Ухвала суду № 41100517, 23.10.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/10757/13-ц 23.10.2014 23.10.2014 23.10.2014

Провадження №22-ц/784/2714/14

Головуючий у першій інстанції-Гуденко О.А.

Категорія 5 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Данилової О.О.,

суддів - Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

при секретарі - Богуславській О.М.,

за участю позивачки - ОСОБА_1, представника апелянта - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_3

на рішення Центрального районного суду Миколаївської області від 2 грудня 2013 року у цивільній справі за позовом

ОСОБА_1

до Управління з використання та розвитку комунальної власності

Миколаївської міської ради (далі - Управління ВРКВ) та

ОСОБА_4

про визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності на житло

У С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2013 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Управління ВРКВ про захист житлових прав.

Позивачка зазначала, що зареєстрована та проживала в квартирі АДРЕСА_1 з 1991 року. Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 вересня 2012 року за позовом її колишнього чоловіка ОСОБА_4 її визнано такою, що втратила право користування квартирою. У березні 2013 року судове рішення скасовано, а в задоволенні позову відповідача відмовлено. Але у грудні 2012 року ОСОБА_4 без її згоди приватизував квартиру, отримав свідоцтво про право власності на житло на своє ім'я та розпорядився нерухомістю.

Посилаючись на те, що приватизацією квартири ОСОБА_4 порушені її житлові права та право на приватизацію, ОСОБА_1 просила визнати незаконними та скасувати розпорядження Управління ВРКВ про передачу у власність ОСОБА_4 спірної квартири та свідоцтво про право власності на житло від 13 грудня 2012 року на ім'я ОСОБА_4

До участі у справі як співвідповідача залучено ОСОБА_4

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 2 грудня 2013 року позов задоволено частково. Скасовані розпорядження Управління ВРКВ

№1733-р від 13 грудня 2012 року про приватизацію квартири АДРЕСА_1 та свідоцтво про право власності на житло від 13 грудня 2012 року на ім'я ОСОБА_4

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 22 травня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 2 грудня 2013 року залишено без змін.

У вересні 2014 року з апеляційною скаргою на рішення суду звернувся ОСОБА_3, який просив рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову. Апелянт посилається на те, що відповідно до договору купівлі-продажу від 28 грудня 2012 року він є власником квартири, але до участі у справі його не залучили, хоча рішенням порушені його права. Крім того, при вирішення спору по суті судом невірно застосовані норми матеріального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається та судами встановлено, що у квартирі АДРЕСА_1 з 1991 року проживали та були зареєстровані ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а.с. 5,25, 45).

Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 вересня 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 визнано такими, що втратили право користування житлом (а.с.25).

Розпорядженням Управління ВРКР №1733-р від 13 грудня 2012 року, зареєстрованим в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 17 грудня 2012 року, спірну квартиру в порядку приватизації передано у приватну власність ОСОБА_4 (а.с.104)

Того ж числа ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на житло, записане у реєстрову книгу за № 777/ж (а.с. 21).

25 грудня 2012 року між ОСОБА_4, як продавцем, та ОСОБА_6, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу квартири (а.с. 65-66).

28 грудня 2012 року ОСОБА_6 продала квартиру ОСОБА_3 (а.с. 112).

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 березня 2013 року рішення того ж суду від 25 вересня 2012 року скасовано, а рішенням від 30 квітня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_7 про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право на користування житлом, відмовлено (а.с. 6, 45).

Встановивши ці обставини, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_4, виходив з того, що станом на грудень 2012 року ОСОБА_1 мала право на користування спірною квартирою, а тому проведена без її письмової згоди та участі приватизація квартири, а також передача житла в особисту власність ОСОБА_4 є порушенням вимог статей 5 та 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Отже, предметом спору були правовідносини, що виникли у сфері приватизації державного житлового фонду, а підставою задоволення позовних вимог ОСОБА_1 стало встановлення судом факту порушень порядку приватизації, Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та прав позивачки на участь у приватизації, які нерозривно пов'язані з житловими правами. Способом поновлення порушених прав, в тому числі і в спірних правовідносинах, є визнання незаконними та скасування правових актів, на підставі яких здійснюється реєстрація речових прав на нерухоме майно.

Укладені в подальшому угоди щодо продажу квартири виходять за межі приватизаційних правовідносин та регулюються нормами цивільного законодавства.

Оскільки апелянт ОСОБА_3 не є учасником спірних правовідносин, а рішення суду не містить висновків щодо наслідків незаконності приватизації, не можна погодитись з доводами про порушення його прав судовим рішенням. Будь-яких висновків щодо права власності апелянта судове рішення не містить.

Тому незалучення ОСОБА_3 до участі у справі при вирішенні спору про законність приватизації не може бути підставою для відмови в задоволенні позову ОСОБА_1

Не можна погодитись і з посиланням апелянта на те, що при переході права власності на квартиру до інших осіб на підставі цивільних угод, права ОСОБА_1 не можуть бути поновлені у обраний нею спосіб.

Таке твердження суперечить змісту статей 15, 16 ЦК щодо права особи на судовий захист у обраний нею спосіб, а також позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 31 жовтня 2012 року, ухваленій в порядку статті 355 ЦПК у справі за аналогічними вимогами (справа №6-66цс 12).

Доводи апелянта щодо відсутності на час приватизації квартири у грудні 2012 року будь-яких порушень прав позивачки, яка на той час була позбавлена права на житло, були предметом оцінки судом апеляційної інстанції, а відповідні висновки викладені в ухвалі апеляційного суду від 22 травня 2014 року.

Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 2 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді