Постанова № 41099414, 22.10.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2014 року Житомир справа № 806/4034/14

час прийняття: 14 год. 40 хв. категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сичової О.П.,

за участі секретаря Шевчук Т.А.,

за участі представника позивача Кобилинського П.І.,

за участі представника відповідача Плужнік К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліспром Україна" до Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.08.2014 р. №0001051500 і №0001041500,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліспром Україна" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з вказаним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції від 15.08.2014 року №0001051500 та №0001041500. В обгрунтування позовних вимог зазначає, що висновки акта перевірки на підставі якого винесені спірні податкові повідомлення-рішення, а саме про завищення товариством від'ємного значення з податку на додану вартість за травень 2014 року в сумі 85136,00 грн. та завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у травні 2014 року на 48167,00 грн. за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансмод" є помилковими та не підтверджуються жодними доказами.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив в його задоволенні відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліспром Україна" як платник податків перебуває на обліку в Овруцькій об'єднаній державній податковій інспекції.

Посадовою особою Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області з 15 липня 2014 року по 18 липня 2014 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліспром Україна" від'ємного значення з податку на додану вартість та Бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за травень 2014 року.

В ході вказаної перевірки контролюючим органом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліспром Україна" в порушення п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України завищено від'ємне значення з податку на додану вартість за травень 2014 року в сумі 85136,00 грн. та завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у травні 2014 року на 48167,00 грн.

За результатами перевірки було складено акт від 25.07.2014 року №270/15-4/37260247 на підставі якого 15 серпня 2014 року Овруцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області були винесені податкові повідомлення - рішення:

- №000051500, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Ліспром Україна" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 85136,00 грн.;

- №0001041500, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 48167,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 12041,75 грн.

В ході розгляду справи встановлено, що мотивами, на підставі яких суб'єкт владних повноважень дійшов висновків відображених в акті від 25.07.2014 року №270/15-4/37260247 є невірне заповнення в товарно-транспортних накладних по отриманню від Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмод" послуг по перевезенню вантажу графи "автомобільний перевізник", оскільки транспортні засоби, якими здійснювалось перевезення за даними АІС "Автомобіль" ДАІ УМВС України належать фізичним особам. Крім того відповідно до автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено розбіжності із завищенням податкового кредиту по господарським відносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансмод" на загальну суму 151463,93 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також висновків, відображених в акті від 25.07.2014 року №270/15-4/37260247 року, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

23 грудня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліспром Україна" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансмод" (перевізник) було укладено договір перевезення вантажу та надання транспортних послуг №1, відповідно до умов якого замовник зобов'язується поставити для перевезення вантаж, а перевізник приймає до перевезення вантаж і надає транспортні послуги замовнику відповідно до умов даного договору. Вартість послуг перевезення вантажу за маршрутом Овруч-Одеса (Овруч - Бєлгород-Дністровський) складає 244,00 грн. (в т.ч. ПДВ) за 1 куб.м.

Додатковими угодами №1 від 01.04.2014 року та №2 від 01.04.2014 року були внесені зміни до вартості послуг.

Виконання зазначеного договору стверджується товарно-транспортними накладними (а.с.69-150), актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.151-161), податковими накладними (а.с.170-182) та платіжними дорученнями (а.с.162-169).

Зазначені первинні документи не визнані недійсними, а тому в силу ст.70 КАС України вважаються належними доказами по справі, які свідчать про реальність здійснення господарської операції.

Крім того, судом встановлено, що договір перевезення вантажу та надання транспортних послуг №1 від 23.12.2013 року був укладений позивачем з метою виконання контракту №1 від 17.05.2012 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліспром Україна" (продавець) та компанією "Глобус ЛСС" (США) (покупець) відповідно до специфікації якого (а.с.186) умовами доставки товару по контракту є СРТ Бєлгород-Дністровський морський порт (Інкотермс 2000).

Факт надходження товарно-матеріальних цінностей Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліспром Україна" до Бєлгорода-Дністровського підтверджується митними деклараціями з відтиском штампа Південної митниці про проходження ним митного контролю (а.с.187-238).

Оцінивши перелічені первинні та інші документи, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції тощо.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак враховуються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із ч.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, факти отримання транспортних послуг та проведення розрахунків за них, підтверджується договором та додатковими угодами до нього, видатковими накладними, податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та товарно-транспортними накладними. Всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договору та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Стосовно доводів контролюючого органу, що відповідно до автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено розбіжності із завищенням податкового кредиту по господарським відносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансмод" на загальну суму 151463,93 грн., суд зазначає наступне.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Європейський Суд з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) у рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, порушення контрагентом - постачальником своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Однак таких доказів суду контролюючим органом надано не було.

Посилання контролюючого органу на те, що транспортні засоби, якими здійснювалось перевезення за даними АІС "Автомобіль" ДАІ УМВС України належать фізичним особам, а не Товариству з обмеженою відповідальністю "Трансмод" суд оцінює критично, оскільки відповідачем в силу приписів ч.2 ст.71 документально не спростовані пояснення позивача, відповідно до якого контрагент ТОВ "Трансмод" залучав транспортні засоби третіх осіб на правах оренди, що зокрема стверджується договором оренди транспортних засобів (а.с.41), актом приймання - передачі транспортних засобів (а.с.46).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновок контролюючого органу щодо порушення Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліспром Україна" вимог п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України є безпідставним.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень, висновки що викладені в акті базуються на припущеннях та не містять належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень податкового законодавства, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

З огляду на викладене, вимоги позивача про визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 71, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Позовні вимоги задоволити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції від 15.08.2014 р. №0001051500 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на 85136 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції від 15.08.2014 р. № 0001041500 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 48167 грн. та застосування штрафної (фінансової ) санкції в суми 12041,75 грн.

Відшкодувати з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліспром Україна" здійснені ним судові витрати у вигляді сплаченої суми судового збору у розмірі 3801 грн.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Сичова

Повний текст постанови виготовлено: 28 жовтня 2014 р.