Ухвала суду № 41101839, 23.10.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 743/12/14-к Головуючий у І інстанції Малишенко Т.О.Провадження № 11-кп/780/1012/14 Доповідач у 2 інстанції ГриненкоКатегорія 51 23.10.2014

УХВАЛА

Іменем України

23 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Гриненка О.І.

суддів - Капічон О.М., Семенцова Ю.В.

за участю:

прокурора - Максиміхіна Ю.В.

обвинуваченого - ОСОБА_2

захисника - ОСОБА_3

секретаря судових засідань - Похилевич О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Славутицького міського суду Київської області від 18 серпня 2014 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Леніногорськ, Восточно-Казахстанської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

- визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Славутицького міського суду Київської області від 18 серпня 2014 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.368 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, державних та комунальних підприємствах, установах та організаціях, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на три роки та з конфіскацією усього належного йому майна.

Крім того, даним вироком суду вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.

В поданій апеляційній скарзі та доповненнях до неї обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок Славутицького міського суду Київської області від 18 серпня 2014 року скасувати та закрити кримінальне провадження на підставі п.1 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з відсутністю події злочину, передбаченого ч.4 ст.368 КК України. Крім того, обвинувачений просить повторно дослідити обставини, встановлені судом першої інстанції шляхом дослідження записів судових засідань суду першої інстанції та наданих сторонами провадження суду доказів, а також дослідити наданий апелянтом список судових справ, що надійшли судді Малишенко Т.О. вперше, під час перебування суду в нарадчій кімнаті та опис матеріалів кримінального провадження.

Підставами для скасування вироку суду першої інстанції обвинувачений вказує неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону.

Неповнота судового розгляду, на переконання апелянта, виразилася в тому, що суд першої інстанції безпідставно відмовив обвинуваченому у задоволенні клопотань про повернення обвинувального акту, щодо ознайомлення з матеріалами заведеної відносно нього оперативно-розшукової справи, дозволами на проведення негласних слідчих дій, що надавалися в межах даного кримінального провадження, щодо витребування від оператора стільникового зв'язку роздруківки з'єднань абонента ОСОБА_5 та невстановленого абонента, з яким з'єднувався ОСОБА_6 безпосередньо перед обшуком належного йому автомобіля. Також, апелянт вказує, що суд не відреагував належним чином на відмову свідка ОСОБА_7 назвати номер належного йому мобільного телефону, чим сприяв стороні обвинувачення приховати факти штучного створення доказів. Обвинувачений зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не вирішено його клопотання щодо призначення фоноскопічної експертизи аудіо- та відеозаписів, наданих стороною обвинувачення, здійснених під час проведення обшуків та негласних слідчих дій, так як зазначені записи містять необумовлені відповідними протоколами перерви у ході фіксування. Апелянт посилається на порушення строку передачі прокурору протоколів про проведення негласних слідчих дій, встановленому у ч.3 ст.252 КПК України, у зв'язку з чим існує вірогідність зміни отриманої інформації. Крім того, обвинувачений вказує про те, що місцевий суд не дослідив та не надав оцінки постанові прокурора від 03 липня 2013 року про проведення контролю за вчиненням злочину, зокрема на відповідність її вимогам статей 251 та 271 КПК України, так як сторона обвинувачення не надала вказану постанову до суду. Крім того, неповнота судового розгляду, на думку апелянта, виразилася в тому, що поза увагою суду першої інстанції залишилися обставини відкриття йому матеріалів кримінального провадження, а саме не пред'явлення стороною обвинувачення ухвали слідчого судді, постановленої за наслідками обшуку в автомобілі під його керуванням, постанови прокурора про здійснення контролю за вчиненням злочину та доручення слідчого органам СБУ на проведення обшуку в його службовому кабінеті та виконання інших проведених СБУ окремих слідчих дій, що порушило його право на оскарження зазначених процесуальних рішень та вплинуло на справедливість ухваленого відносно нього вироку. Апелянт вказує на не дослідження судом першої інстанції даних, які характеризують його особу.

Неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, на переконання апелянта, виразилося в тому, що судом першої інстанції не зазначено, в якій саме редакції ч.4 ст.368 КК України сформульоване обвинувачення, визнане судом доведеним. Крім того, ОСОБА_2 зазначає, що у сформульованому судом у вироку обвинуваченні відсутній виклад об'єктивної та суб'єктивної сторін інкримінованого йому злочину. Також, обвинувачений вказує про безпідставне застосування до нього додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, державних та комунальних підприємствах, установах та організаціях, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, так як на момент вчинення інкримінованих йому дій він таких функцій не виконував.

Невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, на переконання апелянта, полягає у тому, що поза увагою суду першої інстанції залишилися обставини заведення відносно нього оперативно-розшукової справи управлінням СБУ в Чернігівській області, інформація, що стала підставою для внесення подання про надання дозволів на проведення негласних слідчих дій, підстави складення протоколів огляду і вручення грошових коштів ОСОБА_5, не з'ясовано походження зазначених грошових коштів, які в подальшому стали предметом вчинення інкримінованого йому злочину. Апелянт вказує, що під час проведення негласних слідчих дій зафіксовані розмови ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_2 не пристає на пропозицію одержати неправомірну вигоду, а тому суд повинен був виправдати ОСОБА_2 Крім того, обвинувачений вказує, що судом першої інстанції не прийнято до уваги показання свідка ОСОБА_5, який стверджував, що зі ОСОБА_2 жодного разу не зустрічався, а також свідка ОСОБА_6, який під час судового розгляду показав, що при спілкуванні зі ОСОБА_2 не йшла мова про виправдання ОСОБА_5 Обвинувачений стверджує про те, що ОСОБА_6 було введено в оману ОСОБА_5 щодо обізнаності апелянта про отримання неправомірної вигоди, так як він не відповів на дзвінок ОСОБА_6 оскільки при ньому не було мобільного телефону, а про здоров'я ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні він запитав з метою дотримання норм процесуального законодавства. Апелянт зазначає, що місцевим судом безпідставно не визнано недостовірними показання свідка ОСОБА_6 про те, що 21 червня 2013 року, після обіду, свідок заходив до його службового кабінету та кивком голови дав зрозуміти, що гроші у нього, оскільки того дня він покинув місце роботи до обіду. Також, на переконання апелянта, не відповідають фактичним обставинам висновки суду про те, що 04 липня 2014 року ОСОБА_6 у його присутності зателефонував дружині з проханням відрахувати гроші, так як вони не підтверджуються показаннями ОСОБА_6, наданими в судовому засіданні, а також аудіо записом цієї розмови та роздруківкою дзвінків. Крім того, апелянт зазначає про сумнівність достовірності протоколів обшуку будинку та господарства ОСОБА_6 від 04 липня 2013 року, в яких постановою слідчого від 15 липня 2013 року хоч і усунуто суперечності, проте вказано, що грошові кошти отримані ОСОБА_6 05 липня 2013 року, також зазначені протоколи не підписані представниками адвокатського округу. На переконання апелянта, підтвердженням його наміру взяти у ОСОБА_6 04 липня 2013 року саме планшет, є дзвінок його дружини, якій він повідомив про свої наміри, а також результати обшуку в будинку ОСОБА_6, згідно яких планшет в будинку не виявлено, при цьому апелянт стверджує про вилучення планшету ОСОБА_6 з його автомобіля під час обшуку.

Обвинувачений в апеляційній скарзі зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишилася та обставина, що в даному кримінальному провадженні підозра ОСОБА_5 за ч.4 ст.369 КК України не пред'являлася, що на його думку свідчить про сприяння ОСОБА_5 стороною обвинувачення уникнути кримінальної відповідальності. Також, судом не надана оцінка ухвалі Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12 листопада 2013 року про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, оскільки відносно нього мало місце вимагання неправомірної вигоди, при цьому вимагання в діях апелянта судом першої інстанції не встановлено.

Апелянт зазначає про те, що результати негласних слідчих дій, фіксовані до дати надання дозволів слідчим суддею на негласні слідчі дії відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_2, а саме до 26 червня 2013 року, є недопустимими і на них не міг посилатися суд при ухваленні вироку.

Обвинувачений посилається на відсутність відомостей про опечатування відеокасети фіксації обшуку належного йому автомобіля, після запису на неї аудіовідеоінформації, та відсутність відомостей щодо місця зберігання даної касети, що на його думку надало можливість вільного доступу до неї інших осіб.

Також, обвинувачений посилається на неврахування судом першої інстанції численних порушень Кримінального процесуального кодексу України та Закону України «Про судоустрій та статус суддів» під час його затримання та проведення обшуку в його автомобілі 04 липня 2013 року.

Обвинувачений в апеляційній скарзі вказує на неналежність та недопустимість протоколу огляду вилучених грошових коштів від 05.07.2013 та протоколу огляду і вручення від 04.07.2013, так як вказані протоколи складені за фактичної відсутності понятих та суперечать іншим обставинам провадження. Також, апелянт вказує на недопустимість протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 04.07.2013 у зв'язку з істотними протиріччями, що містяться в ньому, також даний протокол не підписаний особами, відносно яких здійснювався контроль за вчиненням злочину.

Крім того, обвинувачений посилається на вчинення відносно нього провокації злочину, яка на його думку організована прокуратурою району разом з управлінням СБУ в Чернігівській області, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 При цьому, обвинувачений наводить обставини, які на його думку підтверджують неприязне відношення до нього з боку вказаних органів та осіб, а також свідчать про наявність у них підстав для усунення апелянта з посади судді. Також, в апеляційній скарзі апелянт наводить обставини вчинення відносно нього провокації інкримінованого йому злочину та зазначає, що судом першої інстанції було безпідставно проігноровано дані обставини, в тому числі і факт невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань його повідомлень щодо провокації злочину.

Обвинувачений зазначає про те, що суд першої інстанції не звернув уваги на порушення презумпції невинуватості відносно нього управлінням СБУ в Чернігівській області, від імені якого зроблено заяву у засобах масової інформації до ухвалення вироку про його винуватість у вчиненні інкримінованого злочину.

Апелянт вказує на те, що висновок суду першої інстанції про його призначення заступником голови суду нічим не підтверджений.

Також, на переконання апелянта, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження викладені у вироку показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 щодо явки на проголошення вироку наступного дня. Суд першої інстанції не зазначив у вироку та не надав оцінки показанням ОСОБА_6 щодо пакету, в який він поклав грошові кошти в сумі 16 000 гривень.

Крім того, обвинувачений стверджує про те, що суд першої інстанції безпідставно прийняв в якості доказу роздруківку вхідних та вихідних дзвінків абонента НОМЕР_2 (ОСОБА_6.) у період з травня по 04 липня 2013 року є вхідні та вихідні на і з номерів НОМЕР_4 (ОСОБА_2), адже у вказаній роздруківці відсутні вихідні дзвінки з його телефону на телефон ОСОБА_6

Апелянт зазначає про те, що судом першої інстанції не усунуто суперечностей в показаннях свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, оскільки ОСОБА_5 стверджував, що передавав гроші за виправдання його за ч.2 ст.367 КК України, а ОСОБА_6 стверджував, що брав гроші для прийняття лояльного вироку відносно ОСОБА_5 за ч.2 ст.382 КК України.

Як стверджує в апеляційній скарзі обвинувачений, під час обшуку його автомобіля та в ході обшуку господарства ОСОБА_6 виявлені декілька купюр номіналом 100 та 500 гривень, які ОСОБА_5 не надавалися, ці номери та серії купюр не зазначені у протоколі огляду грошових коштів від 05 липня 2013 року, а тому висновок суду про те, що номера та серії вилучених купюр співпадають з тими, що зазначені в протоколах огляду та вручення грошових коштів, є невірним.

Істотні порушення вимог кримінального процесуального закону на переконання апелянта, виразилися в наступному. Обвинувачений вказує про ухвалення оскаржуваного вироку суду, у зв'язку з чим апелянту не зрозуміло вид судового рішення, яким його засуджено. Також, апелянт зазначає про те, що судом при ухваленні вироку безпідставно не вирішено питання щодо майна, на яке накладено арешт та заходів забезпечення кримінального провадження. Крім того, обвинувачений посилається на порушення таємниці нарадчої кімнати суддею Малишенко Т.О. під час ухвалення оскаржуваного вироку, так як відповідно до списку авто призначених справ, що надійши вперше, в період її перебування в нарадчій кімнаті з 11 по 18 серпня 2014 року їй було розподілено 16 справ. Також, апелянт вказує про те, що оригінал вироку не містить відомостей про його виготовлення в автоматизованій системі документообігу суду, а видана йому копія вироку містить за кількістю менше сторінок, ніж оригінал зазначеного судового рішення. Обвинувачений стверджує про те, що 11 квітня 2014 року в судовому засіданні брали участь два секретаря судових засідань - ОСОБА_10. та Прядко Н.М., однак в матеріалах провадження журнал судового засідання за участю секретаря судових засідань ОСОБА_10 відсутній, оскільки нею не підписаний, що є обов'язковим.

За вироком суду, ОСОБА_2 визнано винуватим в тому, що він, перебуваючи на посаді судді Ріпкинського районного суду Чернігівської області, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, одержав від ОСОБА_5 неправомірну вигоду для себе за вчинення в інтересах того, хто дає неправомірну вигоду, будь-яких дій з використанням наданого йому службового становища, тобто у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, за наступних обставин.

Згідно постанови Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 14.12.2006 №471-V ОСОБА_2 безстроково обрано на посаду судді Ріпкинського районного суду Чернігівської області.

Рішенням Ради Суддів України №6 від 18.01.2008 ОСОБА_2 призначено заступником голови Ріпкинського районного суду Чернігівської області.

29 березня 2013 року прокурор Ріпкинського району Чернігівської області Артеменко О.С. в порядку статті 291 КПК України направив до Ріпкинського районного суду Чернігівської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42012260220000001 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.367, ч.2 ст.382 КК України.

В травні 2013 року в ході судового розгляду вказаного кримінального провадження суддя ОСОБА_2 поставив ОСОБА_5 умову передати йому як неправомірну вигоду, кошти в сумі 30 тисяч гривень за ухвалення стосовно нього виправдувального вироку в частині вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України.

З метою одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_5 ОСОБА_2 вступив у злочинну змову з адвокатом ОСОБА_13 юридичної консультації адвокатського об'єднання «Чернігівська обласна колегія адвокатів» ОСОБА_6, який погодився сприяти йому в одержанні неправомірної вигоди від ОСОБА_5

Для реалізації вказаних намірів та здійснення дій у таємниці ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_5 звернутися до ОСОБА_6 та обговорити з ним умови та обставини передачі неправомірної вигоди за ухвалення стосовно нього виправдувального вироку в частині вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України.

Діючи за вказівкою ОСОБА_2, ОСОБА_5 звернувся до ОСОБА_6, який, попередньо узгодивши суму матеріальної вигоди із ОСОБА_2, указав на необхідність передачі коштів в сумі 30 тисяч гривень у день чергового судового засідання, що мало відбутися 21 червня 2013 року.

Виконуючи умови ОСОБА_2 та ОСОБА_6, які діяли узгоджено, ОСОБА_5, 21 червня 2013 року, близько 12 години 15 хвилин, знаходячись поблизу приміщення Ріпкинського районного суду Чернігівської області по вул. Святомиколаївській, 94, у смт. Ріпки, Чернігівської області, передав ОСОБА_6 для подальшої передачі ОСОБА_2 першу частину неправомірної вигоди в сумі 10 тисяч гривень. У ході цієї зустрічі ОСОБА_6 поставив ОСОБА_5 умову передати йому іншу частину неправомірної вигоди в сумі 20 тисяч гривень до початку судового засідання, що мало відбутися під головуванням судді Шляхова В.І. о 10 годині 00 хвилин 04 липня 2013 року.

В період з 22 по 23 червня 2013 року, точного часу не встановлено, ОСОБА_6, перебуваючи поблизу свого помешкання по АДРЕСА_2, передав ОСОБА_2 одержану від ОСОБА_5 неправомірну вигоду в сумі 10 тисяч гривень.

В подальшому, з метою одержання всієї обумовленої суми неправомірної вигоди, 04 липня 2013 року, приблизно о 08 годині 30 хвилин, ОСОБА_6, знаходячись поблизу приміщення Ріпкинського районного суду Чернігівської області по вул. Святомиколаївській, 94, у смт. Ріпки, Чернігівської області, одержав від ОСОБА_5 заздалегідь обумовлену раніше частину неправомірної вигоди в сумі 20 тисяч гривень для подальшої передачі ОСОБА_2 за постановлення виправдувального вироку стосовно ОСОБА_5 в частині вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України. Отримані від ОСОБА_5 гроші ОСОБА_6 приніс до свого помешкання по АДРЕСА_2, та сховав їх в одній із кімнат. Частину неправомірної вигоди в сумі чотири тисячі гривень ОСОБА_6 залишив собі за сприяння у вчиненні злочину ОСОБА_2

Цього ж дня, з метою одержання неправомірної вигоди, ОСОБА_2, на власному автомобілі «Ford C-max Trend», державний номер НОМЕР_1, підвіз ОСОБА_6 до його помешкання по вул. Київській, 4, в смт. Ріпки, Чернігівської області. Приїхавши за вказаною адресою, близько 19 години 30 хвилин, ОСОБА_2 залишився в автомобілі, а ОСОБА_6 надав свій портфель, до якого згідно з попередньою домовленістю ОСОБА_6 повинен був покласти решту суми неправомірної вигоди, одержаної від ОСОБА_5

Діючи узгоджено із ОСОБА_2, ОСОБА_6 зайшов до будинку та поклав до вказаного портфелю частину одержаних від ОСОБА_5 коштів у сумі 16 тисяч гривень. Вийшовши на вулицю, за вказівкою ОСОБА_2, ОСОБА_6 сів на заднє сидіння автомобіля ОСОБА_2, де залишив портфель з грошима, а сам вийшов. Одразу ж після одержання неправомірної вигоди, приблизно о 19 годині 50 хвилин, ОСОБА_2, який рухався на вказаному автомобілі по дорозі смт. Ріпки було зупинено співробітниками правоохоронних органів. Під час обшуку на задньому сидінні автомобіля ОСОБА_2 виявлено портфель, з якого вилучено кошти у сумі 100 гривень однією купюрою з першої частини одержаної від ОСОБА_5 неправомірної вигоди, та кошти в сумі 15 500 гривень з другої частини одержаної від ОСОБА_5 неправомірної вигоди за постановлення стосовно нього виправдувального вироку в частині вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України.

Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого та захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, доводи прокурора, який заперечував проти поданої апеляційної скарги, вважаючи вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто дає неправомірну вигоду, будь-яких дій з використанням наданого їй службового становища, тобто у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені представленими у справі доказами у їх сукупності, які перевірялися судом в ході судового розгляду.

Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджується показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_14, ОСОБА_7, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, фактичними даними, які зафіксовані в протоколах слідчих дій, речовими доказами та іншими доказами, дослідженими судом першої інстанції.

Зокрема, свідок ОСОБА_5 під час судового розгляду надав показання про те, що в березні 2013 року прокуратурою Ріпкинського району Чернігівської області складений відносно нього обвинувальний акт направлено до Ріпкинського районного суду Чернігівської області, для розгляду якого було визначено суддю Шляхова В.І. Приблизно у квітні-травні 2013 року під час розмови зі ОСОБА_2, останній повідомив йому, що за матеріальну винагороду може ухвалити відносно нього лояльний вирок та виправдати за однією із статей обвинувачення та з цього приводу йому слід звернутися до адвоката ОСОБА_6 В ході зустрічі з ОСОБА_6 останній зазначив, що в разі передачі ОСОБА_2 30 тисяч гривень, суддя виправдає його за ч.2 ст.367 КК України, а за ч.2 ст.382 КК України визначить умовне покарання. На вказану пропозицію ОСОБА_5 спочатку не погодився, оскільки не мав таких коштів, після чого звернувся до СБУ з відповідною заявою. Першу частину обумовленої неправомірної вигоди в розмірі 10 тисяч гривень він передав ОСОБА_6 біля приміщення Ріпкинського районного суду Чернігівської області 21 червня 2013 року, після 12 години, а другу частину в розмірі 20 тисяч гривень він передав ОСОБА_6 в тому ж місці 04 липня 2013 року, близько 08 години 30 хвилин, для подальшої передачі судді Шляхову В.І.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні під час судового розгляду надав показання про те, що в квітні 2013 року до нього звернувся ОСОБА_5 з приводу сприяння винесення лояльного вироку відносно нього суддею Шляховим В.І. Під час розмови зі ОСОБА_2 з цього питання, була обумовлена сума матеріальної винагороди в розмірі 30 тисяч гривень за винесення позитивного рішення відносно ОСОБА_5, про що останнього свідок повідомив та пізніше ОСОБА_5 погодився передати винагороду. 21 червня 2013 року, неподалік Ріпкинського районного суду Чернігівської області ОСОБА_5 передав свідку гроші в сумі 10 тисяч гривень, які він передав ОСОБА_2 через декілька днів в неробочий час. 04 липня 2013 року, до початку судового засідання ОСОБА_5 передав йому 20 тисяч гривень, які він відніс додому та повідомив співмешканку про необхідність відрахувати з цієї суми 4 тисячі гривень. Того ж дня, ввечері, він передав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 16 тисяч гривень. Через деякий час того ж вечора він дізнався про те, що ОСОБА_2 затримали, а тому гроші в сумі 4 тисячі гривень він сховав у підсобному приміщенні, де під час обшуку їх знайшли працівники прокуратури та СБУ. При цьому свідок повідомив про те, що з проханням про надання планшету ОСОБА_2 до нього не звертався.

Свідок ОСОБА_14, під час судового розгляду надала показання про те, що в кінці червня 2013 року її співмешканець ОСОБА_6 приніс додому гроші в сумі 10 тисяч гривень, які через декілька днів він передав ОСОБА_2 Іншим разом, після дзвінка ОСОБА_5 ОСОБА_6 привіз додому гроші в сумі 20 тисяч гривень, повідомивши, що 4 тисячі із зазначеної суми належить їм, які вона відрахувала. Через деякий час прийшов ОСОБА_6 та забрав пакет з грошима.

Свідок ОСОБА_7 в ході судового розгляду надав показання про те, що 18 червня 2013 року до управління СБУ звернувся ОСОБА_5 та повідомив, що суддя ОСОБА_2 вимагає гроші за прийняття судового рішення, яке перебуває у його провадженні, у зв'язку з чим ОСОБА_5 було передано 10 тисяч гривень, купюрами номіналом по 100 гривень, також 04.07.2013 ОСОБА_5 було передано 20 тисяч гривень, купюрами номіналом по 500 гривень для передачі судді Шляхову В.І. через посередника адвоката ОСОБА_6 04 липня 2013 року було зупинено автомобіль ОСОБА_2, де виявлено грошові кошти в сумі 15 500 гривень, купюри номіналом по 500 гривень, а також одну купюру в 100 гривень з першої частини винагороди. Пізніше у садибі ОСОБА_6 було виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 4000 гривень номіналом по 500 гривень.

Свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_16 під час судового розгляду надали показання про те, що були присутніми в якості понятих 04 липня 2013 року близько 19 години 40 хвилин під час проведення працівниками органів прокуратури та СБУ обшуку автомобіля марки «Ford C-max Trend» білого кольору, який належав судді Шляхову В.І., в ході обшуку на задньому сидінні автомобіля було виявлено чорний портфель з грошовими коштами в сумі 15 600 гривень (31 купюра номіналом по 500 гривень та 1 купюра номіналом 100 гривень). За результатами обшуку ними було підписано складений протокол, який повністю відповідав діям, які проводилися слідчим.

Свідок ОСОБА_17 під час судового розгляду надав показання про те, що він був присутнім в якості понятого 04 липня 2013 року під час проведення працівниками органів прокуратури та СБУ обшуку житла та іншого володіння адвоката ОСОБА_6, в ході якого у надвірному приміщенні виявлено грошові кошти в сумі 4 тисячі гривень (8 купюр номіналом по 500 гривень). За результатами обшуку ним було підписано складений протокол, який повністю відповідав діям, які проводилися слідчим.

Відповідно до відомостей, які містяться в протоколі огляду та вручення грошових коштів від 21 червня 2013 року, в присутності понятих ОСОБА_5 вручено грошові кошти в сумі 10 тисяч гривень, номіналом по 100 гривень, при цьому в переліку серій та номерів грошових купюр вказано купюру №ВЩ 0041093 (а.с. 151 - 152, т.1).

Згідно фактичних даних, зафіксованих в протоколі про результати контролю за вчиненням злочину від 04 липня 2013 року, в присутності понятих в проміжок часу з 07 години 03 хвилини по 07 годину 35 хвилин ОСОБА_5 отримав грошові купюри на загальну суму 20 тисяч гривень номіналом по 500 гривень кожна із серійними номерами згідно протоколу огляду та вручення грошових коштів (а.с. 216-218, т.1).

Відповідно до відомостей, які містяться в протоколі огляду та вручення грошових коштів від 04 липня 2013 року в присутності понятих ОСОБА_5 вручено грошові кошти в сумі 20 тисяч гривень, купюри номіналом по 500 гривень (а.с. 153, т.1).

З відомостей, які містяться в протоколі обшуку автомобіля від 04 липня 2013 року, вбачається, що 04 липня 2013 року в період часу з 19 години 55 хвилин по 20 годину 23 хвилини, в смт. Ріпки в присутності понятих проведено обшук автомобіля ОСОБА_2 «Форд Сімакс» державний номер НОМЕР_1, в ході якого на задньому сидінні автомобіля виявлено та вилучено чорний портфель ОСОБА_2, в якому знаходилися грошові кошти в кількості 31 купюра номіналом по 500 гривень та 1 купюра номіналом 100 гривень, номера та серії яких співпадають із тими, що зазначені в протоколах огляду та вручення грошових коштів (а.с.160-162, т.1).

З фактичних даних, що містяться в протоколах обшуку від 04 липня 2013 року, згідно із уточненням дати протоколів постановою слідчого від 15.07.2013 (а.с. 159, т.1), вбачається, що 04 липня 2013 року в період часу з 20 години 36 хвилин по 22 годину 19 хвилин в присутності понятих проведено обшук домоволодіння, в якому проживає ОСОБА_6 за адресою: Чернігівська область, смт. Ріпки, вул. Київська, буд. 4. В ході обшуку в одному з надвірних приміщень було виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 4 тисячі гривень, а саме 8 купюр номіналом по 500 гривень кожна, номера та серії яких співпадають із тими, що зазначені в протоколах огляду та вручення грошових коштів. Крім того, в ході обшуку виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Nokia C6», який належить ОСОБА_6 (а.с. 154-158, т.1).

Згідно відомостей, що містяться в протоколі огляду від 05 липня 2013 року, в присутності понятих проведено огляд вилучених з автомобіля ОСОБА_2 та домоволодіння ОСОБА_6 грошових купюр, які після цього поміщені до паперового конверту (а.с. 166, т.1).

Відповідно до відомостей, зафіксованих в протоколі огляду від 05 липня 2013 року, в присутності понятих проведено огляд телефону марки «Nokia C6», вилученого в господарстві ОСОБА_6 та встановлено, що на вказаному телефоні мається маркування ІМЕІ 3586270456772357 та розміщена сім-картка оператора мобільного звязку «Джинс» з номером мобільного зв'язку НОМЕР_2 (а.с. 174, т.1).

Згідно інформації, яка міститься в роздруківці вхідних та вихідних дзвінків абонента НОМЕР_2 (ОСОБА_6.) у період з травня 2013 року по 04 липня 2013 року є вхідні та вихідні дзвінки на і з номерів НОМЕР_3 (ОСОБА_5.) та НОМЕР_4 (ОСОБА_2.) (а.с. 202, т.1).

Відповідно до відомостей, які містяться в протоколі обшуку від 05 липня 2013 року, в присутності понятих проведено обшук в приміщенні Ріпкинського районного суду Чернігівської області, в ході якого виявлено та вилучено ситемний блок з інвентарним номером 10485547, яким користувався суддя ОСОБА_2 (а.с. 175-179, т.1).

Згідно висновку експерта №491 від 15.07.2013, на жорсткому диску комп'ютера з інвентарним номером 10485547 маються 2 файли, які при відкритті містять тексти проектів вироків щодо ОСОБА_5 (а.с. 182-194, т.1)

Відповідно до відомостей, які містяться в протоколі дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів від 19 серпня 2013 року, здійснено перегляд компакт диску CD-R Verbatim №1019 від 16.07.2013, на якому містився відеозапис розмови між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, яка відбулася 21 червня 2013 року до початку судового засідання, згідно якої ОСОБА_6 інформує ОСОБА_5 про умовні знаки, подані суддею Шляховим В.І. в судовому засіданні на підтвердження домовленості щодо отримання неправомірної вигоди, а саме поцікавиться станом здоров'я ОСОБА_5 (а.с. 15-16, т.2).

Згідно відомостей, зафіксованих в протоколі огляду від 15 серпня 2013 року, за результатами прослуховування оптичного носія із архівною копією звукозапису судового засідання від 21 червня 2013 року у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_5 за ч.2 ст.367, ч.2 ст.382 КК України, о 11 годині 36 хвилин 09 секунд виявлено з'ясування суддею Шляховим В.І. стану здоров'я ОСОБА_5 (а.с. 206, т.1).

Відповідно до відомостей, які містяться в наглядовому провадженні №117-134-12 по кримінальному провадженню №42012260220000001 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.367, ч.2 ст.382 КК України, 29 березня 2013 року направлено обвинувальний акт щодо ОСОБА_5 у вказаному кримінальному провадженні до Ріпкинського районного суду Чернігівської області, для розгляду якого визначено суддю Шляхова В.І. (а.с. 129-150, т.1). Ухвалою судді Ріпкинського районного суду Чернігівської області Шляхова В.І. від 05 липня 2013 року постановлено поновити судовий розгляд кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 зі стадії його завершення для з'ясування можливості ухвалення рішення цим складом суду (а.с. 99, т.2).

Згідно вироку Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05 листопада 2013 року, ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.368 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років з позбавленням права займатися адвокатською діяльністю строком на три роки, на підставі статті 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку тривалістю три роки (а.с. 207-211, т.1).

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12 листопада 2013 року, ОСОБА_5 звільнений від кримінальної відповідальності за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.369 КК України на підставі ч.6 ст.369 КК України (а.с. 212-215, т.1).

З відомостей, що містяться в протоколах про результати негласних слідчих дій, а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, аудіо-, відеоконтроль за особою, спостереження за особою та додатках до них, а також протоколах дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів, вбачаються обставини отримання суддею Шляховим В.І. від ОСОБА_5 неправомірної вигоди через посередника ОСОБА_6 (а.с. 221-246, т.1; а.с. 4-49, т.2).

Таким чином, зазначений комплекс доказів підтверджує отримання ОСОБА_2, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, від ОСОБА_5 через посередника ОСОБА_6 неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах ОСОБА_5 дій з використанням наданого йому службового становища, а тому суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.368 КК України.

Судом першої інстанції всебічно, повно та неупереджено досліджено всі обставини кримінального провадження, надано оцінку кожному доказу з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції правильно дана оцінка показанням обвинуваченого ОСОБА_2 щодо провокації злочину відносно нього та визнано дані показання способом захисту обвинуваченого, який спрямований на уникнення кримінальної відповідальності.

Колегією суддів встановлено, що під час судового розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_2 досліджено всі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обгрунтованого та справедливого судового рішення, а тому є неспроможними доводи ОСОБА_2 щодо неповноти судового розгляду судом першої інстанції, яка на його думку виразилася у безпідставній відмові в задоволенні його клопотань щодо повернення обвинувального акту, ознайомлення з матеріалами заведеної на нього оперативно-розшукової справи та дозволами на проведення негласних слідчих дій, щодо призначення фоноскопічної експертизи, не пред'явлення стороною обвинувачення ухвали слідчого судді, постановленої за результатами обшуку в його автомобілі, постанови прокурора про здійснення контролю за вчиненням злочину та доручення слідчого на проведення обшуку в його службовому кабінеті.

Незазначення судом першої інстанції у вироку редакції ч.4 ст.368 КК України, за якою визнано доведеним обвинувачення ОСОБА_2, на переконання колегії суддів, не є істотним порушенням та не свідчить про неправильне застосування судом кримінального закону, так як склад злочину, за який засуджено ОСОБА_2 відповідає диспозиції, а покарання призначено в межах санкції ч.4 ст.368 КК України (в редакції закону №221-VIІ від 18.04.13).

Всупереч доводам апелянта, формулювання обвинувачення ОСОБА_2, визнане судом доведеним, яке зазначено у оскаржуваному вироку суду, містить обставини, які свідчать про наявність складу злочину в діях ОСОБА_2, в тому числі і його суб'єктивної та об'єктивної сторони.

Також, на переконання колегії суддів судом першої інстанції обгрунтовано призначено додаткове покарання у виді позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, так як ОСОБА_2, будучи суддею Ріпкинського районного суду Чернігівської області займав також в даному суді адміністративну посаду заступника голови суду, що підтверджується рішенням Ради Суддів України № 6 від 18.01.2008 (а.с. 64-65, т.2).

Доводи обвинуваченого щодо невідповідності висновків суду першої інстанці, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, також не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, так як висновки суду щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, є логічними, послідовними та підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, при цьому поза увагою суду не залишилися докази, які могли істотно вплинути на його висновки. За таких обставин посилання апелянта на нез'ясування судом обставин заведення на нього оперативно-розшукової справи, підстав складення протоколів огляду і вручення грошових коштів, а також нез'ясування походження грошових коштів, які стали предметом інкримінованого йому злочину, не заслуговують на увагу колегією суддів, так як підставою для початку проведення досудового розслідування стало внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 червня 2013 року за №42013260000000049 відомостей про кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15, ч.4 ст.368 КК України.

Колегія суддів вважає, що зазначення у протоколах обшуку домоволодіння ОСОБА_6 від 04 липня 2013 року, дати отримання останнім грошових коштів від ОСОБА_5 - 05 липня 2013 року є опискою та не впливає на належність та допустимість даних доказів.

Суд апеляційної інстанції не уповноважений оцінювати ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12 листопада 2013 року, постановлену відносно ОСОБА_5, якою його звільнено від кримінальної відповідальності за ч.4 ст.369 КК України на підставі ч.6 ст.369 КК України з точки зору її законності та обґрунтованості, як того просить апелянт. Слід лише зазначити, що судовий розгляд відносно ОСОБА_2 проведено в межах висунутого йому обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

З матеріалів провадження вбачається, що всі слідчі дії проводилися в межах кримінального провадження №42013260000000049, відомості про яке внесені до ЄРДР 18.06.2013 та відповідно до вимог КПК України а тому посилання апелянта на недопустимість результатів негласних слідчих дій, проведених до 26 червня 2013 року стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_2 не заслуговують на увагу колегії суддів.

Доводи обвинуваченого щодо неналежного зберігання відеокасети фіксації обшуку в його автомобілі та її заміни нічим не підтвержені та не свідчать про незаконність проведеного обшуку. До того ж відомості щодо поміщення в поліетиленовий пакунок та опечатування зазначеної відеокасети вказані в самому протоколі даної слідчої дії, який підписаний також і ОСОБА_2 (а.с. 161, т.1).

Колегією суддів не встановлено порушень вимог КПК України при проведенні обшуку автомобіля «Ford C-max Trend», що належить ОСОБА_2, а тому отримані за результатами вказаної слідчої дії докази обгрунтовано визнано судом першої інстанції належними, допустимими та достовірними.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_2 щодо порушення вимог КПК України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» під час його незаконного затримання в період з 20 години 04 липня 2013 року по 02 годину 40 хвилин 05 липня 2013 року, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, так як ОСОБА_2 в розуміннні статей 208, 209 КПК України затриманий не був, а добровільно перебував в приміщенні прокуратури Ріпкинського району Чернігівської області під час складання протоколу слідчої дії за результатами обшуку його автомобіля, що підтверджується також листом прокурора Ріпкинського району Чернігівської області від 13.06.2014 (а.с. 26, т.4).

Вимоги обвинуваченого ОСОБА_2 щодо визнання недопустимими протоколу огляду і вручення грошових коштів від 04.07.2013, протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 04.07.2013, протоколу огляду вилучених грошових коштів від 05.07.2013 не підлягають задоволенню, так як зазначені докази здобуті у порядку, встановленому КПК України та порушення прав та свобод людини при їх отриманні не встановлено. Відомості, що містяться у вказаних протоколах є належними, достовірними та узгоджуються з іншими зібраними доказами, сукупність яких є достатньою для ухвалення обвинувального вироку.

Доводи обвинуваченого в апеляційній скарзі щодо порушення відносно нього презумпції невинуватості управлінням СБУ в Чернігівській області в результаті публікації в засобах масової інформації про подію, що мала місце 04 липня 2013 року, не виключають в його діях складу інкримінованого злочину.

На переконання колегії суддів, безпосередньо досліджені в судовому засіданні та зазначені у вироку докази в сукупності підтверджують встановлені судом обставини щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину та не містять істотних суперечностей між собою, у зв'язку з чим доводи ОСОБА_2 в цій частині також не приймаються колегією суддів.

Посилання апелянта щодо неспівпадання серій та номерів вилучених з його автомобіля та з домоволодіння ОСОБА_6 грошових купюр із протоколами огляду та вручення грошових коштів від 04.07.2013 та огляду грошових коштів від 05.07.2013, є надуманими, оскільки в протоколі обшуку автомобіля ОСОБА_2 від 04.07.2013 помилково зазначено серію грошової купюри номіналом 500 гривень БТ 7590695 як «ВТ», а протоколі обшуку домоволодіння ОСОБА_6 від 04.07.2013 помилково зазначено серію грошової купюри номіналом 500 гривень ВИ 8219921 як «ВІ», в протоколі огляду вилучених коштів від 05.07.2013 помилково недописано останню цифру в номері вилученої грошової купюри номіналом 100 гривень, при цьому решта серій та номерів грошових купюр, вилучених з автомобіля ОСОБА_2 та домоволодіння ОСОБА_6 повністю співпадають з протоколами огляду та вручення грошових коштів від 21.06. та 04.07.2013, а також протоколом огляду вилучених грошових коштів від 05.07.2013.

Доводи апелянта щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону судом першої інстанції під час судового розгляду та ухвалення вироку також не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Зокрема, посилання обвинуваченого на незрозумілість форми судового рішення, яким його засуджено, є неспроможними, оскільки відповідно до статті 371 КПК України, вирок суду ухвалюється.

Доводи апелянта щодо безпідставного нескасування при винесенні вироку арешту його майна, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів, так як в даному випадку арешт на майно ОСОБА_2 накладено з метою забезпечення можливої конфіскації майна, а оскаржуваним вироком суду до ОСОБА_2 застосоване додаткове покарання у виді конфіскації всього належного йому майна, а тому на підставі ч.4 ст.174 КПК України арешт майна скасуванню не підлягає.

Колегія суддів не вбачає порушення суддею Малишенко Т.О. під час ухвалення оскаржуваного вироку таємниці нарадчої кімнати, так як надані апелянтом списки надходження справ в провадження судді не означають вчинення суддею будь-яких процесуальних дій відносно цих справ.

Згідно Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України №30 від 26.11.2010, копія судового рішення може бути виготовлена з оригіналу судового рішення, що міститься у судовій справі, або шляхом роздрукування електронної копії судового рішення, що міститься в автоматизованій системі, та засвідчення її належним чином. При цьому, вказане Положення не містить вимог щодо виготовлення оригіналу судового рішення в автоматизованій системі, про що стверджує в своїй апеляції обвинувачений.

Також, всупереч доводам обвинуваченого, журнал судового засідання від 11 квітня 2014 року, підписаний двома секретарями судових засідань - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (а.с. 88-97, т.3).

Таким чином, колегія суддів вважає, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.368 КК України стороною обвинувачення доведена, а тому підстав для закриття провадження за відсутністю події злочину, передбаченого ч.4 ст.368 КК України - немає. Призначене у відповідності з вимогами статті 65 КК України судом першої інстанції покарання ОСОБА_2, з урахуванням в тому числі і особи обвинуваченого, у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, державних та комунальних підприємствах, установах та організаціях, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій та з конфіскацією майна, за своїм видом і розміром є необхідним та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про законність, обгрунтованість та вмотивованість ухваленого судом вироку щодо ОСОБА_2, а також про безпідставність доводів апеляційної скарги обвинуваченого.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Славутицького міського суду Київської області від 18 серпня 2014 року, ухвалений відносно ОСОБА_2 - залишити без змін.

Судді:

_____ _______ ______

Гриненко О.І. Капічон О.М. Семенцов Ю.В.