Постанова № 41102806, 17.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 жовтня 2014 року 08:20 № 826/14305/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТЛ Груп» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ТЛ Груп» (надалі – ТОВ «ТЛ Груп», позивач) до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (надалі – Київська міжрегіональна митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 19.07.2013р. №100270000/2013/400074/2.

Свої позовні вимоги ТОВ «ТЛ Груп» обґрунтовує тим, що відповідач неправомірно застосував резервний метод визначення митної вартості товару, оскільки, відповідно до положень чинного законодавства України, повинен був застосовуватись основний метод визначення митної вартості товару – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Позивач стверджує, що ним надано відповідачу для митного оформлення товару документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи чітко ідентифікували товар та містили об’єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, подав суду письмові заперечення, у яких проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, та зазначив, що оскаржуване рішення прийняте у відповідності до норм чинного законодавства.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали судом встановлено наступне.

Між ТОВ «ТЛ ГРУП» (Дилер) та компанією «JNBK CORPORATION PTE LTD» (Продавець) укладений дилерський Контракт №TL-01/06 від 21.06.2012р. (надалі - Контракт №TL-01/06), згідно якого Продавець продає, а дилер купує товар (автозапчастини) в асортименті та кількості відповідно до додатку до Контракту №TL-01/06 та за ціною вказаною в Інвойсі, на умовах DAP (до складу в Києві) відповідно до правил «Інкотермс-2010».

Згідно Додатку №1.4 від 01.06.2013р. до дилерського контракту № TL-01/06 від 21.06.2012p., сторони домовилися про поставку автомобільних гальмівних дисків (далі - Товар 1) та гальмівних колодок (далі - Товар 2) торгової марки NIBK, в кількості, зазначеній в Додатку № 1.4 до контракту. Найменування, кількість, ціна за одиницю товару вказані в інвойсі № J1306002 від 01.06.2013р.

Митна вартість товару визначена декларантом за ціною договору та становила 16 225, 34 доларів США за товар 1 та 598, 80 доларів США за товар 2. Загальна вартість поставленого товару згідно вказаного інвойсу склала 16 824, 14 доларів США.

При розмитненні товару позивачем подано Київській міжрегіональній митниці електронну митну декларацію №100270000/2013/226074 від 18.07.2013р. При цьому, митна вартість товару визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

На підтвердження заявлених відомостей митному органу надано товаросупровідні документи: дилерський контракт № TL-01/06 від 21.06.2012р. з додатком до нього № 1.4 від 01.06.2013p., рахунок-фактура (інвойс) № J13-06002 від 01.06.2013p., міжнародна автомобільна накладна (CRM) № 1078821/1 від 09.07.2013p., книжка МДП (Carnet TІR) від 09.07.2013р., пакувальний лист PL1306002 від 01.06.2013p., сертифікат відповідності UA1/162/0153633-13 від 16.07.2013p., сертифікат про походження товару №12538 від 13.06.2013р.

Також, за власним бажанням на виконання вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України, позивачем надано копію МД країни відправлення №OD3J011296G від 27.10.2013р., прайс-лист виробника товару від 01.09.2013р.

Проте, за наслідками опрацювання наданих ТОВ «ТЛ Груп» документів, відповідачем витребувані у позивача наступні додаткові документи: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені до вартості товару, а також документи що містять відомості про вартість перевезення оцінених товарів; за умови якщо рахунок сплачений - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за умови здійснення страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; копії митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

У зв'язку з неподанням позивачем всього переліку додаткових документів, митний орган відмовив у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та прийняв рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №100270000/2013/400074/2 від 19.07.2013р.

Відповідно до оскаржуваного рішення, відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товару у сторону збільшення та встановив, що митна вартість товару 1 складає 28 664,85 доларів США, товару 2 складає 1 015, 73 доларів США.

Після здійснення коригування митної вартості, позивачем подано нову митну декларацію №100270000/2013/226130 від 19.07.2013р., товари були випущені у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до частини 7 статті 55 Митного кодексу України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Статтею 52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч.8 ст.52 Митного кодексу України у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

При цьому, відповідно ст. 53 Митного кодексу України документами які підтверджують митну вартість товарів є: - декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5 і ч.6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів зазначених у ч.2 та ч.3 цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному ст.345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органів доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Отже, аналіз вищевказаних норм свідчить про те, що органи доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 19.07.2013р. №100270000/2013/400074/2, підставами для коригування митної вартості є неповнота відомостей поданих декларантом (у наданих документах містяться розбіжності).

Однак, в оскаржуваному рішенні не зазначено які саме відомості містять розбіжності, а також не обґрунтовано твердження відповідача щодо неповноти поданих позивачем документів, як це передбачено ч.2 ст.55 Митного кодексу України.

Окрім того, відповідачем витребувані документи, які вже були подані позивачем разом з МД, зокрема: прайс-лист та копія МД країни відправлення, перевізні документи.

Суд критично ставиться до зазначених відповідачем у письмових запереченнях розбіжностей в документах поданих позивачем, а саме: щодо відсутності адреси складу в Додатку №1.4 до Контракту №TL-01/06, та щодо здійснення морського перевезення товару з Тайваню до України, яке здійснювалось з використанням порту Литви - Клайпеда замість Одеса-порт, так як дані неточності не впливають на числове значення розрахунку митної вартості, а також не є обов'язковими відомостями для розрахунку митної вартості за першим методом в розумінні ст. 58 Митного кодексу України.

Зокрема, як пояснив позивач, Додаток від 01.06.2013р. до зазначеного дилерського контракту укладався між дилером ТОВ «ТЛ Груп» та продавцем компанією JNBK CORPORATION PTE LTD в червні 2013 р. при замовленні позивачем партії товару, на момент укладення додатку останній ще не володів інформацією про адресу складу, на який продавець мав доставити йому товар, оскільки позивач орендує не один, а декілька складів. Сторони дилерського контакту погодили адресу доставки за допомогою засобів електронного зв’язку безпосередньо при оформленні накладної CMR від 09.07. 2013р. в момент відправки товару з Литви. В той же час, належним чином завірена копія CMR наявна в матеріалах справи. У вказаній накладній визначений пункт кінцевої доставки товару.

Окрім того, щодо перевезення товару з використанням порту Литви – Клайпеда суд зазначає, що згідно умов дилерського контракту поставки товару здійснюються на умовах DAP (Incoterms 2010), згідно умов цієї поставки, всі ризики та транспортні витрати несе продавець, а отже, продавець на свій розсуд обирає шлях та вид транспорту, якими він доставляє дилеру товар.

Крім того, зовнішньоекономічним контрактом не передбачено, що доставка товару має бути здійснена саме через порт України - Одеса. Договором передбачений обов'язок продавця доставити товар дилеру до складу в м. Києві, шляхи та виконання цього обов’язку повністю покладаються на розсуд продавця.

Твердження відповідача про те, що надана позивачем експортна декларація країни відправлення від 01.06.2013р. являє собою інший документ ніж митна декларація не може бути взята судом до уваги як доказ обґрунтованості коригування митної вартості товару виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до підпункту 3.16 розділу 3 Загального додатку Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція) від 18.05.1973p., до якої Україна приєдналася 05.10.2006p., на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства.

Вимога про надання експортної митної декларації не відповідає міжнародним комерційним стандартам і суперечить розділу 3 Загального додатку Кіотської конвенції (Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур). У відповідності до міжнародних стандартів, інвойси, а не експортна декларація, мають бути надані для перевірки і підтвердження митної вартості імпортерами.

В листі Європейської комісії до Держмитслужби України щодо експортних декларацій країни відправлення від 27.03.2008р. вказується, що вимога митного органу надати експортну декларацію при імпорті є несумісною з міжнародними комерційними стандартами та сучасною митною практикою. Експортна декларація не є власністю імпортера, а належить експортерові та митним органам країни експорту. На цьому фоні, вимоги щодо надання копій експортних декларацій можуть здатися торговим бар'єром.

Митний орган не довів суду, що відсутність вантажно-митної декларації продавця товару створює неможливість встановлення фактичної ціни товару, оскільки ціна товару визначена в інвойсі №J1306002 від 01.06.2013р. як невід’ємній частині зовнішньоекономічного контракту, який наданий позивачем при подачі документів для митного оформлення товару.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару винесено відповідачем без додержання 10 денного строку для подачі додаткових документів, як то передбачено положеннями ст.53 Митного кодексу України, що позбавило позивача законного права на належний захист своїх прав та доведення правомірності і обґрунтованості заявленої ним митної вартості товару.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд приходить до висновку, що в оскаржуваному рішенні відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

В той же час, дослідивши відповідні документи, суд вважає їх такими, що в повній мірі ідентифікують оцінюваний товар та містять об'єктивні і достовірні дані, які піддаються обчисленню та підтверджують його ціну, що підлягає сплаті на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість зазначеного ТОВ «ТЛ Груп» товару за ціною договору.

У ході судового розгляду справи відповідач не спростував правильності визначення митної вартості товарів, а також відсутність можливості у митного органу визначити митну вартість даного товару на підставі наданих позивачем документів за правилами, визначеними статтею 58 Митного кодексу України.

Суд також зазначає, що та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що товар, який задекларовано однією особою, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.10.2013р. №21-326а13.

Беручи до уваги вищезазначене, суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару, з огляду на що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 19.07.2013р. №100270000/2013/400074/2 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач, як суб’єкт владних повноважень не виконав покладений на нього законом обов’язок і не довів правомірність винесення оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, беручи до уваги той факт, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази правомірності винесення оскаржуваного рішення, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ТЛ Груп» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 19.07.2013р. №100270000/2013/400074/2, прийняте Київською міжрегіональною митницею Міндоходів.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ «ТЛ Груп» (код за ЄДРПОУ 36756988) понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 182,70 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко