.02.2013 року по 08.02.2016 року.

Відповідач стверджує, що контрагент позивача ТОВ «Будакс» не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірних операціях, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань.

В основу висновків про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентом покладено акти за результатами проведення зустрічних звірок, зокрема, акт ДПІ в Оболонському ГУ Міндоходів у м. Києві від 17.07.2014 року № 776/26-54-22-02/36406067 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Азотнефть» (код за ЄДРПОУ 36406067); акт від 27.05.2014 року № 1310/26-59-22-01/38957856 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Кастор Білдінг» (код ЄДРПОУ 38957856).

З матеріалів справи судом встановлено, що у вказаних актах за результатами вжитих заходів щодо проведення зустрічних звірок зроблено висновок про те, що у підприємств відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (виконання робіт), відсутність на балансі необхідних основних засобів та обладнання для самостійного виконання робіт, отже фінансово-господарська діяльність здійснюється поза межами правового поля без наміру створення правових наслідків.

З вищенаведених обставин вбачається, що зустрічні звірки проведено ДПІ в Оболонському ГУ Міндоходів у м. Києві на основі відомостей автоматизованих систем і баз даних, які є в його розпорядженні. Проаналізувавши в такий спосіб господарські операції ТОВ «Будакс» та його контрагентів ТОВ «Азотнефть», ТОВ «Кастор Білдінг» без відповідних доказів, податковим органом зазначено що господарські операції ТОВ «Будакс» за перевіряємий період не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудові виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутністю ділової мети та необхідного обсягу цивільної дієздатності відсутність об'єктів оподаткування при придбані та продажу товарів (робіт, послуг), що на думку суду є тільки припущеннями.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно з вимогами п.200.1. ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Системний правовий аналіз наведених нормативних положень дозволяє дійти висновку про те, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

На запит відповідача про надання інформації, ПрАТ «Енергополь-Україна» до перевірки було надано договори, податкові накладні, акти прийняття виконаних робіт, докази оплати виконаних робіт, також в матеріалах справи наявні: довідки про вартість виконаних робіт, видаткові накладні.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити відповідно до чинного законодавства України.

Доказів того, що первинні документи підписані неуповноваженими особами відповідачем не надано, а судом не встановлено.

Перевіркою не встановлено відсутність документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників податкового кредиту по операціям з контрагентом, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «фіктивності» здійснених позивачем господарських операцій.

Фактичні обставини справи засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом і правомірність нарахування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання договірних умов.

За таких обставин, твердження, викладені в акті перевірки, спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається відповідач, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентом фіктивними, та не можуть одночасно бути достатніми доказами неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентом.

Частиною 4 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

З матеріалів справи вбачається, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагент позивача, як юридична особа був внесений в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

За вказаних обставин, суд доходить до висновку про виконання позивачем усіх необхідних умов, передбачених податковим законодавством, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, а висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, та виникнення права на бюджетне відшкодування та розміру відємного значення по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, операції позивача з контрагентом здійснені в межах його господарської діяльності є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Надаючи оцінку встановленим відповідачем у ході перевірки обставинам, чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування податку на додану вартість від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Вказана позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2014 року № К/800/13472/14.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача від 23.09.2014 року № 0010542201 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму - 120 797 грн. та № 0010552201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 633 636 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих ним податкових повідомлень-рішень та не наддав доказів, які спростовували б доводи позивача.

За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України та надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, необхідно позов задовольнити повністю та визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському ГУ Міндоходів у м. Києві від 23.09.2014 року № 0010542201 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму - 120 797 грн. та № 0010552201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 633 636 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби в Оболонському Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0010542201 від 23.09.2014 року та № 0010552201 від 23.09.2014 року.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» (код ЄДРПОУ 20022334) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн.20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко