YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Хмельницька область

/

Господарський суд Хмельницької області

Рішення № 41099664, 22.10.2014, Господарський суд Хмельницької області

Дата ухвалення

22.10.2014

Номер справи

19/5025/1092/12

Номер документу

41099664

Форма судочинства

Господарське

Компанії, зазначені в тексті судового документа

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" жовтня 2014 р.Справа № 19/5025/1092/12

Господарський суд Хмельницької області у складі: головуючий суддя Димбовський В.В., судді Музика М.В., Шпак В.О., розглянувши матеріали справи

за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Дунаєвецький ливарно-механічний завод", м. Дунаївці

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Дунаєвецький арматурний завод", м. Запоріжжя

2. Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит" в особі філії „Запорізьке РУ", м. Запоріжжя

3. Закритого акціонерного товариства „Дунаєвецький арматурний завод" в особі арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича, м. Хмельницький

про визнання недійсними іпотечного договору №UAH/201-1 від 25.04.2005р. та договору застави №UAН/201-2 від 25.04.2005р.

за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит"

до товариства з обмеженою відповідальністю „Дунаєвецький ливарно-механічний завод", м. Дунаївці

про 1) звернення стягнення на нерухоме майно на користь АТ „Банк Фінанси та Кредит" на предмет іпотеки:

- комплекс, що розташований за адресою: Хмельницька область, Дунаєвецький район, м. Дунаївці, вул. Красинських (вул. Леніна), буд. 13 та складається з: адміністративний побутовий комплекс літ. А-1 площею 4803,9 кв.м.; заводоуправління літ. А-11 - площею 1344,8 кв.м.; МСЦ літ. Б площею 3994,3 кв.м.; заготовча дільниця літ. Г - площею 84,2 кв.м.; ГРП літ.Д - площею 39,6 кв.м.; прохідна складу сипучих матеріалів літ. Ж - площею 29,9 кв.м.; КНС літ. З - площею 35,0 кв.м.; котельня літ. К - площею 476,5 кв.м.; ковальсько-пресовий цех літ. Л - площею 442,2 кв.м.; Автогараж літ. М - площею 139,1 кв.м.; мазутосховище літ. Н - площею 97,4 кв.м.; механічний цех літ. О - площею 1753,9 кв.м.; розчинний вузол літ. П - площею 17,8 кв.м.; ливарний цех літ. С - площею 3360,9 кв.м.; трансформаторна підстанція літ. Т - площею 133,4 кв.м.; компресорна літ. І - площею 354,5 кв.м.; Водозабір літ. Е - площею 11,4 кв.м.; Склад сипучих матеріалів літ. Я - площею 68,7 кв.м.; Насосна літ. Ю - площею 10,8 кв.м.; Дільниця господарського водопроводу літ. Ц - площею 28,4 кв.м.; склад цементу літ. Ш - площею 11,4 кв.м.; Розпредпункт літ. X - площею 17,8 кв.м.; Градирня літ. Ї - площею 58,8 кв.м., огорожа №1-5; Асфальтове покриття №6, загальною площею 17458,8 кв.м., що належить ТОВ „Дунаєвецький ливарно-механічний завод" (32400, Хмельницька область, м. Дунаївці, вул. Красинських, 13, ЄДРПОУ: 34544034, п/р невідомий) шляхом визнання права власності на вищевказане нерухоме майно за АТ „Банк „Фінанси та Кредит" (юр. адреса: 04050, м.Київ, вул. Артема, 60, код ЄДРПОУ 09807856) в рахунок погашення кредитної заборгованості ТОВ „Дунаєвецький арматурний завод" перед АТ „Банк Фінанси та Кредит" за кредитним договором №201-04-05 від 25.04.2005 року в розмірі 3643918,64 грн. (три мільйони шістсот сорок три тисячі дев'ятсот вісімнадцять гривень 64 копійки), в тому числі:

- сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту - 1206 257,78 грн.;

- сума простроченої заборгованості по відсоткам - 2188333,46 грн.;

- пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсотками -249327,40 грн.

2) звернення стягнення на користь АТ „Банк Фінанси та Кредит" на предмет застави основні засоби та обладнання в загальній кількості 493 одиниці, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Дунаївці, вул. Леніна (нині - вул. Красинських), буд.13, повний перелік, кількість та вартість якого вказана в додатку №1 до договору застави №UАН/201-2 від 25.04.2005 року, що належить ТОВ „Дунаєвецький ливарно-механічний завод" (32400, Хмельницька область, м. Дунаївці, вул. Красинських, 13, ЄДРПОУ: 34544034, п/р невідомий) шляхом визнання права власності на вищевказане рухоме майно за АТ „Банк „Фінанси та Кредит" (юр. адреса: 04050, м. Київ, вул. Артема, 60, код ЄДРПОУ 09807856) в рахунок погашення кредитної заборгованості ТОВ „Дунаєвецький арматурний завод" перед АТ „Банк Фінанси та Кредит" за кредитним договором №201-04-05 від 25.04.2005 року в розмірі 3643918,64 грн. (три мільйони шістсот сорок три тисячі дев'ятсот вісімнадцять гривень 64 копійки), в тому числі:

- сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту - 1206257,78 грн.;

- сума простроченої заборгованості по відсоткам - 2188333,46 грн.;

- пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсотками -249327,40 грн.

3) звільнення товариством з обмеженою відповідальністю „Дунаєвецький ливарно-механічний завод" (32400, Хмельницька область, м. Дунаївці, вул. Красинських, 13, ЄДРПОУ: 34544034, п/р невідомий) приміщення комплексу, що розташований за адресою: Хмельницька область, Дунаєвецький район, м. Дунаївці, вул. Красинських (вул. Леніна), буд.13

Представники сторін:

від ТОВ „Дунаєвецький ливарно-механічний завод": Жданкіна Л.К. - за довіреністю №17 від 01.08.2012р.

від ТОВ „Дунаєвецький арматурний завод": не з`явився

від ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит": Яковлев О.С. - за довіреністю від 24.04.2014р.

від ЗАТ „Дунаєвецький арматурний завод": не з'явився

У судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю „Дунаєвецький ливарно-механічний завод", м. Дунаївці звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Дунаєвецький арматурний завод", м. Запоріжжя; до публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит" в особі філії „Запорізьке РУ", м. Запоріжжя; до закритого акціонерного товариства „Дунаєвецький арматурний завод" в особі арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича, м. Хмельницький про визнання недійсними іпотечного договору №UAH/201-1 від 25.04.2005р. та договору застави №UAН/201-2 від 25.04.2005р. В свою чергу, публічне акціонерне товариство „Банк „Фінанси та Кредит" звернулось із зустрічним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Дунаєвецький ливарно-механічний завод", м. Дунаївці про звернення стягнення на нерухоме майно на користь АТ „Банк Фінанси та Кредит" на предмет іпотеки та застави шляхом визнання права власності та звільнення приміщення.

В обгрунтування заявленого позову позивач за первісним позовом посилаєтся на те, що право власності позивача на нерухоме майно цілісного майнового комплексу виникло на підставі ухвали господарського суду Хмельницької області від 23 червня 2011 року (підписана 29.06.2011р.) у справі №2/13/85-Б, якою затверджено мирову угоду від 16 червня 2011 року, укладену між закритим акціонерним товариством "Дунаєвецький арматурний завод", в особі арбітражного керуючого - ліквідатора Іващука Валентина Анатолійовича, і кредитором - товариством з обмеженою відповідальністю „Дунаєвецький ливарно-механічний завод", в особі генерального директора Золотько В.Є.

Позивач стверджує, що мирова угода, затверджена ухвалою суду, є правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація права власності. Отже, право власності ТОВ "Дунаєвецький ливарно-механічний завод" засвідчується достовірним правовстановлюючим документом, який є підставою для державної реєстрації його речового права.

З вищевикладеного позивач робить висновок, що Рівненський апеляційний господарський суд допустив дійсність іпотечного договору, яким в іпотеку було передане чуже майно, і на разі цим іпотекодержатель зловживає, разом з іпотекодавцем всіляко намагається реалізувати свої повноваження, які суперечать законодавству та порушують право власності позивача. Посилаючись на існування документів, датованих 2004 та 2006 роками про оформлення права власності на ТОВ "ДАЗ", банк та його боржник через схему судових рішень позбавляють позивача його власності, у зв'язку з чим позивачу приходить уже вчетверте доводити своє право власності, яке стверджується законною ухвалою господарського суду про затвердження мирової угоди.

Зазначає, що банк і ліквідатор ТОВ "ДАЗ" володіють певними документами на підтвердження набуття ними комплексу, але через набрання законної сили рішеннями господарських судів про визнання недійсними торгів від 01.03.2004р. та визнання недійсним договору від 20.05.2004р., вони перетворилися на документи, які юридично не є правовою підставою для набуття статусу власника.

Також, позивач посилається на ті обставини, що законом чітко встановлено який порядок переходу права власності зберігає дійсність іпотеки, а саме: тільки від іпотекодавця до іншої особи. Іпотекодавцем у правовідносинах є ТОВ "Дунаєвецький арматурний завод". Натомість набуття у власність ТОВ "Дунаєвецький ливарно-механічний завод" нерухомого майна відбулося від іншої особи, зокрема, від ЗАТ "Дунаєвецький арматурний завод", а не від іпотекодавця.

Стверджує, що якби відчуження нерухомого майна відбулося іпотекодавцем, тобто ТОВ "Дунаєвецький арматурний завод", тоді можна було б говорити про яке-небудь право банку на предмет іпотеки. Однак, передача майна до ТОВ "Дунаєвецький ливарно-механічний завод" була проведена власником ЗАТ "Дунаєвецький арматурний завод", який своє право (що належало йому з 1993 року) відновив, тому відносини іпотеки в даному разі не продовжуються.

Отже, робить висновок про те, що іпотека не зберегла дійсність для теперішнього власника майна, оскільки він набув майно не від іпотекодавця. Іпотекодавець не був власником цього майна, він передав у іпотеку чуже майно.

Таким чином, на думку позивача, застосування вимог Закону України "Про іпотеку" має здійснюватись в сукупності, а не частково, як того бажає банк. Зазначений закон не розповсюджує дійсність іпотеки на правовідносини, які склалися без участі іпотекодавця.

Відповідач - ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит" в особі філії „Запорізьке РУ", м. Запоріжжя проти первісного позову заперечує, посилаючись на те, що між ТОВ «Дунаєвецький арматурний завод» та банком були здійснені всі вимоги щодо укладання договору іпотеки від 25.04.2005р. та договору застави від 25.04.2005р., оскільки вони були укладені повноважними представниками, оформлені із додержанням вимог чинного законодавства України щодо форми, змісту його укладення, містять в собі всі необхідні умови для такого типу договорів та були належним чином зареєстровані у відповідних державних реєстрах.

Стверджує, що на момент укладення договору іпотеки та договору застави жодних судових спорів щодо незаконності набуття права власності на майно, що є предметом договору застави та іпотечного договору, не було.

Інші відповідачі в судове засідання повноважних представників не направили, відзив на позов не подали, не зважаючи на те, що процесуальні документи по справі неодноразово направлялись на їхні юридичні адреси.

У судовому засіданні 22.10.2014р. повноважний представник АТ „Банк фінанси та кредит" подав клопотання про призначення судової експертизи для визначення розміру вартості предмету іпотеки та застави та зупинення провадження у справі.

При вирішенні клопотання судом враховується, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

В зв'язку з відсутністю у дійсній потребі у спеціальних знаннях та можливістю заміни висновку експерта іншими засобами доказування у клопотанні слід відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 20.05.2002р. порушено провадження у справі №13/85-Б про банкрутство ЗАТ „Дунаєвецький арматурний завод" за заявою керівника боржника. Ухвалою від 22.12.2005р. затверджено поданий ліквідатором - арбітражним керуючим Синишиним О.А. звіт і ліквідаційний баланс, а боржника ліквідовано. Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 18.07.2006р. вказану вище ухвалу від 22.12.2005р. скасовано, а справу №13/85-Б передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

14.09.2006р. ухвалою суду по вказаній справі про банкрутство замінено арбітражного керуючого Синишина О.А. і призначено ліквідатором боржника - арбітражного керуючого Іващука В.А.

В період ліквідаційної процедури 01.03.2004р. товарною біржею „Подільська" проведено цільовий аукціон з продажу цілісного майнового комплексу ЗАТ „Дунаєвецький арматурний завод" (протокол №2 від 01.03.2004р.), переможцем якого визнано ВАТ „Чернівцісільмаш".

Згідно акту приймання-передачі майна цілісного майнового комплексу ЗАТ „Дунаєвецький арматурний завод" від 07.04.2004р. ліквідатором Синишиним О.А. передано, а представником від ВАТ „Чернівцісільмаш" прийнято майно цілісного майнового комплексу, загальною вартістю 1810000,00 грн. згідно з переліком, який є невід'ємною частиною акту. З вказаного переліку вбачається, що до переданого цілісного майнового комплексу ввійшли як об'єкти нерухомого, так і рухомого майна.

20.05.2004р. між ЗАТ „Дунаєвецький арматурний завод" та ВАТ „Чернівцісільмаш" укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, згідно умов якого ВАТ „Чернівцісільмаш" придбало комплекс ЗАТ „Дунаєвецький арматурний завод", що знаходиться в м. Дунаївці по вул. Леніна, 13, а саме: адміністративно-побутовий комплекс; заводоуправління; МЦС; заготовча дільниця; ГРП, прохідна складу сипучих матеріалів; КНС; котельня; ковальсько-пресовий цех; автогараж; мазутосховище; механічний цех; розчинний вузол; ливарний цех; трансформаторна підстанція; компресорна; всього загальною площею 17260,3 кв.м. за ціною 1810700 грн.

28.05.2004р. відбулось засідання спостережної ради ВАТ „Чернівцісільмаш", на якому було прийнято рішення виступити засновником ТОВ „Дунаєвецький арматурний завод" та передати до статутного фонду даного товариства цілісний майновий комплекс, загальною вартістю 1368854,92 грн., що розташований в м. Дунаївці по вул. Леніна, 13. На підставі рішення загальних зборів учасників (протокол №1/04 від 29.05.2004р.) створено ТОВ „Дунаєвецький арматурний завод" із статутним фондом в розмірі 1369854,92 грн.

На виконання рішення загальних зборів від 29.05.2004р. по акту приймання-передачі майна цілісного майнового комплексу від 04.06.2004р., ВАТ „Чернівцісільмаш" передало, а ТОВ „Дунаєвецький арматурний завод" прийняло об'єкти нерухомого та рухомого майна загальною вартістю 1368854,92 грн. з метою формування цілісного майнового комплексу згідно з переліком (додаток №1 та додаток №2).

Згідно розділу 4 статуту ТОВ „Дунаєвецький арматурний завод" для забезпечення діяльності товариства створено статутний капітал у розмірі 1368854,92 грн. виключно за рахунок вкладу ВАТ „Чернівцісільмаш" у вигляді цілісного майнового комплексу, що розташований в м. Дунаївці по вул. Леніна, 13.

25.04.2005р. між ТОВ Банком „Фінанси та Кредит" в особі філії Банку „Фінанси та Кредит" ТОВ у Запорізькій області та ТОВ „Дунаєвецький арматурний завод" укладено договір про відновлювальну кредитну лінію №201-04-05 з додатковими угодами про відкриття кредитної лінії.

В забезпечення виконання кредитної угоди між тими ж сторонами укладено іпотечний договір №UAН/201-1 від 25.04.2005р., згідно умов якого ТОВ „Дунаєвецький арматурний завод" передав в заставу банку комплекс, що знаходиться в м. Дунаївці по вул. Леніна, 13, з переліком об'єктів нерухомого майна у кількості 16 одиниць, та договір застави № UAН/201-2 від 25.04.2005р. про передачу в заставу основних засобів та обладнання у кількості 493 найменувань відповідно до додатку №1 до договору.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит" є правонаступником ТОВ Банку „Фінанси та Кредит". Філія „Запорізьке регіональне управління" ПАТ „Банк" Фінанси та Кредит" є відокремленим підрозділом юридичної особи ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит".

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 22.10.2004р. у справі №11/16/83-Н, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 03.10.2005р., визнано недійсними торги з продажу майна цілісного майнового комплексу ЗАТ „Дунаєвецький арматурний завод", які відбулися 01.03.2004 р. згідно протоколу №2.

14 березня 2006р. дане рішення та постанова залишені без змін постановою Вищого господарського суду України.

08.02.2011р. між ЗАТ „Дунаєвецький арматурний завод" та ТОВ „Дунаєвецький ливарно-механічний завод" було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого позивач за первісним позовом придбав рухоме майно цілісного майнового комплексу „Дунаєвецького арматурного заводу" на загальну суму 1328489,00 грн. із кінцевим строком оплати до 05.03.2011р.

16.06.2011р. укладено мирову угоду у справі про банкрутство ЗАТ „Дунаєвецький арматурний завод" у справі №2/13/85-Б, яку затверджено ухвалою господарського Хмельницької області від 23.06.2011р. За умовами мирової угоди ЗАТ „Дунаєвецький арматурний завод" передав ТОВ „Дунаєвецький ливарно-механічний завод" в рахунок погашення грошових вимог об'єкти нерухомості, загальною площею 17107,4 кв.м. Також п. 6 мирової угоди визначено, що інші зобов'язання ЗАТ „Дунаєвецький арматурний завод" перед ТОВ „Дунаєвецький ливарно-механічний завод" на суму 1132303,52 грн. обмінюються на зобов'язання ТОВ „Дунаєвецький ливарно-механічний завод" перед ЗАТ „Дунаєвецький арматурний завод", що виникло на підставі договору купівлі-продажу рухомого майна від 08.02.2011р. в сумі 1128489,00 грн. та у зв'язку з укладенням даної мирової угоди вважаються виконаними в повному обсязі.

Постановою Дунаєвецького районного суду від 23.09.2011р. у справі №2-а-5614/2011р. зобов'язано КП „Інвентар бюро" Дунаєвецької ради провести державну реєстрацію права власності ТОВ „Дунаєвецький ливарно-механічний завод" на нерухоме майно - комплекс, що розташований в м. Дунаївці по вул. Красинських, 13. На виконання даної постанови 06.10.2011р. за ТОВ „Дунаєвецький ливарно-механічний завод" зареєстровано право власності на вищевказаний комплекс.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013р. по справі №2-а-5614/2206 Постанова Дунаєвецького районного суду від 23.09.2011р. скасована.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.02.2014р. по справі №822/83/14 визнані протиправними та скасовані рішення виконавчого комітету Дунаєвецької міської ради рішення про оформлення права власності на цілісний майновий комплекс ТОВ „Дунаєвецький арматурний завод" та відповідно скасовані свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Постановами Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2014р. та від 30 вересня 2014р. зазначена вище постанова залишена без змін.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності судом береться до уваги наступне:

Предметом первісного позову є вимога позивача визнати недійсними іпотечний договір №UAH/201-1 від 25.04.2005р. та договір застави №UAH/201-2 від 25.04.2005р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю „Банк Фінанси та Кредит" в особі філії ТОВ „Банк Фінанси та Кредит" у Запорізькій області та товариством з обмеженою відповідальністю „Дунаєвецький арматурний завод".

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з ч. 2 ст. 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України (ст. 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину (ч. 3 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", п. 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

В силу ч. 3 ст. 215 ЦК України оспорюваний договір може бути за позовом одного із учасників правочину чи іншої заінтересованої особи (особи, права якої порушені таким правочином) визнаний недійсним на підставах, що передбачені законом.

Отже, позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, окрім їх учасників, може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушують ці правочини, і тільки з підстав, прямо передбачених Законом (така ж правова позиція викладена у п. 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України встановлена обов'язковість вказівок, що містяться у постанові касаційної інстанції для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Скасовуючи рішення по даній справі, Вищим господарським судом України в Постанові від 14 травня 2014 року встановлено, що суд апеляційної інстанції відхиляючи доводи позивача про належність йому майна, що є предметом спірного договору іпотеки з посиланням на ч. 2 ст. 35 ГПК України, не зазначив, яке із наведених ним судових рішень (у справі №9/19/2075 та у справі №12/13/11/662-10) та які факти встановлені даними рішеннями мають преюдиціальне значення для даної справи та спростовують доводи товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький ливарно-механічний завод".

26.10.2011 року було постановлене рішення господарським судом Хмельницької області у справі №12/13/11/662-10 про визнання недійсними іпотечного договору №UAН/201-1 від 25.04.2005р. та договору застави №UAН/201-2 від 25.04.2005р. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.04.2012р., з позицією якого погодився і Вищий господарський суд України у своїй постанові від 17.07.2012р. рішення першої інстанції було скасоване, при цьому зазначено, що позивач не є стороною даних договорів та не являється учасником кредитних відносин, в забезпечення яких укладені дані договори, а позов про визнання недійсним іпотечного договору №UAH/201-1 від 25.04.2005р. та договору застави №UAH/201-2 від 25.04.2005р., за яким позивач не є стороною у договорі, не є способом захисту порушеного права позивача. Тобто, Вищим господарським судом України зроблений висновок про те, що спосіб захисту власником свого права на користування, володіння та розпорядження майном, яке відчужене від нього поза його волею є витребування цього майна.

Оскільки, у вказаній справі брали участь ті самі сторони, що й у даній справі, вказана постанова має преюдиціальне значення для даної справи згідно з положеннями статті ст. 35 ГПК України.

В свою чергу, Постановою від 22.06.2014р. по справі 9/19/2075 Вищий господарський суд України частково скасував рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняв нове рішення яким в позові закритому акціонерному товариству "Дунаєвецький арматурний завод" про визнання права власності на комплекс, який розташований у м. Дунаївці, по вул. Красінських (колишня Леніна), 13 відмовив.

Постановою Вищого господарського суду по даній справі від 14.05.2014р. зауважено, що суд першої інстанції, в порушення вимог ст. ст. 47, 43, 84 ГПК України, не спростував та не відхилив доводи публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та Кредит" в особі філії "Запорізьке регіональне управління" публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та Кредит", викладені у відзиві на позовну заяву щодо застосування до даних правовідносин ст. 23 Закону України "Про іпотеку" та ст. 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Відповідно до ст. 23 Закону України „Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків:

1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження;

2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

З матеріалів справи вбачається, що під час укладання іпотечного договору та договору застави, право власності не належало позивачу за первісним позовом, обтяжувач не надавав згоди на відчуження та відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна не здійснювалось в ході проведення господарської діяльності, оскільки, до позивача, право власності, на нерухоме майно цілісного майнового комплексу, перейшло внаслідок затвердження господарським судом Хмельницької області мирової угоди у справі 2/13/85-Б.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що при наявності у позивача права власності на предмет іпотеки до нього автоматично переходять всі зобов'язання іпотекодавця. При цьому, норма ст.23 Закону України „Про іпотеку" чітко пов'язує набуття статусу іпотекодавця з фактом набуття права власності на предмет іпотеки, а зареєстроване обтяження зберегло силу для нового власника, яким вважає себе позивач за первісним позовом.

Враховуючи викладене, доводи позивача за первісним позовом про порушення його права в момент вчинення іпотечного договору судом до уваги не приймаються, оскільки він сам набувши іпотечне майно у власність, набув й статусу іпотекодавця за договором.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2014р. крім інших обставин відмічено, що суди попередніх інстанцій під час розгляду справи залишили поза увагою те, що у матеріалах справи відсутні додатки до договору купівлі-продажу рухомого майна від 08.02.2011р. з переліком рухомого майна, яке передається за цим договором (п. 1.1 договору), що в свою чергу свідчить про те, що із матеріалів справи неможливо встановити чи дійсно майно, яке є предметом договору застави №UAH/201-2 від 25.04.2005р. ідентичне з майном, яке придбано товариством з обмеженою відповідальністю „Дунаєвецький ливарно-механічний завод" згідно з договором купівлі-продажу рухомого майна від 08.02.2011р.

На виконання вказаних вимог судом витребувані, а позивачем за первісним позовом надані додатки до договору купівлі-продажу рухомого майна від 08.02.2011р. Співставлення переліків майна, як в договорі застави, так і в договорі купівлі-продажу, свідчить про те, що майно за договором застави відображене в договорі купівлі-продажу.

Проте, майно за договором купівлі-продажу містить значно більший перелік найменувань в порівнянні з договором застави. Однак, зазначені обставини не впливають на зміст зобов'язань сторін за договором застави №UAH/201-2 від 25.04.2005р., оскільки договір застави був укладений раніше договору купівлі-продажу.

З врахуванням наведених вище обставин, позовні вимоги за первісним позовом необґрунтовані, а тому в позові слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача за первісним позовом.

Щодо позовних вимог за зустрічним позовом, то необхідно відмітити ті обставини, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.10.2011р. порушено провадження у справі №29/5009/6080/11 про банкрутство ТОВ „Дунаєвецький арматурний завод". Ухвалою від 17.02.2012р. по цій справі визнані грошові вимоги ПАТ „Фінанси та Кредит" до ТОВ „Дунаєвецький арматурний завод" в розмірі 9300983,83 грн. забезпечених заставою, з першою чергою задоволення в зв'язку з невиконанням боржником умов іпотечного договору №UAH/201-1 від 25.04.2005р. та договору застави №UAН/201-2 від 25.04.2005р. Постановою від 16.03.2012р. ТОВ „Дунаєвецький арматурний завод" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Оскільки, провадження у справі порушено 12.10.2011р., а постанова про визнання банкрутом ТОВ „Дунаєвецький арматурний завод" винесена 16.03.2012р. судом, щодо спірних правовідносин, застосовуються положення Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992р., в редакції, що діяла до 19.01.2013р., згідно з п. 1-1 розділу Х „Прикінцеві та перехідні положення Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Відповідно до положень статті 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції, що діяла до 19.01.2013р. ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:

приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження;

виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;

здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством;

аналізує фінансове становище банкрута;

виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;

очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;

пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту;

подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника;

вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;

реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом;

Як вбачається з матеріалів справи, підставою звернення з зустрічним позовом були відомості про перебування майна за іпотечним договором та договором застави у відповідача за зустрічним позовом.

Згідно з вимогами вищезазначеної статті Закону, саме ліквідатор вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, яке в подальшому реалізує з метою задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів.

Статтею 26 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Таким чином, Закон визначив суб'єктний склад осіб, яким надано право звертатись з позовом до третіх осіб про стягнення майна боржника. При цьому зазначене право делеговано виключно ліквідатору боржника, а не позивачу за зустрічним позовом, який є кредитором у справі про банкрутство. Крім того, відповідно до вимог Закону майно, що є предметом застави включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя, в даному випадку позивача за зустрічним позовом. Оскільки, Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є спеціальним Законом, що регулює правовідносини в процедурі банкрутства, його положення мають перевагу перед іншими актами цивільного законодавства, а його недотримання, в свою чергу, призведе до невключення майна боржника до ліквідаційної маси.

В світлі викладеного, необгрунтованими є посилання позивача за зустрічним позовом на Закон України „Про іпотеку", оскільки застосування положень Закону України „Про іпотеку", у спірних правовідносинах, призведе до вилучення майна з ліквідаційної маси, а отже до порушення вимог Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З врахуванням викладеного в зустрічному позові слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У первісному позові товариства з обмеженою відповідальністю „Дунаєвецький ливарно-механічний завод", м. Дунаївці до товариства з обмеженою відповідальністю „Дунаєвецький арматурний завод", м. Запоріжжя, публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит" в особі філії „Запорізьке РУ", м. Запоріжжя, закритого акціонерного товариства „Дунаєвецький арматурний завод" в особі арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича, м. Хмельницький про визнання недійсними іпотечного договору №UAH/201-1 від 25.04.2005р. та договору застави №UAН/201-2 від 25.04.2005р. відмовити.

У зустрічному позові публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит" до товариства з обмеженою відповідальністю „Дунаєвецький ливарно-механічний завод", м. Дунаївці про 1) звернення стягнення на нерухоме майно на користь АТ „Банк Фінанси та Кредит" на предмет іпотеки: