Постанова № 41103982, 23.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 жовтня 2014 року 08:20 № 826/13547/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, за участю третіх осіб - Нікопольського комунального підприємства «Нікопольтеплоенерего», національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», дочірньої компанії «Газ України» національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (надалі - ПАТ «Укрсоцбанк», позивач) до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області (надалі - УДВС ГУЮ у Дніпропетровській області, відповідач), за участю третіх осіб - Нікопольського комунального підприємства «Нікопольтеплоенерего» (надалі - Нікопольське КП «Нікопольтеплоенерего», третя особа 1), національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (надалі НАК «Нафтогаз України», третя особа 2), дочірньої компанії національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (надалі - ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», третя особа 3) про визнання протиправною та скасування вимоги №2314/10012 від 30.05.2014р., що пред'явлена 10.06.2014р. начальнику Нікопольського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» Бабкіній Вікторії Миколаївні.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що під час винесення вимоги №23-14/10012 відповідачем порушено вимоги положень Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Закону України «Про банки і банківську діяльність», Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.02.2004 р., Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012р., Інструкції про порядок відкриття використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої постановою Національного Банку України №492 від 12.11.2003р., Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, що затверджені постановою Національного Банку України №267 від 14.07.2006р.

Зокрема, позивач зазначає, що оскільки рахунок №26006011163216 був відкритий Нікопольським КП «Ніколопольтеплоенерго» лише 27.01.2014р., тому на нього не поширюється обов'язок зупинення видаткових операцій.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, подав суду письмові заперечення, у яких проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, та зазначив, що оскаржувана вимога винесена суб'єктом владних повноважень у відповідності та на підставі норм чинного законодавства, адже про арешт рахунків Нікопольського КП «Нікопольтеплоенерго» позивачу було достовірно відомо ще у 2013 році - з часу отримання ним постанови відповідача від 14.02.2013р. про арешт коштів боржника до виконання, доводи ПАТ «Укрсоцбанк» про те, що дана постанова повернута відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Дніпропетровській області без виконання не ґрунтується на положеннях чинного законодавства та поданими відповідачем доказами.

Представники третіх осіб 1 і 3 у судове засідання не прибули, письмових пояснень щодо заявлених позовних вимог суду не надали.

Представник третьої особи 2 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали судом встановлено наступне.

На виконанні у відділі примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Дніпропетровській області перебуває зведене виконавче провадження ЗВП №38147620, до складу якого входять виконавчі провадження з виконання шести наказів Господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з Нікопольського КП «Нікопольтеплоенерго» на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» сум боргових зобов'язань, пені, інфляційних нарахувань, суми штрафів та сум судового збору.

Як вбачається із матеріалів виконавчого провадження, відповідачем винесено постанову про арешт коштів боржника від 14.02.2013р., відповідно до якої постановлено накласти арешт на кошти, що містяться на рахунках банківських установ (в тому числі і Нікопольській філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» №26081100048752 та №26033100048001) та належать боржнику (Нікопольському КП «Ніколопольтеплоенерго»).

Дана постанова про арешт коштів боржника направлена позивачу із супровідним листом №123/4/33626 від 14.02.2013 р. та отримана позивачем 20.02.2013р.

Позивач листом від 04.03.2013р. повідомив УДВС ГУЮ у Дніпропетровській області, що зазначена постанова про накладення арешту залишається без виконання та повертається відповідачу у зв'язку із тим, що Боржник (Нікопольський КП «Ніколопольтеплоенерго») в системі не обслуговується, рахунків не відкривав.

В подальшому, Нікопольське КП «Нікопольтеплоенерего» 27.01.2014р. відкрило у ПАТ «Укрсоцбанк» поточний рахунок №26006011163216.

Крім того, 03.03.2014р. відповідачем винесено постанову про арешт коштів, відповідно до якої постановлено накласти арешт на кошти, що містяться на рахунках в ПАТ «Укрсоцбанк» та належать боржнику (НКП «Ніколопольтеплоенерго»). Вказана постанова отримана ПАТ «Укрсоцбанк» 11.03.2014р.

ПАТ «Укрсоцбанк» листом від 13.03.2014р. повідомив УДВС ГУЮ у Дніпропетровській області, що відповідно до положень п. 10.6 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.02.2004р., банком накладено арешт на поточний рахунок Боржника №26006011163216, а постанова про арешт коштів боржника від 03.03.2014р. оприбуткована на позабалансовий рахунок №9806.

Відділом примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Дніпропетровській області винесено вимогу №2814/10012 від 30.05.2014р. в порядку ст.5, ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», якою позивача зобов'язано негайно з моменту отримання даної вимоги усунути порушення законодавства про виконавче провадження, допущені ПАТ «Укрсоцбанк», шляхом перерахування відділу за рахунок власних коштів ПАТ «Укрсоцбанк» сум помилкових переказів з рахунку НКП «Нікопольтеплоенерего» №26006011163216 за період з 03.02.2014р. по 11.03.2014р.

Одночасно, в даній вимозі зазначено про необхідність керівнику Нікопольського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» особисто з'явитись 04.06.2014 року до відділу з метою надання доказів виконання даної вимоги, пояснень, відповідей на питання, у тому числі, стосовно причин руху коштів НКП «Ніколопольтеплоенерго» на рахунку №26006011163216 у ПАТ «Укрсоцбанк», необхідних для вирішення питання про притягнення винних осіб до відповідальності за порушення законодавства про виконавче провадження.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Стаття 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому повноваження у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Основною функцією державної виконавчої служби є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечення дотримання при цьому прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, сприяння їм у реалізації своїх процесуальних прав.

Пунктом 5 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державному виконавцю у процесі здійснення виконавчого провадження надано право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Вищевказана норма Закону кореспондується із п.п. 6 ч.3 ст. 11 вищевказаного Закону, відповідно до якої державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки у цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до ч.1, ч.2 та ч.4 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

В силу приписів ч.1 та ч.2 ст.57 вищевказаного Закону, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до ч.4 ст.65 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Відповідно до ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Згідно п. 10.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 21.01.2004 року № 22, виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом.

З отриманням постанови про арешт коштів боржника банк, протягом операційного дня, відповідно до ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та розділу 10 Інструкції НБУ № 22 зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта та здійснює арешт усіх надходжень на рахунок клієнта до забезпечення суми коштів, що зазначена у документі про арешт коштів або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.

З наведеного вбачається, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами банк повинен здійснювати лише за наявності відкритого поточного рахунку клієнта та наявності постанови державного виконавця або суду про арешт коштів цього клієнта.

Як зазначалось вище, до 27.01.2014р. у Нікопольського КП «Нікопольтеплоенерего» були відсутні відкриті поточні рахунки в системі ПАТ «Укрсоцбанк», а тому позивач не повинен був виконувати вимоги постанови відповідача від 14.02.2013р. про арешт коштів боржника.

На підтвердження зазначеної обставини позивч надав суду довідку за Вих.№ 10.5-186/37-10239 від 30.09.2014р., підписану заст. директора Центру інформаційних і телекомунікаційних технологій та Бек-офісу О.Б. Попович, відповідно до якої, у період з 01.01.2008р. по 27.01.2014р. в ПАТ «Укрсоцбанк» не було поточних рахунків Нікопольського КП «Нікопольтеплоенерго», протягом вищевказаного періоду Нікопольське КП «Нікопольтеплоенерго» не було клієнтом ПАТ «Укрсоцбанк».

Окрім того, нормами п. 10.3. Інструкції №22 передбачено, що арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі.

Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.

Як вбачається із матеріалів справи, в постанові державного виконавця про арешт коштів від 14.02.2013р. зазначено конкретні номери рахунків, а тому виконати її позивач не мав можливості (з урахуванням того факту, що у позивача взагалі були відсутні відкриті поточні рахунки боржника).

Окрім того, суд звертає увагу на той факт, що чинним законодавством, що регулює діяльність банків, не передбачено ні обов'язку банку, ні відповідного правового механізму зберігання у себе постанов про накладення арешту на рахунки будь-яких осіб, що не є клієнтами банку. Постанова про арешт коштів виконується негайно та не містить в собі відкладальної обставини на випадок, якщо боржник виявить бажання стати клієнтом банку і відкрити рахунок у майбутньому.

З матеріалів справи, натомість, вбачається, що договір банківського рахунку №26006011163216, між позивачем та НКП «Ніколопольтеплоенерго» укладено лише 27.01.2014р., а тому підстави для виконання, в тому числі зберігання, постанови державного виконавця від 14.02.2013р. у позивача були відсутні.

В той же час, відповідачем винесено постанову про арешт коштів від 03.03.2014р., відповідно до якої постановлено накласти арешт на кошти, що містяться на рахунках в ПАТ «Укрсоцбанк» та належать боржнику. Дана постанова була отримана позивачем 11.03.2014р., разом із супровідним листом № 2314/3462.

Із матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Укрсоцбанк» листом за вих. № 10.5-186/37-1996 від 13.03.2014р. повідомило відповідача, що банком 11.03.2014р. накладено арешт на поточний рахунок боржника № 26006011163216, постанова про арешт коштів боржника від 03.03.2014р. оприбуткована на позабалансовий рахунок № 9806, окрім того, позивачем зупинено видаткові операції за рахунком клієнта з дня їх отримання, а саме - з 11.03.2014р., згідно п. 10.6. Інструкції № 22.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ПАТ «Укрсоцбанк» в повній мірі виконано вимоги постанови про арешт коштів від 03.03.2014р., а тому підстави для винесення вимоги УДВС ГУЮ у Дніпропетровській області, що пред'явлена 10.06.2014р. начальнику Нікопольського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» Бабкіній Вікторії Миколаївні були відсутні, у зв'язку з чим дана вимога підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач, як суб'єкт владних повноважень не виконав покладений на нього законом обов'язок і не довів правомірність винесення оскаржуванох вимоги.

Враховуючи викладене, оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області №2314/10012 від 30.05.2014р., що пред'явлена 10.06.2014р. начальнику Нікопольського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» Бабкіній Вікторії Миколаївні.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ: 00039019) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 146,16 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко