Рішення № 41099600, 23.10.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2014 р. Справа № 911/3741/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат ЛТД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантжитло»

про стягнення 46344,78 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: Грабінська М.Д., Стельникович В.А. - довір. № 5 від 20.01.2014 р.

від відповідача: не з'явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Карат ЛТД» (далі - ТОВ «Карат ЛТД», позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантжитло» (далі - ТОВ «Гарантжитло», відповідач) про стягнення 56344,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставку товару відповідно до договору № 268/02 від 15.02.2013 р., у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 32272,30 грн. основного боргу, 4088,41 грн. пені, 19363,38 грн. штрафу, 620,69 грн. 3% річних, а також 1850,00 грн. судового збору.

Розгляд справи відкладався.

21.10.2014 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Карат ЛТД» було подано пояснення у справі б/н від 16.09.2014 р., відповідно до яких позивач уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 24272,30 грн. основного боргу, 20000,00 грн. штрафу, 2072,48 грн. пені.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р., передбачені ч. 4 ст. 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Поряд з цим, згідно з пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р., статтею 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

З урахуванням викладеного, пояснення у справі б/н від 16.09.2014 р., є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

З огляду на викладене, розмір позовних вимог у даній справі становить 46344,78 грн.

Представники позивача у судовому засіданні 23.10.2014 р. позовні вимоги підтримали, з урахуванням пояснень у справі б/н від 16.09.2014 р., та просили стягнути з відповідача 24272,30 грн. основного боргу, 20000,00 грн. штрафу, 2072,48 грн. пені.

Відповідач у судові засідання 18.09.2014 р. та 23.10.2014 р. представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 23.10.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

15.02.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Карат ЛТД» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарантжитло» (покупець) було укладено договір № 268/02, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується систематично постачати і передавати у власність покупцю товар, передбачений у рахунках-фактурах, згідно яких було проведено відвантаження товару, видаткових накладних або специфікаціях, які додаються до даного договору і складають його невід'ємну частину, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Згідно з п. 6.1 договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Пунктом 6.2 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 27.03.2013 р. до договору поставки № 268/02 від 15.02.2013 р.) передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити вартість товару, вказану в рахунку-фактурі, та згідно виставленого рахунку на протязі 10 календарних днів з моменту відвантаження товару.

У відповідності з п. 6.3 договору у випадку, якщо за домовленістю сторін, відвантаження товару відбулося, а кошти так і не надійшли на поточний рахунок постачальника, то при порушенні покупцем умов оплати згідно п. 6.2 цього договору більш ніж на 30 календарних днів, покупець, окрім пені згідно з п. 11.1 договору, сплачує постачальнику за кожні наступні 30 днів прострочення штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу.

Сторони встановили, що покупець за даним договором несе наступну відповідальність: за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору нараховується пеня згідно ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та Господарського кодексу України від суми простроченого платежу, яка не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (п. 11.1 договору).

ТОВ «Карат ЛТД» було поставлено відповідачеві на виконання умов договору поставки № 268/02 від 15.02.2013 р. товар за накладними: № КТ-0015582 від 15.05.2013 р. на суму 35280,14 грн., № КТ-0018201 від 30.05.2013 р. на суму 2003,92 грн., № КТ-0021187 від 17.06.2013 р. на суму 39621,47 грн., № КТ-0020441 від 12.06.2013 р. на суму 6254,70 грн., № КТ-0019685 від 07.06.2013 р. на суму 5440,85 грн., № КТ-0021074 від 17.06.2013 р. на суму 10598,08 грн., № КТ-0022673 від 26.06.2013 р. на суму 4857,60 грн., № КТ-0018956 від 04.06.2013 р. на суму 35584,74 грн., № КТ-0027268 від 23.07.2013 р. на суму 41733,04 грн., № КТ-0023715 від 03.07.2013 р. на суму 40519,97 грн., № КТ-0023714 від 03.07.2013 р. на суму 4335,88 грн., № КТ-0028833 від 01.08.2013 р. на суму 57519,44 грн., № КТ-0033325 від 27.08.2013 р. на суму 40602,79 грн., № КТ-0032706 від 22.08.2013 р. на суму 25146,92 грн., № КТ-0030322 від 08.08.2013 р. на суму 3906,00 грн., № КТ-0023653 від 03.07.2013 р. на суму 2329,09 грн., № КТ-0028278 від 29.07.2013 р. на суму 2645,18 грн., № КТ-0023720 від 04.07.2013 р. на суму 5961,95 грн., № КТ-0031620 від 16.08.2013 р. на суму 45095,48 грн., № КТ-0028837 від 01.08.2013 р. на суму 11724,00 грн., № КТ-0030321 від 08.08.2013 р. на суму 1274,40 грн., № КТ-0025729 від 15.07.2013 р. на суму 24449,56 грн., № КТ-0024194 від 08.07.2013 р. на суму 3324,24 грн., № КТ-0024190 від 08.07.2013 р. на суму 18962,05 грн., № КТ-0010168 від 01.04.2013 р. на суму 29716,48 грн., № КТ-0023649 від 03.07.2013 р. на суму 4781,86 грн., № КТ-0023011 від 01.07.2013 р. на суму 4025,72 грн., № КТ-0032902 від 22.08.2013 р. на суму 46608,48 грн., № КТ-0019252 від 07.06.2013 р. на суму 22256,26 грн., № КТ-0035413 від 05.09.2013 р. на суму 870,00 грн., № КТ-0035142 від 05.09.2013 р. на суму 6643,26 грн., № КТ-0040221 від 02.10.2013 р. на суму 18704,16 грн., № КТ-0035141 від 05.09.2013 р. на суму 6878,40 грн., КТ-0042373 від 14.10.2013 р. на суму 80868,50 грн., № КТ-0040217 від 02.10.2013 р. на суму 7887,82 грн., № КТ-0051296 від 28.11.2013 р. на суму 12222,00 грн., № КТ-0038592 від 24.09.2013 р. на суму 30031,04 грн., № КТ-0038593 від 24.09.2013 р. на суму 49919,39 грн., № КТ-0034657 від 03.09.2013 р. на суму 568,85 грн., № КТ-0040239 від 03.10.2013 р. на суму 476,94 грн., № КТ-0038591 від 24.09.2013 р. на суму 69238,30 грн., № КТ-0040218 від 02.10.2013 р. на суму 943,20 грн., № КТ-0040220 від 02.10.2013 р. на суму 707,40 грн., № КТ-0048718 від 15.11.2013 р. на суму 10873,86 грн., № КТ-0047551 від 08.11.2013 р. на суму 22166,95 грн., № КТ-0049110 від 15.11.2013 р. на суму 12108,00 грн., № КТ-0050596 від 26.11.2013 р. на суму 11156,12 грн., № КТ-0050595 від 26.11.2013 р. на суму 32108,14 грн., № КТ-0050594 від 26.11.2013 р. на суму 924,00 грн., № КТ-0051294 від 28.11.2013 р. на суму 713,09 грн., що підтверджується вказаними накладними, а також відповідними рахунками-фактурами та довіреностями на отримання товару, копії яких долучено до матеріалів справи.

ТОВ «Гарантжитло» було частково оплачено товар, що підтверджується довідкою АТ «ОТП Банк» № 70-1-1/1396 від 11.09.2014 р. за період з 01.02.2012 р. до 11.09.2014 р.

Крім того, після порушення провадження у даній справі, відповідачем було оплачено на рахунок позивача 8000,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку ТОВ «Карат ЛТД» від 13.09.2014 р.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за договором поставки № 268/02 від 15.02.2013 р. у повному обсязі, останній, з урахуванням пояснень (заяви про зменшення розміру позовних вимог) б/н від 16.09.2014 р., просить суд стягнути з відповідача 24272,30 грн. основного боргу.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач у судові засідання представника не направив, відзиву на позов, контррозрахунку суми заборгованості або доказів оплати у повному обсязі отриманого за договором поставки № 268/02 від 15.02.2013 р. товару суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 268/02 від 15.02.2013 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 24272,30 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача пені та штрафу.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. ЦК України).

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, штрафні санкції є видом господарських санкцій, які застосовуються у сфері господарювання.

Як зазначалося вище, згідно з п. 6.3 договору у випадку, якщо за домовленістю сторін, відвантаження товару відбулося, а кошти так і не надійшли на поточний рахунок постачальника, то при порушенні покупцем умов оплати згідно п. 6.2 цього договору більш ніж на 30 календарних днів. Покупець, окрім пені згідно з п. 11.1 договору, сплачує постачальнику за кожні наступні 30 днів прострочення, штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу, а п. 11.1 договору передбачено, що покупець за даним договором несе наступну відповідальність: за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, нараховується пеня згідно ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та Господарського кодексу України від суми простроченого платежу, за ставкою, що не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З долученого до матеріалів справи розрахунку передбаченого п. 6.3 договору штрафу вбачається, що позивачем було визначено розмір штрафу в сумі 332746,89 грн., у тому числі - на суму 34202,06 в сумі 10260,62 грн., на суму 19999,27 грн. в сумі 9999,42 грн., на суму 5521,66 грн. в сумі 3313,00 грн., на суму 3521,66 грн. в сумі 704,33 грн., на суму 586,85 грн. в сумі 645,54 грн., на суму 85527,91 грн. в сумі 85527,91 грн., на суму 30031,04 грн. в сумі 27027,94 грн., на суму 707,40 грн. в сумі 636,66 грн., на суму 49919,39 грн. в сумі 44927,45 грн., на суму 943,20 грн. в сумі 848,88 грн., на суму 7887,82 грн. в сумі 7099,04 грн., на суму 80868,50 грн. в сумі 72781,65 грн., на суму 22166,95 грн. в сумі 17733,56 грн., на суму 10873,86 грн. в сумі 8699,09 грн., на суму12108,00 грн. в сумі 9686,40 грн., на суму 924,00 грн. в сумі 739,20 грн., на суму 32108,14 грн. в сумі 12843,26 грн., на суму 11156,12 грн. в сумі 8924,90 грн., на суму 12222,00 грн. в сумі 9777,60 грн., на суму 713,09 грн. в сумі 570,47 грн., що є обґрунтованою та арифметично вірною.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 20000,00 грн. штрафу є такою, що підлягає задоволенню, з урахуванням меж позовних вимог у даній справі, визначених позивачем.

Розмір пені, визначений позивачем, становить 42217,99 грн., у тому числі - за період з 26.02.2014 р. до 14.04.2014 р. на суму 69238,30 грн. в сумі 1693,97 грн., з 26.02.2014 р. до 14.04.2014 р. на суму 18704,16 грн. в сумі 457,61 грн., з 26.02.2014 р. до 14.04.2014 р. на суму 476,94 грн. в сумі 11,67 грн., з 26.02.2014 р. до 14.04.2014 р. на суму 30031,04 грн. в сумі 734,73 грн., з 26.02.2014 р. до 14.04.2014 р. на суму 707,40 грн. в сумі 17,31 грн., з 26.02.2014 р. до 14.04.2014 р. на суму 49919,39 грн. в сумі 1221,32 грн., з 26.02.2014 р. до 14.04.2014 р. на суму 943,20 грн. в сумі 23,08 грн., з 26.02.2014 р. до 14.04.2014 р. на суму 7887,82 грн. в сумі 192,98 грн., з 26.02.2014 р. до 14.04.2014 р. на суму 80868,50 грн. в сумі 1978,51 грн., з 26.02.2014 р. до 14.04.2014 р. на суму 22166,95 грн. в сумі 542,33 грн., з 26.02.2014 р. до 14.04.2014 р. на суму 10873,86 грн. в сумі 266,04 грн., з 26.02.2014 р. до 14.04.2014 р. на суму 12108,00 грн. в сумі 296,23 грн., з 26.02.2014 р. до 14.04.2014 р. на суму 924,00 грн. в сумі 22,61 грн., з 26.02.2014 р. до 14.04.2014 р. на суму 32108,14 грн. в сумі 785,55 грн., з 26.02.2014 р. до 14.04.2014 р. на суму 11156,12 грн. в сумі 272,94 грн., з 26.02.2014 р. до 14.04.2014 р. на суму 12222,00 грн. в сумі 299,02 грн., з 26.02.2014 р. до 14.04.2014 р. на суму 713,09 грн. в сумі 17,45 грн., за період з 15.04.2014 р. до 28.08.2014 р. на суму 69238,30 грн. в сумі 6402,17 грн., з 15.04.2014 р. до 28.08.2014 р. на суму 18704,16 грн. в сумі 1729,49 грн., з 15.04.2014 р. до 28.08.2014 р. на суму 476,94 грн. в сумі 44,10 грн., з 15.04.2014 р. до 28.08.2014 р. на суму 30031,04 грн. в сумі 2776,84 грн., з 15.04.2014 р. до 28.08.2014 р. на суму 707,40 грн. в сумі 65,41 грн., з 15.04.2014 р. до 28.08.2014 р. на суму 49919,39 грн. в сумі 4615,83 грн., з 15.04.2014 р. до 28.08.2014 р. на суму 943,20 грн. в сумі 87,21 грн., з 15.04.2014 р. до 28.08.2014 р. на суму 7887,82 грн. в сумі 729,35 грн., з 15.04.2014 р. до 28.08.2014 р. на суму 80868,50 грн. в сумі 7477,57 грн., з 15.04.2014 р. до 28.08.2014 р. на суму 22166,95 грн. в сумі 2049,68 грн., з 15.04.2014 р. до 28.08.2014 р. на суму 10873,86 грн. в сумі 1005,46 грн., з 15.04.2014 р. до 28.08.2014 р. на суму 12108,00 грн. в сумі 1119,58 грн., з 15.04.2014 р. до 28.08.2014 р. на суму 924,00 грн. в сумі 85,44 грн., з 15.04.2014 р. до 28.08.2014 р. на суму 32108,14 грн. в сумі 2968,90 грн., з 15.04.2014 р. до 28.08.2014 р. на суму 11156,12 грн. в сумі 1031,56 грн., з 15.04.2014 р. до 28.08.2014 р. на суму 12222,00 грн. в сумі 1130,12 грн., з 26.02.2014 р. до 14.04.2014 р. на суму 713,09 грн. в сумі 65,94 грн. При цьому, позивач просить суд стягнути з відповідача лише 2072,48 грн. пені.

Водночас, слід зазначити, що статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Водночас, згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За таких обставин сума пені, що підлягає стягненню з відповідача з урахуванням зазначених приписів п. 6 ст. 232 ГК України, становить 24460,16 грн., у тому числі - за період з 05.10.2013 р. до 05.04.2014 р. на суму 69238,30 грн. в сумі 4512,82 грн., з 13.10.2013 р. до 13.04.2014 р. на суму 18704,16 грн. в сумі 1219,10 грн., з 14.10.2013 р. до 14.04.2014 р. на суму 476,94 грн. в сумі 31,09 грн., з 05.10.2013 р. до 05.04.2014 р. на суму 30031,04 грн. в сумі 1957,37 грн., з 13.10.2013 р. до 13.04.2014 р. на суму 707,40 грн. в сумі 46,11 грн., з 05.10.2013 р. до 05.04.2014 р. на суму 49919,39 грн. в сумі 3253,65 грн., з 14.10.2013 р. до 14.04.2014 р. на суму 943,20 грн. в сумі 61,48 грн., з 13.10.2013 р. до 13.04.2014 р. на суму 7887,82 грн. в сумі 514,11 грн., з 25.10.2013 р. до 25.04.2014 р. на суму 80868,50 грн. в сумі 5417,08 грн., з 19.11.2013 р. до 19.05.2014 р. на суму 22166,95 грн. в сумі 1564,44 грн., з 26.11.2013 р. до 26.05.2014 р. на суму 10873,86 грн. в сумі 779,94 грн., з 26.11.2013 р. до 26.05.2014 р. на суму 12108,00 грн. в сумі 868,46 грн., з 07.12.2013 р. до 07.06.2014 р. на суму 924,00 грн. в сумі 68,43 грн., з 07.12.2013 р. до 07.06.2014 р. на суму 32108,14 грн. в сумі 2377,76 грн., з 07.12.2013 р. до 07.06.2014 р. на суму 11156,12 грн. в сумі 826,16 грн., з 09.12.2013 р. до 09.06.2014 р. на суму 12222,00 грн. в сумі 909,12 грн., з 09.12.2013 р. до 09.06.2014 р. на суму 713,09 грн. в сумі 53,04 грн.

Водночас, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню судом в межах заявлених позовних вимог, а саме - в сумі 2072,48 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог ТОВ «Карат ЛТД» у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, а зайво сплачений судовий збір при поданні позивачем позову до суду в сумі 23,00 грн. підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю «Карат ЛТД» з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантжитло» (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. 3-го Інтернаціоналу, 1-Б, код 37547792) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат ЛТД» (01107, м. Київ, вул. Багговутівська, 8/10, код 32799897) - 24272 (двадцять чотири тисячі двісті сімдесят дві) грн. 30 коп. основного боргу, 2072 (дві тисячі сімдесят дві) грн. 48 коп. пені, 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України надмірно сплачений позивачем судовий збір в сумі 23,00 грн. згідно платіжного доручення № 2614 від 27.08.2014 р.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 28.10.2014 р.

Суддя В.М. Бабкіна