Ухвала суду № 41103034, 09.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2014 року Справа № 876/13842/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року в адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Техенерго» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління мін доходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

28 серпня 2013 року Приватне акціонерне товариство «Техенерго» (далі - ПАТ «Технерго») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Галицькому районі м.Львова) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001562210 від 19 серпня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, в т.ч. 240 000 грн. за основним платежем та 60 000 грн. штрафних санкцій.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0001562210 від 19 серпня 2013 року.

Не погодившись з таким судовим рішенням, його оскаржила ДПІ у Галицькому районі міста Львова, подавши апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. Аргументуючи свою незгоду із оскаржуваним судовим рішенням, апелянт вказав, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення повністю відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки відповідач донарахував ПАТ «Технерго» податок на додану вартість в сумі 300000 грн. правомірно, базуючись на висновках акту перевірки, які відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Апелянт зазначив, що перевіркою ПАТ «Технерго»ДПІ у Галицькому районі м Львова встановлено відсутність реальних господарських операцій позивача з ПП «Енергобуд», так як роботи передбачені договорами виконувалися ПАТ «Технерго», а договори були підписані без наміру їх реального виконання і з метою мінімізації податкових платежів та отримання податкової вигоди. Відомості, отримані в ході перевірки контрагента позивача, свідчать про відсутність трудових ресурсів, власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, необхідних для виконання робіт. Відтак, операції за участю ПП «Енергобуд» не мають реального характеру, а тому укладені ним правочини є нікчемними і не породжують настання правових наслідків, які ними обумовлені. Отже, в даному випадку, наявність належно оформлених первинних документів не доводять обґрунтованість формування податкового кредиту, оскільки господарські операції насправді не відбулись. З таких мотивів податковий орган правильно донарахував позивачу податок на додану вартість. Враховуючи викладене, апелянт вважає, що підстав для задоволення позову немає.

Заперечень на апеляційну скаргу подано не було.

Представник апелянта Чубак Н.В. у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу та надала пояснення аналогічні доводам, що в ній викладені.

Представник позивача Шегинський Р.А. у судовому засіданні заперечив щодо задоволення апеляційної скарги податкової інспекції та пояснив, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення і підстав для його скасування немає. Зазначив, що договори, укладені ПАТ «Техенерго» з ПП «Енергобуд» були економічно обґрунтовані, спрямовані на досягнення вигоди в межах господарської діяльності позивача, реально були виконані. Доводи податкового органу грунтуються виключно на припущеннях, спростовуються матеріалами справи, а тому правильно відхилені судом першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, згідно з пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України проведена позапланова виїзна перевірка ПАТ «Техенерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ПП «Екоенергобуд» за період липень-серпень 2010 р., а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів, отриманих від контрагента, або про подальшу реалізації цих товарів від вищезазначеного контрагента.

За результатами перевірки складено акт №51/22-10/23891483 від 02 серпня 2013 року, згідно якого перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.3. п. 7.2., пп. 7.4.1., п.п. 7.4.4., п.п. 7.4.5. п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено податковий кредит по безтоварних операціях з ПП «Екоенергобуд» на загальну суму 240 000 грн., в т.ч. за липень 2010 р. в сумі 190000 грн., за серпень 2010 р. в сумі 29316,67 грн., за вересень 2010 р. на суму 20683,33 грн..

19 серпня 2013 року ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0001562210, яким ПАТ «Техенерго» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 300 000 грн., в т.ч. 240 000 грн. - за основним платежем та 60 000 грн. - штрафні санкції.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з таких підстав.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплачена у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

У відповідності до вимог п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). З аналізу ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, випливає, що визначальною підставою для формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV) визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкової ознаки господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, передбачено, що для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Техенерго» у 2010 році здійснював діяльність у сфері інжинірингу, видання іншого програмного забезпечення, будівництва інших споруд, ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, технічні випробування та дослідження, електромонтажні роботи.

Здіснюючи господарську діяльність, позивач уклав з ПП «Екоенергобуд» два договори, а саме договір про виконання робіт №10.18.40 від 15.07.2010 р. та договір купівлі-продажу № 10.18.40. від 03.08.2010 р.

Відповідно до умов договору № 10.18.40 від 15.07.2010 р. замовник (позивач) доручив ПП «Екоенергобуд» виконати роботу з розробки алгоритмічного та програмного забезпечення ПТК парових котлів та допоміжного обладнання задач захистів, блокувань, сигналізації, АСР, ДУ і крокових програм управління пуском-зупинкою парових котлів.

Відповідно до п. 4 договору від 15.07.2010 р. №10.18.40 замовник надає виконавцю технічні матеріали, необхідні для виконання роботи, що є предметом даного договору, а виконавець передає замовнику результати роботи на магнітних носіях.

На виконання цього договору було складено протокол про погодження договірної ціни виконання робіт по договору №10.18.40 від 15.07.2010 р., яким встановлено ціну за роботи в сумі 1000000 грн.

На підтвердження факту виконання робіт сторонами складено відповідні акти: № 1 від 19.07.2010 р., №2 від 21.07.2010 р. №3 від 22.07.2010 р., №4 від 23.07.2010 р., №5 від 26.07.2010 р., №6 від 27.07.2010 р., №7 від 30.07.2010 р..

ПП «Екоенергобуд» було виписано податкові накладні на суму вартості виконаних робіт.

Оплата за виконані ПП «Екоенергобуд» роботи по розробці алгоритмічного та програмного забезпечення ПТК парових котлів та допоміжного обладнання задач захистів, блокувань, сигналізації, АСР, ДУ і крокових програм управління пуском-зупинкою парових котлів здійснена позивачем в повному обсязі, що підтверджується виписками з банку (а.с. 190-198).

Згідно доводів позивача, які не спростовані апелянтом, договір з ПП «Екоенергобуд» від 15.07.2010 р. №10.18.40 позивачем було укладено для забезпечення виконання умов договору позивача з Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» №10.16.29 про виконання комплексу пусконалагоджувальних робіт з вводу в експлуатацію АСУ ТП водогрійної котельні «Позняки» з котлами ДЕ-25/14-ГМ (2 шт.), КВГМ-100 (2 шт.) при роботі на газі та безскидної водопідготовчої установки для підживлення тепломережі та парових котлів з доопрацюванням алгоритмічного та програмного забезпечення» (а.с. 98-103). Згідно переліку робіт, зазначених у Кошторисі №1, що розроблений на підставі Прейскуранту ОРГРЄС, що введений в дію вказівкою Мінерего України № Гр.64 від 16.09.2001 р., програмне забезпечення є складовою робіт за договором (а.с. 107-113).

У зв'язку з відмовою АЕК «Київенерго» від автоматизованих водогрійних котлів 03.08.2010 р. укладено додаткову угоду до договору №20.18.40 про анулювання розрахунку АСУ ТП.

Програмні продукти, отримані від ПП «Екоенергобуд» у липні 2010 р., позивач використав у своїй господарській діяльності у вересні-грудні 2010 р. при виконанні робіт для інших замовників, а саме:

1) ЗАТ «СНВО «Імпульс», що підтверджується договором від 15.06.2010 р. №09.04.162, актами №1-3 про виконання робіт за договором. Крім того, позивач надав суду копію Розробки алгоритмічного забезпечення для систем автоматичного регулювання на базі апаратури ЗАО «СНПО Імпульс», що була розроблена позивачем на виконання умов договору для ЗАО «СНПО Імпульс».

2) ЗАТ НВП «Радій», що підтверджується угодою №10.04.182 від 11.01.2010 р., актом №1 про виконання робіт за договором, актами №1а, 2к про оплату витрат по відрядженню персоналу позивача в Республіку Білорусь, актами №2, 3 про виконання робіт по договору, угодою від 01.10.2009 р. №09.04.177, актами №1, 2 до договору від 01.10.2009 р.

3) ТзОВ «Спартак - В» (Республіка Болгарія), що підтверджується договором №10.12.43 від 10.09.2010 р., актом виконання робіт за договором за жовтень 2010 р.

4) ВП «Южно-Українська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом», що підтверджується договором №10.12.28 від 05.02.2010 р., актом №1 від 29.10.2010 р. про виконання робіт за договором.

5) ВП «Рівненська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 05425046), що підтверджується договором від 17.02.2010 р. №10.12.30, акт №1 від 24.12.2010 р., договором від 17.02.2010 р. №10.12.33, актом №1 від 24.12.2010 р., договором про виконання проектних робіт від 27.08.2010 р. №10.02.109, актом №1 від 09.12.2010 р., актом №2 від 27.12.2010 р., актом №3 від 27.12.2010 р.

Листами контрагентів позивача підтверджено факт виконання ПАТ «Техенерго» робіт по розробці алгоритмічного та програмного забезпечення ПТК парових котлів.

Ці факти податковим органом спростовані не були.

Податкові накладні: від 19.07.2010 р. №7190000002, від 21.07.2010 р. №7210000001, від 22.07.2010 р. №7220000002, від 23.07.2010 р. №7230000001, від 26.07.2010 р. №7260000002, від 27.07.2010 р. №7270000002, від 30.07.2010 р. №7300000004, які отримані від ПП «Екоенергобуд», внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що відповідачем також не заперечується.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу від 03.08.2010 р. №10.18.40 продавець (ПП «Екоенергобуд») зобов'язується надати та передати у власність ПАТ «Техенерго» товар - електроагрегат типу АТФИ-60-400.

Перевезення товару на склад покупця здійснювалось в межах одного міста власним транспортним засобом позивача, який наявний у позивача, що підтверджено матеріалами справи, без залучення перевізника, у зв'язку з чим товарно-транспортні накладні не складалися.

Факт передачі товару підтверджено копією видаткової накладної №РН-11-0122 від 01.11.2010 р. Оплата за отриманий від ПП «Екоенергобуд» товар здійснена позивачем в повному обсязі, що підтверджується виписками з банку від 05.08.2010 р. №942, від 06.08.2010 р. №943, від 10.08.2010 р. №964.

Податкові накладні, які отримані від ПП «Екоенергобуд», внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності в відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що сторонами не заперечується.

Суд першої інстанції встановив, що отриманий від ПП «Екоенергобуд» товар (електроагрегат типу АТФИ-60-400) в подальшому був реалізований позивачем ТОВ «Торговий дім заводу «Прогрес», що підтверджено первинними бухгалтерськими документами, копії яких містяться в матеріалах справи.

У період здійснення господарських операцій ПП «Екоенергобуд» було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість.

Посилання апелянта на те, що у 2012 році порушено процедуру банкрутства ПП «Екоенергобуд» є безпідставними, оскілки не свідчать про нереальність господарських операцій цього підприємства з позивачем.

Таким чином, факт реальності фінансово-господарських операцій позивача з вищезазначеними підприємствами підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які складено у відповідності до вимог законодавства, та вказують на товарність проведених операцій, яка узгоджується з метою діяльності.

Крім того, як слідує з обставин встановлених судом першої інстанції, висновок відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, ґрунтується виключно на аналізі господарської діяльності контрагента позивача, однак зазначене, на думку колегії суддів, не дає достатніх підстав для висновку про безтоварність вищенаведених господарських операцій.

Згідно установленої судової практики Верховного Суду України, висловленій, зокрема, у Постанові цього суду від 31 січня 2011 року № 14/11 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, Верховний Суд України дійшов висновку про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Про неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого зазначено і у рішеннях Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 Рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації - заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції правильно встановив, що висновки відповідача, зазначені в акті перевірки, є неправомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - протиправними.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року по справі № 813/6601/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик

Повний текст ухвали підписано 14 жовтня 2014 року.